УХВАЛА
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
Справа №: 22-ц/0191/1156/2012Головуючий суду першої інстанції:Хожаінова О.В.
Головуючий суду апеляційної інстанції:Авраміді Т.
"09" жовтня 2012 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:
Головуючого суддіАвраміді Т.С.,
СуддівРедько Г.В., Самойлової О.В.,
При секретаріКувшиновій А.Д.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Феодосії цивільну справу за позовом ОСОБА_6, ОСОБА_7 до ОСОБА_8, ОСОБА_9, треті особи ОСОБА_10, ОСОБА_11, про припинення права власності, визнання права власності, за апеляційною скаргою представника ОСОБА_6, ОСОБА_7 -ОСОБА_12 на рішення Феодосійського міського суду АР Крим від 10 травня 2012 року,
В С Т А Н О В И Л А :
У листопаді 2007 року ОСОБА_6, ОСОБА_13 звернулися до суду з позовом до ОСОБА_8, ОСОБА_9, треті особи ОСОБА_10, ОСОБА_11, у якому з урахуванням уточнень позовних вимог просять: припинити право власності відповідачів на 57/600 часток кожної у домоволодінні АДРЕСА_1, визнавши на них право власності за позивачами.
Позовні вимоги мотивовані тим, що сторонам на праві спільної часткової власності належить домоволодіння АДРЕСА_1. Відповідачам належать по 57/600 часток кожному. З тих підстав, що частки останніх є незначними та не підлягають виділу в натурі, позивачі просять припинити право власності відповідачів на частку у спільному майні зі сплатою грошової компенсації цих часток та визнати за ними право власності на вказані частки.
Ухвалою Феодосійського міського суду АР Крим від 10 травня 2012 року у зв'язку зі смертю ОСОБА_13 до участі у справі залучено спадкоємця останньої - ОСОБА_7
Рішенням Феодосійського міського суду АР Крим від 10 травня 2012 року у позові відмовлено. Додатковим рішенням суду від 22 червня 2012 року вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Не погодившись з рішенням суду представник ОСОБА_6, ОСОБА_7 -ОСОБА_12 подала апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нове про задоволення позову.
В обґрунтування апеляційної скарги апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального, неповне з'ясування обставин справи, що мають значення для справи, надання неналежної оцінки доказам.
Так апелянт зазначає, що суд першої інстанції ухвалив рішення суду про відмову у позові з тих підстав, що припинення права на частку у спільному майні завдасть істотної шкоди інтересам відповідачів та членам його сім'ї, незважаючи на наявність інших трьох правових підстав, визначених п.п. 1-3 ч. 1 ст. 365 ЦК України.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивачів, відповідачки та його представника, прокурора, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія судів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню.
Згідно з вимогами частини 1 статті 303 Цивільного процесуального кодексу України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Як вбачається з матеріалів справи, домоволодіння АДРЕСА_1 є об'єктом права спільної часткової власності ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11
ОСОБА_13 за життя належало право власності в порядку спадкування за заповітом 57/300 часток спірного домоволодіння. Після смерті якої 10.08.2011 року спадщину прийняв ОСОБА_7, до якого перейшло право власності на вказану частку (а.с.53.т.2).
Рішенням Феодосійського міського суду АР Крим від 12.01.2007 року за ОСОБА_6 визнано в порядку спадкування за заповітом право власності на 57/300 часток домоволодіння АДРЕСА_1
До ОСОБА_10 та ОСОБА_11 в порядку спадкування після смерті померлого ОСОБА_14 перейшло право власної на ? частку від 43/100 часток спірного домоволодіння.
На підставі свідоцтва про право на спадщину за законом № 1871, виданого 01 червня 2007 року державним нотаріусом Першої Феодосійської державної нотаріальної контори, ОСОБА_9 належить на праві власності 57/600 частки домоволодінні АДРЕСА_1.
На підставі свідоцтва про право на спадщину за законом № 1873, виданого 01 червня 2007 року державним нотаріусом Першої Феодосійської державної нотаріальної контори, ОСОБА_8 належить на праві власності 57/600 частки домоволодінні АДРЕСА_1.
