РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

14 листопада 2012 року Справа № 1/44-НМ

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Саврій В.А.

судді Філіпова Т.Л. ,

судді Дужич С.П.

при секретарі Бугай Н.С.

розглянувши апеляційні скарги державного підприємства "Житомирська пересувна механізована колона" та першого заступника прокурора Житомирської області на рішення господарського суду Житомирської області від 11.10.12 р. у справі № 1/44-НМ

за позовом багатопрофільного малого приватного підприємства "Сприяння" м. Житомир

до 1. Регіонального відділення Фонду державного майна України по Житомирській області (м. Житомир) 2. Міністерства аграрної політики України (м. Київ) 3. Державного підприємства "Житомирська пересувна механізована колона" (м. Житомир) 4. Фонду державного майна України (м. Київ)

за участю прокуратури Житомирської області для представництва інтересів держави на стороні відповідача

про визнання права власності на майно та зобов'язання вчинити певні дії

За участю представників:

Прокурор - Станкевич Олександр Констянтинович (посвідчення № 28 від 14.05 2012 р.)

позивача - Швидченко Василь Іванович ( довіреність № б/н від 10.05.2012 р. )

відповідача 1 - Козак Оксана Олександрівна ( довіреність № 03/2422 від 30.07.2012 р. )

відповідача 2 - не з'явився

відповідача 3 - не з'явився

відповідача 4 - не з'явився

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Житомирської області від 11.10.12 р. у справі №1/44-НМ (суддя Маріщенко Л.О.) позов багатопрофільного малого приватного підприємства "Сприяння" до відповідачів: 1. Регіонального відділення Фонду державного майна України по Житомирській області; 2. Міністерства аграрної політики України; 3. Державного підприємства "Житомирська пересувна механізована колона"; 4. Фонду державного майна України про визнання права власності на майно та зобов'язання вчинити певні дії -задоволено частково.

Визнано право спільної власності за багатопрофільним малим приватним підприємством "Сприяння" в розмірі 34% на об'єкт нерухомого майна - цех по переробці природного каменю.

Стягнуто з регіонального відділення Фонду державного майна України по Житомирській області на користь багатопрофільного малого приватного підприємства "Сприяння" - 177,25 грн. судових витрат.

Стягнуто з державного підприємства "Житомирська пересувна механізована колона на користь Багатопрофільного малого приватного підприємства "Сприяння" - 177,25 грн. судових витрат.

Стягнуто з Міністерства аграрної політики та продовольства України на користь багатопрофільного малого приватного підприємства "Сприяння - 177,25 грн. судових витрат.

Стягнуто з Фонду державного майна на користь Багатопрофільного малого приватного підприємства "Сприяння" - 177,25 грн. судових витрат.

В іншій частині позову відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач 3 - державне підприємство "Житомирська пересувна механізована колона" подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення в частині визнання права спільної власності та стягнення судових витрат.

В апеляційній скарзі, зокрема, зазначає що між БМПП «Сприяння»та ДП «Житомирська пересувна механізована колона» укладались договори оренди від 14.03.1993 р., 15.03.1994 р., 01.10.1996 р., 08.04.1997 р. на оренду складу піску площею 148,4 кв.м, складу цементу площею 31,6 кв.м. та 31,6 кв.м. та бетонно-розчинного вузла площею 133,8 кв.м., а всього загальною площею 345,4 кв.м.

Вказує, що частиною 1 ст. 763 ЦК України визначено, що, договір найму укладається на строк, встановлений договором. Договір оренди від 08.04.1997р. між ДП «Житомирська пересувна механізована колона»та БМПП «Сприяння»було укладено строком на десять років, тобто до 08.04.2007 р. Чинним законодавством не передбачено, що заперечення наймодавця щодо продовження дії договору мають бути викладені у формі заяви, тому підприємством було надіслано БМПП «Сприяння»лист №21 від 11.04.2007 р. про звільнення орендованих приміщень та території підприємства на протязі десяти днів, в зв'язку із закінченням терміну дії договору оренди від 08.04.1997р. Даний лист було відправлено рекомендованим листом №0068849 17.04.2007р., про що свідчить квитанція відділення поштового зв'язку №15 від 17.04.2007 р. №314. Таким чином, договір оренди від 08.04.1997 р. між ДП «Житомирська пересувна механізована колона»та БМПП «Сприяння»було припинено 08.04.2007 року.

Всупереч ст. 5 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», якою визначено коло органів, яким надано право бути орендодавцями, позивач не погоджував проведення поліпшень ні з регіональним відділенням Фонду державного майна України по Житомирській області, ні з Міністерством аграрної політики та продовольства України, ні тим паче з державним підприємством «Житомирська пересувна механізована колона». Отже, згідно із п. 5 ст. 778 ЦК України, якщо наймач без згоди наймодавця зробив поліпшення, які не можна відокремити без шкоди для речі, він не має права на відшкодування їх вартості.

