ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
м. Київ
12 листопада 2012 року № 2а-8756/12/2670
Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Аверкова В.В., розглянувши на підставі частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України в порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Комунального підприємства «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна»
про скасування рішення
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Комунального підприємства «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна» (далі по тексту - відповідач), в якому просить суд скасувати Рішення відповідача про відмову від 29 грудня 2011 року № 58310 (И-2011).
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 червня 2012 року відкрито провадження в адміністративній справі, закінчено підготовче провадження та призначено до розгляду у судовому засіданні на 12 липня 2012 року.
Враховуючи неявку представника відповідача у судове засідання та відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, суд вирішив розглянути адміністративну справу № 2а-8756/12/2670 в порядку письмового провадження згідно частини 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, попередньо витребувавши у відповідача необхідні для всебічного та повного розгляду адміністративної справи документи, а саме: завірену належним чином копію заяви ОСОБА_1 від 13 грудня 2011 року про реєстрацію права власності на об'єкт нерухомого майна, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 серпня 2012 року призначено розгляд адміністративної справи у судове засідання на 06 вересня 2012 року, визнано явку повноважних представників сторін в судове засідання обов'язковою та зобов'язано Комунальне підприємство «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна» надати суду завірену належним чином копію заяви ОСОБА_1 від 13 грудня 2011 року про реєстрацію права власності на об'єкт нерухомого майна, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.
У судове засідання 06 вересня 2012 року представник відповідача не з'явився, хоча ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 серпня 2012 року отримано 29 серпня 2012 року (вх. № 65277).
Внаслідок грубого нехтування вимог суду Комунальним підприємством Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна, у зв'язку з систематичною неявкою представника відповідача в судові засідання та неподання ним витребовуваних доказів, 06 вересня 2012 року на відповідача винесено Окрему ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва.
Судове засідання відкладено на 09 жовтня 2012 року та 06 листопада 2012 року у зв'язку з необхідністю отримання витребуваних доказів.
У судовому засіданні 08 листопада 2012 року представник позивача та позивач підтримали адміністративний позов та просили суд задовольнити його в повному обсязі. Обґрунтовуючи позовні вимоги зазначили, що спірне рішення Комунального підприємства «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна» від 29 грудня 2011 року № 58310 є неправомірним з огляду на те, що порушення відповідачем норм Конституції України, Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» тощо.
Представник відповідача у судове засідання 08 листопада 2012 року не з'явився, хоча про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином. У судовому засіданні 08 листопада 2012 року адміністративний позов не визнав, з посиланням на безпідставність позовних вимог просив суд відмовити у їх задоволенні. Мотивуючи письмові заперечення послався на відсутність поштової адреси об'єкта нерухомого майна, який позивач просить зареєструвати, у зв'язку з чим Комунальне підприємство «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна»діяло згідно вимог чинного законодавства.
Розглянувши адміністративний позов та додані до нього матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва зазначає наступне.
Спірні правовідносини, щодо економічних, організаційних засад проведення державної реєстрації речових та інших прав, які підлягають реєстрації за цим Законом, та їх обтяжень і спрямований на забезпечення визнання та захисту державою цих прав, створення умов для функціонування ринку нерухомого майна визначені Законом України від 01 липня 2004 року № 1952-IV «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»; Конституцією України; наказом Міністерства юстиції України від 07 лютого 2002 року № 7/5 «Про затвердження Тимчасового положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно»; Цивільним кодексом України.
Зокрема, вирішуючи адміністративну справу по суті, суд виходить з того, що предметом оскарження є рішення суб'єкта владних повноважень, тому досліджуючи матеріали справи та докази, надані сторонами, слід встановити правомірність винесення спірного рішення, що в даному випадку (враховуючи специфіку спірних правовідносин) включає в себе дослідження на предмет дотримання вимог чинного законодавства про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно підстав та порядку винесення спірного рішення.
