2
Справа № 1/0907/140/2011
Провадження № 11/0990/488/2012
Категорія ч. 5 ст. 185 КК України
Головуючий у 1 інстанції Пастернак І.А.
Суддя-доповідач Іванів О.Й.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09 листопада 2012 року м. Івано-Франківськ
Колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області у складі:
головуючої-судді Іванів О.Й.,
суддів Гриновецького Б.М., Поповича С.С.,
з участю секретаря Лавриновича С.Я.,
прокурора Грищука В.І.,
потерпілого ОСОБА_2,
представника потерпілого ОСОБА_3,
захисника ОСОБА_4,
засуджених ОСОБА_5, ОСОБА_6,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Івано-Франківську кримінальну справу за апеляціями прокурора, який затвердив обвинувальний висновок, засудженого ОСОБА_5, захисника ОСОБА_4 в інтересах засудженого ОСОБА_6 на вирок Івано-Франківського міського суду від 27 травня 2011 року, -
в с т а н о в и л а:
Вказаним вироком ОСОБА_5,
ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець та житель АДРЕСА_1, українець, з середньою освітою, не одружений, не працюючий, раніше не судимий, громадянин України, -
засуджений за ст.185 ч.5 КК України на 7 років позбавлення волі з конфіскацією належного йому на праві власності майна; за ст.ст. 15, 185 ч.3 КК України на 3 роки позбавлення волі.
На підставі ст. 70 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначено засудженому покарання - 7 років позбавлення волі з конфіскацією належного йому на праві власності майна.
ОСОБА_6,
ІНФОРМАЦІЯ_4, уродженець та житель с. Гостів, Тлумацького району, Івано- Франківської області, українець, з середньою освітою, не одружений, працюючий водієм таксі у приватного підприємця ОСОБА_7, раніше не судимий, громадянин України, -
засуджений за ст. 185 ч.5 КК України на 7 років позбавлення волі з конфіскацією належного йому на праві власності майна; за ст.ст. 15, 185 ч.3 КК України на 3 роки позбавлення волі.
На підставі ст. 70 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначено засудженому покарання - 7 років позбавлення волі з конфіскацією належного йому на праві власності майна.
Запобіжний захід до вступу вироку в законну силу засудженим ОСОБА_5, ОСОБА_6 залишено тримання під вартою, а строк відбування покарання постановлено обчислювати їм з 05.12.2009 року.
Цивільний позов потерпілого ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної шкоди в розмірі 201 983 грн.50 коп. задоволено.
Постановлено стягнути на користь потерпілого ОСОБА_2: - із засуджених ОСОБА_5 та ОСОБА_6 в солідарному порядку 131269 грн. 50 коп. гривень; - із засуджених ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_8, ОСОБА_9 в солідарному порядку 70 714 грн. матеріальної шкоди.
Долю речових доказів вирішено відповідно до вимог ст. 81 КПК України.
Цим же вироком засуджено ОСОБА_9 та ОСОБА_8, вирок відносно яких ніким не оскаржується.
Згідно вироку суду ОСОБА_5 та ОСОБА_6 визнані винними у вчиненні таємного викрадення чужого майна, за попередньою змовою групою осіб, поєднаного з проникненням у приміщення та сховище, вчинене в особливо великих розмірах; замаху на таємне викрадення чужого майна за попередньою змовою групою осіб, повторно, поєднаного із проникненням у сховище.
Як встановив суд, вказані злочини засуджені вчинили при наступних обставинах.
