Справа № 1319/1928/12 Головуючий у 1 інстанції: Шашуріна Г.О.

Провадження № 22-ц/1390/6618/12 Доповідач в 2-й інстанції: Шумська Н. Л.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 листопада 2012 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Львівської області у складі:

головуючий судді Шумська Н.Л.

судді: Бермес І.В., Шандра М.М.

секретар Альховська С.В.

особи, які беруть участь у справі: ОСОБА_2, ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_4 на рішення Сихівського районного суду м. Львова від 14 вересня 2012 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ТзОВ «Гарт-Сервіс», ВАТ «Львівський завод будівельних виробів»про визнання права власності на нежитлове приміщення,-

в с т а н о в и л а:

Позивач ОСОБА_2 15 лютого 2012року звернувся до суду з позовом до ТзОВ «Гарт-Сервіс», ВАТ «Львівський завод будівельних виробів»про визнання за ним права власності на нежитлове приміщення мансарди АДРЕСА_1 площею 103,5 кв.м. Рішенням Сихівського районного суду в позові відмовлено, мотивуючи необґрунтованістю.

Рішення оскаржила представник ОСОБА_2 - ОСОБА_4, у апеляційній скарзі зазначає про незаконність та необґрунтованість рішення суду, з чисельним порушенням норм матеріального права. Судом неповно та неправильно встановлено обставини, які мали значення для справи. Зокрема, умови договору доручення та договору про пайову участь, стороною у яких є ОСОБА_2 Не враховано докази виконання умов договору позивачем, сплату суми обумовленої вартості нежитлового приміщення, в передбачені договором строки. Висновки суду не відповідають дійсним обставинам, зокрема відмову позивача оплатити проведені без його згоди ремонтно-оздоблювальні роботи в спірному приміщенні суд помилково оцінює як відмову від договору. Крім того, суд не врахував, що проведення цих робіт не передбачалось укладеним договором про пайову участь. Вимоги відповідача про доплату 4800грн. за квадратний метр площі, що перевищує договірну, необгрунтовані, не відповідає умовам договору. Відтак, просить суд рішення скасувати, ухвалити нове про задоволення позову повністю.

Апелянт, ОСОБА_2 та представник підтримали апеляційну скаргу повністю, просили задовольнити. ОСОБА_2 крім того зауважив, що площа приміщення, яке він придбав за договором, збільшилась без погодження з ним як стороною договору. Однак, ним було сплачено подвійну вартість нежитлового приміщення, оскільки 43 624грн. було внесено безготівково, а 8200 дол. США (еквівалент 43 624грн.) передано повіреному ТЗОВ «Гарт-Сервіс»в особі в.о. директора Тарасова А.М. для оплати за це приміщення при необхідності внесення готівкових коштів. Тому з врахуванням вартості квадратного метра площі, ним сплачено суму, що перевищує вартість 103,5 кв.м. З вимогою до нього оплатити проведені оздоблювально- ремонтні роботи в спірному приміщенні чи за надлишок площі забудовник ВАТ «Львівський завод будівельних виробів»не звертався, це питання виходить за межі позову та наявних договірних відносин, може бути вирішено в позасудовому порядку, як врегульовано договором про пайову участь (п.4.2.3, 4.3) шляхом укладення додаткових угод.

Відповідачі ТЗОВ «Гарт-Сервіс».та ВАТ «Львівський завод будівельних виробів», будучи належно повідомленими про день та час апеляційного розгляду справи, не забезпечили явку представників, повторно, тому розгляд відбувся без їх участі на підставі ч.4ст.169 ЦПК.

Заслухавши суддю-доповідача, осіб, які беруть участь у справі, з»ясувавши обставини справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів знаходить підстави для скасування рішення суду, задовольняючи апеляційну скаргу.

Апеляційний суд під час розгляду справи в апеляційному порядку перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, згідно ч.Іст.ЗОЗ ЦПК України. При цьому апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов»язковою підствою для скасування рішення.

Рішення суду, згідно вимог ч.1,2 ст.213 ЦПК України повинно бути законним та обгрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши усі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з»ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Однак, розглянувши справу в апеляційному порядку, апеляційний суд дійшов висновку, що оскаржуване рішення суду першої інстанції цим вимогам не відповідає, підлягає скасуванню.