Відповідно до вимог частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Так, відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Зазначені критерії є також вимогами для суб'єкта владних повноважень, який приймає відповідне рішення, вчиняє дії чи допускається бездіяльності.
З матеріалів справи вбачається, що рішенням Солом'янського районного суду міста Києва від 04 листопада 2010 року у справі № 2-1122-1/10 за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про встановлення порядку користування земельною ділянкою та зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання договору купівлі-продажу частково недійсним та встановлення порядку користування земельною ділянкою та про поділ будинку в натурі позовну заяву ОСОБА_1 задоволено частково.
Поділено в натурі житловий будинок та прибудинкові будівлі і споруди, що розташовані на земельній ділянці по АДРЕСА_1, між їх співвласниками таким чином, зокрема, ОСОБА_1 виділено в натурі приміщення в житловому будинку під літ. «А»: приміщення № 2-1, кухня - 6, 9 кв.м.; приміщення № 2-2 житлова - 15,0 кв.м.; приміщення № 2-3 коридор 3,0 кв.м.; приміщення № 2-4 житлова - 6,3 кв.м.; приміщення «2-5 житлова 15,5 кв.м.; приміщення № 2-6 с/вузол - 2,9 кв.м.; вбиральня пілд. літ «Б», сарай під літ. «В», гараж під літ. «Ж».
При цьому, вищезазначеним рішення встановлено, що відповідно до Свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 28 жовтня 1998 року ОСОБА_1 набув у власність у порядку спадкування за заповітом від померлої ОСОБА_4 3/5 частини житлового будинку АДРЕСА_1
Рішенням Апеляційного суду міста Києва від 11 травня 2011 року у справі № 22-ц/2690/2317/11, залишеним без змін ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 21 вересня 2011 року, скасовано рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 04.11.2010 року у справі №2-1122-1/10 в частині відмови в задоволені зустрічних позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про встановлення порядку користування земельною ділянкою та ухвалено нове рішення яким встановлено порядок користування земельною ділянкою по АДРЕСА_1 між її користувачами, а саме: виділено ОСОБА_1 - 69/100 земельної ділянки, розташованої по вул. Миронівській у місті Києві площею 0,0747 та вирішено питання про встановлення лінії розподілу земельної ділянки.
Враховуючи вищевикладене, позивач звернувся до Комунального підприємства «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна»із заявою про реєстрацію права власності на частину будинку у відповідності до рішення Солом'янського районного суду міста Києва від 04 листопада 2010 року у справі № 2-1122-1/10.
Слід звернути увагу, що неодноразово судом витребовувлась у позивача та відповідача копія вищезазначеної заяви до Комунального підприємства «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна», яка так і надана суду, при цьому, позивачем та представником відповідача у судовому засіданні 06 листопада 2012 року зазначено, що сам факт подання заяви та перелік доданих до неї документів не спростовуються та визнаються сторонами.
Рішенням Комунального підприємства «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна» від 29 грудня 2011 року № 58310 (И-2011) позивачу відмовлено у проведенні державної реєстрації права власності на вказаний об'єкт.
При цьому, спірне рішення мотивоване тим, що відповідно до пункту 1.2. Інструкції щодо проведення поділу, виділу та розрахунку часток об'єктів нерухомого майна, затвердженої наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 18 червня 2007 року № 55, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України від 06 липня 2007 року за № 774/14041 (далі по тексту - Інструкція № 55) поділ та виділ частки в натурі здійснюється відповідно до законодавства з наданням Висновку щодо технічної можливості поділу об'єкта нерухомого майна (додаток 1) або Висновку щодо технічної можливості виділу в натурі частки з об'єкта нерухомого майна (додаток 2).
За змістом спірного рішення вбачається, що оскільки позивачем не надано вищезазначених документів, а саме: Висновку щодо технічної можливості поділу об'єкта нерухомого майна та Висновку щодо технічної можливості виділу в натурі частки з об'єкта нерухомого майна, при цьому, відповідач стверджує про необхідність наданням кожному об'єкту поштової адреси при поділі на самостійні об'єкти нерухомого майна провадиться відповідно до законодавства, правові підстави для проведення державної реєстрації права власності на вказаний об'єкт нерухомого майна відсутні.