Засуджені ОСОБА_5 та ОСОБА_6, таємно викрали із сховища, яке знаходилось на подвір'ї жителя АДРЕСА_2 ОСОБА_2 належне йому майно: в нічний час з 27 на 28 квітня 2008 року - 15 автомобільних шин та дисків на суму 9953.00 гривень.; з 09 на 10 квітня 2008 року -16 автомобільних шин та коліс на суму 8847.00 гривень; з 23 на 24 вересня 2008 року - 16 автомобільних шин та коліс на суму 4708.00 гривень; з 11 на 12 квітня 2009 року - 16 автомобільних шин та коліс на суму 24 000 гривень, з 17 на 18 травня 2009 року - 16 автомобільних шин та коліс на суму 20 000 гривень, з 30 на 31 липня 2009 року - 32 автомобільні шини та колеса на суму 46072.00 гривень, з 24 на 25 листопада 2009 року - 104 бувших у використанні автомобільних шин на суму 23 973.42 гривень, з 30 листопада на 01 грудня 2009 року - 12 бувших у використанні автомобільних шин на суму 2 500 гривень.
В ніч на 31 жовтня 2009 року ОСОБА_6 разом із ОСОБА_5, ОСОБА_8 та ОСОБА_9 з приміщення гаражу, який знаходиться на вищезазначеному подвір'ї, таємно викрали 76 нових автомобільних шин на суму 70 714.72 гривень.
Крім того в нічний час 25.11.2009 року ОСОБА_6 разом із ОСОБА_6 знаходячись на подвір'ї потерпілого ОСОБА_2 з метою викрадення коліс, викрасти їх не змогли з незалежних від них причин, оскільки були викриті.
Ухвалою колегії суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області від 29 серпня 2012 року вирок Івано-Франківського міського суду від 27 травня 2011 року відносно ОСОБА_5 та ОСОБА_6 змінено.
Перекваліфіковано їх дії з ч. 5 ст. 185 КК України на ч. 3 ст. 185 КК України та призначено покарання - 3 роки і 6 місяців позбавлення волі кожному; за ст.ст. 15, 185 ч.3 КК України залишено покарання, призначене судом першої інстанції.
На підставі ст. 70 КК України остаточно визначено ОСОБА_5 та ОСОБА_6, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, - 3 роки і 6 місяців позбавлення волі кожному.
В решті вирок відносно ОСОБА_5 та ОСОБА_6 залишено без змін.
Ухвалою колегії суддів Судової палати у кримінальних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 04 вересня 2012 року касаційні скарги прокурора та потерпілого ОСОБА_2 задоволено частково, ухвалу апеляційного суду від 29 серпня 2012 року щодо ОСОБА_5 та ОСОБА_6 скасовано з мотивів її невідповідності вимогам ст.ст.358 ч.3, 377 КПК України, а справу направлено на новий апеляційний розгляд.
В своїй апеляції у зміненому вигляді прокурор, який затвердив обвинувальний висновок, не оспорюючи доведеності вини та правильності кваліфікації неправомірних дій засуджених, покликається на істотне порушення судом вимог кримінально-процесуального закону. Просить вирок змінити, виключити з його мотивувальної частини за епізодами злочинної діяльності ОСОБА_5 та ОСОБА_6, передбаченої ст.185 ч.5 КК України, кваліфікуючу ознаку - вчинення злочину повторно. В решті вирок суду залишити без змін.
Засуджений ОСОБА_5 у поданій апеляції покликається на незаконність вироку в частині кваліфікації його дій за ч.5 ст. 185 КК України. Просить вирок суду в цій частині скасувати, постановити новий, яким його дії кваліфікувати за ч.3 ст. 185 КК України та призначити мінімальне покарання.
Захисник ОСОБА_4 в інтересах засудженого ОСОБА_6 покликається на призначення судом засудженому надто суворого і несправедливого покарання, ставить питання про зміну вироку в частині кваліфікації дій засудженого з ч.5 на ч.3 ст. 185 КК України та призначення йому мінімального покарання.
В засіданні апеляційної інстанції засуджений ОСОБА_5 підтримав подану ним апеляцію, пояснив, що розкаюється у вчиненому, за час, проведений у місцях позбавлення волі, повністю усвідомив протиправний характер своїх дій, став на шлях виправлення, невідбуту частину покарання йому замінено виправними роботами, в даний час працює і вживає заходів до відшкодування спричинених потерпілому ОСОБА_2 збитків, просить апеляцію задовольнити та пом'якшити покарання.
