Головуючий 1 інстанції Фещенко В.Г.

Справа № 7086-2006р.            Доповідач Курило В.П.

Категорія 21

РІШЕННЯ Іменем України

10 жовтня 2006 року Апеляційний суд Донецької області у складі:

головуючого судді Курило В.П. суддів Санікової О.С., Шамрило Л.Г. при секретарі Личкатій В.В.

розглянув у відкритому судовому засіданні в місті Донецьку апеляційну скаргу ОСОБА_1 - представника позивачок ОСОБА_2 і неповнолітньої ОСОБА_3 на рішення Ясинуватського міськрайонного суду Донецької області від 01 червня 2006р. по справі за позовом ОСОБА_1, який діє в інтересах ОСОБА_2 і неповнолітньої ОСОБА_3 до Ясинуватської загальноосвітньої санаторної школи-інтернату 1-2 ступенів, Донецької обласної ради про відшкодування матеріальної і моральної шкоди, заподіяної ушкодженням здоров'я.

ВСТАНОВИВ:

У червні 2005 року позивачка ОСОБА_2 звернулась в суд з таким позовом до відповідачів. Вона посилалась на те, що її дочка ОСОБА_3 з 2003 року навчалась в Ясинуватській загальноосвітній санаторній школі-інтернаті 1-2 ступені.

У ніч з 15 на 16 листопада 2004 року її дочка знаходилась в інтернаті і учні цього ж інтернату ОСОБА_4, ОСОБА_5 і ОСОБА_6 у туалетній кімнаті зібрали у пляшку сечу і напоїли нею її дочку, сказавши, що це ліки. Залишок сечі вони вилили їй у ліжко.

Потім їй стало відомо, що ОСОБА_6 і ОСОБА_4 з 2003 року знущались над дочкою : били по обличчю руками, викручували руки, вимагаючи солодощі, залякували її, штовхали у туалет, перешкоджали виконувати домашнє завдання, заставляли виконувати завдання. Вони її душили, закриваючи ніс і рот. Вказані події відбувались неодноразово під час нічного і денного сну.

Вважає, що такими діями неповнолітніх і їй і дочці завдано моральні страждання. Оскільки вони відбувались у час знаходження неповнолітніх осіб під наглядом учбового закладу, позивачка просила стягнути з відповідачів заподіяну моральну шкоду в сумі 100 тисяч гривень.

У серпні 2005 року до суду звернувся ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 і ОСОБА_3 до Ясинуватської загальноосвітньої санаторної школи-інтернату 1-2 ступені, Донецької обласної ради, третя особа, що не заявляє самостійних вимог Донецька обласна державна адміністрація про відшкодування матеріальної і моральної шкоди. В позовній заяві вказувалось, що за час перебування малолітньої ОСОБА_3 в школі -інтернаті з вини цієї школи-інтернату було ушкоджено здоров"я малолітньої тим, що школа не організувала дитині належним чином місце для сну. Внаслідок цього дитини падала з ліжка і ніч спала на підлозі, тому хворіла на простудні захворювання. Родина мала лікувати дитину і витрачати відповідні кошти.

Позивачка ОСОБА_3 має слабке здоров"я і тому їй протипоказані щеплення. Проте медична служба школи проводила щеплення без врахування стану здоров"я ОСОБА_3, що приводило до хвороби, тобто ушкодження здоров"я ОСОБА_3.

Крім того, група дівчаток - учениць школи -інтернату неодноразово знущались над ОСОБА_3: вимагали він неї задоволення статевих потреб у неприродній спосіб, багаторазово удавлювали позивачку, багаторазово напоювали її сечею, багаторазово заподіювали фізичні травми шляхом її вкидання в унітаз, публічно ображали, вимагали від неї цукерок, яких у неї не було, залякували, тощо.

Проте, вихователі школи інтернату не приймали мір для профілактики вказаних дій та ще й перешкоджали їх виявленню.

Вказаними діями нанесено суттєву шкоду здоров"ю малолітньої ОСОБА_3, і її матері ОСОБА_2. Їм також заподіяно моральні страждання.

Матеріальна шкода складається з витрат на лікування орієнтовно 684.55 грн., витрати на поїздки ОСОБА_2 до керівників держави 381.96 грн., витрати на звернення до керівників різних органів орієнтовно 200 грн., витрати на поїздки представника позивачок у зв"язку із веденням їхніх справ у органах держави орієнтовно 200 грн., майбутні витрати на поїздки представника позивачок до суду орієнтовно 200 грн., майбутні витрати на поїздки до іншої школи-інтернату орієнтовно 12 тис. грн.., майбутні витрати на санаторне лікування орієнтовно 17400 грн., витрати ОСОБА_2 від неотримання доходу у зв"язку із хворобою і втратою споживачів її послуг - виготовлення гаптованих виробів щомісячно 2854.1 грн..

