ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 листопада 2012 року м. Київ К/9991/67523/11

Вищий адміністративний суд України колегією суддів у складі

Гашицького О.В. (суддя-доповідач), Горбатюка С.А., Мороз Л.Л.,

здійснивши за касаційною скаргою ОСОБА_4 на ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 2 вересня 2011 року попередній розгляд адміністративної справи за позовом ОСОБА_4 до Управління Пенсійного фонду України в Волноваському районі Донецької області про перерахунок пенсії,

встановив:

Позивачем 25 листопада 2010 року оскаржено здійснення відповідачем 10 листопада 2009 року чергового перерахунку пенсії відповідно до положень статей 40, 42 Закону України від 9 липня 2003 року № 1058-ІV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»(далі -Закон № 1058-ІV ) з урахуванням показника заробітної плати працівників в середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні чи середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузі економіки (далі -показник СЗП), за 2007 рік, а не за рік, що передував року здійснення перерахунку пенсії, оскарженого позивачем.

Ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 2 вересня 2011 року скасовано постанову Волноваського районного суду Донецької області від 29 грудня 2010 року про задоволення позову та залишено позов без розгляду з мотивів подання його після закінчення строку, встановленого законом, і відсутності підстав для визнання поважними причин пропуску цього строку.

У касаційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм права, просить скасувати його рішення та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Підстави для скасування рішення суду апеляційної інстанції відсутні.

Відповідно до положень статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Шестимісячний строк звернення до суду діє з моменту набрання чинності нової редакції (згідно із Законом України від 7 липня 2010 року № 2453-VІ «Про судоустрій і статус суддів», далі - Закон № 2453-VІ) статті 99 КАС, тобто з 30 липня 2010 року. Це означає, що у випадках, коли право на звернення до суду виникло у особи до зазначеної дати, коли процесуальним законом були встановлені інші строки, то у період чинності попередньої норми мають бути застосовані ті строки, які існували на час виникнення цього права. При цьому вимога частини другої статті 5 КАС, відповідно до якої провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи, полягає у тому, що залишок строку звернення до суду, право на яке виникло у особи до набрання чинності нової редакції статті 99 КАС після 30 липня 2010 року не може перевищувати строки, встановлені новою редакцією статті 99 КАС.

Оскільки позивач звернувся до суду з цим позовом 25 листопада 2010 року, тобто у межах шести місяців після 30 липня 2010 року, то апеляційний суд правильно виходив із положень статті 99 КАС в редакції, чинній до внесення змін до наведеної норми згідно із Законом № 2453-VІ та дійшов водночас висновку, що позивачем без поважних причин порушено річний строк для звернення до адміністративного суду з позовом про оскарження перерахунку пенсії, здійсненого відповідачем 10 листопада 2009 року.

За таких обставин апеляційний суд також правильно застосував процесуальний закон щодо наслідків пропущеного без поважних причин строку звернення до суду з адміністративним позовом -статтю 100 КАС (в редакції Закону № 2453-VІ), згідно з частиною першою якої адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка його подала, не знайде підстав для поновлення строку.

Статтею 220 КАС встановлено, що суд касаційної інстанції не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Якщо відсутні підстави для скасування судового рішення, суд касаційної інстанції відповідно до положень статті 2201 Кодексу адміністративного судочинства України відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін.

Керуючись статтями 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

ухвалив:

Касаційну скаргу ОСОБА_4 відхилити і залишити без змін ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 2 вересня 2011 року.

Можливість оскарження цієї ухвали чинним процесуальним законом не передбачено.

Судді