Справа № 22- 8975 Головуючий в 1 інстанції- Румілова Н.М..
Категорія - 21 Доповідач- Бабенко П.М.
УХВАЛА Іменем України
10 жовтня 2006 року Апеляційний суд Донецької області в складі: головуючого- судді Пономарьової О.М..
суддів- Бабенка П.М. ,Бондаренко Л.І. при секретарі - Ставріновій Ю.М.
за участю позивачки ОСОБА_1, представника відповідача Гребенюк Р.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Донецьку цивільну справу за апеляційною скаргою відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань у Центрально-Міському районі м.Горлівки Донецької області на рішення Центрально-Міського районного суду м.Горлівки Донецької області від 03 липня 2006 року по справі за позовом ОСОБА_2 до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань у Центрально-Міському районі м. Горлівки Донецької області про відшкодування моральної шкоди ,
ВСТАНОВИВ:
12.04.06 року позивачка звернувся до суду з даним позовом до відповідача, посилаючись на те,що вона з 19.04.1966 року по 30.10.02 року працювала в Горлівському комбінаті комунальних підприємств,а потім в колективному підприємстві „Арзу" перукарем.Внаслідок шкідливих умов праці та праці в контакті з алергизуючими, хімічними речовинами вона отримала професійні захворювання: бронхіальну астму 111 ступеня, пневмосклерозу, хронічну екзему кістей , передпліч, хронічної крапивниці. Втратила 50% професійної працездатності. їй спричинена моральна шкода. Просила стягнути з відповідача на його користь на відшкодування моральної шкоди 35000 грн.
Рішенням Центрально-Міського районного суду м.Горлівки Донецької області від 03 липня 2006 року частково задоволені вказані позовні вимоги позивачки, стягнуто на її користь на відшкодування моральної шкоди, спричиненої втратою професійної працездатності 12 000 грн., в решті позову відмовлено.
В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати вказане рішення суду та ухвалити нове рішення, яким відмовити позивачці в задоволенні позову ,посилаючись на те, що це рішення ухвалено з порушенням норм процесуального та матеріального права, неповно встановив обставини справи, що рішення суду першої інстанції суперечить діючому законодавству, суд невірно застосував норми матеріального та процесуального права, не врахував, що відповідно до п.27 ст.77 Закону України «Про державний бюджет України на 2006 рік» зупинено на 2006 рік дію ст..ст.21,34 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності". Також суд не врахував , що моральна шкода позивачці може бути відшкодована лише на підставі висновку МСЕК, що позивачка не надала судові доказів про заподіяння їй моральної шкоди.
В судовому засіданні представник відповідача доводи апеляційної скарги підтримав.
Вислухавши доповідь судді, пояснення сторін, дослідивши матеріали цивільної справи ,перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає ,що апеляційну скаргу слід відхилити, а рішення та ухвали суду слід залишити без змін з наступних підстав:
Судом встановлено,що позивачка, працюючи з 19.04.1966 року по 30.10.02 року працювала в Горлівському комбінаті комунальних підприємств,а потім в колективному підприємстві „Арзу" перукарем унаслідок шкідливих умов праці та праці в контакті з алегизуючими,хімічними речовинами отримала професійні захворювання: бронхіальну астму 111 ступеня, пневмосклерозу, хронічну екзему кістей, передпліч, хронічної крапивниці
Згідно висновку МСЕК від 09.08..04 року їй вперше була встановлена стійка втрата професійної працездатності в розмірі 50% за сукупністю вказаних профзахворювань та третя група інвалідності безстроково.
Позивачці заподіяна моральна шкода, яка полягає в тому ,що він перенесла і зносить фізичні та душевні страждання через втрату здоров'я. Вона вимушена постійно лікуватись в умовах стаціонару , приймати ліки, що призвело до порушення його звичного укладу життя та вимагає додаткових зусиль для організації свого життя.
Вказане обмежує її можливість вести активний спосіб життя, їй заборонено продовження роботи у вказаній професії.
Ухвалюючи рішення в частковому задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з вимог ст.ст. 1,21,28,34 Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" на Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України покладено обов'язок відшкодовувати застрахованим особам моральну шкоду, у зв'язку з ушкодженням здоров'я, заподіяну умовами виробництва..
Відповідно до ст..23 ЦК України, п.З Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 „Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди ,якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення, при визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Встановлені судом обставини про втрату професійної працездатності позивачкою та спричинення їй моральної шкоди підтверджені як письмовими доказами (даними трудової книжки, актом розслідування профзахворювання , висновками Донецької ОКБП та МСЕК,виписками з лікарняних карток), так і поясненнями сторін.
За таких обставин суд першої інстанції правильно вважав доведеним факт заподіяння потерпілій моральної шкоди.
Визначаючи розмір суми, що підлягає стягненню на відшкодування моральної шкоди, суд урахував конкретні обставини справи, характер та ступінь моральних страждань позивачки, вплив на її душевний стан, неможливість жити повноцінним життям, наявність інвалідності , ступеню втрати працездатності й з дотриманням вимог ч.З ст.34 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" визначив таке відшкодування в сумі 12 000 грн.
При встановленні зазначених фактів і постановленні рішення судом не було порушено норм процесуального права та правильно застосовано норми матеріального права. Суд всебічно,повно і об'єктивно дослідив надані сторонами докази, дав їм належну оцінку та правильно дійшов до висновку про спричинення позивачці моральної шкоди втратою працездатності через профзахворювання та щодо розміру відшкодування.
Доводи представника відповідача про те ,що оскільки Законом України «Про державний бюджет України на 2006 рік» зупинено на 2006 рік дію ст..ст.21,34 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності", тому судові слід було відмовити в задоволенні позову , не заслуговують на увагу, оскільки спірні правовідносини і право позивача на відшкодування виникли до набрання чинності вказаним законом і цей закон зворотної сили не має, останнім законом не передбачений строк позовної давності за вимогами про відшкодування моральної шкоди.
Крім того, до Закону, який передбачає право потерпілого на відшкодування моральної шкоди, не внесено відповідні зміни і не скасована відповідальність відповідача перед позивачем в частині відшкодування моральної шкоди.
Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, оскільки не грунтуються на законі.
Виходячи з вказаного, апеляційний суд не вбачає підстав для задоволення апеляції та скасування рішення суду першої інстанції.
Керуючись ст.ст.303, п.1 ч.1 ст.307 , ч.1 ст.308.-313-315 ЦПК України, апеляційний суд
УХВАЛ ИВ:
Апеляційну скаргу відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Центрально-Міському районі м. Горлівки Донецької області відхилити.
Рішення Центрально-Міського районного суду м.Горлівки Донецької області від 03 липня 2006 року залишити без змін.
Ухвала набуває законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з моменту набрання нею законної сили.