УХВАЛА
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
Справа №: 22-ц/0191/1465/2012Головуючий суду першої інстанції:Кисельов Є.М.
Головуючий суду апеляційної інстанції:Авраміді Т.
"16" жовтня 2012 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:
Головуючого суддіАвраміді Т.С.,
СуддівСамойлової О.В., Приходченко А.П.,
При секретаріШилової К.В.,
позовом Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський акціонерний банк» до ОСОБА_6, ОСОБА_7 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за зустрічним позовом ОСОБА_6 до Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський акціонерний банк», ОСОБА_7 про визнання недійсним кредитного договору, за апеляційною скаргою представника ОСОБА_6 - ОСОБА_8 на заочне рішення Керченського міського суду АР Крим від 27 липня 2012 року,
В С Т А Н О В И Л А :
У лютому 2012 року ПАТ «Всеукраїнський акціонерний банк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_6, ОСОБА_7, у якому з урахуванням уточнень позовних вимог, просить стягнути у солідарному порядку з відповідачів на користь Банку заборгованість за кредитним договором у сумі 2152880,69 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що між Банком та ОСОБА_6 27 березня 2008 року укладений кредитний договір № 223/06, за яким ОСОБА_6 отримала грошові кошти у сумі 227500 доларів США, з оплатою 15 % річних за користування кредитом, з кінцевим терміном поверненням 27 березня 2018 року. В забезпечення виконання зобов'язань за цим договором укладено договір поруки, згідно якого ОСОБА_7 поручилася перед Банком за виконання ОСОБА_6 обов'язку щодо повернення кредиту сплати процентів та інших платежів. 28 листопада 2008 року між Банком та ОСОБА_6 укладено додаткову угоду за якою за згодою поручителя збільшено процент до 17% річних. Однак ОСОБА_6 кредитні зобов'язання порушила, у зв'язку з чим виникла вищезазначена заборгованість, яку позивач просить стягнути з відповідачів солідарно.
ОСОБА_6 з позовом не погодилась і звернулася до суду із зустрічним позовом, у якому просить визнати вказаний кредитний договір недійсним.
Зустрічний позов мотивований тим, що умови спірного кредитного договору порушують її права як споживача, є невигідними для неї, а укладення з Банком додаткових угод щодо зміни процентної ставки ще більше ускладнили фінансове становище її довірителя, що фактично унеможливило повернення нею кредитних коштів. Зокрема, підставою для визнання недійсними кредитного договору ОСОБА_6 зазначила несправедливі умови договору - зміну (підвищення ) відсоткової ставки, а також спосіб її зміни та наслідки, які наступають в разі відмови споживача від такого підвищення, передбачені п.5.1 кредитного договору, а також введення Позичальника в оману щодо обставин, які мають істотне значення - отримання кредиту в іноземній валюті та повне одностороннє покладення на позивача валютного ризику.
Заочним рішенням Керченського міського суду АР Крим від 27 липня 2012 року позов ПАТ «ВіЕйБі Банк» задоволено: стягнуто солідарно з ОСОБА_6, ОСОБА_7 на користь ПАТ «ВіЕйБі Банк» заборгованість за кредитним договором у розмірі 2152880,69 грн., у задоволенні зустрічного позову відмовлено. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Ухвалою Керченського міського суду АР Крим від 28 серпня 2012 року заяву про перегляд заочного рішення залишено без задоволення.
Не погодившись з рішенням суду представник ОСОБА_6 - ОСОБА_8 подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, просить його скасувати та ухвалити нове про відмову Банку у позові та задоволення зустрічного позову.
В апеляційній скарзі йдеться про помилковість висновку суду першої інстанції про відсутність підстав для визнання спірного кредитного договору недійсним.
Так на думку апелянта, суд вирішуючи спір не врахував, що Банк при оформленні кредиту не надав споживачу повної інформації про умови кредитування, передбаченої Законом України «Про захист прав споживачів», а в кредитному договорі не вказав повністю сукупної вартості кредиту згідно вимог постанови НБУ №168. Крім того, Позичальник не отримувала додаток №1 до договору та додатки до додаткових угод.