Також зазначає, що згідно із змістом ст. 332 ЦК України нова річ створюється лише внаслідок переробки попередньої речі шляхом використання її як матеріалу. Отже, проведення капітального ремонту, внутрішнє перепланування, переобладнання приміщення, у тому числі надання об'єкту нового функціонального призначення в межах існуючої капітальної будівлі не може призвести до створення нової речі.

У п. 117 Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень (затверджено наказом Міністерства юстиції України від 08.10.1998 № 53/5; зареєстровано в Міністерстві юстиції України 03.11.1998 р. за №705/3145; у редакції наказу від 30.12.2004 р. № 144/5) визначено особливості проведення будівельно-технічної експертизи. Про можливість поставити експерту запитання стосовно факту створення нової речі в інструкції не йдеться, адже це встановлюється безпосередньо в судовому засідання і не може бути вирішено експертом. Однак, судом не взято до уваги даний факт і однією з підстав для задоволення позову є посилання суду на висновки судової будівельно-технічної експертизи щодо створення нової речі - цеху по обробці каменю.

Скаржник зазначає, що позивачем в судових засіданнях неодноразово вказувалось на те, що поліпшення орендованого майна проводились до 2004 року, отже, посилання суду в рішенні на ст. 778 ЦК України як на підставу задоволення позову для набуття права власності на поліпшене майно, якщо поліпшення майно зроблено до 01 січня 2004 року, безпідставне, оскільки за загальним правилом до спірних правовідносин не можуть застосовуватись норми ЦК, який набрав чинності 2004 р. До 2004 р. ці правовідносини регулювались ст. 272 ЦК 1963 р. та нормами Закону України «Про оренду державного та комунального майна», в яких не було передбачено права орендаря на набуття права власності на орендоване майно внаслідок проведених поліпшень у будь-якому випадку.

За змістом ст. 345 ЦК України фізична або юридична особа може набути право власності у разі приватизації державного майна та майна, що є в комунальній власності. Таким чином, питання переходу права державної власності у приватну регулюються приватизаційним законодавством, яким не передбачено можливості набуття приватним особами права на державні об'єкти шляхом визнання права власності в суді, зокрема, на підставі статей 331, 778 ЦК України.

Скаржник також зазначає, що при вирішенні оскаржуваного рішення, судом неповно з'ясовано обставини справи та прийнято рішення з порушенням норм матеріального права (т.7 арк.справи 41-47).

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду у справі № 1/44-НМ від 05.11.2012 р. апеляційну скаргу державного підприємства "Житомирська пересувна механізована колона" прийнято до провадження, справу призначено до слухання (т.7 арк.справи 40).

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, перший заступник прокурора Житомирської області подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення в частині задоволення позову скасувати та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

В апеляційній скарзі, зокрема, зазначає що суд першої інстанції, керуючись ст.778 ЦК України та ч.4 ст. 23 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" прийшов до висновку, що позивачем за згодою орендодавця проведено невід'ємні поліпшення орендованого нерухомого державного майна, внаслідок чого створено нову річ. Вказане рішення суду не грунтується на нормах чинного законодавства та підлягає скасуванню з врахуванням наступного.

Згідно статті 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, в тому числі з правочинів, внаслідок створення нового майна чи перероблення існуючої речі.

Набуття права власності на новостворене майно регулюється спеціальними нормами законодавства: так. статтею 331 Цивільного кодексу України визначено порядок та момент виникнення права власності на новостворене нерухоме майно, будівництво якого здійснювалось правомірно, з додержанням вимог законодавства.

За частиною 2 статті 331 Цивільного кодексу України право власності на нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна).

Якщо ж договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту прийняття його в експлуатацію, а якщо право власності на нього підлягає державній реєстрації -то відповідно з моменту його державної реєстрації.

Отже, з вказаного вище вбачається, що право власності (спільної власності) може визнаватися щодо існуючої речі як предмету матеріального світу, окремо визначеного об'єкта матеріальних прав; одержання новоствореним майном статусу існуючої речі - виробничого приміщення виникає після додержання наведених вище приписів законодавства.

Також зазначає, що матеріали справи не містять належних доказів існування в матеріальному світі такого майна, як цех по обробці природного каменю, як об'єкта нерухомості: доказів введення такого майна в експлуатацію, державної реєстрації права власності на таке майно.

Згідно вимог ст.332 ЦК України нова річ створюється лише внаслідок переробки попередньої речі шляхом використання її як матеріалу. Отже, проведення капітального ремонту, внутрішнє перепланування, переобладнання приміщення, у тому числі, надання об'єкту нового функціонального призначення в межах існуючої капітальної будівлі не може призвести до створення нової речі.

Зокрема, зазначає, що висновок суду першої інстанції щодо надання орендодавцем згоди на поліпшення орендованого майна є безпідставним.

Крім того, вказує, що судом першої інстанції не враховано, що договори оренди, на які посилається позивач укладені у період 1993-1997 років, а реконструкція орендованого складу піску, складу цементу та бетонно-розчинного вузла проведена позивачем у період з 1994 по 2003 роки, про що зазначено у позовній заяві та про що неодноразово зазначав позивач при наданні пояснень суду.

