Справа № 1-12/2012 провадження № 11/2590/575/2012 Головуючий у І інстанції Ходіч Валентина Михайлівна

Категорія - ст. 122 ч. 1 КК України Доповідач Оседач М. М.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 жовтня 2012 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Чернігівської області в складі:

Головуючого-суддіОседача М. М.

суддів - Антипець В.М., Борисенка І.П.

при секретарі - Середі В.С.

з участю прокурора - Гапеєвої Н.П.

захисника - адвоката ОСОБА_2

потерпілого - ОСОБА_3

засудженого - ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові кримінальну справу за апеляцією засудженого ОСОБА_4 на вирок Срібнянського районного суду Чернігівської області від 15 червня 2012 року,

В С Т А Н О В И Л А :

Цим вироком:

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець і житель АДРЕСА_1, громадянин України, з середньою освітою, розлучений, який має на утриманні двох неповнолітніх дітей, працюючий денним фуражистом в тваринницькій дільниці СВК "Колос" с. Горобіївка, раніше не судимий,

- засуджений за ст. 122 ч. 1 КК України до 1 року обмеження волі.

На підставі ст.ст. 75, 76 КК України ОСОБА_4 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 рік з покладенням на нього обов'язків: не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції; повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, роботи або навчання; періодично з'являтися для реєстрації в кримінально-виконавчій інспекції.

Вироком суду ОСОБА_4 був визнаний винним і засуджений за те, що він, 12 січня 2012 року близько 15.00 год., перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, знаходячись в гаражі господарства ОСОБА_3 в АДРЕСА_2, під час сварки, умисно наніс удар рукою, що перебувала у гіпсовій пов'язці по руці ОСОБА_3, завдавши йому тілесних ушкоджень, які згідно висновку судово-медичної експертизи № 41 від 24 грудня 2012 року відносяться до категорії середнього ступеня тяжкості за ознакою тривалості розладу здоров'я терміном більше 21 дня.

Не погоджуючись з даним вироком суду, засуджений ОСОБА_4 подав апеляцію та доповнення до неї, в яких просить його скасувати та направити справу на додаткове розслідування або закрити провадження по справі за недоведеністю його вини. Свої вимоги аргументує тим, що він не має відношення до нанесення тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_3 Стверджує, що останній сам запросив випити з ним спиртне і сварка сталася саме з його ініціативи, а в подальшому, вийшовши з гаража, ОСОБА_3 наздогнав та повалив на сніг, нанісши при цьому удари. Вважає, що під час досудового та судового слідства було допущено порушення матеріального та процесуального законодавства, зокрема першочергові процесуальні дії, які проводилися 12 -13 січня 2012 року органами досудового слідства в матеріалах справи датовані 16 січня 2012 року, що підтверджується показаннями свідка ОСОБА_5, яка була свідком розмови засудженого з дільничним інспектором 13 січня 2012 року і ця розмова не могла відбуватися 16 січня 2012 року в зв'язку з графіком її роботи. Також вказує на порушення органами прокуратури вимог ст. 231 КПК України, оскільки виявивши в матеріалах справи та в постанові про притягнення як обвинуваченого викладення обвинувачення з невірним зазначенням дати судово-медичної експертизи, жодних дій спрямованих на зміну пред'явленого обвинувачення не здійснили. Вказує на с фальсифікованість протоколу огляду місця події дільничним інспектором міліції, котрий власноручно розписався в ньому за свідка ОСОБА_5, котра не була присутня при проведенні слідчої дії. Апелянт вважає, що судом без обґрунтування не взято до уваги висновок додаткової експертизи № 292 від 3 травня 2012 року, згідно якої тілесні ушкодження у потерпілого могли виникнути як без дії сторонніх осіб, так і в наслідок дії сторонньої особи. Зазначає, що судом безпідставно не взято до уваги показання свідка ОСОБА_6, який вказував, що потерпілий ОСОБА_3 наносив засудженому ОСОБА_4 удари кулаком, натомість судом взято до уваги показання дружини та доньки потерпілого, які не являються безпосередніми свідками подій. Також судом не враховано, що потерпілий хворіє на неврологічні розлади, у зв'язку з чим являється інвалідом 2-ї групи також не враховано громадську поведінку останнього. Вказує на відсутність встановлення факту перебування ним та потерпілим в стані алкогольного сп'яніння та ставить під сумнів факт одержання потерпілим травми з огляду на те, що останній мав травму руки в 2003 році.

Провівши судове слідство по справі, заслухавши доповідача, засудженого ОСОБА_4, який просив задовольнити його апеляцію, захисника ОСОБА_2, який підтримав подану апеляцію, думку прокурора та потерпілого, які заперечували проти задоволення поданої апеляції, вважаючи вирок суду законним та обґрунтованим, а апеляцію безпідставною, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляцій, колегія суддів підстав для її задоволення не знаходить.

Висновок суду про доведеність вини ОСОБА_4 у вчиненні зазначеного у вироку діяння за обставин, встановлених судом ґрунтується на допустимих і достатніх, ретельно досліджених в судовому засідання доказах, детально викладених у вироку, яким суд дав належну юридичну оцінку.

