Справа № 2119/1908/12
Рішення
Іменем України
13 листопада 2012 року Скадовський районний суд Херсонської області в складі:
головуючого судді Шульги К.М.
при секретарі Кліщ Л.П.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Скадовська цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення витрат на утримання будинку,
Встановив:
ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення витрат на утримання будинку, в якому з урахуванням доповнень зазначає, що на підставі договору міни від 1102.1998 року відповідачка є власником 41/100 частки житлового будинку по АДРЕСА_1. Позивачка є донькою відповідачці донькою і як член сім'ї зареєстрована та проживає в даному будинку з 1998 року, на неї оформлено особові рахунки на сплату комунальних послуг. Зазначає, що відповідачка обіцяла компенсувати половину витрат на сплату комунальних послуг, які складають: витрати на оплату газопостачання з липня 2009 року по червень 2012 року - 6 660,40 грн., за водопостачання за аналогічний період - 1 900 грн. Зазначає, що таким чином відповідачка має сплатити їй 3 330,40 грн. за послуги газопостачання та 950 грн. за водопостачання. Крім того, позивачкою за згодою з ОСОБА_2 побудовано господарську будівлю літ. «Ж», яка протягом 2010-2011 року була переобладнана та використовується як житлове приміщення. Позивачкою за власні кошти придбавалися будівельні матеріали, проводились роботи по ремонту та переобладнанню даного приміщення. Загальна сума витрачених коштів становить 18 856,20 грн., щодо яких відповідачка також зазначала, що поверне їх. Просить стягнути з відповідачки на її користь заборгованість по відшкодуванню сплачених комунальних послуг у сумі 4 280,40 грн. та кошти, витрачені на придбання будівельних матеріалів для реконструкції та ремонту господарської будівлі літ. «Ж» у сумі 18 856,20 грн., всього на суму 23 136,60 грн., а також судові витрати.
В судовому засіданні позивач, представник позивача адвокат ОСОБА_3 позовні вимоги підтримали, посилаючись на обставини, викладені в позові, наполягали на їх задоволенні.
Відповідач та представник відповідача адвокат ОСОБА_4 в судовому засіданні позовні вимоги не визнали, заперечували проти задоволення позову.
Заслухавши пояснення сторін та їхніх представників, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов задоволенню не підлягає з наступних підстав.
На підставі договору обміну від 11.02.1998 року ОСОБА_2 є власником 41/100 частки житлового будинку з відповідною частиною надвірних будівель по АДРЕСА_1 (а.с.3).
Позивачкою надано квитанції по оплаті комунальних послуг за 2009-2012 рік, зокрема про оплату послуг водопостачання та газопостачання (а.с.5-9, 79-86).
Одночасно позивачкою надано копію договору про надання послуг водопостачання, укладений 13.10.2006 року з ОСОБА_5, відповідно до якого послугами користується 3 особи (а.с.53); копію договору про надання послуг з газопостачання від 04.10.2011 року, укладений з ОСОБА_1 з відміткою про наявність 3-х мешканців (а.с.54-55).
Судом встановлено, що ОСОБА_2 в спірному житловому будинку зареєстрована, але не проживає, оскільки проживає разом зі співмешканцем ОСОБА_6 у с. Приморському Скадовського району Херсонської області.
Згідно акту обстеження умов проживання ОСОБА_6 від 08.06.2012 року, ОСОБА_6 та ОСОБА_2 проживають разом з 1996 року, ведуть спільне господарство (а.с.66).
Крім того, відповідно до довідки Широківської сільської ради Скадовського району № 554 від 14.06.2012 року, виданої на підставі погосподарської книги № 9 за 1991-1995 рік та № 4 за 1996-2000 рік, ОСОБА_2 була прописана і проживала в АДРЕСА_2 з 02.12.1987 року по 24.03.1994 року; разом з нею були прописані і проживали доньки ОСОБА_7 та ОСОБА_8; будинок значився за ОСОБА_2 з 1994 року по 1998 рік, але за пропискою нікого не було (а.с.65).
Згідно відмітки в паспорті, копія якого надана ОСОБА_2 (а.с.92), та копії домової книги, доданої позивачкою до матеріалів позову (а.с.4 зв.), ОСОБА_2 зареєстрована по АДРЕСА_1 з 2000 року.
ОСОБА_1 зареєстрована у будинку по АДРЕСА_1 з 1999 року (а.с.4 зв.). Сторонами не оспорюється, що ОСОБА_1 проживає за вказаною адресою з 1998 року.
Відповідно до ч.2 ст.3 Сімейного кодексу України сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають спільні права та обов'язки.
Таким чином, ОСОБА_2 та ОСОБА_1, будучи родичами, не є членами сім'ї в розумінні положень Сімейного кодексу України.
