ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

          

14 червня 2006 р.

№ 2/251

Вищий  господарський суд  України у складі колегії  суддів:

Перепічая В.С. ( головуючого),

Вовка І.В., Гончарука П.А.,

розглянувши  у     відкритому  судовому засіданні  в м. Києві  касаційну скаргу

Відкритого акціонерного товариства “Кіровоградобленерго”

на постанову

Дніпропетровського апеляційного господарського суду  від 09.03.2006 року

у справі за позовом

Обласного комунального виробничого підприємства “Дніпро-Кіровоград”

до	Відкритого акціонерного товариства “Кіровоградобленерго”

про	стягнення збитків

УСТАНОВИВ:

У серпні 2005 року позивач звернувся до господарського суду  Кіровоградської області з позовною заявою до відповідача про стягнення збитків у сумі 12402,61 грн., посилаючись на порушення взятого зобов’язання за договором № 14-М від 12.05.2004 року з поставки електроенергії у зв’язку з безпідставним припиненням її поставки.

Під час розгляду справи в суді  першої інстанції позивач уточнив  заявлені вимоги та обгрунтував їх в частині 5734,55 грн. як відповідальність за безпідставне припинення постачання електричної енергії.

Рішенням господарського суду Кіровоградської області від 26.12.2005 року визнано недійсним порядок розрахунків, як додаток до договору від 12.05.2004 року, за підписом генерального директора  відповідача  Козярука  С.В.

Позов  задоволено частково та стягнуто з відповідача  на користь позивача 5734,55 грн. п’ятикратної  вартості недовідпущеної електричної енергії, а в решті позову відмовлено.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 09.03.2006 року зазначене рішення суду першої інстанції залишене без змін.

У касаційній скарзі відповідач вважає, що судом неправильно застосовано норми матеріального права, і тому просить прийняті ним рішення скасувати та в позові відмовити.

У відзиві на касаційну скаргу позивач вважає, що прийняті судові рішення відповідають законодавству, і просить  залишити їх без змін, а касаційну скаргу без задоволення.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши доводи касаційної скарги та відзиву на неї, перевіривши  матеріали справи і прийняті в ній судові рішення, суд вважає, що касаційна скарга  підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Як вбачається із матеріалів справи, що між сторонами було укладено договір № 14М від 12.05.2004 року, за умовами якого відповідач зобов’язався поставити електричну енергію, а позивач зобов’язався оплатити спожиту електричну енергію.

Пунктом 7.4 зазначеного договору обумовлено, що електропостачання споживача може бути обмежено або припинено постачальником з повідомлення споживача не пізніше ніж за три робочих дні, зокрема, в разі несплати останнім за електроенергію у термін, установлений додатком до цього договору “Порядок розрахунків”, з дотриманням процедури, передбаченої Правилами користування електричної енергії.

Судами попередніх інстанцій встановлено,  що до спірних правовідносин підлягає застосуванню порядок розрахунків, як додаток до договору, підписаний з боку позивача генеральним директором Романюком О.М., і це обгрунтовується матеріалами справи та вимогами закону.

За п.2 зазначеного  додатку до договору споживач до 31/30 числа, що передує розрахунковому періоду, здійснює платіж на  наступний розрахунковий період у сумі вартості 100% заявленого (очікуваного) обсягу споживання електричної енергії.

У разі прострочення здійснення споживачем попередньої оплати протягом 14 днів, постачальник електричної енергії має право відключити споживача або обмежити його споживання до рівня аварійної броні електропостачання.

Пунктом 5 вказаного порядку розрахунків передбачено, що остаточний розрахунок за активну електроенергію здійснюється споживачем  самостійно на протязі п’яти днів після дати виписки рахунку.

Одержаний від відповідача рахунок від 02.06.2005 року щодо оплати за спожиту електроенергію в травні 2005 року позивачем було оплачено 07.06.2005 року.

Згідно п.п.4 п.8.3 Правил користування електричною енергією постачальник електричної енергії зобов’язаний, попередивши споживача не пізніше ніж за три робочих дні, припинити повністю або частково постачання йому електричної енергії у разі несплати за електричну енергію у терміни і за умов, передбачених у договорі.

Отже, висновок судів обох інстанцій про безпідставність припинення постачання електроенергії позивачу  обгрунтовується матеріалами справи та вимогами норм матеріального права, що підлягають застосуванню до цих правовідносин.

Таким чином, висновки судів про визнання недійсним порядку розрахунків підписаного з боку позивача Козяруком С.В. та щодо відмови  в частині позову про стягнення збитків грунтуються на матеріалах справи та вимогах закону.

Доводи касаційної скарги не спростовують  цих висновків суду.

Разом з тим, зробивши висновок про застосування відповідальності до енергопостачальника в розмірі п’ятикратної вартості  недовідпущеної електроенергії, суди не звернули уваги на те, що на час вирішення спору по суті в ч.10 ст.24 Закону України “Про електроенергетику” зазначену  відповідальність зменшено до двократної вартості.

Відповідно до ч.2 ст.5 ЦК України акт цивільного законодавства не має  зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом’якшує або скасовує цивільну відповідальність.

У той же час, суди зазначеного не врахували, як і того, чи не була передбачена ч.10 ст.24 Закону України “Про електроенергетику”  санкція, про яку йшлося і у ст.27 цього Закону (до внесення наведених змін) цивільною відповідальністю за правопорушення у спірних правовідносинах.

Водночас, судами не було перевірено обгрунтування розрахунків розміру спірної санкції за заявленими вимогами, та не наведено  розрахунків з яких виходив суд задовольняючи ці вимоги.

За таких обставин, прийняті судові рішення в частині позову про стягнення п’ятикратної вартості недовідпущеної електроенергії не можна визнати законними й обгрунтованими, і тому в цій частині вони підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої  інстанції, а в решті зазначені судові рішення підлягають залишенню без змін, як законні й обгрунтовані.

З огляду наведеного та керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119-11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства “Кіровоградобленерго” задовольнити частково.

Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду  від 09.03.2006 року та рішення господарського суду Кіровоградської області від 26.12.2005 року в частині позову про стягнення п’ятикратної вартості недовідпущеної електроенергії в  сумі 5734,55 грн. та судових витрат скасувати, і справу № 2/251 в цій частині передати на новий розгляд до суду першої  інстанції в іншому складі.

В решті постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду  від 09.03.2006 року залишити без змін.

Головуючий                                                                             В.Перепічай                                                                                                                  

Судді                                                                                                  І.Вовк

                                                                                        П.Гончарук