ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 червня 2006 р. | № 05-6-35/135 |
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Перепічая В.С. ( головуючого ), |
Вовка І.В., Гончарука П.А., |
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві касаційну скаргу | Управління Державної служби охорони при МВС України в Харківській області |
на постанову | Київського апеляційного господарського суду від 23.02.2006 року |
у справі за позовом | прокурора Ленінського району м.Харкова в інтересах держави в особі Управління Державної служби охорони при УМВС України в Харківській області |
до | Дочірньої компанії “Газ України” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України” |
про | стягнення заборгованості |
УСТАНОВИВ:
У лютому 2005 року прокурор Ленінського району м.Харкова в інтересах Управління Державної служби охорони при управлінні МВС України в Харківській області звернувся до господарського суду м.Києва з позовом до ДК “Газ України” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України” про стягнення безпідставно одержаних коштів у сумі 1780,67 грн., 3% річних у сумі 146,91 грн. та інфляційні суми 395,89 грн. у зв’язку з недопоставкою оплаченого природного газу за договором.
Ухвалою господарського суду м.Києва від 21.02.2005 року відмовлено в прийнятті позовної заяви прокурора Ленінського району м.Харкова в інтересах держави в особі Управління Державної служби охорони при УМВС України в Харківській області до Дочірньої компанії “Газ України” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України” про стягнення заборгованості на підставі п.1 ст.62 ГПК України.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 23.02.2006 року зазначена ухвала суду першої інстанції залишена без змін.
У касаційній скарзі позивач вважає, що судом порушено норми матеріального права, і тому просить прийняті ним рішення скасувати та справу передати на розгляд до суду першої інстанції.
Відзиви на касаційну скаргу від прокурора та відповідача до суду не надходили.
В судовому засіданні оголошувалася перерва на 07.06.2006 року.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи і прийняті в ній судові рішення, суд вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
Пунктом 2 ст.121 Конституції України на прокуратуру України покладається представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом. Відповідно до ст.361 Закону України “Про прокуратуру” підставою представництва в суді держави є наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій(бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними і державою.
Згідно ч.1 ст.2 ГПК України господарський суд порушує справи за позовними заявами прокурорів та їх заступників, які звертаються до господарського суду в інтересах держави.
В позовній заяві прокурор самостійно визначає, в чому саме полягає порушення інтересів держави і обгрунтовує необхідність їх захисту (ч.2 ст.2 ГПК України).
Конституційний суд України в рішенні від 08.04.1999 року (далі –рішення КСУ) визначив, що прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних чи інших інтересів держави, обгрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах. При цьому інтереси держави можуть збігатися повністю, частково, або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.
Пунктом 2 резолютивної частини рішення КСУ визначено, що під поняттям “орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах” зазначених в ч.2 ст.2 ГПК України, треба розуміти орган державної влади або орган місцевого самоврядування, який законом наділений повноваженнями органу виконавчої влади.
У п.5 мотивувальної частини рішення КСУ зазначено, що орган уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах фактично є позивачем у справі, порушеної за позовною заявою прокурора і на підставі ч.1 ст.2 ГПК України є стороною в арбітражному процесі, цей орган здійснює процесуальні дії відповідно до вимог ст.22 ГПК України.
Заявляючи даний позов про стягнення сплачених грошових коштів у зв’язку з недопоставкою природного разу в розмірі спірної суми прокурор визначив Управління державної служби охорони при УМВС України в Харківській області (далі –Управління), як орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах, посилаючись на ст.1 Закону України “Про міліцію”(далі –Закону), за якою міліція в Україні є державним озброєним органом виконавчої влади, який захищає життя, здоров’я, права і свободи громадян, власність, природне середовище, інтереси суспільства і держави від протиправних посягань та на віднесення Управління цим Законом до складу Міністерства внутрішніх справ України.
Проте, підставою даного позову поданого прокурором в інтересах Управління є господарський договір купівлі-продажу природного газу, в якому відповідач є продавцем, а позивач є покупцем, і здійснює в цих відносинах діяльність спрямовану на створення і підтримання необхідних матеріально-технічних умов його функціонування.
Таким чином, позивач у спірних правовідносинах не здійснює функцію, як орган державної влади, а виступає учасником господарської діяльності.
Отже, суди попередніх інстанцій дійшовши до обгрунтованого висновку про заявлення позову прокурором не в інтересах держави, зробили помилковий висновок про відмову в прийнятті позовної на підставі п.1 ст.62 ГПК України у зв’язку з тим, що заява не підлягає розгляду в господарських судах.
У той же час, судам слід було мати на увазі, що у випадку неправильного визначення прокурором (його заступником) позивача, тобто органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, господарський суд на підставі п.1 ч.1 ст.63 ГПК України повертає таку позовну заяву і додані до неї документи без розгляду.
За таких обставин, оскаржені судові рішення не можна визнати законними й обгрунтованими, і тому вони підлягають скасуванню з передачею справи на розгляд суду першої інстанції зі стадії порушення провадження у справі.
З огляду наведеного та керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119 –11113 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Управління Державної служби охорони при УМВС України в Харківській області задовольнити частково.
Постанову Київського апеляційного господарського суду від 23.02.2006 року та ухвалу господарського суду м. Києва від 21.02.2005 року скасувати, справу № 05-6-35/135 передати на розгляд суду першої інстанції зі стадії порушення провадження в справі.
Головуючий В.Перепічай
Судді І. Вовк
П.Гончарук
тс