Не дивлячись на невизнання ОСОБА_4 своє вини, його вина у умисному заподіянні середньої тяжкості тілесного ушкодження, яке не є небезпечним для життя і не потягло за собою наслідків передбачених ст. 121 КК України, але таке, що спричинило тривалий розлад здоров'я, підтверджується показаннями потерпілого ОСОБА_3, які не змінювалися на протязі досудового та судового слідства, та який в суді апеляційної інстанції пояснив, що 12 січня 2012 року, після розпиття спиртного в його гаражі, ОСОБА_4 намагався справити природні потреби у приміщенні гаража, що його сильно обурило і він запропонував йому вийти з приміщення. В цей час, ОСОБА_4 розвернувшись наніс йому удар лівою рукою, яка перебувала в гіпсовій пов'язці по його правій руці. Від удару відразу ж відчув різку біль та закричав, після чого вигнав засудженого з господарства. Так як біль у руці не проходив, він був змушений звернутися за медичною допомогою до Срібнянської ЦРЛ, де з'ясувалося, що у нього мається перелом двох пальців правою кисті.

Показання потерпілого ОСОБА_3, щодо отриманого тілесного ушкодження, підтверджуються показаннями свідка ОСОБА_7, які були досліджені судом першої інстанції, з яких вбачається, що він працює лікарем Срібнянської ЦРЛ і в січні 2012 року близько 19 години до нього за медичною допомогою з приводу травми руки звернувся ОСОБА_3, а оглядом було встановлено, що у останнього мається закритий перелом IV і V п'ястних кісток правої кисті, після чого він пояснив, що отримав травму під час конфлікту з ОСОБА_4 Повідомлення про травму було занесено до журналу та повідомлено Срібнянський РВ УМВС.

Вказані тілесні ушкодження у ОСОБА_3, згідно висновку судово-медичної експертизи № 41 від 24 січня 2012 року (а.с. 20), виникли від дії твердих, тупих предметів, по давності можуть відповідати 12 січня 2012 року і відносяться до категорії середнього ступеню тяжкості за ознакою тривалості розладу здоров'я терміном більше 21 дня.

Відповідно до висновку додаткової судово-медичної експертизи № 292 від 29 травня 2012 року (а.с. 115) закритий перелом IV і V п'ястних кісток правої кисті у ОСОБА_3 не виключено, що міг утворитися від удару рукою у гіпсовій пов'язці з боку сторонньої особи в область правої кисті.

Таким чином, не дивлячись на доводи ОСОБА_4, що він не наносив удару, а сам ОСОБА_3 повалив його на землю та наносив удари і він лише закривався руками, внаслідок чого потерпілий сам травмував руку і те що висновки судово-медичних експертиз однозначно не вказують на механізм отримання ОСОБА_3 тілесних ушкоджень, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції щодо доведеності вини ОСОБА_4

Так, з огляду на послідовність та вичерпність показань ОСОБА_3, які були незмінними і висвітлювали причину конфлікту, що виник через намагання ОСОБА_4 справити свої природні потреби прямо в приміщенні гаражу і через замовчування останнім причин конфлікту та сплату ним коштів потерпілому сумі 370 грн., що ніким не заперечується, колегія суддів вважає поведінку ОСОБА_4 такою, що свідчить про усвідомлення ним своїх неправомірних дій і намаганням попередити звернення ОСОБА_3 до правоохоронних органів.

На підставі вище вказаного колегія суддів приходить до висновку про достовірність показань ОСОБА_3

Колегія суддів також бере до уваги показання свідка ОСОБА_5, яка в судовому засіданні апеляційного суду пояснила, що в січні 2012 року, в магазині, за її присутності дільничним міліціонером ОСОБА_8 відбиралися пояснення у ОСОБА_4, котрий давав пояснення добровільно та погодився, що вдарив ОСОБА_3 і вона зрозуміла, що у останнього маються тілесні ушкодження.

Дані свідчення узгоджуються та підтверджують показання свідка ОСОБА_8, котрий в апеляційному суді пояснив, що йому стало відомо про нанесення ОСОБА_3 тілесних ушкоджень ОСОБА_4 Відбираючи у останнього пояснення в магазині, в присутності ОСОБА_5, ОСОБА_4 хоча не відразу, але повідомив, що вдарив ОСОБА_3

Вказані показання свідків дані в суді апеляційної інстанції колегія суддів бере до уваги з огляду на узгодженість з іншими доказами вини ОСОБА_4 Натомість, твердження ОСОБА_5, що відбирання пояснень у ОСОБА_4 не могло відбуватися 16 січня 2012 року в зв'язку з графіком її роботи, колегія суддів відхиляє з врахуванням сплину значного часу і те, що дана обставина не впливає на достовірність даних показань.

При цьому колегія суддів вважає безпідставними твердження засудженого про те, що свої пояснення про причетність до заподіяння ним тілесних ушкоджень потерпілому він був вимушений дати внаслідок психологічного тиску на нього з боку дільничного інспектора.