Позивач не погоджується із зазначеним рішенням з огляду на відсутність нормативних підстав вважати, що обов'язок подання Висновку щодо технічної можливості поділу об'єкта нерухомого майна, Висновку щодо технічної можливості виділу в натурі частки з об'єкта нерухомого майна та відомостей щодо визначення поштової адреси до Комунального підприємства «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна»покладається на позивача як на заявника.
Дослідивши надані суду докази, Окружний адміністративний суд міста Києва дійшов наступних висновків.
Відповідно до частини 4 статті 182 Цивільного кодексу України порядок проведення державної реєстрації прав на нерухомість та підстави відмови в ній встановлюються законом.
Правові, економічні, організаційні засади проведення державної реєстрації речових та інших прав, які підлягають реєстрації за цим Законом, та їх обтяжень і спрямований на забезпечення визнання та захисту державою цих прав, створення умов для функціонування ринку нерухомого майна визначаються Законом України від 01 липня 2004 року № 1952-IV «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (далі по тексту - Закон № 1952-IV).
Державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обмежень (далі - державна реєстрація прав) - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обмежень, що супроводжується внесенням даних до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обмежень (стаття 2 Закону № 1952-IV).
Відповідно до статті 4 Закону № 1952-IV обов'язковій державній реєстрації підлягають речові права та обтяження на нерухоме майно, розміщене на території України, що належить фізичним та юридичним особам, державі в особі органів, уповноважених управляти державним майном, іноземцям та особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним організаціям, іноземним державам, а також територіальним громадам в особі органів місцевого самоврядування, а саме: 1) право власності на нерухоме майно; 2) право володіння; право користування (сервітут); право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис); право забудови земельної ділянки (суперфіцій); право господарського відання; право оперативного управління; право постійного користування та право оренди земельної ділянки; право користування (найму, оренди) будівлею або іншими капітальними спорудами, їх окремими частинами; іпотека; довірче управління майном; 3) інші речові права відповідно до закону; 4) податкова застава, предметом якої є нерухоме майно, та інші обтяження.
Статтею 15 цього Закону визначено порядок проведення державної реєстрації прав та їх обтяжень, зокрема, державна реєстрація прав та їх обтяжень проводиться в такому порядку: 1) прийняття і перевірка документів, що подаються для державної реєстрації прав та їх обтяжень, реєстрація заяви; 2) встановлення факту відсутності підстав для відмови в державній реєстрації прав та їх обтяжень, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та/або їх обтяжень; 3) прийняття рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, відмову в ній або зупинення державної реєстрації; 4) внесення записів до Державного реєстру прав; 5) видача свідоцтва про право власності на нерухоме майно у випадках, встановлених статтею 18 цього Закону; 6) надання витягів з Державного реєстру прав про зареєстровані права та/або їх обтяження.
Спірне рішення Комунального підприємства «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна» мотивоване посиланнями на порушення позивачем порядку надання документів для реєстрації права власності поділу нерухомого майна, визначеного приписами Інструкції щодо проведення поділу, виділу та розрахунку часток об'єктів нерухомого майна.
Зокрема, порядок поділу об'єктів нерухомого майна визначений пунктом 2 Інструкції № 55, який встановлює наступний порядок: об'єкти нерухомого майна, які підлягають технічній інвентаризації відповідно до Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об'єктів нерухомого майна, затвердженої наказом Держбуду України від 24.05.2001 N 127, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 10.07.2001 за N 582/5773 (із змінами), а також єдині майнові комплекси, що належать на праві власності і розташовані на одній земельній ділянці, можуть бути поділені на самостійні об'єкти нерухомого майна.