Апелянт також зазначає, що банком не були виконані вимоги щодо надання детального розпису сукупної вартості кредиту та споживач не попереджений про те, що валютні ризики під час виконання зобов'язань несе споживач.
Складений банком кредитний договір порушує вимоги ст.626 ЦК України, оскільки передбачає пріоритетність прав тільки у банку, мінімізуючи їх для позичальника і навпаки вказаним договором встановлено відповідальність за невиконання умов договору тільки для позичальника, при відсутності відповідальності за порушення умов договору з боку банку. Несправедливі умови кредитного договору відповідно до закону є підставою для визнання його недійсним.
В запереченнях на апеляційну скаргу ПАТ «ВіЕйБі Банк» просить апеляційну скаргу відхилити, рішення суду залишити без змін.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення апелянта, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія судів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню.
Згідно з вимогами частини 1 статті 303 Цивільного процесуального кодексу України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції.
Як правильно встановлено судом та не оспорюється сторонами, між ПАТ «Всеукраїнський акціонерний банк» та ОСОБА_6 27 березня 2008 року укладений кредитний договір № 223/06, за яким ОСОБА_6 отримала грошові кошти у сумі 227500 доларів США зі сплатою 15 % річних за користування кредитом, з кінцевим терміном поверненням 27 березня 2018 року.
В забезпечення виконання зобов'язань ОСОБА_6 за вказаним кредитним договором між Банком та ОСОБА_7 укладено договір поруки, згідно якого останній поручився перед Банком за виконання ОСОБА_6 обов'язку щодо повернення кредиту та сплати процентів, суми штрафів, пені та інших платежів згідно з Кредитним договором (а.с.24-25).
28 листопада 2008 року між Банком та ОСОБА_6 укладено додаткову угоду (а.с.19), за якою за згодою ОСОБА_7В.(а.с.20) збільшено процентна ставка до 17% річних.
Відмовляючи в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_6 про визнання вказаного кредитного договору недійсним, суд першої інстанції виходив з того, що кредитний договір укладений між сторонами у порядку, передбаченому діючим законодавством, та правових підстав для визнання його недійсним з підстав, заявлених Позичальником, немає.
З таким висновком погоджується колегія суддів, оскільки він відповідає вимогам закону та фактичним обставинам справи.
За положеннями ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
Відповідно до чч. 1, 2 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені чч. 1-3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу.
Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 6 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» договір про надання фінансових послуг (яким відповідно до ст. 4 цього Закону є договір про надання споживчого кредиту) повинен містити розмір фінансового активу, зазначений у грошовому виразі, строки його внесення та умови взаєморозрахунків.
За положеннями ч. 5 ст. 11, ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» до договорів із споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цього Закону про несправедливі умови в договорах, зокрема положення, згідно з якими передбачаються зміни в будь-яких витратах за договором, крім відсоткової ставки. Продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору
Враховуючи наведене, оскільки підставою для визнання недійсними кредитного договору Позичальник зазначив несправедливі умови договору, зокрема зміну (підвищення ) саме відсоткової ставки, а також спосіб її зміни та наслідки, які наступають в разі відмови споживача від такого підвищення, передбачені п.5.1 кредитного договору, вказані умови не можна визнати несправедливими, тому суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для визнання кредитного договору недійсним.
Таким чином посилання апелянта на несправедливість умов договору як на підставу для визнання його недійсним не можна визнати обґрунтованими.
Твердження апелянта про істотне порушення прав боржника як споживача фінансових послуг через невиконання банком вимог закону щодо надання їй повної, своєчасної та достовірної інформації про послугу, що є предметом договору не можна визнати обґрунтованими, виходячи з такого.
Так, згідно п.5.3,7.12 так 7.13 укладеного між сторонами кредитного договору підписанням цього договору позичальник стверджує про те, що він у письмовій формі у повному обсязі отримав від банку інформацію, визначену ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів» та Правил НБУ №168.