Загальна сума витрат складає 33 450 грн. 61 коп.

Відповідачі користуються грошима позивачки, які ще стягнуті з відповідачів, тобто своєчасно і добровільно не виконують свої грошові зобов"язання по відшкодуванню позивачці нанесеної шкоди і мають тому сплатити додаткові суми 604.56 грн. - станом на кінець серпня 2005 року.

Крім того, відшкодуванню підлягають майбутні витрати позивачок на оплату послуг з правової допомоги орієнтовно в сумі 23405.52 грн. і додатково в сумі 57460.69 грн.

Представник позивачок просив стягнути на користь солідарних позивачок вказану матеріальну шкоду і у рахунок відшкодування моральної шкоди 200000 грн.

Рішенням Ясинуватського міськрайонного суду Донецької області від 1 червня 2006 року в задоволені позовних вимог про відшкодування матеріальної і моральної шкоди відмовлено.

В апеляційній скарзі представника позивачок ставиться питання про скасування рішення суду з ухваленням нового рішення про задоволення позовних вимог. Рішення суду суперечить вимогам матеріального і процесуального права. Суд порушив закон при розгляді питання про відвід і головуючому по справі і секретарю судового засідання. Не повно з"ясував обставини, що мають суттєве значення для справи, безпідставно відмовив в задоволені клопотання позивачок про витребування додаткових доказів, виклик додаткових свідків. Суд дав неправильну правову оцінку встановленим доказам, не застосував закон, що мав бути застосований і безпідставно відмовив в задоволені позовних вимог.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення позивачки ОСОБА_2, яка діяла в своїх інтересах і інтересах малолітньої доньки ОСОБА_3, представників відповідачів, перевіривши матеріали справи і доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, рішення суду - в частині спору про відшкодування моральної шкоди скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позовних вимог, а в іншій частині апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Відмовляючи в задоволені позовних вимог про відшкодування матеріальної і моральної шкоди, суд першої інстанції виходив з того, що встановлені судом одноразові факти напування сечею, падіння з ліжка, щипання дівчатами ОСОБА_3 ніяк не могли подіяти на погіршення стану її здоров"я, а також на стан здоров"я її матері. Тому підстав для відшкодування матеріальної і моральної шкоди не має.

Висновок суду про відсутність правових підстав для відшкодування матеріальної шкоди є правильним, таким, що грунтується на доказах, повно, всебічно і об"єктивно перевірених в судовому засіданні.

Звертаючись в суд з позовом про відшкодування матеріальної шкоди, позивачка посилалась на те, що учні школи-інтернату знущались над її дочкою, що призвело до хвороби як дитини, так і її самої.

Перевіряючи доводи позивачки, суд першої інстанції опитав свідків, у тому числі і малолітніх свідків, сторони, дослідив письмові докази, що надані сторонами, і зробив правильний висновок про те, що ці доводи не підтверджені ніякими доказами.

З пояснень самої малолітньої ОСОБА_3 видно, що мав місце одноразовий факт напоювання її сечею. Ще дівчата її щипали і закривали рот і ніс. На їх прохання вона сама давала їм цукерки.

Про скоєння щодо неї будь яких інших протиправних дій з боку малолітніх учениць школи-інтернату, що вплинуло на її стан здоров"я, ОСОБА_3 не вказувала.

В судовому засіданні малолітня ОСОБА_5 підтвердила лише факт напування ОСОБА_3 сечею.

Інші учениці - ОСОБА_4 і ОСОБА_6 цей факт як і інші факти в суді не підтвердили.

Але пояснення малолітньої ОСОБА_3 є неконкретними. З них не можливо встановити, коли саме малолітні учениці закривали їй рота і ніс, та скоїли інші протиправні дії. Не конкретизувала ці пояснення і позивачка ОСОБА_2, яка не надала суду будь яких доказів того, що ці дії неповнолітніх, у тому числі і напування сечею призвели до ушкодження здоров"я ОСОБА_3. Як пояснювали остання вона про скоєні щодо неї дій нікому ні вчителям і вихователям, ні матері не розповідала і слідів ушкоджені на тілі не було.

Перевіряючи доводи позивачки про протиправність дії школи під час щеплення її дочки, а також погіршення здоров"я від падіння з ліжка, суд встановив, що ці доводи не обгрунтовані. Суду не надано будь яких доказів того, що дочка позивачки хоч коли не будь спала на підлозі, що їй було протипоказане щеплення і що з вини відповідача погіршувався стан здоров"я малолітньої.

Суду також не надано будь яких доказів, що саме з вини відповідачів позивачка втратила або не одержала доходів.