Поділ на самостійні об'єкти нерухомого майна провадиться відповідно до законодавства з наданням кожному об'єкту поштової адреси.
Поділ на самостійні об'єкти нерухомого майна повинен відповідати умовам, що передбачені чинними будівельними нормами.
При цьому, зазначеним пунктом визначено не лише обов'язки, покладені на заявника, а і дії, що вчиняються Комунальним підприємством «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна»для проведення реєстрації поділу, виділу та розрахунку часток об'єктів нерухомого майна.
Зокрема, відповідно до пункту 2.5. Інструкції № 55 при підготовці документів про поділ нерухомого майна БТІ проводять такі дії:
- уточнюється кількість основних будинків і допоміжних будівель, що входять до складу об'єкта нерухомого майна, виявляються і вносяться до матеріалів технічної інвентаризації поточні зміни в будинках, будівлях, спорудах;
- за відсутності нотаріально посвідченого договору чи рішення суду щодо порядку користування будинками, будівлями та спорудами беруться до уваги заяви всіх співвласників, підписи яких засвідчені нотаріально.
При цьому, після цього готується Висновок щодо технічної можливості поділу об'єкта нерухомого майна (додаток 1), який містить такі дані: а) кому належить об'єкт нерухомого майна; б) на підставі яких правовстановлювальних документів; в) повну технічну характеристику об'єкта нерухомого майна; г) фактичне користування будинками (приміщеннями), будівлями та спорудами між співвласниками; ґ) який документ підтверджує право власності (користування) земельною ділянкою; д) склад новоутворених об'єктів нерухомого майна і їх адреси; е) пропозиції щодо можливих розмірів земельних ділянок, що закріплюються за новими (виділеними) об'єктами з урахуванням обмежень (обтяжень) на використання земельних ділянок відповідно до затвердженої містобудівної документації та земельного законодавства (варіанти поділу додаються).
При цьому, відповідно до пункту 3 Інструкції № 55 розрахунок часток у спільній власності на об'єкти нерухомого майна виконується за заявами всіх співвласників об'єктів нерухомого майна.
Відповідно до пункту 3.8. Інструкції № 55 розрахунок розміру часток у спільній власності на вбудовані приміщення в житлових будинках та приміщення в громадських будинках провадиться пропорційно до загальної площі приміщень.
Визначення розміру часток у єдиному майновому комплексі провадиться з урахуванням вартості всіх будинків, будівель і споруд, що розташовані за однією адресою та перебувають у власності всіх співвласників. Приклад розрахунку часток у єдиному майновому комплексі наведено в додатку 5 до цієї Інструкції (пункт 3.9. Інструкції № 55).
Згідно пункту 3.10. Інструкції № 55 БТІ готує Висновок щодо технічної можливості виділу в натурі частки з об'єкта нерухомого майна (додаток 2) для укладення договору про виділ в натурі частки з об'єкта нерухомого майна або договору про виділ частки з об'єктів нерухомого майна, що є у спільній частковій власності.
За таких обставин, з аналізу вищезазначених норм права вбачається, що обов'язок щодо виготовлення Висновку щодо технічної можливості поділу об'єкта нерухомого майна та Висновку щодо технічної можливості виділу в натурі частки з об'єкта нерухомого майна покладається на Комунальне підприємство «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна».
Також, аналогічний висновок випливає при огляді Додатків № 1 (Висновок щодо технічної можливості поділу об'єкта нерухомого майна) та № 2 (Висновок щодо технічної можливості виділу в натурі частки з об'єкта нерухомого майна) до Інструкції № 55, оскільки зазначені документи наведеного зразка повинні бути затверджені відповідно підписом Начальника Комунального підприємства «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна».
За таких обставин, неправомірним є зазначений у спірному рішенні висновок відповідача щодо відсутності правових підстав для проведення реєстрації права власності на об'єкт нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 у зв'язку з неподанням до відповідача висновків щодо технічної можливості поділу об'єкта нерухомого майна та щодо технічної можливості виділу в натурі частки з об'єкта нерухомого майна.