Також в матеріалах справи наявний додаток до кредитного договору №2 «Детальний розпис вартості платежів та визначення сукупності вартості кредиту і реальної процентної ставки», в якому визначені: дати платежу, кількість днів у періоді, сума платежів по кредиту та процентам, сума за обслуговування кредитної заборгованості, розрахункове-касове обслуговування, комісія за надання кредиту, інші послуги, страхування, послуги нотаріуса, реальна процента ставка, абсолютне значення подорожчання кредиту.
Є неспроможними доводи апелянта про невиконання банком у зв'язку з укладенням кредиту у валюті вимог щодо попередження споживача, що валютні ризики під час виконання зобов'язань за кредитним договором несе споживач, а також не надання інформації щодо методики, яка використовується банком для визначення валютного курсу, строків і комісій, пов'язаних з конвертацією валюти платежу у валюту зобов'язання під час погашення заборгованості за кредитом та процентами за користування ним.
Таке попередження та інформація щодо валютних платежів міститься у п.2.9 кредитного договору, який був підписаний споживачем.
Таким чином, твердженням ОСОБА_6 про наявність підстав для визнання спірного договору недійсним у зв'язку з введенням Позичальника в оману щодо обставин, які мають істотне значення - отримання кредиту в іноземній валюті та повне одностороннє покладення на позивача валютного ризику, судом першої інстанції дана належна правова оцінка і зроблений правильний висновок про відсутність підстав для визнання спірного правочину недійсним з підстав, передбачених ст.230 ЦК України.
Не заслуговують на увагу і посилання апелянта на відсутність у сторони договору графіку погашення платежів, оскільки він підписаний ОСОБА_6 та його копія наявна в матеріалах справи.
Наведене свідчить про виконання банком перед укладенням оспореного позивачем кредитного договору вимог Закону України "Про захист прав споживачів" та відповідність умов договору, на які посилається ОСОБА_6 як на несправедливі, вимогам ст.627 ЦК України, зокрема і вимогам законодавства про захист прав споживачів.
Також не можуть бути підставою для визнання недійсним споживчого кредиту суперечність дат кредитного договору, зазначених у кредитному договорі № 223/06 та додатковій угоді № 3.
У додатковій угоді № 3 від 28 листопада 2008 року визначено, що зміни вносяться до кредитного договору № 223/06 від 28 березня 2008 року. Між тим між сторонами кредитний договір укладений 27 березня 2008 року.
Оскільки матеріали справи не містять відомостей про укладення ОСОБА_6 з Банком інших кредитних договорів, зокрема 28 березня 2008 року, вказані обставини є технічною помилкою і не є підставою для визнання правочину недійсним.
Не заслуговують на увагу і посилання апелянта на сумнівність справжності підпису представника Банку при укладенні додаткової угоди, оскільки вони належними та допустимими доказами не підтверджуються. Крім того, Банком факт укладення такої угоди не заперечується.
Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновку суду першої інстанції про відсутність підстав для визнання спірного правочину недійсним.
За наявності заборгованості ОСОБА_6 за кредитним договором, яка станом на 23 лютого 2012 року становить 257267,52 доларів США, що еквівалентно 2152880,69 грн. і складається з заборгованості за кредитом - 201906,23 доларів США, заборгованості зі сплати процентів - 55361,29 доларів США, штрафу за несвоєчасне погашення кредиту - 97364,66 грн., розмір якої не оспорюється апелянтом, суд першої інстанції на підставі положень ст.ст.553, 611,1050,1054 ЦК України дійшов правильному висновку про притягнення відповідачів до цивільної відповідальності і обґрунтовано стягнув з останніх на користь Банку в солідарному суму заборгованості за кредитним договором.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі наведеного і керуючись, статтею 303, пунктом 1 частини 1 статті 307, частиною 1 статті 308, статтями 314, 316 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у м. Феодосії,
УХВАЛИ Л А :
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_6 - ОСОБА_8 на заочне рішення Керченського міського суду АР Крим від 27 липня 2012 року - відхилити.
Заочне рішення Керченського міського суду АР Крим від 27 липня 2012 року - залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржена до касаційної інстанції шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів.
Т.С. Авраміді А.П. Приходченко О.В.Самойлова