АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

___________________________________________________________________________________________________

Cправа № 2033/1305/2012

Провадження №22ц/2090/6214/2012

Головуючий1 інстанції: Іващенко С.О.

Категорія: житлові Доповідач: Гуцал Л.В.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

1 листопада 2012 року судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:

головуючого -Гуцал Л.В.,

суддів -Коростійової В.І., Ізмайлової Г.Н.,

за участю секретаря - Остапович Л.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Фрунзенського районного суду м.Харкова від 2 серпня 2012 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, третя особа сектор громадянства, іміграції та реєстрації фізичних осіб Фрунзенського РВ ХМУ ГУМВС України в Харківській області про усунення перешкод у праві користування квартирою, про втрату права користування житловим приміщенням та зняття з реєстраційного обліку, -

ВСТАНОВИЛА:

У лютому 2012 року ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_3. Просила усунути перешкоди в здійсненні нею прав власника, визнавши відповідача таким, що втратив право користування житловим приміщенням -квартирою АДРЕСА_1.

Посилалась на те, що їй на підставі договору купівлі-продажу від 28 квітня 1999 року на праві особистою власності належить квартира, розташована за зазначеною вище адресою. На час реєстрації у квартирі ОСОБА_3 був її чоловіком. У серпні 2000 року шлюб між сторонами розірвано. З 1999 року відповідач не мешкає у спірній квартирі без поважних на то причин. Всі витрати, пов'язані з утримання квартири вона змушена нести сама, оскільки відповідач не приймає участі у сплаті квартирної плати та комунальних послуг.

Рішенням Фрунзенського районного суду м.Харкова від 2 серпня 2012 року у задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить рішення суду першої інстанції скасувати, як таке, що ухвалено з порушенням норм матеріального права та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції відповідно до вимог ч. 1 ст. 303 ЦПК України в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, судова колегія не знаходить підстав для задоволення апеляційної скарги.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_3 не може бути визнаний таким, що втратив право на користування жилою площею на підставі ст.ст. 71, 72 ЖК України, оскільки квартира придбана позивачкою під час перебування у шлюбі з відповідачем, та відповідно є об'єктом права спільної сумісної власності колишнього подружжя.

Судова колегія з таким висновком погоджується, оскільки він відповідає вимогам закону та фактичним обставинам справи.

Так, з матеріалів справи вбачається, що сторони перебували у шлюбі з 18 грудня 1976 року (а.с. 8).

За договором купівлі-продажу від 28 квітня 1999 року ОСОБА_2 придбала квартиру АДРЕСА_1, та 07 травня того ж року зареєструвала право власності в БТІ (а.с.5,зв.).

Спірна квартира складається з двох жилих кімнат, загальною площею 43,9 кв. м, в якій прописані чотири особи: ОСОБА_2, її колишній чоловік ОСОБА_3 та їх діти ОСОБА_4 і ОСОБА_5 (а.с. 4,5-7).

5 вересня 2000 року шлюб, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3, було розірвано (а.с. 9).

Положеннями ст. 22 КпШС України, який був чинний на час набуття спірного майна та ст. 60 СК України, який аналогічним чином урегульовував спірні правовідносини, презюмується спільність майна подружжя, набутого подружжям за час шлюбу.

Загальні засади здійснення права власності визначені Цивільним кодексом України.

Відповідно до ч. 2 ст. 369 ЦК України розпорядження майном, що є у спільній сумісній власності, здійснюється за згодою всіх інших співвласників.

Не заслуговують на увагу і посилання ОСОБА_2 на те, що спірна квартира належить їй на праві особистою приватної власності.

Так, стаття 57 СК України визначає перелік майна, що є особистою приватною власністю дружини, чоловіка. Зокрема, це майно, набуте нею (ним) за час шлюбу, але за кошти, які належали їй (йому) особисто.

Спірна квартира придбана позивачкою під час перебування у шлюбі з відповідачем. Даних про те, що ця квартира у встановленому законом порядку була визнана особистою власністю ОСОБА_2, остання суду не надала.

Не впливають на правильність судового рішення і доводи апеляційної скарги стосовно того, що позивачка несе тягар утримання спірного житла, оскільки ОСОБА_2 не позбавлена можливості захистити свої майнові права у інший спосіб, відповідно до ст.16 ЦК України.

Крім того, позов було заявлено на підставі ст.ст. 71, 72 ЖК України, в той час, як згадані норми регулюють правовідносини між наймачами жилих приміщень та членами їх сім`ї з приводу користування жилою площею у приміщеннях державного та громадського житлового фонду, а не у приміщеннях, які належать особам на праві приватної власності. В той час, як власник не може бути визнаний таким що втратив право користування майном, співвласником якого він є.

Посилання в апеляційній скарзі на ст.257 ЦК України, зокрема, на те, що ОСОБА_3 у встановлений законом строк не претендував на частину спірної квартири, і що строк позовної давності для звернення з такою заявою минув ще у 2003 році, не грунтуються на законі.

Відповідно до ст.ст.9,10,11 КпШС України, які кореспондуються із положеннями ч.2 ст.72 СК України, позовна давність обчислюється від дня, коли один із співвласників дізнався, або міг дізнатися про порушення свого права власності. При цьому, застосування строку позовної давності можливо лише при пред'явленні таких вимог співвласником.

Отже доводи апеляційної скарги на правильність висновків суду першої інстанції не впливають.

Відповідно до ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права; не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Підстав, передбачених ст.309 ЦПК України для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції, судовою колегією не встановлено.

Керуючись ч. 1 ст. 303, ст. 304, п. 1 ч. 1 ст. 307, ст. 308, ст. 313, п. 1 ч. 1 ст. 314, ст. ст. 315, 317, 319 ЦПК України, судова колегія, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Фрунзенського районного суду м.Харкова від 2 серпня 2012 року залишити без

змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у

касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з

розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею

законної сили.

Головуючий

Судді