З матеріалів справи також видно, що заява позивачки про заподіяння шкоди здоров"ю її дочці неповнолітніми ученицями школи-інтернату неодноразово була предметом перевірки органів міліції і прокуратури. Однак викладені нею факти за винятком напування дочки позивачки сечею у ніч з 15 на 16 листопада 2004 року не підтверджені.

Відповідно до ч. 1 і ч.2 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, заподіяна неправомірними рішеннями, діями або бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної особи, а також шкода, заподіяна майну фізичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, що її заподіяла.

 

Особа, що заподіяла шкоду, звільняється від її відшкодування, якщо доведе, що шкода, заподіяна не з її вини.

Згідно ч. 2 ст. 1178 ЦК України якщо малолітня особа заподіяла шкоду під час перебування під наглядом учбового закладу, установи охорони здоров"я або іншої установи, зобов"язаної здійснювати нагляд за нею, ці установи зобов"язані відшкодувати шкоду, якщо вони не докажуть, що шкода заподіяна не з їх вини.

Судом першої інстанції не встановлено факту вчинення відповідачем дій, бездіяльності, або заподіяння іншим чином матеріальної шкоди позивачці. За таких умов у суду першої інстанції не було передбачених законом підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної шкоди.

Доводи скарги про те, що суд не повно з"ясував обставини , що мають суттєве значення для справи, встановленим доказам дав неправильну правову оцінку безпідставні.

Рішення суду в наведеній частині є законним і обгрунтованим. Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, що призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи. Тому підстав для скасування рішення суду в наведеній частині не має.

Разом з тим, рішення суду в частині спору про відшкодування моральної шкоди підлягає скасуванню через те, що висновки суду, викладені в рішенні, не відповідають обставинам справи. Крім того, суд першої інстанції не застосував закон, що мав бути застосований і що відповідно до ч. 1 ст. 309 ЦПК України є підставою для скасування рішення суду з ухваленням нового рішення.

Згідно ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, заподіяна фізичній особі неправомірними рішеннями, діями або бездіяльністю, відшкодовується особою, що її заподіяла, при наявності її вини, крім випадків, встановлених законом.

Як роз"яснив Пленум Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №4 „Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Відповідно до ч. 2 ст. 23 ЦК України моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв"язку з протиправною поведінкою щодо неї, членів її сім"ї чи близьких родичів.

Пленум Верховного Суду України у п. 7 зазначеної вище постанови роз"яснив, що моральна шкода відшкодовується особі, права якої були порушені неправомірними діями ( бездіяльністю) інших осіб. Близькі родичі особи, якій завдано моральну шкоду, права на відшкодування такої шкоди не мають, крім випадків, коли такими діями безпосередньо були порушені і їх права.

Судом встановлено, що права і інтереси неповнолітньої ОСОБА_3 були порушені неправомірними діями неповнолітніх вихованок школи-інтернату ОСОБА_4, ОСОБА_5 і ОСОБА_6, які у ніч з 15 на 16 листопада 2003 року напоїли дочку позивачки сечею.

Цей факт був підтверджений в суді наданими сторонами доказами : поясненнями сторін, постановами правоохоронних органів про відмову у порушенні кримінальної справи та іншими, наказами про притягнення вихователів до дисциплінарної відповідальності.

Відмовляючи в задоволені позовних вимог про відшкодування моральної шкоди заподіяної такими діями ОСОБА_3, суд першої інстанції виходив з того, що цей факт був одноразовим і не міг вплинути на стан здоров"я дитини. Тому підстав для відшкодування моральної шкоди не має.

Але з таким висновком суду погодитися не можливо. Дії, які скоєні малолітніми вихованками щодо ОСОБА_3, є цинічними, аморальними і принизливими для потерпілої.

 

В судовому засідання позивачка пояснювала, що дізнавшись про вчинений щодо доньки вчинок, остання була засмучена, плакала, що свідчить про те, що дитина зазначала моральні страждання. І той факт, що розладу здоров"я після неправомірних дій вихованок, ОСОБА_3 не зазнала, у даному випадку це має правового значення оскільки відповідно до ч. 4 ст. 23 ЦК України моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов"язана з розміром цього відшкодування.

Розглядаючи справу, суд першої інстанції не врахував викладеного, неправильно застосував норми матеріального права, не застосував норми, що мали бути застосовані, зробив висновки, які не відповідають обставинам справи.

Тому в зазначеній частині рішення суду як незаконне підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення.

Апеляційний суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_2 про відшкодування моральної шкоди підлягають частковому задоволенню із стягненням певної суми відшкодування моральної шкоди в інтересах потерпілої - неповнолітньої ОСОБА_3.

Вимоги ОСОБА_2 про відшкодування моральної шкоди на її користь не грунтуються на законі, оскільки вона не довела, що діями неповнолітніх вихованок школи-інтернату безпосередньо були порушені і її права.

