печерський районний суд міста києва

Справа № 2-2348/12

Категорія 50

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 листопада 2012 року Печерський районний суд м. Києва

в складі: головуючого судді - Батрин О.В.,

при секретарі - Кіров О. Ф.,

розглянувши в відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк», за участю третьої особи ОСОБА_2 про визнання недійсним наказу про переміщення на роботі та стягнення матеріальної та моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В :

В липні 2012 року позивач звернувся до суду з позовом до Філіалу «Розрахункового центру» ПАТ КБ «ПриватБанк», за участю третьої особи ОСОБА_2 про визнання недійсним наказу про переміщення на роботі та стягнення матеріальної та моральної шкоди, мотивуючи тим, що він з 8 лютого 2009 року працює водієм-інкасатором-охоронцем в Філіалі «Розрахунковий центр» ПАТ КБ «ПриватБанк» в м. Києві. Фактичне та юридичне місце роботи позивача - м. Київ, пр.-т Перемоги, 65. 23 квітня 2012 року на підставі наказу позивача було відсторонено від виконання обов'язків водія-інкасатора з подальшим направленням на посаду охоронника з робочим місцем - м. Київ, пр.-т Перемоги, 27, оскільки за період з листопада 2011 року по січень 2012 року в терміналах самообслуговування, які позивач інкасував було виявлено недостачу грошових коштів. З даним наказом позивач не погодився, оскільки заробітна плата за новою посадою є меншою, ніж та, яку він отримував та продовжував виконувати попередні обов'язки.

Крім того, 11 червня 2012 року відповідачем було видано наказ про переміщення позивача на робоче місце за адресою: м. Київ, пр.-т Перемоги, 27-А без зазначення його обов'язків та посадового окладу.

З приводу факту нестачі коштів відповідачем було двічі проведено тестування на поліграфові, що стало причиною переслідувань позивача працівниками служби безпеки банку, блокування електронної картки для отримання заробітної плати, примушення до написання заяви про звільнення за власним бажанням. Дані обставини, завдали значної моральної шкоди позивачу.

Тому, позивач звернувся до суду з даним позовом та просив визнати недійсним наказ № Э.К.2.0.0.0.0/17-27 від 11 червня 2012 року Філіалу «Розрахункового центру» ПАТ КБ «ПриватБанк» про його переміщення на робоче місце за адресою: м. Київ, пр.-т Перемоги, 27-А, стягнути з відповідача на його користь 50 000 грн. у відшкодування моральної шкоди та 3 300 грн., потрачених на придбання гладкоствольної травматичної зброї, пістолета «ПМР», який він купив для виконання своїх обов'язків як водія-інкасатора-охоронця.

В ході судового розгляду справи за клопотанням позивача та його представника було проведено заміну неналежного відповідача Філіалу «Розрахункового центру» ПАТ КБ «ПриватБанк» на належного - ПАТ КБ «ПриватБанк» (а.с. 94-95).

В судовому засіданні позивач та його представник збільшили позовні вимоги, додатково просили суд стягнути з відповідача 1 315 грн. 93 коп. безпідставно утриманих коштів із заробітної плати позивача та у відшкодування моральної шкоди 70 000 грн.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, надавши суду письмові заперечення, відповідно до яких позивач сам за власні кошти придбав зброю, переміщення позивача відбулось на підставі діючого законодавства, утримання коштів було проведено відповідачем на підставі факту їх недостачі та у відповідності з п. 1.3.2.11 Умов і правил надання банківських послуг.

Допитаний в якості свідка ОСОБА_4 повністю підтвердив обставини, викладені позивачем.

Заслухавши пояснення сторін, свідка та дослідивши матеріали справи, суд дійшов до висновку про часткове задоволення позову з наступних підстав.

Відповідно до ст. 21 КЗпП України трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Статтею 24 КЗпП України передбачено, що трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми є при укладенні трудового договору з фізичною особою.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 на підставі трудового договору № 202 від 28 лютого 2009 року був прийнятий на роботу в ПАТ КБ «ПриватБанк» на посаду інкасатора (а.с. 5-7).

Відповідно до умов даного трудового договору працівник відповідно до вимог банку проходить професійне, психологічне, «поліграфічне» тестування, атестацію з метою визначення рівня професійної відповідності працівника займаній ним посаді, оцінки його лояльності та виявлення прихованої ним винної інформації та зв'язків з кримінальними структурами.

В ПАТ КБ «ПриватБанк» весь документообіг проводиться за допомогою системи електронного документообігу відповідно до положень Закону України «Про електронний цифровий підпис» від 22 травня 2003 року та Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг».

