Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
20 листопада 2012 року Апеляційний суд Донецької області в складі:
головуючого-судді Пономарьової О.М.
суддів Соломахи Л.І., Зайцевої С.А.
при секретарі Бордюзі Л.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку справу за позовом ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором з апеляційною скаргою позивача - ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» на рішення Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 06 серпня 2012 року, -
В С Т А Н О В И В:
11 квітня 2012 року ПУБЛІЧНЕ АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» (далі ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Зазначало, що 23 липня 2007 року з відповідачем був укладений кредитний договір № КТХRRХ13597016, який складається з Заяви позичальника та Умов надання споживчого кредиту фізичним особам.
Відповідно до умов кредитного договору відповідачу був наданий кредит у розмірі 1 888,78 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 12,00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 23 липня 2008 року.
В погашення заборгованості за кредитом відповідач зобов'язана була сплачувати щомісячний платіж, який складається із заборгованості за кредитом, за відсотками, комісією. Проте зобов'язання за договором не виконала, заборгованість за кредитом станом на 26 березня 2012 року складає 21 511,93 грн., в тому числі: заборгованість за кредитом - 1 750,93 грн., заборгованість за процентами - 9 074,97 грн., заборгованість по комісії за користування кредитом - 462,80 грн., пеня за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором - 8 722,66 грн., штраф відповідно до п. 5.3 Умов 500 грн. (фіксована частина) та 1 000,57 грн. (процентна складова).
Позивач просив стягнути з відповідача зазначену заборгованість за кредитним договором у розмірі 21 511,93 грн. та судові витрати по сплаті судового збору в сумі 215,12 (а.с. 2).
Рішенням Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 06 серпня 2012 року в задоволенні позовних вимог ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» відмовлено у зв'язку із пропуском строку позовної давності (а.с. 32-33).
З таким рішенням суду не погодився позивач, подав на нього апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове про задоволення позовних вимог (а.с. 28).
В судове засіданні апеляційного суду представник позивача - ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» та відповідач ОСОБА_2 не з'явилися, про час та місце розгляду справи 20 листопада 2012 року повідомлені належним чином:
- представник ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» Филипенок А.О., яка діє на підставі довіреності юридичної особи від 16 листопада 2010 року № 4235-О (а.с. 75), під особистий підпис у судовому засіданні 06 листопада 2012 року (а.с. 78);
- відповідач ОСОБА_2 повістку про явку до суду 20 листопада 2012 року отримала 13 листопада 2012 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (форма № 119) (а.с. 81).
Представник ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» Филипенок А.О. та відповідач ОСОБА_2 надіслали заяви про розгляд справи у їх відсутність (а.с. 84, а.с. 86).
Відповідно до частини 2 ст. 305 ЦПК України неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали цивільної справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга позивача підлягає задоволенню частково, а рішення суду скасуванню з ухваленням нового рішення з наступних підстав:
З матеріалів справи встановлено, що 23 липня 2007 року між Закритим акціонерним товариством Комерційний банк «ПриватБанк», правонаступником якого є ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК», та відповідачем ОСОБА_2 був укладений кредитний договір № КТХRRХ13597016, який складається з Заяви позичальника ОСОБА_2 та Умов надання споживчого кредиту фізичним особам («Розстрочка») (Стандарт) (далі Умови) (а.с. 4, а.с. 5-8).
Відповідно до Заяви позичальника відповідачу був наданий кредит у сумі 1 888,8 грн. на строк 12 місяців з 23 липня 2007 року по 23 липня 2008 року включно, зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 1,0% на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом, щомісячної винагороди за надання фінансового інструменту у розмірі 46,28 грн. та одноразової винагороди за надання фінансового інструменту у розмірі 314,80 грн. в обмін на зобов'язання Позичальника з повернення кредиту, сплати відсотків, винагороди, комісії в зазначені в Заяві та Умовах надання споживчого кредиту фізичним особам строки. Погашення заборгованості здійснюється в наступному порядку: щомісяця в період сплати, за який приймається період з 10 по 15 число кожного місяця Позичальник повинен надавати Банку грошові кошти (щомісячний платіж) у сумі 214,24 грн. для погашення заборгованості за Кредитом, яка складається із заборгованості за кредитом, відсотків, винагороди, комісії, а також інших витрат згідно з Умовами.