Разом з цим, Цивільний кодекс України, яким керувався суд першої інстанції при задоволенні позову, набрав законної сили лише 01.01.2004, а тому його дія не поширюється на спірні правовідносини. Норми статті 272 Цивільного кодексу УРСР, ст.27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", якими на час укладення договорів оренди від 14.03.1993, 15.03.1994, 01.10.1996, 08.04.1997 мали керуватись сторони при визначенні їх прав і обов'язків у зв'язку з поліпшенням майна, не передбачали права орендаря стати співвласником орендованого майна внаслідок проведених поліпшень у будь-якому випадку.

Скаржник також зазначає, що при вирішенні оскаржуваного рішення, судом неповно з'ясовано обставини справи та прийнято рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права (т.7 арк.справи 62-66).

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду у справі № 1/44-НМ від 08.11.2012 р. апеляційну скаргу першого заступника прокурора Житомирської області прийнято до провадження та об'єднано в одне провадження з однорідною апеляційною скаргою, поданою державним підприємством "Житомирська пересувна механізована колона", справу призначено до слухання на 14.11.2012 р. (т.7 арк.справи 61).

Відповідач 1 - регіональне відділення Фонду державного майна України по Житомирській області подав через канцелярію Рівненського апеляційного господарського суду відзив на апеляційні скарги, в якому підтримує доводи викладені в апеляційних скаргах (т.7 арк.справи 81-82).

Відповідач 1 зазначає, що рішення суду першої інстанції не ґрунтується на нормах чинного законодавства та підлягає скасуванню з врахуванням наступного.

При прийнятті рішення, суд керувався нормами ст. 773 ЦК України, якою законодавець чітко перебачив, що наймач має право змінювати стан речі, переданої йому у найм лише за згодою наймодавця.

При цьому, необхідно звернути увагу на те, що судом першої інстанції не було взято до уваги той факт, що орендні відносини між БМПП «Сприяння»та ДП «Житомирська пересувна механізована колона», всупереч чинному законодавству про оренду державного та комунального майна, існували без відома та без дозволу регіонального відділення Фонду державного майна України по Житомирській області.

Власником спірного приміщення є держава. Відповідно до ст. 287 ГК України та ст. 5 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» орендодавцем цілісних майнових комплексів підприємств, їх структурних підрозділів та нерухомого майна, яке є державною власністю, а також іншого майна є Фонд державного майна України та його регіональні відділення.

Орендодавцем виробничого приміщення - цеху по обробці природного каменю, всупереч вимогам чинного законодавства про оренду державного і комунального майна та без дозволу регіонального відділенням Фонду державного майна України по Житомирській області виступав балансоутримувач - державне підприємство «Житомирська пересувна механізована колона».

29.06.2006р. регіональним відділенням спільно із старшим оперуповноваженим в особливо важливих справах ДСБЕЗ УМВС України в Житомирській області було проведено перевірку оренди державного нерухомого майна, що перебуває на балансі ДП "Житомирська ПМК". За результатами перевірки, державному підприємству «Житомирська пересувна механізована колона»було запропоновано привести орендні відносини у відповідність до вимог діючого законодавства, а саме: припинити чинність неправомірно укладених договорів та зобов'язати орендарів терміново переукласти договори оренди з законним орендодавцем державного майна - регіональним відділенням ФДМУ по Житомирській області. Так, регіональним відділенням ФДМУ по Житомирській області, у 2006 р. на звернення орендаря - БМПП «Сприяння», відповідно до ст. 287 Господарського кодексу України та Закону України «Про оренду державного та комунального майна»було проведено підготовчу роботу щодо укладення договору оренди виробничих приміщень площею 345,4 кв.м., що перебувають на балансі державного підприємства «Житомирська ПМК». У зв'язку з неодноразовими необгрунтованими відмовами БМПП «Сприяння»у підписанні договору оренди, регіональне відділення припинило роботу з укладення договору оренди вищевказаного майна. Таким чином, з 2007 р. державне майно - виробничі приміщення, які знаходяться у незаконному користуванні у БМПП «Сприяння», щомісячна орендна плата за орендоване державне майно у розмірі 3138,89 грн. не надходить до Державного бюджету України, чим систематично порушуються державні інтереси.

Відповідно до ст. 23 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»орендар має право за погодженням з орендодавцем здійснювати поліпшення орендованого майна. Всупереч вимогам чинного законодавства, БМПП «Сприяння»не зверталось до регіонального відділення за наданням згоди на проведення поліпшень орендованого майна - виробничих приміщень ДП «Житомирська ПМК».

Також зазначає, що по справі у липні 2011 року була проведена судова будівельно-технічна експертиза. Висновки експерта, які наявні в матеріалах справи, не містять доказів на предмет того, шо позивачем було створено нову річ - цех по обробці природного каменю.

Відповідач 1 - регіональне відділення Фонду державного майна України по Житомирській області у відзиві просить суд рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позову у повному обсязі, апеляційні скарги -задоволити.

