Україна

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

11/490/2050/12 Головуючий у 1 й інстанції - Шклярук Д.С.

Доповідач - Кузьменко В.М.

Справа № 1/0417/292/12

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 листопада 2012 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

головуючого -судді Кузьменко В.М.

суддів: Дрибаса Л.І., Бровченко Л.В.

за участю прокурора Заворотньої О.В.

адвоката ОСОБА_2

обвинуваченого ОСОБА_3

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську кримінальну справу за апеляцією прокурора, який приймав участь у розгляді справи, на постанову Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 13 серпня 2012 року.

В С Т А Н О В И Л А:

Цією постановою кримінальна справа щодо

ОСОБА_3, який звинувачувався у вчиненні злочину, передбаченого ст. 309 ч. 1 КК України,

провадженням закрита на підставі ч. 4 ст. 309 КК України у зв'язку зі зміною обстановки.

Припиняючи кримінальну справу суд послався на те, що в матеріалах справи є всі підстави передбачені ч. 4 ст. 309 КК України для звільнення ОСОБА_3 від кримінальної відповідальності. Скоєний ним злочин відноситься до категорії середньої тяжкості, що він добровільно звернувся до лікувальної установи де розпочав лікування від наркоманії, психічних і поведінкових розладів внаслідок вживання психостимуляторів. В судовому засіданні захисник ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_3 заявив клопотання про звільнення підзахисного від кримінальної відповідальності.

В апеляції прокурор просить скасувати постанову суду, як необґрунтовану у зв'язку з суттєвими порушеннями вимог кримінально-процесуального і кримінального закону. Вважає, що суд не перевірив з якою метою ОСОБА_3 звернувся до лікаря-нарколога: лікування від наркоманії чи ухилення від кримінальної відповідальності. Зазначив, що з матеріалів справи вбачається, що наркотичні засоби і психотропні речовини ОСОБА_3 ніколи не вживав. На його думку, залишилася не дослідженою довідка лікаря про проходження лікування і суд не допитав з цього приводу лікаря у якого проходив курс лікування ОСОБА_3

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення обвинуваченого ОСОБА_3 і в його інтересах адвоката ОСОБА_2, які просили постанову суду залишити без зміни, міркування прокурора, який підтримав апеляцію, перевіривши матеріали справи в межах апеляції, обговоривши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що апеляція прокурора підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з ст.. 309 ч. 4 КК України особа, яка добровільно звернулася до лікувального закладу і розпочала лікування від наркоманії, звільняється від кримінальної відповідальності за дії, передбачені частиною першою цієї статті.

Вирішуючи питання про звільнення особи від кримінальної відповідальності з цієї підстави, суду необхідно було з'ясувати, чи дійсно особа страждала на наркоманію і потребувала лікування від неї, чи дійсно вона звернулася до лікувального закладу і розпочала лікування добровільно, а не вимушено і чи дійсно ставить за мету вилікуватися від наркоманії, а не ухилитися у такий спосіб від кримінальної відповідальності за вчинений злочин.

Звільняючи ОСОБА_3 від кримінальної відповідальності за ст.. 309 ч. 1 КК України на підставі частини четвертої вказаної статті та закриваючи кримінальну справу, суд не дотримався зазначених вимог.

Особою, хворою на наркоманію, є особа, яка страждає на психічний розлад, що характеризується психічною та (або) фізичною залежністю від наркотичного засобу чи психотропної речовини, і якій за результатами медичного обстеження встановлено діагноз - наркоманія. Відповідно до п. 7 Порядку проведення медичного огляду та медичного обстеження осіб, які зловживають наркотичними засобами або психотропними речовинами, лікарсько-консультативною комісією наркологічного закладу повинен був встановлений ОСОБА_3 діагноз «наркоманія».

Як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_3 на обліку у нарколога та психіатра не перебував (а.с.60-61).

Окрім того, із матеріалів кримінальної справи також вбачається, що ОСОБА_3 добровільно звернувся до лікувальної установи за наркологічною допомогою в консультативну поліклініку Дніпропетровського наркологічного диспансеру ДОР 12.06.12 року, де йому було встановлено діагноз -психічні та поведінкові розлади внаслідок вживання психостимуляторів. Вживання зі шкідливими наслідками. Разом з тим, вже 19.06 12 року він був виписаний за порушення режиму тверезості (а.с. 86, 89).

Але судом першої інстанції вказані обставини належним чином не були з'ясовані, а саме суд не з'ясував, чи насправді ОСОБА_3 страждав на наркоманію і потребував лікування від неї, і чи насправді ставив за мету вилікуватися від наркоманії, а не ухилитись у такий спосіб від кримінальної відповідальності за вчинений злочин, не допитав з цього приводу лікаря, який його лікував.

Отже, звільнивши ОСОБА_3 від кримінальної відповідальності на підставі ч. 4 ст. 309 КК, суд застосував кримінальний закон, що у цьому випадку не підлягав застосуванню, оскільки суд не встановив об'єктивних даних, що ОСОБА_3 є особою, на яку поширюється положення цієї статті.

Доводи прокурора про те, що судом допущена неповнота судового слідства і допущено порушення вимог закону є обґрунтованими.

За таких обставин колегія суддів не може визнати постанову суду законною і обґрунтованою, а тому постанова суду підлягає скасуванню.

На підставі викладеного і керуючись ст. 365, 366, 374 КПК України,

У Х В А Л И Л А:

Апеляцію прокурора, який приймав участь у розгляді справи задовольнити, а постанову Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 13 серпня 2012 року щодо ОСОБА_3 скасувати і справу направити на новий судовий розгляд в той же суд в іншому складі.

Судді: