АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

___________________________________________________________________________________________________

справа №2/2018/1605/2012

провадження №22-ц-1165/2010р. Головуючий 1 інст.-Бородіна Н.М категорія -угода кредиту Доповідач - Пономаренко Ю.А.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М УКРАЇНИ

08 серпня 2011 року

Судова колегія судової палати з цивільних справ апеляційного суду Харківської області в складі:

головуючого - судді Пономаренко Ю.А.

суддів - Шевченко Н.Ф., Швецової Л.А.

при секретарі: Ткаченко Г.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Київського районного суду м.Харкова від 31 травня 2012 року по цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та кредит»в особі Філії «Слобожанське регіональне управління»про про визнання правочину недійсним

В С Т А Н О В И Л А :

Позивач, ОСОБА_1, 23.02.2012р. звернувся у суд з позовом до відповідача- ПАТ банк «Фінанси та кредит»в особі Філії «Слобожанське регіональне управління», в якому просив суд визнати недійсним договір про відкриття кредитної лінії №250/08-Ф від 20.08.2007р. В обґрунтування своїх вимог зазначав, що в порушення ч.2 ст.11 ЗУ «Про захист прав споживачів»та Постанови Правління НБУ №168 від 10.05.2007р. банк перед укладанням договору у письмовій формі не повідомив про умови кредитування, крім того, п.6.1. оскаржуваного договору є несправедливою умовою, оскільки передбачає стягнення за порушення зобов'язань за договором і пені, і штрафу, що є двійним стягненням, внаслідок чого договір підлягає визнанню недійсним на підставі ч.1 ст.203, ч.1 ст.215 ЦК України.

Рішенням Київського районного суду м.Харкова від 31 травня 2012 року в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено в повному обсязі.

На це рішення ОСОБА_1 надав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати та постановити нове, яким його позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. При цьому посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Вислухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Відповідно до ст.303 ЦПК України апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Суд першої інстанції відмовляючи в задоволенні позовних вимог, обґрунтовано виходив з того, що кредитний договір не суперечить вимогам ЦК України та іншим актам цивільного законодавства, доказів того, що до укладання оспорюваного кредитного договору ОСОБА_1 у письмовій формі банком не було повідомлено про умови кредитування, судові не надано і тому позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання недійсним договір про відкриття кредитної лінії №250/08-Ф від 20.08.2007р задоволенню не підлягають. Крім того, будь-яких доказів на підтвердження наявності істотного дисбалансу договірних прав обов'язків на шкоду споживача при укладенні договору про надання кредиту Гармашем суду не надано.

Судова колегія погоджується з такими висновками суду першої інстанції, оскільки вони правильні, відповідають фактичним обставинам по справі, вимогам діючого законодавства та Постанові Пленуму Верховного Суду України від 28.04.1978 року з послідуючими змінами та доповненнями «Про судову практику в справах про визнання угод недійсними»

Судом повно та всебічно досліджені надані докази, дана їм належна оцінка та згідно встановленого постановлено рішення, яке відповідає вимогам ст.ст.11, 60, 61 ЦПК України.

У відповідності зі ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справи.

З матеріалів справи вбачається, що 20.08.2007 р. між ВАТ «Банк «Фінанси та кредит»(правонаступником якого є ПАТ банк «Фінанси та кредит»), в особі Філії «Слобожанське регіональне управління»та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір про відкриття кредитної лінії № 250/08-Ф. Відповідно до укладеного договору банк відкрив позивачу не відновлювану кредитну лінію на умовах забезпеченості, поворотності, роковості, платності в розмірі 230000 грн. з оплатою 16,50% річних. Договір сторонами підписаний, кошти позивачем отримані, що сторонами не оспорюєвалось.

Відповідно до ч.І ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. Згідно ч.1 ст.1055 ЦК України договір кредиту укладається у письмовій формі.

Таким чином, судом 1 інстанції було вірно встановлено, що між сторонами був укладений за встановленою формою договір про відкриття кредитної лінії, що є різновидом кредитного договору.

Відповідно до ч.1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину сгороною вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою ст.203 цього кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Статтею 203 ЦК України передбачено вимоги до правочинів, зокрема: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Судова колегія погоджується з висновком суду 1 інстанції, що позивачем у відповідності до вимог ст.60 ЦПК України не було надано доказів того, що до укладання оспорюваного кредитного договору ОСОБА_1 у письмовій формі банком не було повідомлено про умови кредитування на виконання ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів».

Суд 1 інстанції дійшов правильного висновку, що договір кредиту позивачем було видано відповідно до наданих їм до банку, ще до підписання договору, власноручно написаних заяв, в наслідок чого ним було отримано кредитні кошти, що свідчить про те, що сторони досягли згоди по усім істотним умовам говору.

Відповідно до ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору.

Суд 1 інстанції було правильно зазначив, що пункт 6.1. договору не містить вимог, щодо сплати позивачем зад 50% вартості виданих кредитних коштів.Таким чином, суд 1 інстанції дійшов правильного висновку, що відповідачем ОСОБА_1 не надано суду доказів на підтвердження наявності істотного дисбалансу договірних прав обов'язків на шкоду споживача при укладенні договору про надання кредиту, і тому його позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Відповідно до ст.308 ЦПК України, суд апеляційної інстанції відхиляє апеляційну скаргу, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального та процесуального права.

Враховуючи викладене, судова колегія підстав для скасування рішення не вбачає.

Доводи наведені в апеляційній скарзі не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, тому підстав для задоволення апеляційної скарги немає.

Інші доводи апеляційної скарги висновки суду не спростовують.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.303,304, п.1 ч.і ст.307, ст.308, 313, 314, 315, 317 ЦПК України, судова колегія, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Київського районного суду м.Харкова від 31 травня 2012 року залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили негайно з моменту проголошення.

Касаційна скарга може бути подана безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий -

Судді -