За даними звіту результатів спеціального поліграфічного тестування підтверджено причетність ОСОБА_1 до виникнення недостач в терміналах в період з 30 листопада 2011 року по 2 грудня 2011 року (а.с. 10-11).

Таким чином, відповідач при виявлені недостачі коштів в банкоматах самообслуговування, які інкасував позивач, вправі був провести «поліграфічне» тестування з позивачем.

А тому, позовні вимоги щодо стягнення моральної шкоди, завданої позивачу в зв'язку з проходженням поліграфічного тестування задоволенню не підлягають.

Разом з тим, позовні вимоги щодо визнання наказу № Э.К.2.0.0.0.0/17-27 від 11 червня 2012 року про переміщення позивача незаконним з підстав істотного порушення його трудових прав (зменшення заробітної плати) також задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.

Ч. 2 ст. 32 КЗпП України передбачено, що не вважається переведенням на іншу роботу і не потребує згоди працівника переміщення його на тому ж підприємстві, в установі, організації на інше робоче місце, в інший структурний підрозділ у тій же місцевості, доручення роботи на іншому механізмі або агрегаті у межах спеціальності, кваліфікації чи посади, обумовленої трудовим договором. Власник або уповноважений ним орган не має права переміщати працівника на роботу, протипоказану йому за станом здоров'я.

Судом встановлено, що наказом № Э.К2-ПП-2011-495 від 30 грудня 2011 року ОСОБА_1 переведено в Напрям перерахунку та інкасації грошових коштів Казначейства Філіалу «Розрахункового центру» ПАТ КБ «ПриватБанк» на посаду водія-інкасатора-охоронця (а.с. 104-105).

Відповідно до наказу ПАТ КБ «ПриватБанк» № КТ-БТ-2012/5-6653563 (6664379) від 23 квітня 2012 року позивача відсторонено від посади водія-інкасатора-охоронця та переведено на посаду охоронника з дати затвердження даного наказу з визначенням робочого місця 03055 м. Київ, пр.-т Перемоги, 27А (а.с. 8-9).

Окрім того, наказом ПАТ КБ «ПриватБанк» № Э.К.2.0.0.0.0/17-27 від 11 червня 2012 року, який оскаржується позивачем, його - водія-інкасатора-охоронника переміщено з 11 червня 2012 року на робоче місце за адресою: м. Київ, пр.-т Перемоги, 27 А, з встановленням графіку роботи з 8:30 до 17:30 понеділок-п'ятниця, вихідні дні субота, неділя, в зв'язку з виробничою необхідністю (а.с. 14-16).

Тобто посада позивача відповідно до умов трудового договору та наказу від 30 листопада 2011 року не була змінена на підставі даного наказу.

Робоче місце позивачу трудовим договором не визначалось.

Згідно пояснень сторін робочим місцем позивача було визначено місце розташування Філіалу «Розрахункового центру» ПАТ КБ «ПриватБанк»: м. Київ, пр.-т Перемоги, 65.

При цьому, даним наказом не змінювалась ні посада позивача, ні його посадові обов'язки, ні його розмір заробітної плати.

Вказане стверджується, зокрема, і самим наказом від 11 червня 2012 року.

Окрім того, з довідки про заробітну плату та доходи позивача за період з 1 грудня 2011 року по 31 травня 2012 року (а.с. 32) не вбачається суттєве зменшення розміру заробітної плати позивача.

Таким чином відповідач вправі був здійснити переміщення позивача на інше робоче місце без його згоди.

А тому, доводи позивача та його представника щодо істотного порушення трудових прав позивача в зв'язку з його переміщенням, є безпідставними.

В зв'язку з цим, відмова від ознайомлення з даним наказом ОСОБА_1 (а.с. 63), його відмова від дачі пояснень з приводу невиконання зазначеного наказу про переміщення (а.с. 47, 51), його пояснення про те, що наказ про його переміщення вважає незаконним, оскільки даний наказ суттєво змінює його функціональні обов'язки (а.с. 50) є безпідставними.

Що стосується позовних вимоги про стягнення з відповідача на користь ОСОБА_1 1 315 грн. 93 коп., як безпідставно стягнутих коштів, то дані позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 130 КЗпП України працівники несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації внаслідок порушення покладених на них трудових обов'язків. При покладенні матеріальної відповідальності права і законні інтереси працівників гарантуються шляхом встановлення відповідальності тільки за пряму дійсну шкоду, лише в межах і порядку, передбачених законодавством, і за умови, коли така шкода заподіяна підприємству, установі, організації винними протиправними діями (бездіяльністю) працівника. Ця відповідальність, як правило, обмежується певною частиною заробітку працівника і не повинна перевищувати повного розміру заподіяної шкоди, за винятком випадків, передбачених законодавством.

