АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

___________________________________________________________________________________________________

Справа №2/2033/384/2012

Провадження №22-ц/2090/4150/2012р. Головуючий 1 інст.- Трофімов В.С.

категорія -відкодування шкоди Доповідач - Пономаренко Ю.А.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 червня 2012 року

Судова колегія судової палати з цивільних справ апеляційного суду Харківської області в складі:

головуючого- Пономаренко Ю.А.,

суддів - Черкасова В.В., Кукліної Н.О.

при секретарі - Каплоух Н.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1, ОСОБА_2 на рішення Фрунзенського районного суду м.Харкова та додаткове рішення від 10 квітня 2012 року по справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_4, 3-тя особа: Харківська міська рада про відшкодування матеріальної та моральної шкоди

В С Т А Н О В И Л А:

Позивач ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_5, ОСОБА_4, 3-тя особа: Харківська міська рада про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, в якому просила стягнути з відповідачів солідарно матеріальну шкоду в сумі 2299 гривень, моральну шкоду в сумі 1700 гривень, судові виграти: 102 гривні державне мито, 30 гривень - шформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, 2685 гривень - вартість судової будівельно-технічної експерти, 3000 гривень - витрати на правову допомогу.

В обгрунтування позову позивач зазначала, що на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 23 січня 2004 року їй належить 70/300 часток житлового будинку з надвірними спорудами по АДРЕСА_1, частина земельної ділянки межує з домоволодінням АДРЕСА_2, що належить відповідачам ОСОБА_1 та ОСОБА_5, 13 березня 2009 року відповідач ОСОБА_1 знищив декоративну огорожу, яку вона щойно встановила на межі між земельними ділянками будинків № 28 та № 30 по АДРЕСА_1. Цей паркан позивач ОСОБА_3 замовила, сплатив за нього 2270 гривень. Позивач стверджує, що своїми незаконними діями відповідачі спричинили їй матеріальну та моральну шкоду, що виявилась у порушенні права власності, приниженні честі та гідності, престижу та ділової репутації, у душевних стражданнях, що позивач зазнала у зв'язку зі знищенням майна

Рішенням Фрунзенського районного суду м.Харкова від 10 квітня 2012 року позов задоволений частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 2287 гривень у якості відшкодування заподіяної матеріальної шкоди. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 судові витрати пов'язані зі сплатою судового збору у розмірі 102 гривні, витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 30 гривень, а також витрати на правову допомогу у розмірі 500 гривень.

Додатковим рішенням Фрунзенського районного суду м.Харкова від 10 квітня 2012 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 2685 гривень - витрати пов'язані зі сплатою судової будівельно-технічної експертизи.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 просять скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі. В обгрунтування скарги посилалась на ті обставини, що суд першої інстанції при розгляді справи порушив норми матеріального та процесуального права, та неповно з'ясував обставини справи.

Рішення в частині відмови в задоволенні решти позовних вимог не переглядається.

Відповідно до ч.1 ст.303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції.

Згідно зі ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Вислухавши думку учасників процесу, перевіривши матеріали справи, судова колегія знаходить, що апеляційні скарги підлягають частковому задоволенню, а рішення суду зміні з наступних підстав.

Суд першої інстанції, розглядаючи справу та частково задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_3 обгрунтовано виходив з того, що позивачу діями відповідача було спричинено матеріальну шкоду у зв'язку зі зруйнуванням огорожі відповідачем ОСОБА_1 позивачу. Відмовляючи в задоволенні позовних вимог ОСОБА_3.в частині стягнення з відповідачів моральної шкоди, суд зазначав, що оскільки встановлення спірної огорожі було неправомірним, правових підстав для встановлення паркану у позивачки не було, а тому не має підстав для стягнення моральної шкоди.

