УХВАЛА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Справа №: 22-ц/0191/1436/2012Головуючий суду першої інстанції:Чулуп О.С.

Головуючий суду апеляційної інстанції:Авраміді Т.

"25" вересня 2012 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:

Головуючого суддіАвраміді Т.С.,

СуддівСамойлової О.В., Редько Г.В.,

При секретаріХоружій О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Феодосії цивільну справу за позовом прокурора Кіровського районну АР Крим в інтересах ОСОБА_6 до Дочірнього підприємства «Ілліч-Агро Крим» Відкритого акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат ім. Ілліча» про розірвання договору оренди, за апеляційною скаргою виконуючого обов'язки прокурора Кіровського районну АР Крим на рішення Кіровського районного суду АР Крим від 03 серпня 2012 року,

В С Т А Н О В И Л А :

У жовтні 2011 року прокурор Кіровського районну АР Крим в інтересах ОСОБА_6 звернулося до суду з позовом до ДП «Ілліч-Агро Крим» Відкритого акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат ім. Ілліча» про розірвання договору оренди земельної ділянки площею 4,6699 га, що розташована на території Яркополенської сільської ради Кіровського району, АР Крим.

Позовні вимоги мотивовані тим, що вказана земельна ділянка належить на праві приватної власності ОСОБА_6 01 грудня 2006 року між останньою та ДП «Ілліч-Агро Крим» Відкритого акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат ім. Ілліча» укладений договір оренди вищезазначеної земельної ділянки, строком на 15 років, за яким відповідач отримав земельну ділянку у найм та зобов'язався сплачувати орендну плату у розмірі 1,5 % вартості земельної ділянки, в сумі 1188,63 грн. щорічно. Позивач вважає, що є підстави для розірвання вказаного договору оренди, оскільки протягом 2009-2011 року ДП «Ілліч-Агро Крим» Відкритого акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат ім. Ілліча» здійснює плату за договором оренди без урахування індексу інфляції і відмовляється від перегляду розміру орендної плати незважаючи на Указ Президента України від 02 лютого 2002 року №92, за яким розмір орендної плати за земельну ділянку збільшено.

Рішенням Кіровського районного суду АР Крим від 03 серпня 2012 року у позові відмовлено.

Не погодившись з таким рішенням суду виконуючий обов'язки прокурора Кіровського районну АР Крим подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, просить його скасувати та позовні вимоги задовольнити.

В апеляційній скарзі йдеться про помилковість висновку суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову.

Апелянт зазначає, що судом першої інстанції не враховано, що Указ Президента України від 02 лютого 2002 року №92 є обов'язковим до виконання на території України, а тому на його виконання відповідач має переглянути умови договору щодо розміру орендної плати.

Також апелянт вказує, що суд першої інстанції не надав належної оцінки тому факту, що відповідачем здійснюється орендна плата без урахування індексу інфляції.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення прокурора, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія судів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню.

Згідно з вимогами частини 1 статті 303 Цивільного процесуального кодексу України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції.

Як правильно встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, на підставі державного акту про право власності на землю Серія ЯА № 684665 ОСОБА_6 є власником земельної ділянки площею 4,6699 га, що розташована на території Яркополенської сільської ради Кіровського району, АР Крим, з цільовим призначенням - ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

01 грудня 2006 року між останньою та ДП «Ілліч-Агро Крим» Відкритого акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат ім. Ілліча» укладений договір оренди вищезазначеної земельної ділянки строком на 15 років, за яким відповідач отримав земельну ділянку у найм та зобов'язався сплачувати орендну плату у розмірі 1,5 % вартості земельної ділянки, в сумі 1188,63 грн. щорічно.

Відмовляючи у задоволені позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем умови договору виконуються в повному обсязі, а обставини на які позивач посилається в обґрунтування позовних вимог, зокрема не нарахування орендної плати в розмірі 3% від вартості земельної ділянки, не є підставою для розірвання договору оренди земельної ділянки укладеного сторонами.

З таким висновком погоджується колегія суддів оскільки він відповідає обставинам справи та ґрунтується на вимогах закону.

Відповідно до ст. 13 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі це договір, за яким орендодавець зобовязаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобовязаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Орендна плата за землю це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди. Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди (ст. 21 Закону).

Тобто, розмір та умови оплати, указані в договорі, не можуть суперечити чинному на час укладення договору законодавству.

Частиною 2 статті 23 Закону передбачено, орендна плата за земельні ділянки, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, переглядається за згодою сторін.

За умовами укладеного між сторонами договору оренди земельної ділянки орендна плата становить 1188,63 грн. за кожен рік, що становить 1,5 % від грошової оцінки земельної ділянки.

Пунктом 1 Указу Президента № 92/2002 у редакції, чинній на момент укладення сторонами договору оренди земельної ділянки, визнано одним із пріоритетних завдань пореформеного розвитку аграрного сектора економіки забезпечення підвищення рівня соціального захисту сільського населення, зокрема, шляхом запровадження плати за оренду земельних ділянок сільськогосподарського призначення, земельних часток (паїв) у розмірі не меншу 1,5 відсотка визначеної відповідно до законодавства вартості земельної ділянки, земельної частки (паю) та поступового збільшення цієї плати залежно від результатів господарської діяльності та фінансово-економічного стану орендаря.

Указом Президента № 725/2008 внесено зміни до Указу Президента № 92/2002 та встановлено розмір орендної плати не менше 3 відсотків визначеної відповідно до законодавства вартості земельної ділянки. Цей Указ набрав чинності з дня його опублікування.

В тексті указу відсутнє посилання на те, що його дія розповсюджується на договори, укладені до набрання ним чинності, а тому змінити розмір орендної плати можна лише за згодою сторін.

Статтею 651 ЦК України встановлено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Однак такі обставини судом не встановлено, відповідачем здійснюється орендна плата відповідно до умов договору, зокрема з урахуванням індексу інфляції про що свідчать надані відповідачем розрахунки.

Твердження апелянта про те, що відповідач здійснює виплату орендної плати без врахування індексу інфляції не заслуговує на увагу, оскільки спростовується матеріалами справи (а.с.38,46).

Вказані доводи були предметом дослідження суду першої інстанції та їм дана належна правова оцінка.

Оскільки позивачем не доведена наявність підстав для розірвання договору оренди в судовому порядку, які передбачені ч.2 ст. 651 ЦК України, а саме наявність істотних порушень умов договору оренди, укладеного між сторонами, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позову про розірвання договору оренди земельної ділянки.

Доводи апеляційної скарги не спростовують правильність вказаного висновку суду першої інстанції, а також підстав для скасування рішення суду не містять, посилання прокурора на те, що незважаючи на звернення позивачки відповідачем не було переглянуто розмір орендної плати відповідно до Указу Президента № 92/2002, не є підставою для розірвання договору оренди.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі наведеного і керуючись, статтею 303, пунктом 1 частини 1 статті 307, частиною 1 статті 308, статтями 314, 316 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у м. Феодосії,

УХВАЛИ Л А :

Апеляційну скаргу виконуючого обов'язки прокурора Кіровського районну АР Крим на рішення Кіровського районного суду АР Крим від 03 серпня 2012 року - відхилити.

Рішення Кіровського районного суду АР Крим від 03 серпня 2012 року - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржена протягом двадцяти днів, з дня набрання законної сили, до суду касаційної інстанції.

Т.С. Авраміді Г.В.Редько О.В. Самойлова