З огляду на наведене, складовими для притягнення працівника до матеріальної відповідальності є: порушення працівником трудових обов'язків, наявність прямої дійсної шкоди, причинний зв'язок між порушенням і шкодою та вина працівника.

Судом встановлено, що за даними звіту результатів спеціального поліграфічного тестування, яке проводилось на підставі наказу № КТ-БТ-2012/5-6506274 від 18 січня 2012 року, - підтверджено причетність ОСОБА_1 до виникнення недостачі грошових коштів в терміналах в період з 30 листопада 2011 року по 2 грудня 2011 року (а.с. 10-11).

Наказом PR-2009-33 від 29 січня 2009 року також підтверджено факт заподіяння шкоди банку завданої недостачею коштів на суму 1 315 грн. 93 коп. за період з листопада 2011 року по січень 2012 року, про що зазначено в письмових запереченнях відповідача (а.с. 138-140).

Відповідно до даних спеціального поліграфічного тестування вбачається, що недостача грошових коштів за період з 30 листопада 2011 року по 3 грудня 2011 року становила 2 000 грн. в терміналі TS100188; 800 грн. - в терміналі TS10026 та 2 600 грн. - в терміналі TS100268, які обслуговував позивач (а.с. 10-11), тобто на загальну суму 5 400 грн., що не співпадає із сумою 1 315 грн. 93 коп. та не співпадає із сумою, зазначеною у висновку від 26 липня 2012 року про результати службового розслідування по факту недостачі в терміналі самообслуговування, яка становить 1 520 грн. (а.с.151-153). Всі ці суми є різними.

На підставі факту недостачі коштів в банкоматах з ОСОБА_1 в липні 2012 року було утримано 658 грн. 99 коп. та в серпні 2012 року - 656 грн. 94 коп. (а.с. 106, 111), на загальну суму 1 315 грн. 93 коп..

Проте, відповідачем не надано суду жодного документу, який би підтверджував факт недостачі грошових коштів саме на суму 1 315 грн. 93 коп. за період з листопада 2011 року по січень 2012 року в банкоматах самообслуговування, які інкасував позивач (відсутні файли бізнес-дня роботи даних банкоматів, історії транзакції, журнали операцій банкоматів за відповідний період, не надано актів про проведення ретельного огляду тракту діспенсеру та сейфу банкоматів на предмет виявлення недостачі грошей).

Сума, зазначена у висновку від 26 липня 2012 року про результати службового розслідування по факту недостачі в терміналі самообслуговування інша та становить 1 520 грн.

Наявність різних сум недостачі та чому було списано 1 315 грн. 93 коп. замість 1 520 грн. представник відповідача в судовому засіданні пояснити не зміг.

Статтею 135-3 КЗпП України передбачений порядок визначення розміру шкоди.

Відповідно до ст. 136 КЗпП України покриття шкоди працівниками в розмірі, що не перевищує середнього місячного заробітку, провадиться за розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, керівниками підприємств, установ, організацій та їх заступниками - за розпорядженням вищестоящого в порядку підлеглості органу шляхом відрахування із заробітної плати працівника.

Розпорядження власника або уповноваженого ним органу, або вищестоящого в порядку підлеглості органу має бути зроблено не пізніше двох тижнів з дня виявлення заподіяної працівником шкоди і звернено до виконання не раніше семи днів з дня повідомлення про це працівникові. Якщо працівник не згоден з відрахуванням або його розміром, трудовий спір за його заявою розглядається в порядку, передбаченому законодавством.

У решті випадків покриття шкоди провадиться шляхом подання власником або уповноваженим ним органом позову до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду.

Проте, відповідачем не було дотримано порядку стягнення даної недостачі грошей з позивача, оскільки без його згоди були проведені відрахування із заробітної плати в липні та серпні 2012 року.

При цьому, доводи представника відповідача про те, що банк вправі проводити самовільне списання коштів на підставі п. 1.3.2.11 Умов і правил надання банківських послуг є безпідставними, виходячи з наступного.

Відповідно до п. 1.3.2.11 Умов і правил надання банківських послуг дійсно банк має право проводити договірне списання зі всіх відкритих в Банку рахунків клієнта в погашення кредитною заборгованості клієнта та третіх осіб, за кредитами, в яких клієнт є поручителем, а також любої іншої заборгованості, яка виникла у клієнта з приводу невиконаних зобов'язань перед Банком.