Судова колегія вважає, що такі висновки суду першої інстанції є правильними, обґрунтованими та такими, що відповідають вимогам діючого законодавства.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Матеріали справи містять дані про те, що згідно зі свідоцтвом про право на спадщину за заповітом від 23 січня 2004 року позивачу ОСОБА_3 належать 70/300 часток житлового будинку АДРЕСА_1. В житловому будинку АДРЕСА_1 літера А-1 ОСОБА_3 займає квартируу № 1 і частину земельної ділянки, що межує з домоволодінням АДРЕСА_2

Судовим розглядом встановлено, що ОСОБА_3 почала встановлювати декоративний паркан на межі з домоволодінням АДРЕСА_2, який замовила виготовити приватному підприємцю ОСОБА_6 Останній виготовив та встановив паркан 13 березня 2009 року, при цьому вартість паркану склала 22700 гривень, а його встановлення 600 гривень.

Позивачем було доведено що частина паркану було зруйновано її сусідом ОСОБА_1 в кількості 6 одиниць (секцій), що спричинило їй матеріальну шкоду.

Згідно ч.1 ст.1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується у повному обсязі особою, яка її завдала.

Вартість ремонтно-будівельних робіт та матеріалів по улаштуванню огорожі, яка розділяє земельні ділянки № 28 та № 30 по АДРЕСА_1 станом на 13 березня 2009 року відповідно до експертного висновку за № 1846 від 31.08.2011 року склала 2287 гривень. При цьому вартість зруйнованого будівельного матеріалу конструкції бетонного паркану станом на 13 березня 2009 року склала 1082грн.

Судова колегія погоджується з висновком суду 1 інстанції, що у зв'язку зі зруйнуванням огорожі відповідачем ОСОБА_1 позивачу була заподіяна матеріальна шкода, але розмір відшкодування останньої потрібно зменшити виходячи з наступного.

Рішенням Фрунзенського районного суду м.Харкова від 07 жовтня 2011 року за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_7, Харківської міської рада про відновлення порушеного права користування земельною ділянкою, стягнення моральної шкоди, та за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1, ОСОБА_7, Харківської міської ради про визнання права користування земельною ділянкою., позовні вимоги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 були задоволені частково.

Поновлено порушене право ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користування земельною ділянкою по АДРЕСА_2 відповідно до плану із будівельного кварталу від 15 жовтня 1954 року. ОСОБА_3 вказаним рішенням зобов'язали перенести паркан на межі між земельними ділянками №30 та №28 по АДРЕСА_1 довжиною 37,40 метрів у бік земельної ділянки домоволодіння № 28 площею 46 кв. метри на ширину 0,55 метрів з боку АДРЕСА_1 і на 1,55 метрів з тильного боку земельної ділянки АДРЕСА_1 (як зазначено у додатку №1 висновку № 1762 судової будівельно-технічної експертизи від 17 липня 2010 року чорним кольором). В задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відмовлено. В задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_3 до ОСОБА_1 та ОСОБА_2, ОСОБА_7, Харківської міської ради про визнання права користування земельною ділянкою та поновлення меж землекористування - відмовлено.

Судова колегія погоджується з висновком суду 1 інстанції, що встановлення зруйновоної огорожі з боку позивача було неправомірними, правових підстав для її встановлення у позивача не було, що підтверджено вищезазначеним рішенням суду, ухваленим раніше переглядаємого рішення.

Таким чином, у відшкодування зруйнового паркану судова колегія вважає за доцільне стягнути розмір вартості бетонних конструкцій у сумі 1082грн., при цьому вважає за необхідне не враховувати вартість ремонтно -відновлюваних робіт по відновленню неправомірно встановленого паркану, у зв'язку з чим відповідно до вимог ст.309 ЦПК України змінює рішення суду.

В зв'язку з тим, що колегією суддів зменшено розмір стягнутої на користь позича суми матеріальної шкоди, судова колегія перерозподіляє судові витрати по справі відповідно до вимог ч.3 ст.88 ЦПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 303, 304, п.2 ч.1 ст.307, п.3,4 ч.1 ст.309, ст.ст.313, 314, 316, 317, 319, 324 ЦПК України, судова колегія, -

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1, ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Фрунзенського районного суду м.Харкова та додаткове рішення від 10 квітня 2012 року змінити.

Зменшити суму стягненної з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 матеріальної шкоди до 1082грн. та зменшити суму стягнутих судових витрат по справі до 1589грн.

В решті рішення суду залишити без зміни.

Рішення суду апеляційної інстанції набирає законної сили негайно з моменту проголошення.

Касаційна скарга може бути подана безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий -

Судді -