28 жовтня 1982 року державним нотаріусом Феодосійської державної нотаріальної контори за реєстровим номером №1-2206 посвідчена угода про порядок користування вказаним жилим будинком, укладена між співвласниками домоволодіння.
Рішенням Феодосійського міського суду АР Крим від 04 березня 2011 року, яке набрало законної сили (а.с.282-283 т.1), задоволений позов ОСОБА_10, ОСОБА_11 до ОСОБА_6, ОСОБА_13, ОСОБА_8, ОСОБА_9 про розподіл домоволодіння та встановлення порядку користування земельною ділянкою. Виділено ОСОБА_10, ОСОБА_11 на ідеальну частку в розмірі 43/100 частку житлового будинку літ «А» площею 15,5 кв.м., жилу прибудову літ. «А1», кімнату площею 20,2 кв.м., тамбур літ. «а1», сарай літ. «Ж», ? частку вбиральні літ. «И», що більш на 6074,5 гривень, чим припадає на ідеальну частку і становить 55/100 часток.
Іншим співвласникам ОСОБА_6, ОСОБА_13, ОСОБА_8, ОСОБА_9 на ідеальну частку 57/100 виділено приміщення у житловому буд літ «А»: прихожу площею 3,2 кв.м., кухню площею 6,8 кв.м., кімнату площею 20 кв.м., тамбур літ «а», сарай літ «В» , сарай літ «Б», ? частку вбиральні літ. «И»,басейн літ.№6, що на 6074,5 гривень менш, чим припадає на ідеальну частку і становить 45/100 часток.
Визначений порядок користування земельною ділянкою.
Вказане рішення до КП «Феодосійське МБРТІ» не пред'явлене.
Згідно висновку експерта №1734 від 30 грудня 2008 року (а.с.167-182 т.1) ринкова вартість домоволодіння, що належить ОСОБА_6, ОСОБА_13 ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11 становить 237574 гривен. Вартість ідеальної частки 57/600 становить 22570 гривень. Фактичні частки співвласників відповідно до порядку користування, враховуючи угоду про порядок користування від 28.10.1982 року не відповідають ідеальним часткам. Вартість 1/6 частки від 57/100 будинку з урахуванням порядку користування будинком між співвласниками з урахуванням угоди від 28.10.1982 року становить 14064 гривень.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що підстави для припинення права власності відповідачів на їх частку у домоволодінні АДРЕСА_1, за правилами ст. 365 ЦК України відсутні.
З таким висновком погоджується колегія суддів, виходячи з такого.
Статтею 41 Конституції України та ст. 1 Першого протоколу до
Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої Україна
приєдналася 17 липня 1997 року відповідно до Закону України від 17
липня 1997 року № 475/97-ВР "Про ратифікацію Конвенції про захист прав
людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та
протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції", закріплено принцип непорушності
права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне
користування своїм майном та закріплює право власника володіти,
користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд
вчиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю
волею, незалежно від волі інших осіб (ст. ст. 316, 317, 319, 321 ЦК України). Майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно). Право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою (ст.ст. 355, 358 ЦК України.
Статтею 365 ЦК України, на яку позивач посилається як на підставу своїх позовних вимог, встановлено, що право особи на частку у спільному майні може бути припинене за рішенням суду на підставі позову інших співвласників, якщо: частка є незначною і не може бути виділена в натурі; річ є неподільною; спільне володіння і користування майном є неможливим; таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім'ї. Суд постановляє рішення про припинення права особи на частку у спільному майні за умови попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду.
За змістом вказаної норми закону припинення права особи на частку в спільному майні допускається за наявності будь-якого з передбачених п.п. 1 - 3 ч. 1 ст. 365 ЦК України випадку, але в тому разі, коли таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім'ї.
Відповідно до положень ст.ст. 10, 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
З наведеного випливає, що умовою задоволення даного позову є доведення позивачами наявності будь-якого з передбачених п.п. 1 - 3 ч. 1 ст. 365 ЦК України та того факту, що припинення прав відповідачів не завдасть істотної шкоди їх інтересам та членів їх сімей.