Представник позивача - багатопрофільного малого приватного підприємства "Сприяння" подав через канцелярію Рівненського апеляційного господарського суду відзив на апеляційні скарги, в якому заперечує доводи апеляційних скарг, виходячи з наступного.

Договірні правовідносини щодо оренди спірного майна між БМП «Сприяння»та ДП «Житомирська пересувна механізована колона»виникли 14.03.1993 року, з моменту укладення першого договору оренди .

Договори оренди від 15.03.1994 р., 01.09.1995 р., 01.10.1996 р., 08.04.1997 р. фактично були договорами пролонгації умов договору оренди від 14.03.1993 р., в яких змінювалася лише вартість орендної плати орендованих приміщень та площа території, яка необхідна була для їх обслуговування.

Таким чином, договори оренди майна, які укладались між ДП «Житомирська ПМК»та БМП «Сприяння»від 14.03.1993 р., від 15.03.1994 р., від 01.09.1995 р., від 01.10.1996 р., від 08.04.1997 р. були цілком правомірними, чинними та дійсними, а договір оренди від 08.04.1997 р. дійсний і діє по даний час.

Зазначає, що за час оренди майна (складу піску, складу цементу, приміщення бетонно-розчинного вузла) БМП «Сприяння»з дозволу ДП «Житомирська ПМК»було здійснено значне поліпшення орендованого майна.

Згода орендодавця на проведення будь-яких поліпшень була надана у всіх договорах оренди 1993, 1994, 1995, 1996, 1997 років в тому числі і в акті передачі орендованого майна.

Також вказує, що здійснення поліпшень відбувалося по розробленій в 1993 р. проектно-кошторисній документації, яка відповідно погоджувалась в управлінні містобудування та архітектури міста Житомира, як для орендодавця, так і для орендаря.

Підтвердженням цього є листи ДП «Житомирська ПМК»за № 33 від 27.05.1996 р. за № 11 від 23.01.1997 р. б/н від 24.03.1997 року, в яких надавалися різні технічні умови та відповідні погодження, а акт обстеження земельної ділянки для проектування та будівництва від 12.09.1996 р., також був підписаний керівником ДП «Житомирська ПМК».

Крім того, з боку ДП «Житомирська ПМК»жодного разу, в період з 1993 р. на даний час, не надходило заперечень чи зауважень на предмет проведених поліпшень орендованого майна та зауважень щодо ведення виробничої діяльності відповідного профілю.

Зазначає, що в результаті проведення поліпшень орендованих приміщень, а саме: приміщення складу піску (приміщення № 32, площею 148,4 м2), складу цементу (приміщення № 34, площею 31,6 м2 та № 35, площею 31,6 м2 ) та бетонно-розчинного вузла (приміщення № 33, площею 133,8 м2) загальною площею 345, 4 м2, узгоджених з орендодавцем, нашим підприємством було створено фактично нову річ - цех по обробці каменю потужністю 150 м2 на місяць.

Проведення вищевказаних поліпшень підтверджується висновком будівельно-технічної експертизи від 25.07. 2011 р.

Відповідно до частини 4 статті 778 Цивільного кодексу України, якщо в результаті поліпшення, зробленого за згодою наймодавця, створена нова річ, наймач стає її співвласником. При цьому, частка наймача у праві власності відповідає вартості його витрат на поліпшення речі. Таким чином, БМП «Сприяння»повинно бути визнано співвласником орендованих приміщень.

Позивач - багатопрофільне мале приватне підприємство "Сприяння" у відзиві просить суд рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційні скарги -без задоволення.

Відповідач 3 - державне підприємство "Житомирська пересувна механізована колона" та відповідач 2 - Міністерство аграрної політики України подали через канцелярію Рівненського апеляційного господарського суду клопотання про відкладення розгляду апеляційних скарг (вх. №15377/12 Д-2 від 14.11.2012 р., вх. №15379/12 Д-4 від 14.11.2012 р.); (т.7 арк.справи 80, 83-84)), у зв»язку з неможливістю направити свого представника у судове засідання.

Оскільки, ухвалами Рівненського апеляційного господарського суду у справі №1/44-НМ від 05.11.2012 р. та від 08.11.2012 р. явка представників сторін не визнавалась обов'язковою і те, що сторони не були позбавленні права направити іншого представника у судове засідання для представлення інтересів підприємства, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційні скарги в даному судовому засіданні.

Також у судовому засіданні 14.11.2012 р. прокурор підтримав доводи апеляційних скарг та надав пояснення в обґрунтування своєї позиції. Просив суд рішення суду першої інстанції в частині задоволення позову скасувати, апеляційні скарги -задоволити.

Представник відповідача 1 у судовому засіданні апеляційної інстанції також підтримав доводи апеляційних скарг та надав пояснення в обґрунтування своєї позиції. Просив суд рішення суду першої інстанції в частині задоволення позову скасувати, апеляційні скарги -задоволити.