Разом з тим, в судовому засіданні встановлено, що по АДРЕСА_1 прописано 6 осіб, а фактично проживають 4 особи, які і є членами сім'ї ОСОБА_1 При цьому, позивачкою не надано доказів на підтвердження чи спростування зазначених обставин, як то оригінал домової книги чи довідку про склад сім'ї, оскільки надана суду копія домової книги містить лише фрагмент розділу ІІІ, з якого неможливо встановити достовірно кількість прописаних у будинку осіб.
З урахуванням наведеного суд вважає, що користування комунальними послугами, зокрема, послугами водопостачання та опалення будинку, здійснювалося в особистих інтересах позивачки та членів її сім'ї, які проживають у даному будинку.
Вимога про стягнення з відповідачки коштів на придбання будівельних матеріалів для реконструкції та ремонту господарської будівлі літ. «Ж», задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Відповідно технічного паспорту, складеного 14.07.2008 року, 41/100 частки житлового будинку по АДРЕСА_1 належить ОСОБА_2, і складається з житлового будинку літ.А; літньої кухні літ.Б; сараїв літ.Г, Ж, З, з яких сараї літ. Ж та З є самочинним будівництвом; навісу літ.Д; туалету літ.К; душу літ.Л; водопроводу № 1 та огорожі № 4-6 (а.с.59-60).
Отже, станом на 14.07.2008 року сарай літ. «Ж» існував як об'єкт самочинного будівництва. Дані про його реконструкцію, яка згідно вимог чинного законодавства потребує погодження з відповідними органами, а також про переобладнання у жиле приміщення, на о посилалася в судовому засіданні позивачка, суду не надано.
На підтвердження проведення ремонтних робіт (перебудови/реконструкції) сараю літ. «Ж» позивачкою надано квитанції, чеки, товарні чеки та накладні (а.с.10-39), відповідно до яких у період 2010-2011 року придбавалися будівельні матеріали (цемент, шпаклівка, пінопласт, утеплювач, лінолеум, дюбелі, кути для плінтуса, багет, бачок для унітазу, шланг, плитки настінні, шифер тощо), електрообладнання (кабель, розетки, дріт, трійники, ізоляція тощо). При цьому з наданих копій документів про оплату будматеріалів неможливо достовірно встановити особу, яка придбавала дані матеріали. Крім того, суд також критично оцінює ті квитанції, яких неможливо встановити, які саме будматеріали придбані, оскільки конкретне їхнє найменування не зазначено або на наданій копії неможливо їх прочитати (а.с.16, 18, 23, 33, 38).
Позивачкою також не надано доказів подальшого спрямування та використання вказаних будматеріалів саме на проведення ремонтних робіт в сараї літ. «Ж» по АДРЕСА_1.
Докази про проведення ремонтних робіт з дозволу та за погодженням з ОСОБА_2, яка як власник будинку повинна відшкодувати понесені позивачкою витрати, суду не надано. Разом з тим, заперечуючи проти позову, відповідач в суді пояснила, що виконання цих робіт позивачка з нею не погоджувала.
За таких обставин, проведена без згоди власника реконструкція (перебудова чи ремонт) господарської будівлі - сараю - розцінюється як здійснена позивачкою для поліпшення її житлових умов, оскільки згідно пояснень, даних в судовому засіданні, використовується донькою позивачки для проживання разом з її сім'ю.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що позивачкою не надано допустимих та достовірних доказів про те, які витрати, понесені на ремонт та переобладнання господарського приміщення - сараю літ. «Ж», що саме придбані матеріали за наданими суду чеками та накладними були використані для ремонту даного сараю, та коли саме відповідачка давала (чи не давала) згоду на поліпшення свого нерухомого майна.
Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, користуючись при цьому рівними правами, на засадах змагальності згідно ст. 10 ЦПК України.
З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що позов задоволенню не підлягає з наведених вище підстав.
Згідно ч. 1 ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.
Відповідно до п.2 ч.3 ст.79 ЦПК України до судових витрат належать, зокрема, витрати на правову допомогу.
Таким чином, оскільки суд відмовляє у задоволенні позову, з позивачки та користь відповідачки підлягають стягненню витрати на правову допомогу у сумі 2 000 грн., понесені ОСОБА_2 у зв'язку з розглядом судом даної справи, що підтверджується довідкою від 03.07.2012 року (а.с.61).
Керуючись ст.ст.10, 11, 14, 27, 60-62, 64, 208, 209, 214, 215 ЦПК України, суд
Вирішив:
У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення витрат на утримання будинку, відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3, на користь ОСОБА_2 витрати на правову допомогу у сумі 2 000 (дві тисячі) грн.
Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Херсонської області через Скадовський районний суд шляхом подачі в десятиденний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.
Суддя К. М. Шульга