Тобто, дані Умови і правила надання банківських послуг відповідача регулюють цивільно-правові відносини, які виникають між ПАТ КБ «ПриватБанк» та його клієнтами.

В даному ж випадку між сторонами виниклі трудові правовідносини, а тому до вказаних правовідносин повинні застосовуватися положення КЗпП України, а не Умови і правила надання банківських послуг.

Крім того, на підставі висновку від 26 липня 2007 року про результати службового розслідування по факту недостачі в терміналі самообслуговування на суму 1 520 грн. (а.с.151-153) вирішено протягом 3 днів віднести вказану суму на відкритий рахунок дебіторської заборгованості 3552* інкасатора ОСОБА_1, що є порушенням ст. 136 КЗпП України та трудового договору, укладеного сторонами відповідно до якого працівник у випадку завдання банку збитків відшкодовує їх в порядку, встановленому діючим законодавством.

З даним висновком позивач не ознайомлений та йому не було запропоновано в добровільному порядку погасити завдану шкоду та відповідач не звертався до суду з позовом про стягнення завданої шкоди з позивача.

Відповідач самовільно здійснив списання 1 315 грн. 93 коп. із карток позивача замість 1 520 грн. відповідно до даних службового розслідування.

Вказане свідчить про порушення відповідачем норм трудового законодавства з приводу стягнення завданої шкоди з позивача та ставить під сумнів документи відповідача з приводу недостачі коштів з вини позивача.

Водночас, наказом № ZAKL-2012/1-6811674 від 16 липня 2012 року затверджено висновок службового розслідування за фактом недостачі грошових коштів, за невиконання наказу № Э.К.2.0.0.0.0/17-27 від 11 червня 2012 року про переміщення ОСОБА_1 оголошено догану та знято премію на 100%, а також попереджено, що при повторному подібному порушенні до нього будуть застосовані заходи більш суворої дисциплінарної відповідальності, аж до звільнення з банку (а.с. 44-46).

Що стосується позовних вимог про стягнення з відповідача 3 300 грн., потрачених на придбання гладкоствольної травматичної зброї, пістолета «ПМР», який він купив для виконання своїх обов'язків як водія-інкасатора-охоронця (а.с.17), то в задоволенні даних позовних вимог слід відмовити, оскільки суду позивачем не надано доказів необхідності придбання даної зброї для виконання його трудових обов'язків.

Відповідно до ст. 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 звертався 11 червня 2012 року, 14 червня 2012 року, 12 липня 2012 року до директора Філіалу «Розрахункового центру» ПАТ КБ «ПриватБанк» ОСОБА_2 з приводу надання інформації про причини блокування його банківських карток № 5457 0869 2474 6221 (зарплатна) та № 4149 4374 1401 0403 (кредитна) (а.с. 35, 40, 41).

Листом від 12 липня 2012 року повідомлено позивача, що його карта № 2625 *** 9416 активна (а.с. 42-43).

Враховуючи наведене, суд дійшов до висновку про відмову в задоволенні позовних вимоги позивача про стягнення з відповідача на його користь 70 000 грн. у відшкодування моральної шкоди, яка проявилась в душевних стражданнях позивача з приводу розповсюдження інформації іншими працівниками банку щодо недостачі грошей з вини позивача, проведення поліграфічного дослідження, блокуванням його карток, оскільки, доказів завдання моральної шкоди порушенням прав позивача зі сторони відповідача, суду не надано.

При цьому, суд враховує наявність в трудовому договорі згоди позивача з приводу проходження професійного, психологічного, «поліграфічного» тестування, атестації з метою визначення рівня професійної відповідності працівника займаній ним посаді, оцінки його лояльності та виявлення прихованої ним винної інформації та зв'язків з кримінальними структурами на вимогу банку.

Відповідно до ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

За таких обставин, суд дійшов до висновку про часткове задоволення позову та стягнення з відповідача на користь позивача 1 315 грн. 93 коп. як безпідставно стягнутих коштів.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 21, 24, 32, 130, 135-3, 136, 237-1 КЗпП України, ст.ст. 10, 11, 57, 60, 88, 209, 212-215 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк», за участю третьої особи ОСОБА_2 про визнання недійсним наказу про переміщення на роботі та стягнення матеріальної та моральної шкоди - задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» (ідентифікаційний код 14360570) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) 1 315 грн. 93 коп. безпідставно стягнутих коштів.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» на користь держави судовий збір в розмірі 214 грн. 60 коп.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги через Печерський районний суд м. Києва до Апеляційного суду м. Києва протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Суддя