Як вбачається з матеріалів справи, між сторонами ОСОБА_2 та ТЗОВ «Гарт-Сервіс»11.10.2004року (а.с.7) укладено договір доручення № 03/10-04 згідно якого повірений ТЗОВ «Гарт-Сервіс» взяв на себе зобов»язання укласти від імені та за рахунок довірителя ОСОБА_2 договір на придбання нежитлової площі.

05.11.2004року укладено договір № 03/11-046 на пайову участь у будівництві нежитлової площі загальною площею 82 кв.м. по АДРЕСА_1 (а.с.9) між ВАТ «Львівський завод будівельних виробів», в особі голови правління Паньківа М.І., що іменується «виконавець»з однієї сторони та ТЗОВ «Гарт-Сервіс»в особі ОСОБА_5, що виступає за довіреністю ОСОБА_2

Згідно ч. 1ст. 1000 ЦК України за договором доручення одна сторона (повірений) зобов»язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії. Правочин, вчинений повіреним, створює права та обов»язки довірителя. Відтак, у ОСОБА_2 виникли права і обов»язки сторони за договором про пайову участь на будівництво нежитлового приміщення по АДРЕСА_1

За умовами цього договору про пайову участь від 05.11,2004року п.2.1. вартість нежитлової площі визначена 43 624грн., виходячи з розрахунку вартості квадратного метра 532грн.

Перегляд вартості нежитлової площі, обґрунтованої розрахунками, терміни додаткової оплати оформляється додатковими угодами (п.2.2 договору).

На виконання умов договору про пайову участь позивачем було сплачено 43 624грн., що стверджується фінансовими документами в матеріалах справи (а.с.12, зворот) та не заперечується відповідачами. Інші угоди як додаткові угоди до договору про пайову участь у матеріалах справи відсутні. Згідно п.7.2. договору, зміни та доповнення до даного договору вносяться за взаємною згодою сторін в письмовій формі.

Як передбачено п.З договору про пайову участь, виконавець (ВАТ «Львівський завод будівельних виробів») передає житлову площу пайовику (ОСОБА_2) після здачі будинку та проплати суми 43 624грн. Інші проплати здійснюються за

погодженням сторін, тобто виконавця і пайовика. Відтак, обґрунтованою є позиція позивача, що ним було сплачено всю обумовлену суму за договором про пайову участь.

Сторони договору також домовились, що оздоблювальні роботи (побілка, чистове покриття підлоги, опалювальних приладів, внутрішніх дверей розеток тощо) можуть бути виконані виконавцем, при цьому сторони узгоджують види робіт та порядок їх оплати, що оформляється окремою угодою. Пайовик, згідно п.4.4 договору, може відмовитись від виконання окремих видів робіт.

Як визнав відповідач ТЗОВ «Гарт-Сервіс»у запереченнях на позовну заяву (а.с.48-50) договір доручення, що полягав лише у заключенні договору з третьою особою та передачі позивачу як пайовику укладеного договору про пайову участь, закінчився виконанням. Відтак, вчиняти дії від імені довірителя ОСОБА_2 щодо зміни умов договору про пайову участь ТЗОВ «Гарт-Сервіс»не мало.

Крім того, договором про пайову участь у п.7 виконавець ВАТ «Львівський завод будівельних виробів»гарантує, що після підписання цього договору, нежитлова площа, що є предметом даного договору, нікому іншому в пайову участь надана не буде і після завершення будівництва житлового будинку та здачі його в експлуатацію буде вільна від прав інших осіб. Договір набуває чинності з моменту підписання та діє до повного виконання сторонами своїх зобов»язань (п.7.7). Договір, згідно ст.629 ЦК України, є обов»язковим для виконання сторонами. Одностороння відмова від договору не допускається.

У разі невиконання однією із сторін у зобов»язанні свого обов»язку або за наявності очевидних підстав вважати, що вона не виконає свого обов»язку у встановлений строк (термін) або виконає не в повному обсязі, друга сторона має право зупинити виконання свого обов»язку. Якщо зустрічне виконання обов»язку здійснено однією із сторін, незважаючи на невиконання другою стороною свого обов»язку, друга сторона повинна виконати свій обов»язок (ч.3,4ст.538 ЦК України). Відтак відповідач ВАТ «Львівський завод будівельних виробів»як виконавець, отримавши оплату за договором про пайову участь від ОСОБА_2, повинен був виконати зустрічне договірне зобов»язання та передати позивачу спірне нежитлове приміщення після здачі будинку в експлуатацію, що оформити актом приймання-передачі (п.3.1-3.4 договору про пайову участь). Однак свого зобов»язання не виконав, що свідчить про порушення права позивача, яке підлягало захисту в судовому порядку. Також дії позивача, який провів частину проплати пізніше домовленого терміну, були обумовлені порушеннями строків будівництва самим виконавцем ВАТ «Львівським заводом будівельних виробів».