Представник позивача у судовому засіданні 14.11.2012 р. заперечив проти доводів, викладених в апеляційних скаргах. Просив суд рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційні скарги -без задоволення.

Розглядом матеріалів справи встановлено:

Як встановлено місцевим господарським судом та вбачається з матеріалів справи, що на протязі 1993-1997років між ПМК "Укрм'ясомолтехпром" (Орендодавець) та підприємством "Сприяння" (Орендар) укладено ряд договорів оренди, а саме:

1) від 14.03.93р., згідно якого в оренду були передані:

а/ виробничі приміщення загальною площею до чотирьохсот кв.м.;

б/ автонавантажувач .

в/ ліміт використання електроенергії в кількості, погодженому в РЕС;

Разом з виробничими приміщеннями до Орендаря переходить право користування земельною ділянкою, на якій знаходяться ці приміщення розміром в 3800 кв.м.

Орендодавець дозволяє Орендареві проводити будь-які поліпшення орендованого майна, спрямовані на збільшення його корисності.

2) 15.03.1994 року укладено договір про оренду:

а/ виробничих приміщень загальною площею до чотирьохсот кв.м.;

б/ автонавантажувача.

В/ ліміт використання електроенергії в кількості, погодженому в РЕС;

Разом з виробничими приміщеннями до Орендаря переходить право користування земельною ділянкою, що примикає до орендованих приміщень, розміром три тисячі вісімсот квадратних метрів...

Орендодавець дозволяє Орендареві проводити будь-які поліпшення орендованого майна та користованої земельної ділянки, спрямовані на збільшення їх корисності.

3) 04.10.1994 року укладено доповнення до договору оренди від 15.03.1994 року про наступне:

1. Орендодавець зобов'язується передати Орендарю у тимчасове користування за плату, на протязі десяти днів після укладання даного доповнення таке майно

а/ столярну майстерню розміром 12мх9м загальною площею 108 кв. метрів /позиція 7додатку №1/;

б/ бетонно-розчинний вузол розміром 15x9 загальною площею 135 кв. метрів /позиція 8даток №1/.

2. Таким чином загальна площа виробничого приміщення, переданого в оренду, становить 405 кв. метрів, та 3000 /три тисячі/ кв. метрів земельної ділянки.

3. Орендодавець дозволяє Орендареві проводити будь-які поліпшення орендованого майна, спрямовані на збільшення його корисності.

4) 01.09.1995 року укладено договір оренди про наступне:

1. Орендодавець зобов'язується передати Орендарю у тимчасове /строком до 15 березня 1999 року/ користування за плату таке майно:

а/склад піску розміром 9 м на 18м, склад цементу розміром 9м на 6м та бетонно-розчинний вузол розміром 9м на 18м, загальна площа приміщень 378 кв.м. /додаток до договору №2/;

б/ для обслуговування орендованих приміщень Орендарю надається право користування земельною ділянкою площею 4261 кв.м. /додаток №1/

в/ автонавантажувач

г/ ліміт використання електроенергії в кількості, погодженому в РЕС;

2. Орендодавець дозволяє Орендареві проводити будь-які поліпшення орендованого майна та користованої земельної ділянки, спрямовані на збільшення їх корисності, /додаток до договору №3/

При підписанні даного договору, договір від 15 березня 1994 р. вважається втративши чинність.

5) 01.10.1996 року укладено договір оренди про наступне:

Орендодавець передає Орендарю у тимчасове користування за плату на протязі десяти днів після укладання договору, таке майно:

а/склад піску розміром 9x18м, склад цементу розміром 9x6м, приміщення бетонно-розчинний вузол розміром 9х18м /загальна площа приміщень 378 кв.м./; б/ автонавантажувач вантажопідйомністю - 5 т;. в/ ліміт використання електроенергії в кількості погодженій в РЕС;

Разом з виробничими приміщеннями до Орендаря переходить право користування земельною ділянкою, що примикає до орендованих приміщень, розміром сім тисяч п'ятсот квадратних метрів.

Орендодавець передає Орендарю у тимчасове користування під службове приміщення однокімнатну квартиру на першому поверсі відомчого гуртожитку, яка складається з кімнати, кухні, коридору, туалету і в якій необхідно провести капітальні ремонтні роботи. Орендною платою по цьому пункту договору на весь його термін, будуть кошти, витрачені Орендарем на капітальний ремонт.

Орендодавець дозволяє Орендареві проводити будь-які поліпшення орендованого майна та користованої ділянки, спрямовані на збільшення їх корисності.

При підписанні даного договору, договір від 01 вересня 1995 р. вважається втратившим чинність.

6) 08.04.1997 року укладено договорів оренди про наступне:

Орендодавець передає Орендарю у тимчасове користування за плату на протязі десяти днів після укладання договору, таке майно:

а/склад піску розміром 9x18м, склад цементу розміром 9хбм, приміщення бетонно-розчинний вузол розміром 9х 18м/загальна площа приміщень 378 кв.м./; б/ автонавантажувач вантажопідйомністю - 5 т;.