З цього приводу слід зазначити, що такі пояснення ОСОБА_4 надавались в громадському місці, а саме в магазині, в присутності сторонніх осіб, а тому, на думку колегії суддів, така обстановка не могла свідчити про протиправність дій співробітника міліції, виключала можливість здійснення ним тиску на ОСОБА_4 та свідчить про добровільність надання ним цих пояснень. Крім того, в судовому засіданні апеляційної інстанції свідок ОСОБА_5 підтвердила, що ніякого тиску на ОСОБА_4 з боку дільничного інспектора в їх присутності не було.

Показання свідків ОСОБА_9 та ОСОБА_10, які були допитані в судовому засіданні апеляційного суду, та показання свідка ОСОБА_11, яка була допитана в місцевому суді не можуть братися до уваги, оскільки вказані свідки не являються безпосередніми очевидцями конфлікту між засудженим ОСОБА_4 та потерпілим ОСОБА_3 і про його обставини дізналися лише зі слів.

Твердження ОСОБА_4 про відмову судом першої інстанції в задоволенні його клопотання про допит матері ОСОБА_3, як безпосереднього свідка, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки з матеріалів справи не вбачається, що таке клопотання було заявлене під час розгляду справи.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо критичного відношення до показань свідка ОСОБА_6 та вважає його обґрунтованим з огляду на те, що за обставин, коли останній не міг пригадати навіть погодні умови в день події, давав розбіжні непослідовні свідчення під час досудового та судового слідства, то його твердження, що він з відстані ста метрів зміг розгледіти і впізнати ОСОБА_4 та ОСОБА_3 не дають підстав вважати їх достовірними.

Доводи апеляції ОСОБА_4 про порушення процесуального законодавства та фальсифікованість процесуальних документів під час досудового слідства слід вважати такими, що не заслуговують на увагу з огляду на те, що по вказаним фактам прокуратурою Срібнянського району проведено перевірку щодо можливих неправомірних дій працівників Срібнянського РВ УМВС під час дослідчої перевірки за заявою гр. ОСОБА_3 та винесено постанову про відмову в порушенні кримінальної справи, крім того відносно ДІМ Срібнянського РВ УМВС ОСОБА_8 винесено постанову про порушення дисциплінарного провадження.

Також судом при постановленні вироку не враховувалися та не були покладені в його обґрунтування матеріали дослідчої перевірки, а саме протокол огляду місця події, про які ОСОБА_4 зазначає в апеляції.

Колегія суддів погоджується з твердження ОСОБА_4 про невірне зазначення дати проведення судово-медичної експертизи у постанові про притягнення як обвинуваченого, у обвинувальному висновку, вироку суду, але не може визнати цю обставину такою, яка істотно змінює пред'явлене обвинувачення, оскільки така невідповідність не впливає на правильність вирішення справи і законність вироку в цілому, а являється опискою. Виходячи з номера висновку експерта і аркушу справи, зазначеному у вироку суду, є зрозумілим, на який доказ послався суд, а допустимість і належність самого висновку експерта ОСОБА_4 під сумнів не ставиться.

Доводи ОСОБА_4 про не встановлення перебування його в стані сп'яніння та не врахування характеристик потерпілого ОСОБА_3 та його громадської поведінки, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки вживання засудженим алкогольних напоїв за короткий час до виникнення конфлікту не заперечується ним самим та підтверджується показаннями потерпілого, а характеристика ОСОБА_3 за місцем проживання та його громадська поведінка ніяким чином не знаходиться в причинно-наслідковому зв'язку з нанесеними тілесними ушкодженнями, оскільки саме протиправна поведінка засудженого ОСОБА_4 призвела до зауваження з боку потерпілого, на яке він відреагував нанесенням тілесних ушкоджень.

З огляду на повне підтвердження вини ОСОБА_4 в засіданні апеляційного суду, доводи апеляції засудженого колегія суддів вважає необґрунтованими.

Злочинні дії ОСОБА_4 за ч. 1 ст. 122 КК України судом кваліфіковано вірно.

Покарання засудженому ОСОБА_4 обрано відповідно до вимог закону з урахуванням характеру та небезпеку скоєного злочину, даних про його особу, який за місцем проживання та роботи характеризується позитивно, раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, протягом року двічі притягувався до адміністративної відповідальності, має на утриманні двох неповнолітніх дітей. Судом вірно враховано відсутність обставин, що пом'якшують та обставину, що обтяжує покарання - скоєння злочину в стані алкогольного сп'яніння на підставі чого місцевий суд обґрунтовано, виходячи із принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання призначив ОСОБА_4 покарання в межах санкції інкримінованої йому статі КК України і дійшов обґрунтованого висновку, з врахування обставин та характеру вчиненого злочину про можливість виправлення ОСОБА_4 без відбування основного покарання у виді обмеження волі і звільнення його на підставі ст. 75 КК України від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком.

Вирок суду є законним, обґрунтованим та справедливим, а тому зміні чи скасуванню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляцію засудженого ОСОБА_4 залишити без задоволення, а вирок Срібнянського районного суду Чернігівської області від 15 червня 2012 року щодо ОСОБА_4 - без змін.

СУДДІ:

М.М. Оседач В.М. Антипець І.П. Борисенко