Відмовляючи в позові суд першої інстанції неправильно визначив правовідносини сторін, не провів належної оцінки доказів, що повинна грунтуватись на всебічному, повному, об»єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, без оцінки належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також їх достатності та взаємного зв»язку в сукупності. Результати оцінки, всупереч п.4ст.212 ЦПК неповно відображено в рішенні, не наведено мотиви прийняття чи відмови у їх прийнятті.

Зокрема, суд не дав належної оцінки обставинам проведення проплати позивачем вартості нежитлового приміщення, яку було визначено договором, не дано оцінки умовам договору про пайову участь між сторонами, згідно якого позивач у разі проплати обумовленої суми, отримує від виконавця збудоване житлове приміщення після здачі будинку в експлуатацію. Судом взято до уваги як доказ заперечення позову платіжне доручення (а.с.73) за яким ТЗОВ «Гарт-Сервіс»перерахувало позивачу ОСОБА_2 43 624грн. як повернення коштів отриманих за договором доручення №03/10-04 від 11.10.2004року у зв»язку з неможливістю виконання умов договору. Однак, судом не враховано, обставину, яку визнали сторони, що договір було завершено виконанням задовго до здачі будинку в експлуатацію, а ця проплата здійснена 21.02.2012року, тобто після направлення претензії, після звернення позивача з позовом до суду 15.02.2012року.

Суд не перевіряв доводи позивача щодо його численних звернень до керівництва ВАТ Львівський завод будівельних виробів»та ТЗОВ «Гарт-Сервіс»з приводу виконання зобов»язань по передачі збудованого приміщення позивачеві та відсутності вимог ВАТ «Львівський завод будівельних виробів»до ОСОБА_2 щодо виконання цмов договору про пайову участь. Суд першої інстанції не забезпечив дотримання вимог ст.10 ЦПК змагальності сторін, згідно п.4 якої суд сприяє всебічному і повному з»ясуванню обставин справи: роз»ясніє особам, які беруть участь у справі. їх права і обов»язки, попереджує про наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених ЦПК. Попереднє судове засідання по справі не проводилось, не визначалось об»єму доказування, що сприяло б повноті та об»єктивності судового розгляду; не вирішувалось питання про допит свідків та позивач як свідка щодо обставин, якими він обгрнутовує позовні вимоги.

Суд першої інстанції не звернув уваги, що правова позиція ВАТ «Львівський завод будівельних виробів»(а.с.89) не грунтується на законі та доказах у справі. Посилання на обставини несвоєчасності внесення коштів позивачем для будівництва об»єкта неспроможні, оскільки суперечать умовам договору про пайову участь у будівництві, внесення обумовленої суми за будівництво об»єкта відбулося під час його будівництва, що тривало понад строки за договором, задовго до здачі будинку в експлуатацію.

Висновки суду першої інстанції щодо відмови позивача від виконання умов договору доручення не відповідають обставинам справи та не грунтуються на законі. Суттєвою ознакою договору про пайову участь у будівництві є те, що його основна мета - це отримання у власність об'єкту нерухомості, а саме індивідуально визначених об'єктів(квартир, приміщень) з яких складеться безпосередній об'єкт будівництва.

Зокрема, згідно Акту державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об»єкта, затвердженого рішенням виконкому Львівської міської ради в травні 2007року (а.с.15) на виконання умов договору виконавець ВАТ «Львівський завод будівельних виробів»повинен був передати збудоване нежитлове приміщення пайовику- ОСОБА_2, на яке він набув право власності.

На доказ набуття позивачем прав щодо спірного нерухомого майна свідчить також лист ТЗОВ «Гарт-Сервіс»від 18.10.201 Іроку (а.с.19) де зазначається, що площа придбаного позивачем ОСОБА_2 нежитлового приміщення згідно замірів БТІ збільшена. Відтак, ТЗОВ визнає, що позивач придбав на підставі договору спірне нежитлове приміщення, яке в ході виконання зобов»язання виконавцем ВАТ «Львівський завод будівельних виробів»змінило індивідуальну ознаку - площу без погодження у передбаченому договором та законом порядку. Як вбачається з довідки ОКП БТІ та ЕО від 08.11.2012року, згідно матеріалів інвентаризаційної справи на будинок АДРЕСА_1 балансова вартість будинку без вартості підвалу станом на 23.11.2007року (на час введення об»єкта в експлуатацію) становила 803233 грн., вартість площі 1 кв.м. будинку - 564,31грн., що не відповідає визначеній в листі від 18.10.201 Іроку вартості 4800грн. Відтак, відмова позивача сплачувати таку вартість за збільшену площу не свідчить про невиконання ним умов договору чи розірвання, оскільки такі умови повинні були б бути з ним оговорені шляхом укладення додаткових угод.

