ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
06 листопада 2012 року м. Київ К/9991/19043/12
Вищий адміністративний суд України колегією суддів у складі
Гашицького О.В. (суддя-доповідач), Горбатюка С.А., Мороз Л.Л.,
розглянувши адміністративну справу за позовом Новопетрівської сільської ради Вишгородського району Київської області (далі -Сільрада) до ОСОБА_4 про обмеження права на мирні зібрання, касаційне провадження в якій відкрито за касаційною скаргою ОСОБА_4 на постанову Київського окружного адміністративного суду від 4 червня 2011 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 5 липня 2011 року,
установив:
У поданій до суду 3 червня 2011 року позовній заяві Сільради зазначено, що ОСОБА_4 у поданій цього ж дня адресованій голові Сільради заяві (далі також -заява-повідомлення) повідомив про намір провести 6 червня 2011 року з 7 год. 30 хв. до 11 год. 00 хв. у с. Нові Петрівці Вишгородського району Київської області «біля в'їзду в Президентську резиденцію Межигір'я»мирного зібрання громадян у кількості 30 представників українських засобів масової інформації
(далі -ЗМІ) з метою висловити вимогу українських журналістів Президентові України виконати обіцянку щодо демонстрації резиденції представникам ЗМІ. Автор заяви-повідомлення як організатор проведення мирного зібрання та відповідальний за його проведення просив забезпечити правопорядок упродовж усього часу проведення заходу.
Посилаючись на недотримання відповідачем розумного строку завчасного сповіщення про зібрання (повідомлення про проведення збору громадян у понеділок 6 червня 2011 року подано в останній робочий день тижня, тобто безпосередньо перед вихідними днями), що з урахуванням особливостей охорони місць перебування Президента України унеможливило своєчасне належне забезпечення на вимогу відповідача громадського порядку під час проведення зібрання громадян, внаслідок чого існувала реальна небезпека заподіяння шкоди здоров'ю як учасників збору, так і населення, порушення прав і свобод інших людей, Сільрада просила про обмеження щодо реалізації права на мирні зібрання шляхом заборони проведення акцій протесту, мітингів, зборів, демонстрацій на території Сільради у 2011 році.
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 11 листопада 2011 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 12 квітня 2012 року, обмежено право на мирне зібрання шляхом заборони проведення мирних зборів громадян за заявою-повідомленням на території Сільради, у тому числі біля в'їзду в резиденцію «Межигір'я»в с. Нові Петрівці Вишгородського району Київської області.
У касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судами норм матеріального права, просить скасувати їхні рішення та ухвалити нове -про відмову в задоволенні позову.
Перевіривши за наявними у справі матеріалами доводи, викладені у касаційній скарзі, правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права і правової оцінки обставин у справі в межах, визначених статтею 220 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС), суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає до задоволення частково.
Задовольнивши позов, суди виходили з того, що проведення вказаного в заяві-повідомленні мирного зібрання громадян без вжиття необхідного комплексу заходів може створити реальну загрозу для громадського порядку та безпеки як учасників зібрання, так і інших громадян.
Із таким висновком слід погодитися в частині вимог щодо обмеження реалізації права на зібрання громадян у місці, зазначеному в заяві-повідомленні.
Статтею 39 Конституції України встановлено право громадян збиратися мирно, без зброї і проводити збори, мітинги, походи і демонстрації, про проведення яких завчасно сповіщаються органи виконавчої влади чи органи місцевого самоврядування.
Відповідно до частини другої статті 39 Конституції України та пункту 2 статті 11 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (1950 року) обмеження щодо проведення мирних зібрань можливе лише в інтересах національної та громадської безпеки, з метою запобігання злочинам, для захисту здоров'я або моралі чи з метою захисту прав і свобод інших людей.
