Україна ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
12 листопада 2012 р. Справа № 2а/0570/11583/2012
Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17
час прийняття постанови: 11 год.45 хв.
Донецький окружний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Спасової Н.В.
при секретарі Симоновій Ю.Ю.
за участю:
позивача: ОСОБА_1
представника відповідача: Назарчук І.Д.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Совєтському районі міста Макіївки Донецької області про визнання протиправною та скасування вимоги від 28.05.2012 р. № Ф135/165 про сплату боргу у розмірі 1302,96 грн. та зобов'язання припинити нарахування єдиного соціального внеску,-
ВСТАНОВИВ:
В вересні 2012 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним адміністративним позовом, в якому зазначив, що відповідачем неправомірно нараховано йому єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та складено вимогу про сплату боргу від 28.05.2012 року, тому як у відповідності з ч.4 ст.4 Закону України від 08.07.2010 № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» він звільняється від сплати за себе єдиного внеску, оскільки йому довічно призначена трудова пенсія за віком. Посилаючись на наведене, просив визнати протиправною і скасувати вимогу про сплату боргу від 28.05.2012 та зобов'язати УПФУ в Совєтському районі міста Макіївки Донецької області припинити нарахування йому єдиного соціального внеску.
Позивач у судовому засіданні адміністративний позов підтримав та просив позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
Відповідач надав суду письмові заперечення на адміністративний позов, за змістом яких просив відмовити у задоволенні позовних вимог у зв'язку тим, що позивач не досяг встановленого ст. 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування " пенсійного віку, а тому на нього не поширюється положення ч.4 ст. 4 Закону України від 08.07.2010 № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» і він не звільняється від сплати єдиного внеску.
У судовому засіданні представник відповідача заперечила проти позову з підстав, викладених в письмових запереченнях. Додатково зазначила, що позивачу органом УПФУ правомірно нараховано до сплати за 2011 рік єдиного внеску та правомірно сформовано вимогу про сплату боргу у розмірі 1698,23грн. При цьому, на день розгляду справи заборгованість з єдиного внеску за 2011 рік майже повністю погашена. Залишається несплаченою лише сума у розмірі 156, 96 грн.
Заслухавши пояснення позивача, представника відповідача, дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.
ОСОБА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, зареєстрований в якості фізичної особи-підприємця 15.04.2003 року виконавчим комітетом Макіївської міської ради Донецької області. (а.с.7)
Здійснюючи підприємницьку діяльність, у 2011 році позивач знаходився на спрощеній системі оподаткування, обліку та звітності - єдиному податку.
03 березня 2012року позивачем до органу Пенсійного фонду поданий звіт за 2011 рік про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску. Згідно даним звіту ОСОБА_1 самостійно нарахував до сплати єдиного соціального внеску за період січень - липень 2011року у розмірі 2315,00 грн. За серпень - грудень 2011року позивач нарахування внеску не здійснив, базу нарахування не визначив. (а.с.49-50)
28.05.2012року управлінням Пенсійного фонду України в Совєтському районі міста Макіївки Донецької області було складено акт № 10 розрахунку сум єдиного внеску по додатку №5 за 2011 рік, згідно якому ФОП ОСОБА_1 донараховано суму єдиного внеску, що підлягає сплаті за період серпень -грудень 2011року, у розмірі 1 698,23 грн. (а.с.9-11)
На підставі вказаного акту та даних картки особового рахунку ФОП ОСОБА_1 відповідачем 28.05.2012року сформовано вимогу № Ф 135/165 про сплату боргу з єдиного соціального внеску за 2011рік у розмірі 1 698,23 грн. Вказана вимога була отримана позивачем 13.07.2012року, про що свідчить його підпис на корінці вимоги. (а.с.48)
Не погодившись з донарахуванням єдиного соціального внеску за 2011рік, ОСОБА_1 звернувся до УПФУ з заявою про скасування зазначеної вимоги, мотивуючи свої вимоги тим, що будучи пенсіонером, він єдиний соціальний внесок сплачувати не повинен.
Листом за вих. № 19200/02 від 03.09.2012року УПФУ в Совєтському районі м. Макіївки Донецької області повідомило ОСОБА_1 про те, що оскільки на даний час він не досяг пенсійного віку, встановленого законом (60-річного віку), то від сплати єдиного соціального внеску він не звільняється.