Разом з виробничими приміщеннями до Орендаря переходить право користування земельною ділянкою, що примикає до орендованих приміщень, розміром п'ять тисяч квадратних метрів.

Орендодавець дозволяє Орендареві проводити будь-які поліпшена орендованого майна та користованої ділянки, спрямовані на збільшення їх корисності. /

Термін дії цього договору установлюється на десять років з моменту його підписання. При відсутності заяви однієї із сторін про припинення, або зміни договору після закінчення його строку на протязі десяти днів, він /договір/ вважається продовженим на той самий строк і на тих самих умовах.

При підписанні даного договору, договір від 01 жовтня 1996 р. вважається втратившим чинність.

Вказані орендовані приміщення знаходяться на балансі ДП "Житомирська ПМК" за адресою м. Житомир, вул. Маршала Рибалка, 29.

Під час користування позивачем орендованим майном ним були зроблені невід'ємні поліпшення орендованого майна , що підтверджується висновком судової будівельно-технічної експертизи від 25.07.11р.

З даного висновку експертизи вбачається, що позивачем була розроблена кошторисна документація на виконання робіт з реконструкції складу піску, складу цементу, бетонно-розчинного вузла МПК треста "Укрм'ясомолтехпром" в цех по обробці природного каменю продуктивністю 150 кв.м. в місць, яка була погоджена Управлінням містобудування та архітектури м. Житомира та якою передбачено виконання робіт з влаштування: шламозбірного приямку; лотка під підлогового каналу з приямком; приямку для насоса; фундаментів під обладнання; фундаментів під м/к колони; фундаментів під монорельсову колію; фундаментів під реверсивний блок; фундаментів під компресор ( 2 шт.); фундаментів під токарний станок; стін і перегородок; фундаментів під поворотний тельфер; фундаментів під стіл фрези; фундаментів під стійки фрезерного станка; підлог, пандусів, монолітних ділянок, металевих конструкцій; опалення; будівництво ділянки первинної обробки каменю; навісу; гаража з насосною; адміністративно-побутового корпусу; покриття території з асфальтобетону; будівельно-художньої майстерні тощо.

Невід'ємні поліпшення позивачем були виконані на підставі вказаної проектно-кошторисної документації і відповідають вимогам діючих на Україні нормативним документам в галузі будівництва.

В матеріалах справи знаходяться листи Житомирської ПМК № 12 від 23.01.97р., № 11 від 23.01.97р., № 33 від 27.05.96р., від 24.03.97 р., № 01-87 від 20.06.95р., з яких вбачається, що Пересувна механізована колона дає свою згоду на вилучення з землекористування ПМК не використовувану земельну ділянку площею 0,75 га для передачі її у користування позивачу, дає згоду на підключення до діючих мереж водопостачання на побутові потреби та каналізування побутових стоків проектованих приміщень позивача, дає згоду на теплозабезпечення проектованих виробничих приміщень від існуючої котельні , дає згоду на приблокування 3-ї черги будівництва цеху комплексної обробки каменю розміром 18х54 метри до існуючих будівель, згідно з планом розвитку виробничих приміщень, погодженого 01.09.96р. (Т.1,а.с.11-15).

Також, в укладених між позивачем та балансоутримувачем договорах оренди, позивачу надавалось право проводити будь-які поліпшення орендованого майна та користованої ділянки, спрямовані на збільшення їх корисності.

У висновку судової експертизи вказано, що фінансування здійснених невід'ємних поліпшень орендованого майна, були здійснені за рахунок коштів БМПП "Сприяння".

Також, було встановлено, що ринкова вартість приміщень складу піску, складу цементу та бетонно-розчинного вузла, що розташовані в м. Житомирі по вул. М.Рибалка, 29, без проведення поліпшень складала 326 931 грн.

Після проведення невід'ємних поліпшень, ринкова вартість вказаних приміщень складає 497 004 грн.

Таким чином, частка держави в вартості приміщень складу піску, складу цементу та бетонно-розчинного вузла після проведення невід'ємних поліпшень складає 66%, а частка орендаря - 34%.

Крім цього, судом встановлено, що під час реконструкції складу піску, складу цементу та бетонно-розчинного вузла, які знаходяться на балансі ДП "Житомирська пересувна механізована колона", з дозволу орендодавця проведені роботи призвели до збільшення корисності даних приміщень.

Ці роботи включали влаштування додаткових конструктивних елементів ( стіни, підлоги, перекриття) та поліпшення експлуатаційних показників приміщень по їх оснащенню елементами інженерної інфраструктури: забезпечення приміщень лініями силових електропередач, монтажем трубопроводів стисненого повітря, будівництво водонапірної вежі, автономне опалення і т.ін.; забезпечення всіх приміщень вантажопід'ємним обладнанням ( кран - балка з електротельфером, монорельси з електротельфером).