В заяві зазначено, що згідно п. 4.2 Умов при порушенні Позичальником зобов'язань із погашення Кредиту Позичальник сплачує Банку відсотки за користування Кредитом в розмірі 15,17% в місяць, розрахованих від суми залишку непогашеної заборгованості за кредитом (а.с. 4).
Згідно розрахунку заборгованості, наданого позивачем, заборгованість Позичальника ОСОБА_2 за кредитним договором № КТХRRХ13597016 від 23 липня 2007 року станом на 26 березня 2012 року складає 21 511,93 грн., з яких заборгованість за кредитом - 1 750,93 грн., заборгованість за процентами - 9 074,97 грн., заборгованість по комісії за користування кредитом - 462,80 грн., пеня за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором - 8 722,66 грн., штраф відповідно до п. 5.3 Умов 500 грн. (фіксована частина) та 1 000,57 грн. (процентна складова) (а.с. 3).
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК», суд першої інстанції виходив з того, що строк дії договору був встановлений до 23 липня 2008 року, останній платіж за договором відповідач здійснила 10 вересня 2007 року, саме з цього часу почався перебіг строку позовної давності. На час звернення позивача в квітні 2012 року до суду ним відповідно до ст. 257 ЦК України був пропущений трирічний строк позовної давності, про застосування якого просила відповідач.
З таким висновком суду погодитися не можливо, до нього суд дійшов порушивши норми матеріального та процесуального права.
Відповідно до п. 4 частини 1 ст. 309 ЦПК України порушення норм матеріального та процесуального права є підставами для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення.
Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Саме з цього трирічного строку позовної давності виходив суд, відмовляючи позивачу у задоволенні позову.
Проте, як правильно зазначає позивач в апеляційній скарзі, судом не враховано, що згідно частини 1 ст. 259 ЦК України позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.
Зазначене правило стосується і спеціальної позовної давності щодо стягнення неустойки, яка встановлена п. 1 частини 2 ст. 258 ЦК України.
Закон України від 12.05.1991 року № 1023-XII «Про захист прав споживачів» (в редакції Закону України від 01 грудня 2005 року № 3161-IV) будь-яких обмежень щодо застосування вимог ст. 259 ЦК України до споживчих кредитів не містить.
Згідно п. 5.5 Умов надання споживчого кредиту фізичним особам, які згідно Заяви позичальника є часткою укладеного між позивачем та відповідачем кредитного договору, термін позовної давності по вимогам про стягнення кредиту, відсотків за користування кредитом, винагороди, неустойки - пені, штрафів за даним договором встановлюється сторонами тривалістю 5 років (а.с. 8).
Згідно Заяви позичальника ОСОБА_2 від 23 липня 2007 року вона ознайомилася та згодна із Умовами надання споживчого кредиту фізичним особам («Розстрочка») (Стандарт), які були надані їй у письмовій формі (а.с. 4 зв).
Відповідно до ст. 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно Заяви позичальника вона підписана відповідачем ОСОБА_2 23 липня 2007 року і відповідно до ст. 638, ст. 640 ЦК України договір вважається укладеним з цієї дати.
Згідно Заяви позичальника строк виконання зобов'язань за кредитним договором сплинув 23 липня 2008 року. До суду з цим позовом позивач звернувся 11 квітня 2012 року (позовна заява здана на пошту), тобто в межах п'ятирічного строку позовної давності, встановленого за домовленістю сторін, а тому висновок суду першої інстанції про пропуск позивачем строку звернення до суду є таким, що не відповідає вимогам ст. 259 ЦК України та умовам укладеного між сторонами договору.