Висновок про істотність шкоди, яка може бути завдана співвласнику та членам його сім'ї, вирішується в кожному конкретному випадку з урахуванням обставин справи та особливостей об'єкта, який є спільним майном.
Під істотною шкодою інтересам особи слід також розуміти відсутність можливості захистити своє право на житло шляхом придбання іншого житла за рахунок компенсації вартості частки, право на яке припиняється.
При цьому слід враховувати баланс інтересів всіх співвласників.
Однак, позивачами не надано суду фактичних даних, на підставі яких, можливо було б встановити відсутність вищенаведених негативних наслідків для ОСОБА_8, ОСОБА_9 та членів сім'ї внаслідок припинення їх права на частку у спільному майні.
Більш того з матеріалів справи вбачається, що відповідачі не мають на праві власності інші жили приміщення, водночас ст. 47 Конституції України проголошує, що кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду. Також не має відомостей чи можливо за рахунок компенсації вартості частки придбати інше житло.
Крім того, у спірному будинку зареєстровані та проживають члени сім'ї ОСОБА_9 - ОСОБА_15 2002 року народження, ОСОБА_16 2006 року народження, ОСОБА_17 2009 року народження, ОСОБА_18 та ОСОБА_19
Відповідно до ст. 8 ЗУ «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.
Держава забезпечує право дитини на проживання в таких санітарно-гігієнічних та побутових умовах, що не завдають шкоди її фізичному та розумовому розвитку. Діти - члени сім'ї наймача або власника жилого приміщення мають право користуватися займаним приміщенням нарівні з власником або наймачем. Органи опіки та піклування зобов'язані здійснювати контроль за додержанням батьками або особами, які їх замінюють, майнових та житлових прав дітей при відчуженні жилих приміщень та купівлі нового житла (ст. 18 наведеного Закону).
Таким чином, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що відсутні підстави вважати, що припинення права відповідачів на частки у спільному майні не завдасть істотної шкоди їх інтересам та членів їх сімей.
Вказаний висновок суду першої інстанції апелянтом не спростований.
Доводи апелянта про те, що суд першої інстанції при вирішенні спору не врахував, наявність інших підстав, передбачених для припинення права особи на частку у спільному майні, а саме: частки є незначними і не можуть бути виділені в натурі, річ є неподільною, спільне володіння і користування спірним майном є неможливим, не заслуговують на увагу, оскільки самі по собі ці факти за приписами ст.365 ЦК України не можуть бути підставою для припинення права власності на частку за відсутністю підстав вважати, що таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім'ї.
Також не беруться колегією суддів до уваги доводи апеляційної скарги про наявність підстав для припинення прав власності на частки відповідачів, оскільки таке право наявне за умови попереднього внесення позивачами вартості цих часток на депозитний рахунок суду. Позивачі просять припинити права власності на частку ОСОБА_8, розмір якої становить 57/600 та частку ОСОБА_9, розмір якої становить 57/600, однак на депозитний рахунок суду попередньо позивачами внесено лише 14064 гривень (а.с.262 т.1), що не відповідає вартості часток, належних обом співвласникам згідно висновку експертизи.
Таким чином, суд першої інстанції обґрунтовано відмовив у задоволенні позовних вимог про припинення прав відповідачів на частку у спільному майні та як наслідок відмовив у задоволенні позову про визнання прав позивачів на ці частки, оскільки ці вимоги є похідними.
Доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновку суду першої інстанції, а також підстав для скасування рішення суду не містять.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі наведеного і керуючись, статтею 303, пунктом 1 частини 1 статті 307, частиною 1 статті 308, статтями 314, 316 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у м. Феодосії,
УХВАЛИ Л А :
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_6, ОСОБА_7 -ОСОБА_12 на рішення Феодосійського міського суду АР Крим від 10 травня 2012 року - відхилити.
Рішення Феодосійського міського суду АР Крим від 10 травня 2012 року - залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржена до касаційної інстанції шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів.
Т.С. Авраміді О.В. Самойлова Г.В.Редько