ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

          

21 червня 2006 р.

№ 36/8

Вищий  господарський суд  України у складі колегії  суддів:

Перепічая В.С. ( головуючого ),

Вовка І.В., Гончарука П.А.,

розглянувши  у     відкритому  судовому засіданні  в м.Києві  касаційну  скаргу

Закритого акціонерного товариства “Горлівський авторемонтний завод”

на  постанову

Донецького апеляційного господарського суду  від 04.04.2006 року

у справі за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю  “Складські технології”

до	Закритого акціонерного товариства “Горлівський авторемонтний завод”

третя особа:

Товариство з обмеженою відповідальністю  “Інтерфом”

про	стягнення заборгованості

УСТАНОВИВ:

У січні 2006 року  позивач звернувся до господарського суду Донецької області з позовною заявою до відповідача про стягнення попередньої оплати в сумі 9000 грн.,  і пені в сумі 234,25 грн. та судових витрат у зв’язку з порушенням зобов’язання за договором щодо строків поставки товару.

Рішенням господарського суду Донецької області від 25.01.2006 року  позов задоволено частково і стягнуто з відповідача на користь позивача заборгованість в сумі 9000 грн.,  пеню в сумі 234,25 грн. і судові витрати, пов’язані з оплатою держмита та  інформаційно-технічного забезпечення судового процесу, а в решті позову відмовлено.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду  від 04.04.2006 року  зазначене рішення суду першої інстанції залишене без змін.

У касаційній скарзі відповідач вважає, що  судом порушено  норми матеріального  та  процесуального права, і тому просить прийняті ним рішення скасувати та справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Відзиви на касаційну скаргу від позивача та третьої особи до суду не надходили.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи і прийняті в ній судові рішення, суд вважає, що касаційна скарга  підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, що між сторонами було укладено договір № 11/10 від 17.10.2005 року, за умовами якого  відповідач зобов’язався  продати, а позивач зобов’язався  купити товар та  здійснити за нього оплату.

За п.3.1 зазначеного договору поставка товару здійснюється на умовах склад   Покупця СРТ Інкотермс 2000 року.

П.4.2 договору передбачено, що покупцем здійснюється оплата у розмірі 50% від суми договору протягом  3 банківських днів з моменту  його підписання, а решта 50% оплачується протягом 3 банківських днів з моменту  одержання товару на склад.

Додатком № 1 до договору сторони узгодили поставку товару у кількості 30 одиниць загальною вартістю 18 000 грн.

Судами встановлено, що позивачем була здійснена оплата за товар в сумі 9000 грн.

Листом  № 01/755 від  14.12.2005 року  третя особа –ТзОВ “Інтерфом” повідомило  відповідача про одержання  від позивача візків для перевезення поролону  у кількості 30 шт., які були доставлені 18.11.2005 року   автомобілем ЗІЛ-130 д.н. № 95-56 АІ.

Предметом даного судового розгляду є вимоги позивача про стягнення  з відповідача суми  попередньої оплати та пені у зв’язку  з невиконанням зобов’язання за договором з поставки товару.

Відповідно до ч.1 ст.11 ЦК України  цивільні права та обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені  актами цивільного законодавства, а  також із дій осіб, що не  передбачені цими актами, але за  аналогією  породжують цивільні права та обов’язки.

Пунктом 1 ч.2 ст.11 ЦК України  передбачено, що підставами виникнення  цивільних прав та обов’язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ч.ч.1,4 ст.202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на  набуття, зміну або  припинення цивільних прав і обов’язків.

Дво- чи  багатостороннім  правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Проте, зробивши висновок про невиконання зобов’язання відповідачем за договором з поставки товару, суди на вимоги зазначених норм  матеріального права уваги не звернули і не з’ясували  з огляду на них обставин спору, пов’язаних з фактичними діями сторін і третьої особи, здійсненими  щодо спірної поставки товару.

Зокрема, судами не було перевірено доводів відповідача про здійснення  ним  поставки товару третій особі на виконання договору, укладеного з позивачем за  узгодженням з останнім, і не наведено оцінки поясненням третьої особи та  залученим матеріалам, які вказують на доставку спірного товару третій особі автомобілем відповідача.

Водночас, суди не перевірили доводів позивача про придбання спірного товару, який ним було продано третій особі, у приватного підприємця Аронського О.Й., а не у відповідача, та визнавши ці доводи, такого висновку необгрунтовали.

Отже, висновок судів про задоволення позову зроблений в порушення вимог ст.43 ГПК України  без з’ясування фактичних обставин справи, а звідси, без встановлення дійсних прав  і обов’язків сторін щодо предмету спору.

За таких обставин, оскаржені  судові рішення  не можна  визнати законними й обгрунтованими, і тому вони підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи суду необхідно врахувати викладене і вирішити спір  з дотриманням вимог закону.

З огляду наведеного та керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119-11112 Господарського процесуального кодексу України Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Закритого акціонерного товариства  “Горлівський авторемонтний завод” задовольнити.

Постанову Донецького апеляційного господарського суду  від 04.04.2006 року  та рішення господарського суду Донецької області від 25.01.2006 року  скасувати, і справу № 36/8 передати на новий розгляд до суду першої інстанції в іншому складі.

Головуючий                                                                               В.Перепічай                                                               

                                                                                

Судді                                                                                                     І.Вовк

                                                                                         П.Гончарук