Засуджений ОСОБА_6 пояснив, що після заміни невідбутої частини покарання виправними роботами повернувся на попереднє місце праці, потерпілому частково відшкодовано спричинену шкоду і надалі вживатиме заходів до її максимального відшкодування, кається у вчиненому, не вчинятиме в майбутньому протиправних дій, просить апеляцію задовольнити, а також пом'якшити призначене покарання.
Потерпілий ОСОБА_2 на початку апеляційного розгляду підтримав апеляції засудженого ОСОБА_5 та захисника в інтересах засудженого ОСОБА_6, пояснив, що на даний час йому відшкодовано 25 000 гривень, що зацікавлений у якнайшвидшому відшкодуванні спричинених йому збитків і що перебуваючи на волі та працюючи, засуджені зможуть погасити спричинену шкоду.
Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора Грищука В.І., який просить задовольнити апеляцію у зміненому вигляді, пояснення потерпілого ОСОБА_2, представника потерпілого - ОСОБА_3, які вирішення апеляцій покладають на розсуд судової колегії, заслухавши пояснення засуджених ОСОБА_5, ОСОБА_6, захисника ОСОБА_4, які просять задовольнити їхні апеляції, провівши судове слідство у частковому обсязі, перевіривши матеріали кримінальної справи та обговоривши викладені в апеляціях доводи, колегія суддів вважає, що подані апеляції підлягають до часткового задоволення з наступних підстав.
Висновок суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_5, ОСОБА_6 у вчиненні злочинів, передбачених ст.ст. 15, 185 ч.3, 185 ч.5 КК України підтверджується наведеними у вироку доказами, що ґрунтуються на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи, яким, відповідно до вимог ст. 67 КПК України, дана належна правова оцінка.
Покликання засуджених ОСОБА_5, ОСОБА_6 та їх захисника в апеляціях про необхідність перекваліфікації дій засуджених з ч.5 на ч.3 ст.185 КК України за відсутністю в їх діях ознак продовжуваного злочину, оскільки матеріалами справи не підтверджено наявності у вказаних осіб єдиного злочинного умислу, спрямованого на викрадення майна на певну суму або в певній кількості, є необґрунтованим.
Як вбачається з матеріалів справи, таємне викрадення майна потерпілого ОСОБА_2 вчинялося засудженими ОСОБА_5 з 28 березня 2008 року по жовтень 2009 року.
Вказане підтверджується показаннями ОСОБА_2, його заявами в правоохоронні органи про крадіжку майна, а також частково показаннями самих засуджених ОСОБА_5, їхніми явками з повинною щодо обставин вчинення крадіжки в особливо великих розмірах.
При цьому характер та зміст злочинних дій засуджених, направлених на неодноразове таємне викрадення майна потерпілого, спосіб вчинення злочину, крадіжка з одного джерела та тривалість злочинної діяльності свідчать про наявність у засуджених єдиного умислу на продовжуване заволодіння майном ОСОБА_2 з метою його подальшого продажу.
З врахуванням неодноразового незаконного заволодіння майном потерпілого, що складається з тотожних діянь, які мають загальну мету та із самого початку охоплюються єдиним злочинним наміром на заволодіння конкретним майном, а саме: автомобільними шинами, дисками та колесами з одного джерела - сховища на подвір'ї ОСОБА_2, що в АДРЕСА_2, суд першої інстанції правильно прийшов до висновку, що вчинений ОСОБА_5 злочин є продовжуваним, поєднаний з проникненням у сховище та вчинений в особливо великих розмірах та правильно кваліфікував їхні дії за ч.5 ст.185 КК України.
Колегія суддів вважає, що доводи апеляції прокурора у зміненому вигляді про порушення судом вимог кримінально-процесуального закону при розгляді вказаної справи є підставними.