З картки особового рахунку ФОП ОСОБА_1 встановлено, що станом на 22.10.2012року залишається несплаченою сума недоїмки з єдиного соціального внеску у розмірі 156,96 грн. (а.с.47)
Крім того, з паспорту громадянина України серії НОМЕР_2 виданого 15.11.1996 року Совєтським РВ УМВС України в м. Макіївці встановлено, що ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.14)
З пенсійного посвідчення ОСОБА_1 серії НОМЕР_3 виданого 14.09.2012р. вбачається, що позивачу призначена пенсія за віком, з терміном дії - довічно. (а.с.44)
З копії протоколу №12352 від 23.05.2011року встановлено, що позивачу призначена пенсія за віком відповідно до ст.14 Закону України "Про пенсійне забезпечення ". (а.с.51)
Щодо вищенаведених обставин справи встановлених судом, у сторін немає розбіжностей. Дані обставини сторонами визнаються. Спірним є питання щодо поширення дії ч.4 ст. 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування " в частині звільнення позивача від сплати єдиного внеску як особи, яка отримує пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до ст.14 Закону України "Про пенсійне забезпечення ".
Вирішуючи даний спір, суд виходить з наступних мотивів та положень діючого законодавства.
Пунктом 2 частини першої статті 1 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування " визначено, що єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - це консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 4 зазначеного Закону встановлено, що фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та члени сімей цих осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності -є платниками єдиного внеску.
Законом України від 07.07.2011 року N 3609-V "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення окремих норм Податкового кодексу України "статтю 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування "доповнено частиною четвертою, відповідно до якої встановлено, що особи, зазначені у пункті 4 частини першої цієї статті, які обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Вказані зміни набули чинності з 06.08.2011р.
Із наведеного вбачається, що фізичні особи-підприємці, які обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати за себе єдиного внеску якщо вони є пенсіонерами за віком та отримують відповідні виплати або вони є інвалідами та отримують відповідні виплати.
При цьому, суд зазначає, що законодавцем визначено, що від сплати єдиного внеску звільняються особи, які є пенсіонерами за віком, а не особи, які отримують пенсію за віком.
Тобто, критерієм звільнення від сплати єдиного внеску, є досягнення особою, яка обрала спрощену систему оподаткування, певного віку, після досягнення якого вона має право на призначення відповідної пенсії, а не факт отримання пенсії, у тому числі пенсії за віком на пільгових умовах.
При цьому, поняття "пенсіонер за віком" чинним законодавством не визначене.
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" пенсіонер - особа, яка відповідно до цього Закону отримує пенсію, довічну пенсію, або члени її сім'ї, які отримують пенсію в разі смерті цієї особи у випадках, передбачених цим Законом.
Відповідно до ч.1 ст. 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування " особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років та наявності страхового стажу не менше 15 років.
Позивач не досяг встановленого зазначеною статтею віку.
Як передбачено ст. 2 Закону України "Про пенсійне забезпечення", за цим Законом призначаються: а) трудові пенсії: за віком, по інвалідності, в разі втрати годувальника, за вислугу років; б) соціальні пенсії.
Прикінцеві положення Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування"від 09.07.2003 року №1058 встановлюють, що визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах здійснюється згідно з нормами Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 року № 1788.
Згідно Закону України "Про пенсійне забезпечення " пенсії, що призначаються на підставі ст. 14 цього Закону, відносяться до пенсій за віком, а за змістом Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування " така пенсія є пенсією за віком на пільгових умовах.
Відповідно до ст.14 Закону України "Про пенсійне забезпечення " в редакції, чинній на момент призначення позивачу пенсії, встановлено, що працівники, безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) по видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії, - за списком робіт і професій, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, мають право на пенсію незалежно від віку, якщо вони були зайняті на цих роботах не менше 25 років, а працівники провідних професій на цих роботах: робітники очисного вибою, прохідники, вибійники на відбійних молотках, машиністи гірничих виймальних машин, сталевари, горнові, агломератники, вальцювальники гарячого прокату, - за умови, якщо вони були зайняті на цих роботах не менше 20 років. При наявності стажу на підземних роботах менше 10 років у чоловіків і менше 7 років 6 місяців у жінок за кожний повний рік цих робіт пенсійний вік, передбачений статтею 12 цього Закону, знижується на 1 рік.
Із наведеного вбачається, що пенсія на підставі статті 14 Закону України "Про пенсійне забезпечення " призначається незалежно від віку особи.
