АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

___________________________________________________________________________________________________

Справа № 2-141/11

Провадження №22-ц/2090/4002/ 2012р. Головуючий 1 інст. -Шуліка Ю.В.

категорія -про визнання договору дарування недійсним Доповідач - Пономаренко Ю.А.

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М УКРАЇНИ

19 липня 2012 року

Судова колегія судової палати з цивільних справ апеляційного суду Харківської області в складі:

головуючого - судді Пономаренко Ю.А.

суддів - Кукліної Н.О., Черкасова В.В.

при секретарі: Каплоух Н.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Червонозаводського районного суду м.Харкова від 17 черня 2011 року по цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_3, третя особа: приватний нотаріус ХМНО ОСОБА_4 про визнання договору дарування недійсним

В С Т А Н О В И Л А :

Позивач ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом про визнання недійсним договору дарування квартири, що укладений 5 серпня 2008 р. між ОСОБА_5 та відповідачем ОСОБА_3 та посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_4 за р.№ 1455. За зазначеним договором у власність обдарованого ОСОБА_3 надійшла квартира АДРЕСА_1 житловою площею 34,8 кв.м, загальною площею 44,5 кв.м. В обгрунтування свого позову ОСОБА_2 посилався на численні обставини, під впливом яких ОСОБА_5 уклала договір дарування, а також він - її чоловік та водночас власник за законом Ѕ частини квартири дав згоду на здійснення зазначеної угоди. У зв'язку із смертю ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 з позовом про визнання угоди недійсною він звернувся як її правонаступник.

17.06.2011 р. ОСОБА_2 звернувся з уточненою позовною заявою, в якій зазначив, що квартиру, яка являється предметом спору ОСОБА_5 придбала на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого 5 листопада 1999 р., посвідченого приватним нотаріусом ХМНО ОСОБА_6, р. № 2163, під час їх шлюбу, то ж, йому належала Ѕ частина зазначеної квартири. З 2001 р. ОСОБА_5 хворіла на тяжку хворобу - цукровий діабет, гіпертонічну хворобу, ішемічну хворобу серця, церебральний атеросклероз та майже весь час вона або знаходилась на лікуванні у медичних закладах, або лікувалась вдома. Це потребувалось замало грошей, вони обоє являлись пенсіонерами, одержували мінімальну пенсію, яка не перевищувала 600 грн. Матеріальний стан сім'ї був жалюгідним: не було коштів для нормального існування, придбання предметів першої необхідності. Саме такі обставини змусили погодитись на пропозицію відповідача та оформити відчуження квартири на нього, взамін він обіцяв допомагати матеріально у вирішенні питань придбання ліків, харчів, оплати за перебування у медичних закладах, сплати комунальних платежів. Але після підписання договору ОСОБА_3 не виконував своїх обіцянок, у зв'язку з чим у червні 2009 р. ОСОБА_5 звернулася до суду з позовом про визнання договору дарування квартири від 8 вересня 2008 р. недійсним та посилалася на ті обставини, що погодилась на пропозицію відповідача у зв'язку із поганим станом здоров'я та значними труднощами у зв'язку з тим, але зрозуміла, яку помилку зробила. Позов було залишено без руху для усунення недоліків, але ОСОБА_5 себе вже дуже погано почувала, а ІНФОРМАЦІЯ_1 померла.

Рішенням Червонозаводського районного суду м.Харкова від 17 черня 2011 року позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено повністю. Визнано недійсним договір дарування квартири АДРЕСА_1, укладений 5 серпня 2008 р. між ОСОБА_5 та ОСОБА_3 та посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_4 за р.№ 1455, у зв'язку з чим ОСОБА_5 є власником зазначеною квартири.

На це рішення ОСОБА_1 надав апеляційну скаргу, у якій просить рішення скасувати та ухвалити нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити. При цьому посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Свою апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що він є власником спірної квартири з 21.08.2009 року, яку він придбав у ОСОБА_3 за 162340грн. та є добросовісним набувачем цієї квартири. Справу було розглянуто за його відсутності та без повного дослідження матеріалів справи.

Відповідно до ч.1 ст.303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції.

Вислухавши пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду скасуванню з постановленням нового з наступних підстав.