Згідно ст.11 ЦК України, цивільні права та обов»язки виникають із дій, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов»язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов»язків є договори та інші правочини.

Право власності, згідно ст.328 ЦК, набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність права власності не встановлена судом.

Право власності на новостворене нерухоме майно виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття

нерухомого майна до експлуатації, право власності, згідно ч.2ст.331 ЦК, виникає з моменту прийняття його до експлуатації.

Ці обставини не можуть вплинути на виконання умов договору про пайову участь між сторонами та позбавити позивача права на отримання у власність придбаного майна. Але надають право виконавцю звернутись до пайовика з вимогою про відшкодування коштів, що витрачені понад обумовлені суми на будівництво приміщення, з дотримання умов існуючого між ними договору.

Будинок, у якому розміщене спірне приміщення, здано в експлуатацію, однак, всупереч договору про пайову участь, не передано позивачу як власнику новоствореного майна, відтак ОСОБА_2 обґрунтовано звернувся до суду з позовом, а судом першої інстанції не встановлено цих обставин, що мають значення у справі, безпідставно відмовлено в судовому захисту порушеного права власності.

Згідно п.З ст.ЗОЗ ЦПК, апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов»язковою підставою для скасування рішення.

Колегія судців, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції знаходить підстави для скасування рішення суду через неповне з»ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, тому рішення слід скасувати.

Згідно роз»ясень п.19 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2008року №12 «Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку»порушення або неправильне застосування норм матеріального права мають місце у разі застосування закону, який не поширюється на ці правовідносини, або не застосовано закон, який підлягав застосуванню,унаслідок неправильної юридичної кваліфікації правовідносин або неправильного витлумачення закону, який хоч і підлягав застосуванню, проте його зміст і сутність сприйнято неправильно через розширене чи обмежене тлумачення.

Крім того, як роз»яснено Постановою Пленуму Верховного Суду України «Про судове рішення у цивільній справі», рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства відповідно до статті 2 ЦПК, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин відповідно до статті 8 ЦПК, а також правильно витлумачив ці норми. Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

Таким чином, з»ясувавши дійсні обставини, повно та об»єктивно перевіривши докази по справі, визначивши їх належність та допустимість, достатність, також керуючись принципами та засадами цивільного законодавства у ст.З ЦК, зокрема справедливості та добросовісності, суд апеляційної інстанції приймає доводи апеляційної скарги щодо незаконності та необґрунтованості рішення суду першої інстанції, який допустив неповне з»ясування обставин, що мають значення для справи; невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права. Ці обставини, згідно ч.1ст.309 ЦПК є підставами для скасування рішення суду та ухвалення нового, про задоволення позову у спосіб, визначений позивачем у відповідності до вимог ст.16 ЦК України, шляхом визнання права.

Судом першої інстанції було вжито заходи забезпечення позову ухвалою від 15.02.2012року. Оскільки забезпечення позову накладається на спірний об»єкт нерухомого майна АДРЕСА_1 до вирішення спору по суті, до набрання судовим рішенням законної сили, згідно ст. 151,154 ЦПК, а рішення

апеляційного суду набуває чинності негайно після проголошення, застосовані заходи забезпечення позову слід скасувати.

Керуючись ст.ЗОЗ, п.2ч.1ст.307, п.1-4ч.1ст.309, ч.2ст.314, 316, 317, 319 ЦПК, колегія суддів,-

в и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 ОСОБА_4 задовольнити.

Рішення Сихівського районного суду м. Львова від 14 вересня 2012 року скасувати та ухвалити нове рішення.

Позов ОСОБА_2 задовольнити.

Визнати право власності за ОСОБА_2 на нежитлове приміщення мансарди АДРЕСА_1 площею 103,5 кв.м.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і з цього часу може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів подачею касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий судді Н.Л.Шумська

Судді: І.В.Бермес

М.М.Шандра