Правовідносини, що виникли між сторонами регулюються ст. 526, ст. 629, ст. 1049, ст. 1050, ст. 1054 ЦК України.
Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до частини 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
З матеріалів справи встановлено, що відповідач ОСОБА_2 23 липня 2007 року отримала у позивача кредит в розмірі 1 888,80 грн., що нею визнається. Згідно розрахунку позивача з жовтня 2007 року Позичальник зобов'язання щодо щомісячного повернення кредиту в розмірі 214,24 грн. не виконує, чим порушує умови кредитного договору, викладені в Заяві позичальника та Умовах надання споживчого кредиту фізичним особам.
Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Кінцевий строк повернення кредиту сплинув 23 липня 2008 року. Проте кредит Позичальником ОСОБА_2 до теперішнього часу не повернуто.
Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема:
1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору;
2) зміна умов зобов'язання;
3) сплата неустойки;
4) відшкодування збитків та моральної шкоди.
Враховуючи, що строк виконання зобов'язання сплинув 23 липня 2008 року, а відповідач в порушення умов договору кредит не повернув та не сплачує проценти за користування кредитом, позивач обґрунтовано, звернувся до суду з вимогами про повернення кредиту та сплати процентів за користування кредитом.
Згідно розрахунку заборгованості прострочена заборгованість відповідача за кредитним договором станом на 26 березня 2012 року за тілом кредиту складає 1 750,93 грн., за процентами за користування кредитом - 9 074,97 грн., комісія за користування кредитом - 462,80 грн. (а.с. 3).
В судовому засіданні суду першої відповідач будь-яких заперечень щодо розміру заборгованості та доказів щодо сплати кредиту не надала, просила лише застосувати строк позовної давності.
Як вбачається з розрахунку процентів за користування кредитом, у зв'язку із порушенням відповідачем строків внесення щомісячних платежів з жовтня 2007 року проценти за користування кредитом їй нараховуються в розмірі 15,17% в місяць, або 182,00% річних, що відповідає умовам Заяви позичальника.
Відповідно до п. 5.1 Умов надання споживчого кредиту при порушенні Позичальником будь-якого із зобов'язань, передбачених Заявою та п.п. 3.2.2. (Позичальник зобов'язується погашати кредит у порядку та строки відповідно до Заяви), 3.2.3 (сплатити відсотки за користування кредитом відповідно до Заяви та п. 4.1., 4.2 даних Умов) Банк має право нарахувати, а Позичальник зобов'язується сплатити Банку пеню в розмірі 0,15% від суми простроченого платежу, але не менш 1 грн. за кожний день прострочки платежу (а.с. 8).
Як вбачається з розрахунку позивача, саме таку ставку пені застосовував позивач при її розрахунку в період з 16 жовтня 2007 року по 31 серпня 2009 року. З 01 вересня 2009 по 26 березня 2012 року позивач нараховує відповідачу пеню в розмірі 0,02% від суми простроченого платежу, що значно менше, ніж передбачено умовами договору.
До суду позивач звернувся 11 квітня 2012 року. Згідно розрахунку заборгованості пеня ним нарахована за період з 16 жовтня 2007 року, тобто в межах п'ятирічного строку позовної давності (а.с. 3).
Відповідно до п. 5.4 Умов надання споживчого кредиту фізичним особам нарахування неустойки за кожен випадок порушення зобов'язань, передбаченої п. 5.1 цих Умов, здійснюється протягом 3 років з дня, коли відповідне зобов'язання повинне бути виконане Позичальником (а.с. 8), тобто по цій справі за період не більш ніж до 23 липня 2011 року.
Проте згідно розрахунку позивача пеня ним нарахована по 26 березня 2012 року, тобто з порушенням умов договору.