Дані роботи призвели до зростання вартості державного майна.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, заслухавши представників сторін, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, Рівненський апеляційний господарський суд прийшов до висновку про наступне:

Відповідно до ст. 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Статтею 778 Цивільного кодексу України передбачено правовий режим поліпшення найманої речі та конкретизує ч. 3 ст. 773 Цивільного кодексу України, відповідно до якої наймач має право змінювати стан речі, переданої йому в найм лише за згодою наймодавця.

Якщо в результаті поліпшення, зробленого за згодою наймодавця, створена нова річ, наймач стає її співвласником в частині вартості його витрат на поліпшення речі, якщо інше не встановлено договором або законом. Юридична доля поліпшення залежить від двох обставин: 1) чи можуть поліпшення бути відокремлені від речі без її пошкодження; 2) чи було надано згоду наймодавцем на проведення такого поліпшення.

У разі, якщо поліпшення може бути відокремлено від речі без її пошкодження, наймач має право на його вилучення. При цьому це право наймач має незалежно від того, чи надався відповідний дозвіл наймодавцем на здійснення поліпшення, чи ні. Якщо поліпшення здійснені за згодою наймодавця наймач має право на відшкодування вартості необхідних витрат або на зарахування їх вартості в рахунок плати за користування річчю. Реалізація даного права не залежить від того можна, чи ні відокремити поліпшення від речі без її пошкодження. Якщо внаслідок поліпшення створена нова річ, наймач стає її співвласником. Між наймодавцем і наймачем виникає правовий режим спільної часткової власності на об'єкт найму. Частка наймача відповідає його фактичним витратам на поліпшення речі. Проте ч. 4 ст. 778 ЦК України не містить імперативну норму, а надає сторонам право самим врегулювати це питання в договорі.

В разі, якщо поліпшення зроблені без згоди наймодавця і не можуть бути відокремлені від речі, наймач не має право на їх відшкодування.

Законодавство України не містить визначення ознак "нової речі", надавши право правозастосовним органам, в тому числі і судам, тлумачити це поняття виходячи із конкретних обставин справи. На думку суду, при тлумаченні змісту цього поняття слід виходити із характеру поліпшення і тих змін речі, які ними обумовлені. Зокрема, якщо відновлюються якісні характеристики майна, що були ним втрачені внаслідок найму, то в даному випадку нова річ не створюється. В той же час, якщо поліпшення призвели до якісних змін речі, зокрема, покращився її стан, корисність, комфортабельність, зовнішній вигляд, значно збільшилась вартість найманого майна є підстави розглядати такі поліпшення, що призвели до створення нової речі.

Як вірно зазначено місцевим господарським судом таких позиціях стоїть судова практика про розгляді спорів, що виникають із договорів найму. Зокрема, Вищий господарський суд по справах № 20-5/431 від 5 березня 2008 року, № 7/284 від 21 грудня 2006 року в якості ознак, що характеризують поліпшення, які призвели до створення нової речі, визначив "...суттєве збільшення вартості майна, його корисність, в порівнянні зі станом, в якому воно було до передачі його наймачу", а в постанові по справі № 20-4/272 від 05 листопада 2008 року вказав, що новою є річ "... яка має істотно інші ознаки у порівнянні з попереднім об'єктом найму (оренди)".

Згідно зі ст. 179 ЦК України річчю є предмет матеріального світу, щодо якого можуть виникати цивільні права та обов'язки. По суті річчю є все те, за допомогою чого можна задовольнити ту чи іншу потребу і з приводу чого виникають цивільні правовідносини. Річчю можуть бути предмети природного походження, або створені в результаті різноманітної діяльності людини. За законодавством України речі є рухомі та нерухомі. До останніх належать земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельних ділянках переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.

Як встановлено вище, всі роботи по реконструкції орендованого майна, позивачем були проведені зі згоди орендодавця.

Договірні правовідносини щодо оренди спірного майна між позивачем та ДП "Житомирська пересувна механізована колона" виникли 14.03.93р. з моменту укладання першого договору оренди.

Договори оренди, укладені в 1994 - 1997 р.р. фактично були договорами пролонгації умов договору оренди від 14.03.93р., в яких змінювалася лише вартість орендної плати орендованих приміщень та площа території, яка необхідна була для їх обслуговування.

При підписанні договорів оренди сторони керувалися Цивільним кодексом України, Законом України «Про оренду державних підприємств та організацій»в редакції від 10.04.1992 року, де в абзаці 4 ст. 15 зазначається, що орендодавцями є державні підприємства та організації -щодо окремого індивідуально визначеного майна відповідно до законодавчих актів України та своїх статутів.

На даний час, вищевказані договори оренди ніким не оскаржувались та не визнавались судом недійсними.

Як вбачається з матеріалів справи за час оренди майна (складу піску, складу цементу, приміщення бетонно-розчиного вузла) БМПП «Сприяння»з дозволу ДП «Житомирська ПМК»було здійснено значне поліпшення орендованого майна.

Згода орендодавця на проведення будь-яких поліпшень була надана у всіх договорах оренди 1993,1994,1995,1996,1997 років в тому числі і в акті передачі орендованого майна.