У зв'язку із зазначеним, суд вважає, що факт отримання особою пенсії, призначеної на підставі ст.14 Закону України "Про пенсійне забезпечення " не може бути підставою для визначення такої особи пенсіонером за віком.
На підставі наведеного, у зв'язку із тим, що встановленого ч.1 ст. 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування " віку позивач не досяг, а отримання пенсії, що призначена на підставі ст.14 Закону України "Про пенсійне забезпечення " не має наслідком визначення позивача як пенсіонера за віком, суд вважає, що позивач у спірному періоді серпень-грудень 2011 року ч.4 ст.4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування " не був звільнений від сплати єдиного внеску.
Відповідач, як платник єдиного внеску, зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок, про що зазначено у п.1 ч. 2 ст. 6 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування ".
Згідно ч. 8 ст. 9 зазначеного Закону платники єдиного внеску зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за відповідний базовий звітний період, не пізніше 20 числа місяця, що настає за базовим звітним періодом.
Базовим звітним періодом є календарний місяць, а для платників, зазначених в абзацах третьому та четвертому пункту 1 частини першої статті 4 цього Закону, - календарний рік.
Таким чином, обов'язок позивача зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування визначений чинним законодавством.
Згідно п. 3 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування " для платників, зазначених у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, єдиний внесок нараховується на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе та членів сім'ї, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за кожну особу.
Відповідно до п. 4.9 "Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування "затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України від 27.09.2010 N 21-5, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 27 жовтня 2010 р. за N 994/18289, передбачено, що обчислення єдиного внеску органами Пенсійного фонду здійснюється на підставі актів перевірки правильності нарахування та сплати єдиного соціального внеску, звітності, що подається платниками до органів Пенсійного фонду, актів звірок з податковими органами про нараховані суми доходу, що підлягає оподаткуванню податком на доходи фізичних осіб, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суму виплат (доходу), на які нараховується єдиний внесок.
З акту розрахунку сум єдиного внеску за 2011рік, які підлягають оплаті, вбачається, що єдиний внесок нарахований позивачу виходячи із розміру мінімального страхового внеску.
Частиною другою ст. 12 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування " встановлено, що Пенсійний фонд відповідно до покладених на нього завдань: забезпечує збір та ведення обліку надходжень від сплати єдиного внеску; здійснює контроль за додержанням законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску, правильністю нарахування, обчислення, повнотою і своєчасністю сплати єдиного внеску.
Статтею 25 Закон України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" визначено, що рішення, прийняті органами Пенсійного фонду з питань, що належать до їх компетенції відповідно до цього Закону, є обов'язковими до виконання платниками єдиного внеску, посадовими особами і застрахованими особами.
У разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків платники єдиного внеску зобов'язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею.
Суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів.
Територіальний орган Пенсійного фонду у порядку, за формою і в строки, встановлені Пенсійним фондом за погодженням з центральним органом виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.
Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.
На підставі наведеного, з урахуванням установлених обставин справи, суд вважає, що відповідачем позивачу правомірно донарахована сума єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з серпня 2011 року по грудень 2011 року та виставлено вимогу про сплату боргу.
З урахуванням викладеного, перевіривши дії відповідача відповідно до частини 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, суд приходить до висновку , що до нарахувавши позивачу єдиний соціальний внесок за 2011рік та сформувавши вимогу про сплату боргу відповідач діяв у межах своїх повноважень та у спосіб, що визначений діючим законодавством України. За таких обставин суд не вбачає будь-якої неправомірності в діях відповідача, а тому приходить до висновку про необґрунтованість та безпідставність заявленого позову.
Керуючись ст. ст. 2, 11, 17, 69-72, 86, 87, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
ПОСТАНОВИВ:
В задоволені позовних вимог ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Совєтському районі міста Макіївки Донецької області про визнання протиправною та скасування вимоги від 28.05.2012 р. № Ф135/165 про сплату боргу у розмірі 1302,96 грн. та зобов'язання припинити нарахування єдиного соціального внеску - відмовити у повному обсязі.
Постанова складена та підписана у нарадчій кімнаті та її вступну та резолютивну частини проголошено у судовому засіданні 12 листопада 2012 року, в присутності позивача та представника відповідача. Повний текст постанови виготовлений 19 листопада 2012 року.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У випадку подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Суддя Спасова Н.В.