Враховуючи п. 5.4 Умов щодо нарахування неустойки лише протягом 3 років з дня, коли відповідне зобов'язання повинне бути виконане Позичальником, пеня за порушення зобов'язань за кредитним договором з відповідача може бути стягнута лише за період з 16 жовтня 2007 року по 23 липня 2011 року, яка складає 8 122,45 грн. (8 722,66 - 600,21 (1 105,86 грн. : 455 днів згідно розрахунку позивача (з 28 грудня 2010 року по 26 березня 2012 року) х 247 (за період з 24 липня 2011 року по 26 березня 2012 року).
При цьому, діючи відповідно до ст. 11 ЦПК України, при нарахуванні пені в період з 01 вересня 2009 по 23 липня 2011 року апеляційний суд виходить з розміру пені 0,02 %, з якого виходив позивач згідно розрахунку заборгованості.
Відповідно до принципів розумності і справедливості на кредитора покладається обов'язок вживати необхідних заходів щодо зменшення розміру збитків, завданих йому порушенням зобов'язання, але у всякому разі, не сприяти їх збільшенню. Невиконання кредитором цього обов'язку може бути підставою для зменшення судом розміру збитків та неустойки, що стягуються з боржника, що передбачено частиною 2 ст. 616 ЦК України, згідно якої суд має право зменшити розмір збитків та неустойки, які стягуються з боржника, якщо кредитор умисно або з необережності сприяв збільшенню розміру збитків, завданих порушенням зобов'язання, або не вжив заходів щодо їх зменшення.
Відповідно до п. 27 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.03.2012 року № 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» положення статті 616 ЦК передбачають право суду за певних умов зменшити розмір збитків та неустойки, які стягуються з боржника. Зазначене стосується цивільно-правової відповідальності боржника, а не сплати ним основного грошового боргу за кредитним договором, що суд на підставі вказаної норми закону змінити не може.
Враховуючи, що про порушення зобов'язання відповідачем банк дізнався ще 16 жовтня 2007 року, коли відповідач не сплатила черговий щомісячний платіж, а до суду звернувся з вимогами про стягнення заборгованості за кредитом лише 11 квітня 2012 року, тобто після спливу чотирьох з половиною років після початку порушення зобов'язання та через три з половиною роки після закінчення 23 липня 2008 року строку виконання зобов'язання, до цього будь-яких заходів щодо стягнення заборгованості з відповідача не приймав, чим сприяв збільшенню розміру неустойки за кредитним договором, апеляційний суд, виходячи з засад цивільного судочинства, а саме, розумності та справедливості, вважає можливим зменшити розмір неустойки, що підлягає стягненню з відповідача, до розміру заборгованості за тілом кредиту, а саме, до 1 750,93 грн.
Згідно п. 5.3 Умов надання споживчого кредиту фізичним особам («Розстрочка») (Стандарт) при порушенні Позичальником строків платежів по будь-якому з грошових зобов'язань, передбачених Договором більш, ніж на 30 днів, Позичальник зобов'язаний сплатити Банку штраф у розмірі 500 грн. + 5% від суми заборгованості (а.с. 8).
Як вбачається з розрахунку заборгованості, наданого позивачем, штраф, який він просить стягнути з відповідача згідно п. 5.3 Умов в розмірі 500 грн. (фіксована частина) та 1 000,57 грн. (процентна складова), а саме, його процентна складова нарахована з врахуванням заборгованості відповідача за кредитом, заборгованості за процентами, заборгованості з комісії та суми пені (1 750,93 + 9 074,97 + 462,80 + 8 722,66 = 20 011,36 х 5% = 1 000,57 грн.).
Отже за порушення Позичальником строків виконання зобов'язання за кредитним договором позивачем одночасно нараховані пеня та штраф, при цьому останній нарахований, в тому числі, й на суму пені.
Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Тобто за змістом ст. 549 ЦК України пеня та штраф є різновидами неустойки як юридичної відповідальності, а не окремими видами штрафних санкцій. Пеня і штраф, як різновиди неустойки, обчислюються у відсотках саме від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання, можливість нарахування одного виду неустойки на інший виключається.