Саме здійснення поліпшень відбувалося по розробленій в 1993 році проектно-кошторисній документації, яка відповідно погоджувалась в управлінні містобудування та архітектури міста Житомира, як для Орендодавця, так і для Орендаря.

Крім цього, у відповідності з розпорядженням Житомирської міської ради народних депутатів за № 258 від 23.08.1995 року позивачем в 1997 році було проведено коригування робочого проекту реконструкції складу піску, складу цементу та бетонно-розчинного вузла Житомирської ПМК треста»Укрмясомолотехпром»в цех по обробці каменю потужністю 550 м.кв. на місяць по вулиці Маршала Рибалка, 29 з відповідним погодженням Житомирської ПМК.

В результаті проведення поліпшень орендованих приміщень, а саме: приміщення складу піску , складу цементу та бетонно-розчинного вузла загальною площею 345,4 кв.м., узгоджених з орендодавцем, було створено цех по обробці каменю потужністю 150 м.кв. на місяць, що також підтверджується висновком судової будівельно-технічної експертизи від 25.07.11р.

Колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду, що після проведення поліпшень орендованих приміщень, суттєво змінилися характеристики об'єкту оренди, змінилося і функціональне призначення - воно стало придатним не лише для зберігання, а й для здійснення виробництва, тобто значно покращилися корисні якості об'єкту оренди.

Таким чином, в результаті проведення ремонтних робіт були здійснені такі поліпшення, що призвели до створення нової речі.

Відповідно до ст. 778 ЦК України, якщо в результаті поліпшення , зробленого за згодою наймодавця, створена нова річ, наймач стає її співвласником.

Частка наймача у праві власності відповідає вартості його витрат на поліпшення речі, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 4 ст. 23 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" також передбачено, що якщо в результаті поліпшення, зробленого орендарем за згодою орендодавця, створена нова річ, орендар стає її власником у частині необхідних витрат на поліпшення, якщо інше не передбачено договором оренди.

При проведені судової експертизи було встановлено, що частка держави в вартості спірного приміщення після проведення поліпшень становить 66%, а орендаря - 34%.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що місцевий господарський суд правомірно задоволив вимогу позивача щодо визнання за ним права спільної власності в розмірі 34% об'єкту нерухомого майна , яке знаходиться за адресою м. Житомир, вул. М.Рибалка, 29.

У позовній заяві позивач також просив суд визнати за БМПП "Сприяння" як за орендарем державного майна, переважне право на участь в процесі приватизації майна ДП "Житомирська пересувна механізована колона" шляхом викупу орендованого майна та зобов'язати відповідача - регіональне відділення Фонду державного майна України по Житомирській області виключити орендоване БМПП "Сприяння" майно ДП "Житомирська пересувна механізована колона з переліку майна, що підлягає приватизації.

Позивач також просив зобов'язати відповідача - регіональне відділення Фонду державного майна України по Житомирській області виділити орендоване БМПП "Сприяння" згідно договорів оренди майно а саме: склад піску, склад цементу та приміщення бетонно-розчинного вузла загальною площею 345 кв.м. в окремий об'єкт приватизації з цілісного майнового комплексу державного підприємства "Житомирська ПМК" та визнати таким, що підлягає приватизації шляхом викупу БМПП "Сприяння".

Колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду, що дані вимоги не можуть бути задоволенні, оскільки в процесі розгляду справи, було встановлено, в результаті проведення позивачем невід'ємних поліпшень орендованого майна була створено фактично нова річ - цех по обробці природного каменю.

Також, позивача було визнано співвласником новоствореної речі в розмірі 34% від вартості проведених поліпшень.

Тому вимога, позивача щодо визнання його співвласником виробничого приміщення - цеху по обробці природного каменю та визнання за позивачем, як орендарем державного майна переважного права на участь у процесі приватизації орендованого приміщення шляхом викупу, суперечить одна одній.

Так, позивач не може бути одночасно визнаний співвласником та таким, що має право на викуп орендованого майна.

Інші вимоги позивача є похідними від вимоги про визнання за ним переважного права на участь процесі приватизації орендованого приміщення, і тому відмовляє в їх задоволенні.

Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст.43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

З огляду на викладене, доводи скаржників зазначені в апеляційних скаргах, апеляційним судом не визнаються такими, що можуть бути підставою згідно ст.104 Господарського процесуального кодексу України для скасування чи зміни оскаржуваного рішення, тому суд апеляційної інстанції вважає, що рішення місцевого господарського суду прийняте у відповідності до норм матеріального та процесуального права і його слід залишити без змін, а апеляційну скаргу -без задоволення.

Керуючись, ст.ст. 33, 43, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального ко-дексу України, Рівненський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційні скарги державного підприємства "Житомирська пересувна механізована колона" та першого заступника прокурора Житомирської області на рішення господарського суду Житомирської області від 11.10.12 р. у справі № 1/44-НМ залишити без задоволення, а рішення господарського суду Житомирської області -без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Головуючий суддя Саврій В.А.

Суддя Філіпова Т.Л.

Суддя Дужич С.П.