Так, суд першої інстанції, викладаючи у мотивувальній частині вироку обвинувачення, яке визнав доведеним, за кожним епізодом злочинної діяльності засуджених ОСОБА_5 та ОСОБА_6, передбаченої ч.5 ст.185 КК України, вказав кваліфікуючу ознаку « повторність », разом з тим правильно кваліфікувавши їх дії за вказаною статтею як продовжуваний злочин, тому інкримінування засудженим кваліфікуючої ознаки « повторність » є зайвим, і її слід виключити з мотивувальної частини вироку.
Також заслуговують на увагу доводи апеляцій ОСОБА_5 та захисника ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_6 в частині призначення засудженим надто суворого покарання.
Відповідно до вимог ст.65 КК України при призначенні покарання суд повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу засудженого та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.
Призначаючи покарання засудженим ОСОБА_5, ОСОБА_6, суд, як обставини, що пом'якшують покарання, врахував те, що засуджені вперше притягаються до кримінальної відповідальності, позитивно характеризуються, і при відсутності обставин, що обтяжують покарання, призначив покарання, яке внаслідок своєї суворості не відповідає тяжкості вчиненого злочину та особам винних.
Під час розгляду справи апеляційною інстанцією встановлено, що засуджені також позитивно характеризуються за місцем роботи, частково відшкодували спричинені збитки потерпілому, який вважає, що перебуваючи на волі та працюючи, засуджені зможуть відшкодувати їх в більшому обсязі.
Окрім того, під час відбування покарання, визначеного ухвалою колегії суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області від 29 серпня 2012 року, постановами Гусятинського районного суду Тернопільської області від 27.12.2011 року та Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 31.11.2011 року, невідбуті частини покарання у виді позбавлення волі ОСОБА_5 та ОСОБА_6 на підставі ст.82 КК України замінено більш м'яким - виправними роботами, що свідчить про те, що засуджені, повністю усвідомивши в місцях позбавлення волі неправомірність своїх дій, стали на шлях виправлення. Судові рішення про заміну засудженим невідбутої частини покарання більш м'яким є чинними і виконуються в установленому законом порядку.
Наведені обставини, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винних, їх молодого віку, відсутність обставин, що обтяжують покарання, дають підстави колегії суддів для застосування ст. 69 КК України та призначення ОСОБА_5 та ОСОБА_6 основного покарання нижчого від найнижчої межі, встановленої у санкції ст. 185 ч.5 КК України, яке буде цілком достатнім для виправлення винних і попередження вчиненню ними нових злочинів.
Керуючись ст.ст. 365, 366, 367 КПК колегія суддів, -
у х в а л и л а:
Апеляцію прокурора у зміненому вигляді та апеляції засудженого ОСОБА_5, захисника ОСОБА_4 в інтересах засудженого ОСОБА_6 задовольнити частково.
Вирок Івано-Франківського міського суду від 27 травня 2011 року відносно засуджених ОСОБА_5 та ОСОБА_6 змінити.
Виключити з мотивувальної частини вироку за епізодами злочинної діяльності ОСОБА_5 та ОСОБА_6, передбаченої ст.185 ч.5 КК України, кваліфікуючу ознаку - вчинення злочину повторно.
Пом'якшити призначене засудженим ОСОБА_5, ОСОБА_6 покарання та за ч.5 ст.185 КК України, із застосуванням ст.69 КК України, призначити покарання - три роки шість місяців позбавлення волі з конфіскацією належного їм на праві власності майна, кожному.
За ст.ст. 15, 185 ч.3 КК України залишити засудженим покарання, визначене судом першої інстанції.
На підставі ст. 70 КК України остаточно визначити ОСОБА_5 та ОСОБА_6, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, три роки шість місяців позбавлення волі з конфіскацією належного їм на праві власності майна, кожному.
В решті вирок відносно ОСОБА_5 та ОСОБА_6 залишити без змін.
Рішення в частині призначеного засудженим покарання вважати звернутим до виконання з підстав, наведених у мотивувальній частині ухвали.
Головуюча: О.Й. Іванів
Судді: Б.М. Гриновецький
С.С. Попович
Згідно з оригіналом
Суддя О.Й. Іванів