Отже, банк просить застосувати до боржника подвійну цивільно-правову відповідальність одного й того ж виду за одне й те ж саме порушення договірного зобов'язання (прострочення виконання грошового зобов'язання), що суперечить вимогам частини 1 ст. 61 Конституції України та частині 3 ст. 509 ЦК України, згідно з якими ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення, а зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Враховуючи зазначене, позовні вимоги ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» підлягають задоволенню частково, а саме, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за кредитним договором станом на 26 березня 2012 року в розмірі 13 039,63 грн., з яких заборгованість за кредитом - 1 750,93 грн., заборгованість за процентами - 9 074,97 грн., заборгованість по комісії за користування кредитом - 462,80 грн., пеня за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором за період з 16 жовтня 2007 року по 23 липня 2011 року - 1 750,93 грн. Підстави для стягнення з відповідача штрафу в розмірі 500 грн. (фіксована частина) та 1 000,57 грн. (процентна складова) відсутні.
Відповідно до частини 5 ст. 88 ЦПК України якщо суд апеляційної або касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Відповідно до частини 1 ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.
Відповідно до п/п 1 пункту 1 частини 2 ст. 4 Закону України від 08.07.2011 року № 3674-VI «Про судовий збір» з позовної заяви майнового характеру справляється судовий збір в розмірі 1 відсотка ціни позову, але не менше 0,2 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 3 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду.
Згідно ст. 13 Закону України «Про державний бюджет України на 2012 рік» від 22 грудня 2011 року № 4282-VІ мінімальна заробітна плата станом на 01 січня 2012 року складала 1 073 грн.
При зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір у сумі 215,12 грн. (а.с. 1).
Апеляційний суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог позивача про стягнення заборгованості за кредитним договором в розмірі 13 039,63 грн. З цих задоволених вимог підлягає сплаті судовий збір у сумі 214,60 грн. (1% від 13 039,63 грн. = 130,40 грн., але не менш 214,60 грн.), який підлягає відшкодуванню позивачу за рахунок відповідача.
З апеляційної скарги позивачем сплачено судовий збір в розмірі 108 грн. (а.с. 36). Оскільки апеляційний суд дійшов висновку про задоволення апеляційної скарги, понесені позивачем судові витрати по сплаті судового збору у сумі 108,00 грн. підлягають відшкодуванню позивачу за рахунок відповідача.
Тобто, всього позивачу підлягає відшкодуванню за рахунок відповідача понесені судові витрати в розмірі 322,60 грн. (214,60 + 108).
Керуючись ст. 307, ст. 309, ст. 314, ст. 316 ЦПК України, апеляційний суд Донецької області, -
В И Р І Ш И В:
Апеляційну скаргу позивача - ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» задовольнити частково.
Рішення Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 06 серпня 2012 року скасувати та ухвалити нове.
Позовні вимоги ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» задовольнити частково.
Стягнути із ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженка м. Добропілля Донецької області, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, зареєстроване місце проживання - АДРЕСА_1) на користь ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» (ідентифікаційний код 14360570, юридична адреса - 49094, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, 50) заборгованість за кредитним договором № КТХRRХ13597016 від 23 липня 2007 року станом на 26 березня 2012 року в розмірі 13 039 (тринадцять тисяч тридцять дев'ять) гривень 63 коп., з яких заборгованість за кредитом - 1 750,93 грн., заборгованість за процентами - 9 074,97 грн., заборгованість по комісії за користування кредитом - 462,80 грн., пеня за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором за період з 16 жовтня 2007 року по 23 липня 2011 року - 1 750,93 грн. В решті позовних вимог відмовити.
Стягнути із ОСОБА_2 на користь ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» на відшкодування витрат по сплаті судового збору - 322 (триста двадцять дві) гривні 60 коп.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення.
Рішення може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуючий: О.М. Пономарьова
Судді: Л.І. Соломаха
С.А. Зайцева