Відповідно до ч. З ст. 23 ЦК України розмір відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вона є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначені розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

ОСОБА_2 на відшкодування моральної шкоди просила суд стягнути 200000 грн. Але в судовому засіданні не надала суду переконливих доводів необхідності стягнення саме цієї суми.

Між тим, апеляційний суд враховує рівень психологічного розвитку ОСОБА_3, що на час вчинення неправомірних дій вона була малолітньою і не в достатній мірі могла оцінити характер вчиненого щодо неї іншими вихованками порушення . Судом також встановлено, що до потерпілої насилля не застосовувалось, вона була введена в оману і запропоновану сечу випила під видом ліків. Узнала про цей факт потерпіла лише після з"ясування вказаних обставин її матір"ю і саме після цього вона зазнала моральні переживання . Суд також враховує відсутність шкідливих наслідків від порушення прав і інтересів ОСОБА_3, однократність цього порушення, що це порушення допущено також малолітніми дітьми, які разом з дочкою позивачки знаходились на вихованні у школі-інтернаті, можливість поновлення порушеного права, що учбова установа не є комерційною, а також виходячи з принципу розумності і справедливості, апеляційний суд вважає, що для відшкодування моральної шкоди на користь позивачки - законного представника малолітньої ОСОБА_3 і в інтересах останньої необхідно стягнути 1000 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 1178 ЦК України обов'язок по відшкодування моральної шкоди, заподіяної ОСОБА_3, має бути покладений на школу - інтернат -відповідача по справі.

Суд не приймає до уваги доводи відповідача про відсутністю його вини у вчиненні протиправних дій малолітніми вихованками щодо ОСОБА_3.

Судом встановлено, що вказаний негативний випадок мав місце внаслідок слабкого контролю вихователів 3 класу за дітьми у нічний час і внаслідок недостатнього контролю за діяльністю вихователів з питання охорони життя та здоров"я і поведінки учнів, про що свідчить наказ директора Ясинуватської загальноосвітньої школи-інтернату НОМЕР_1 (а.с.20).

Тому підстав, передбачених ч. 2 ст. 1178 ЦК України для звільнення відповідача від цивільно-правової відповідальності за моральну шкоду, заподіяну неповнолітній ОСОБА_3, не має.

Також не має правових підстав для покладання обов"язку по відшкодуванню моральної шкоди на Донецьку обласну раду. Судом встановлено, що Ясинуватська школа-інтернат є юридичною особою, тому відповідно до ч. 2 ст. 30 ЦПК України є належною стороною по справі. Протиправні дії щодо ОСОБА_3 скоєні під час перебування дітей на вихованні в школі-інтернаті, тому вини Донецької обласної ради у заподіянні моральної шкоди не встановлено.

Відповідно до ст. 79, 80, 88 ЦПК України з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір в сумі 8.50 грн.

Відповідно до ч.1 ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Позивачка не надала суду докази наявності у неї витрат на правову допомогу. Тому її вимоги про стягнення вказаних сум за правову допомогу її представником ОСОБА_1 не підлягають задоволенню.

Не могли бути задоволені судом першої інстанції вимоги позивачки про відшкодування витрат, пов"язаних з застосуванням транспортних засобів. В суді не надано доказів необхідності таких витрат, зокрема її поїздок до Києва і у інші міста. Доводи позивачки про те, що вона несли певні витрати на звернення також не доказані. За таких умов у суду першої інстанції не було підстав для задоволення вимог позивачки в зазначеній частині.

Вимоги про стягнення майбутніх витрат на поїздки і навчання дочки позивачки, майбутнє санаторно-курортне лікування також не грунтуються на законі. Тому і в зазначеній частині у суду першої інстанції не було підстав для задоволення позовних вимог.

Доводи скарги про грубі порушення судом норм процесуального законодавства, зокрема порушення порядку розгляду питання про відвід головуючому по справі і секретарю судового засідання не грунтуються на ст.24, 22, 23 ЦПК України, які визначають порядок заяв і розгляд заяв про відвід..

Керуючись ст.ст. 304, 307, 308, 309 ЦПК України, апеляційний суд

ВИРІШИВ:

Апеляційну скаргу задовольнити частково. Рішення Ясинуватського міськрайонного суду Донецької області від 1 червня 2006 року в частині спору про відшкодування моральної шкоди скасувати. Стягнути з Ясинуватської загальноосвітньої санаторної школи - інтернату 1-2 ступенів на користь ОСОБА_2 в інтересах неповнолітньої ОСОБА_3 у відшкодування моральної шкоди одну тисячу гривень і на користь держави судовий збір 8 грн. 50 коп.

В іншій частині це ж рішення залишити без зміни, апеляційну скаргу відхилити.

Рішення суду апеляційної інстанції набирає законної сили негайно і може бути оскаржене у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання рішенням суду апеляційної інстанції законної сили.