Суд, також, не приймає посилання відповідача на пункт 2.2. Інструкції № 55 в частині надання кожному об'єкту поштової адреси провадиться відповідно до законодавства при поділі на самостійні об'єкти нерухомого майна, оскільки дана норма не має ознак імперативності для позивача, тобто не визначає за заявником обов'язку щодо звернення до компетентних органів з питанням про надання нерухомому майну поштової адреси.
При цьому, Інструкцією про порядок проведення технічної інвентаризації об'єктів нерухомого майна, затвердженою наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 24 травня 2001 року № 127, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 10 липня 2001 р. за N 582/5773 також не міститься імперативної норми щодо обов'язку заявника щодо звернення до компетентних органів з питанням про надання нерухомому майну поштової адреси.
Пунктом 2.2. Наказу Міністерства юстиції України від 7 лютого 2002 року N 7/5 «Про затвердження Тимчасового положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18 лютого 2002 року за N 157/6445 (далі по тексту -Положення № 7/5) заява про державну реєстрацію прав подається реєстратору того БТІ, яке здійснює свою діяльність відповідно до договору з Адміністратором Реєстру прав на території адміністративно-територіальної одиниці, на якій розташований об'єкт, права щодо якого підлягають державній реєстрації.
До заяви про державну реєстрацію прав додаються правовстановлювальні документи (додаток 2), їх нотаріально засвідчені копії, документи, що підтверджують оплату за проведення державної реєстрації прав та видачу витягу про державну реєстрацію прав, а також інші документи, визначені Положенням.
Позивач стверджує, що в якості правовстановлюючих документів разом із заявою про проведення державної реєстрації надано копії Технічного паспорту на садибний (індивідуальний) житловий будинок № 19/14 вулиця Миронівська, квартал № 349 (інфентарізаційна справа № 2530, реєстровий № 22804), виготовлені станом на 29 жовтня 2004 року та на 14 жовтня 2011 року, копії також додані до матеріалів справи.
При цьому, у судовому засіданні 08 листопада 2012 року надано суду копію рішення Виконавчого комітету Жовтневої районної ради Народних депутатів від 10 квітня 1979 року № 248 про заміну частки співвласникам будинку та копію Будинкової книги для підтвердження укладання між власниками частин майна окремі договори з комунальними службами.
Одночасно, твердження позивача, що судом не здійснювався фізичний розподіл будинку на два окремі, незалежні і самостійні будинки, а лише відбулося закріплення за власниками, існуючого на момент розгляду справи, фактичного, встановленого з часом користування будинком суд не бере до увагу, оскільки в даному провадженні суд не досліджує питання, яке вже встановлено іншого суду, яке набрало законної сили, а саме: рішення Солом'янського районного суду міста Києва від 04 листопада 2010 року у справі № 2-1122-1/10 та рішення Апеляційного суду міста Києва від 11 травня 2011 року у справі № 22-ц/2690/2317/11, залишене без змін ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 21 вересня 2011 року.
Позивач стверджує, що до заяви до Комунального підприємства «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна», додано оригінали рішення Солом'янського районного суду міста Києва від 04 листопада 2010 року, Апеляційного суду міста Києва від 11 травня 2011 року та ухвала Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 21 вересня 2011 року.
Враховуючи приписи Цивільного процесуального кодексу України, рішення Апеляційного суду міста Києва від 11 травня 2011 року набрало законної сили.
Відповідно абзацу 5 статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.
Оскільки поділ нерухомого майна здійснено судовим рішенням, яке набрала законної сили, відмова Комунального підприємства «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна» у проведенні реєстрації права власності є порушенням статті 124 Конституції України та відмовою у виконанні судового рішення, що є неприпустимим.