Конституційний Суд України, мотивуючи своє Рішення 19 квітня 2001 року № 4-рп/2001 у справі за конституційним поданням Міністерства внутрішніх справ України щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 39 Конституції України про завчасне сповіщення органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування про проведення зборів, мітингів, походів і демонстрацій (справа щодо завчасного сповіщення про мирні зібрання), зазначав:
«Право громадян збиратися мирно, без зброї і проводити збори, мітинги, походи і демонстрації, закріплене в статті 39 Конституції України, є їх невідчужуваним і непорушним правом, гарантованим Основним Законом України. Це право є однією з конституційних гарантій права громадянина на свободу свого світогляду і віросповідання, думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань, на використання і поширення інформації усно, письмово або в інший спосіб -на свій вибір, права на вільний розвиток своєї особистості тощо. При здійсненні цих прав і свобод не повинно бути посягань на права і свободи, честь і гідність інших людей. За Конституцією України (стаття 68) кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції та законів України. Проводити збори, мітинги, походи і демонстрації громадяни можуть за умови обов'язкового завчасного сповіщення про це органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування. Таке сповіщення має здійснюватись громадянами через організаторів масових зібрань. Упродовж цього строку зазначені органи мають здійснити і ряд підготовчих заходів, зокрема, для забезпечення безперешкодного проведення громадянами зборів, мітингу, походу чи демонстрації, підтримання громадського порядку, охорони прав і свобод інших людей. У разі необхідності органи виконавчої влади чи місцевого самоврядування можуть погоджувати з організаторами масових зібрань дату, час, місце, маршрут, умови, тривалість їх проведення тощо … Строк завчасного сповіщення має бути достатнім і для того, щоб органи виконавчої влади чи органи місцевого самоврядування могли визначитися, наскільки проведення таких зібрань відповідає закону, та в разі потреби, згідно з частиною другою статті 39 Конституції України, звернутися до суду для вирішення спірних питань».
Положеннями статті 38 Закону України від 21 травня 1997 року № 280/97-ВР «Про місцеве самоврядування в Україні»на виконавчий комітет органу місцевого самоврядування покладено вжиття необхідних заходів відповідно до закону щодо забезпечення державного і громадського порядку, життєдіяльності підприємств, установ та організацій, врятування життя людей, захисту їх здоров'я, збереження матеріальних цінностей.
Відповідно до частини п'ятої статті 182 КАС суд задовольняє вимоги органу місцевого самоврядування про обмеження в інтересах громадського порядку реалізації права на мирні зібрання шляхом їх заборони в інтересах національної безпеки та громадського порядку в разі, якщо визнає, що проведення заходу може створити загрозу здоров'ю населення або правам і свободам інших людей.
Суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, дослідив обставини цієї справи і дійшов умотивованого висновку, що внаслідок здійснення відповідачем повідомлення про намір організації та проведення мирного зібрання громадян безпосередньо перед датою його проведення позивач не мав можливості своєчасно здійснити в повному обсязі підготовчі заходи щодо безперешкодного проведення зборів громадян, підтримання громадського порядку, охорони прав і свобод учасників мирного зібрання та інших громадян.
Відповідно до вимог частини першої статті 220 КАС суд касаційної інстанції в межах касаційної скарги перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або/та вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність чи недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Отже, вимогу про обмеження реалізації права на мирні зібрання шляхом заборони проведення 6 червня 2011 року мирного зібрання громадян відповідно до заяви-повідомлення біля в'їзду в резиденцію «Межигір'я»задоволено судами попередніх інстанцій з урахуванням конкретних обставин, установлених ними.
Суд касаційної інстанції в порядку застосування положень частини другої статті 220 КАС виключає з резолютивної частини рішення суду першої інстанції та мотивувальної частини рішення апеляційного суду зазначення про обмеження в реалізації права на мирне зібрання на іншій, крім повідомленої відповідачем у заяві від 3 червня 2011 року, території Сільради, оскільки судами попередніх інстанцій висновок щодо необхідності поширення такого обмеження на всю територію Сільради не було вмотивовано.
Керуючись статтями 220, 222-235 230, 232, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України
постановив:
Касаційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити частково.
Постанову Київського окружного адміністративного суду від 4 червня 2011 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 5 липня 2011 року змінити, виключивши з резолютивної частини постанови Київського окружного адміністративного суду від 4 червня 2011 року та мотивувальної частини ухвали Київського апеляційного адміністративного суду від 5 липня 2011 року положення щодо заборони проведення мирного зібрання громадян на іншій території, крім території Новопетрівської сільської ради Вишгородського району Київської області біля в'їзду в резиденцію «Межигір'я».
Чинним процесуальним законом не передбачено можливості оскарження цієї постанови. Рішення суду касаційної інстанції може бути переглянуте Верховним Судом України відповідно до положень статей 235-238 Кодексу адміністративного судочинства України.
Судді