ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 червня 2006 р. | № 4/784 |
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Перепічая В.С. (головуючого),
Вовка І.В.,
Гончарука П. А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Джендентал-Україна” на постанову Київського апеляційного господарського суду від 13.04.2006 року у справі №4/784 за позовом заступника прокурора Оболонського району м. Києва в інтересах держави в особі Управління майном району Оболонської районної в м. Києві державної адміністрації до Товариства з обмеженою відповідальністю “Джендентал-Україна” про виселення з приміщення та зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Джендентал-Україна” до Управління майном району Оболонської районної в м. Києві державної адміністрації про визнання права користування приміщенням,
У С Т А Н О В И В:
У листопаді 2005 року заступник прокурора Оболонського району м. Києва звернувся до господарського суду м. Києва і з позовною заявою в інтересах держави в особі Управління майном району Оболонської районної в м. Києві державної адміністрації до відповідача про виселення з нежитлового приміщення та зобов’язання його повернути у зв’язку із закінченням строку договору оренди № 13098 від 01.02.2003 року.
Під час розгляду справи в суді першої інстанції відповідач за первісним позовом звернувся до господарського суду із зустрічним позовом до позивача за первісним позовом про визнання права
Доповідач-Вовк І.В.
користування нежитловим приміщенням, посилаючись на те, що раніше укладений договір оренди №13098 від 01.07.2000 року спірного об’єкту оренди фактичними діями сторін продовжений.
Рішенням господарського суду м. Києва від 01.03.2006 року первісний позов задоволено, а в зустрічному позові відмовлено.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 13.04.2006 року зазначене рішення суду першої інстанції залишене без змін.
У касаційній скарзі відповідач за первісним позовом вважає, що судом порушено норми матеріального та процесуального права, і тому просить прийняті ним рішення скасувати та справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.
У відзиві на касаційну скаргу позивач за первісним позовом вважає, що оскаржені судові рішення прийняті у відповідності до вимог закону, і тому просить залишити їх без змін, а касаційну скаргу –без задоволення.
Відзив на касаційну скаргу від прокурора до суду не надходив.
Заслухавши пояснення представника позивача за первісним позовом та прокурора, дослідивши доводи касаційної скарги та відзиву на неї, перевіривши матеріали справи та прийняті у ній судові рішення, суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, 01.02.2003 року між позивачем за первісним позовом та відповідачем за первісним позовом було укладено договір №13098 оренди нежитлового будинку (приміщення), за умовами якого позивач на підставі розпорядження Оболонської районної в м. Києві державної держадміністрації №65 від 30.01.2003 року та ордеру №УМ-126 від 07.02.2003 року передає, а відповідач за первісним позовом приймає в оренду на умовах цього договору нежитлове приміщення , вартість якого визначається експертним шляхом, по вул. Автозаводська, буд.№71-А, загальною площею 527,6 кв. м. в т.ч. на 1,2 поверсі 345.7 кв. м. напівпідвал, підвал 181, 9 кв.м.
Термін дії договору встановлений з 01.02.2003 року по 30.03.2005 року (п. 6.2 договору).
За п. 6.3 договору після закінчення терміну дії договору оренди орендоване приміщення має бути звільнено і передано орендодавцю за актом.
Відповідно до ст. 17 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” позивач рекомендованим листом №365-ум від 04.04.2005 року, який був одержаний відповідачем, повідомив останнього про те, що договір оренди №13098 від 01.02.2003 року нежилого приміщення припинився 30.03.2005 року та запропонував звільнити приміщення і передати його по акту позивачу.
Відповідно до ч.2 ст.291 ГК України, ч.2 ст.26 та ч.1 ст.27 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” договір оренди припиняється в разі закінчення строку, на який його було укладено, а у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря він зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди.
Відповідно до ст.785 ЦК України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.
Судом першої інстанції встановлено, що відповідач за первісним позовом користується неналежним йому приміщенням без правових підстав.
Отже, місцевий господарський суд дійшов правильного висновку, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, про порушення права позивача за первісним позовом розпоряджатися належним йому майном та обґрунтовано задовольнив первісний позов.
За зустрічним позовом заявлена вимога про визнання за Товариством з обмеженою відповідальністю “Джендентал-Україна” права користування нежитловим приміщенням за адресою : м. Київ , вул. Автозаводська, №71-А загальною площею 527,6 кв.м. до 30.12.2007 року на підставі договору №13098 оренди нежитлового приміщення, укладеного 01.07.2000 року між Товариством з обмеженою відповідальністю “Джендентал-Україна” (орендар) та Управлінням майном району Оболонської районної в м. Києві державної адміністрації (орендодавець).
Термін дії зазначеного договору оренди було встановлено до 30.12.2002 року.
Відповідно до ст. 17 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” у зв’язку із закінченням терміну, на який був укладений зазначений договір, орендодавець направив орендарю заяву про припинення терміну дії договору (лист №769-УМ), яка була одержана орендарем, і після чого сторонами було укладено договір №13098 від 01.02.2003 року.
З урахуванням наведеного судом першої інстанції встановлено, що підстави для знаходження орендаря в спірному приміщенні за договором №13098 оренди нежитлового приміщення від 01.07.2000 року відсутні у зв’язку із закінченням строку дії зазначеного договору.
Таким чином, місцевий господарський суд дійшов правильного висновку, з яким погодився і апеляційний господарський суд, про відсутність правових підстав для визнання за позивачем за зустрічним позовом права користування спірним нежитловим приміщенням до 30.12.2007 року на підставі договору №13098 оренди нежитлового приміщення від 01.07.2000 року й обгрунтовано відмовив у зустрічному позові.
Доводи касаційної скарги не спростовують висновків суду.
За таких обставин, прийняті судові рішення відповідають матеріалам справи та вимогам закону, і тому їх слід залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.
З огляду наведеного та керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Джендентал-Україна” залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного господарського суду від 13.04.2006 року - без змін.
Головуючий В. Перепічай
Судді І. Вовк
П.Гончарук