При цьому, досліджуючи правомірність винесення спірного рішення, суд виходить з того, що пунктом 16 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 22 червня 2011 року № 703 (далі по тексту - Порядок № 703) за результатами розгляду заяви про державну реєстрацію та документів, необхідних для її проведення, державний реєстратор приймає рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень або рішення про відмову в такій реєстрації.
Державний реєстратор приймає рішення про відмову в державній реєстрації прав та їх обтяжень виключно за наявності підстав для відмови в державній реєстрації прав, що визначені у Законі України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (пункт 23 Порядку № 703).
Стаття 24 Закону № 1952-IV визначає підстави для відмови у державній реєстрації прав та їх обтяжень, зокрема у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо: заявлене право, обтяження не підлягає державній реєстрації відповідно до цього Закону; об'єкт нерухомого майна розміщений на території іншого органу державної реєстрації прав; із заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень звернулася неналежна особа; подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом, або не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують; заяву про державну реєстрацію прав, пов'язаних з відчуженням нерухомого майна, подано після державної реєстрації обтяжень, встановлених щодо цього майна, крім випадків, встановлених частиною дев'ятою статті 15 цього Закону; заяву про державну реєстрацію обтяжень речових прав на нерухоме майно щодо попереднього правонабувача подано після державної реєстрації права власності на таке майно за новим правонабувачем; заяву про державну реєстрацію речових прав, похідних від права власності, подано за відсутності державної реєстрації права власності, крім випадків, установлених частиною дев'ятою статті 15 цього Закону; під час подання заяви про державну реєстрацію права власності на підприємство як єдиний майновий комплекс, житловий будинок, будівлю, споруду (їх окремі частини), що виникло на підставі документа, за яким правонабувач набуває також право власності на земельну ділянку, не подано заяву про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку; після завершення п'ятиденного строку з дня отримання заявником письмового повідомлення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав не усунено обставин, що були підставою для прийняття такого рішення;заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень під час вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном, об'єктом незавершеного будівництва подано не до нотаріуса, який вчинив таку дію; заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень в електронній формі подано особою, яка не є державним кадастровим реєстратором або державним виконавцем; заявником подано ті самі документи, на підставі яких заявлене право та обтяження такого права вже зареєстровано у Державному реєстрі прав.
За таких обставин, дослідивши спірне рішення та вищезазначені норми права, суд не вбачає правових підстав для винесення рішення про відмову у задоволенні заяви про проведення реєстрації об'єкту нерухомого майна з підстав зазначених статтею 24 Закону № 1952-IV, оскільки на думку суду, неподання документів (Висновок щодо технічної можливості поділу об'єкта нерухомого майна та Висновок щодо технічної можливості виділу в натурі частки з об'єкта нерухомого майна) не є підставою для відмови у проведенні державної реєстрації з огляду на покладання такого обов'язку на Комунальне підприємство «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна».
Зі змісту спірного рішення вбачається, що відповідач посилаючись на пункт 3.5 Положення № 7/5 дійшов висновку про відмову у проведенні реєстрації, при цьому, зазначений пункт містить в собі десять підстав для прийнятті такого рішення, а відповідачем у спірному рішенні не визначено на підставі якого пункту позивачу відмовлено у проведенні державної реєстрації.
Визначення пунктом 3.6. Положення № 7/5 вимог до форми та змісту рішення реєстратора БТІ про державну реєстрацію прав або про відмову, якою зазначення підстави винесення рішення (у разі прийняття рішення про відмову в державній реєстрації прав) є обов'язковою умовою, свідчить про порушення відповідачем форми рішення про відмову проведенні реєстрації, оскільки реєстратором не визначена чітка підстава для відмовити у прийнятті документів.
Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, виходячи з системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов підлягає задоволенню.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 128, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
1. Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити.
2. Скасувати рішення Комунального підприємства «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухо мого майна» про відмову від 29 грудня 2011 року № 58310 (И-2011).
Постанова набирає законної сили в строки та порядку, встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя В.В. Аверкова