Суд першої інстанції задовольняючи позов, виходив з того, що ОСОБА_5 укладаючи договір дарування погодилась на пропозицію відповідача у зв'язку із поганим станом здоров'я та значними труднощами, але після підписання договору дарування квартири ОСОБА_3 не виконував своїх обіцянок, і тому коли даритель зрозуміла, яку помилку зробила, звернулась до суду із позовом, який визнав вказаний договір дарування недійсним з підстав, передбачених ст.233 ЦК України.

Судова колегія не може погодитися з такими висновками суду першої інстанції, оскільки суд дійшов їх внаслідок неправильного застосування норм матеріального та процесуального права і вважає, що рішення суду не може вважатися правильним, обґрунтованим, та таким, що відповідає вимогам діючого законодавства, та приходить до висновку про скасування рішення на підставі п.п.3,4 ст.309 ЦПК України з постановленням нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що 5 серпня 2008 р. між ОСОБА_5 та ОСОБА_3 укладений договір дарування, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_4 за р. № 1455. Відповідно зазначеного договору у власність обдарованого ОСОБА_3 надійшла квартира АДРЕСА_1 житловою площею 34,8 кв.м, загальною площею 44,5 кв.м.

Спірна квартира АДРЕСА_1 належала ОСОБА_5 на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого 5 листопада 1999 р., приватним нотаріусом ХМНО ОСОБА_6, р. № 2163.

У зв'язку з тим, що власність набута під час шлюбу з ОСОБА_2, у якому вони перебували з 12 вересня 1973 року (актовий запис № 4946 у Палаці одруження м. Харкова «Дзержинський»( а.с. 32) та відповідно ст.ст.22, 29 Кодексу законів про шлюб, що діяв на той час, йому належала Ѕ частина зазначеної квартири.

При даруванні спірної квартири нотаріусом, була одержана письмова згода ОСОБА_2 на укладення договору дарування.

Між тим, з наданого до суду апеляційної інстанції договору купівлі-продажу спірної квартири від 21 серпня 2009 року вбачається, що ОСОБА_8 як іпотекодержателем за договором іпотеки, укладеним з ОСОБА_3-іпотекодавцем, було продано квартиру АДРЕСА_1 ОСОБА_1.

В судовому засіданні суду апеляційної інстанції ОСОБА_1 пояснив, що позивач ОСОБА_2 не повідомляв його про слухання данної справи, хоча паралельно у тому ж суді слухалась справа за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_8, ОСОБА_10, ОСОБА_1 про визнання договору купівлі- продажу спірної квартири недійсним.

Відповідно рішенням Червонозаводського районного суду м.Харкова від 10 серпня 2011 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 про визнання договору купівлі- продажу спірної квартири недійсним відмовлено. Дане рішення залишено без зміни ухвалою судової колегії судової палати з цивільних справ апеляційного суду Харківської області від 12 жовтня 2011 року.

Судом першої інстанції не не з'ясовувалось та не перевірялось хто є власником спірної квартири. Зазначена обставина є суттєвою для розгляду справи, судом першої інстанції справу було розглянуто без залучення у справу власника спірної квартири.

Відповідно до ч.1 ст.233 ЦК України правочин, який вчинено особою під впливом тяжкої для неї обставини і на вкрай невігідних умовах, може бути визнаний судом недійсним незалежно від того, хто був ініціатором такого правочину.

Колегія суддів вважає, що у суду 1 інстанції не було правових підстав для визнання угоди дарування недійсною із зазначених підстав, оскільки договором дарування не передбачались умови щодо матеріального утримання дарителя обдарованим, а належних та допустимих доказів того, що правочин по даруванню квартири сину дарителя -ОСОБА_3 було вчинено ОСОБА_5 під впливом тяжкої для неї обставини і на вкрай невігідних умовах, позивачем, у відповідності до ст.60 ЦПК України надано не було.

Суд першої інстанції на зазначені вимоги закону увагу не звернув, тому судова колегія приходить до висновку, що судове рішення підлягає ска суванню з постановленням нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог на підставі ч.1 п.3,4 ст.309 ЦПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.303, 304, ст.307п.1 ч.1, ч.1 п.3 ст..309, 313, 314, 316, 317 ЦПК України, судова колегія

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Червонозаводського районного суду м.Харкова від 17 черня 2011 року скасувати.

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_3, третя особа: приватний нотаріус ХМНО ОСОБА_4 про визнання договору дарування недійсним відмовити.

Рішення суду апеляційної інстанції набирає законної сили негайно з моменту проголошення.

Касаційна скарга може бути подана безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий -

Судді -