ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
"05" листопада 2012 р. м. Київ К-24701/09
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
головуючого суддіБорисенко І.В.
суддів Кошіля В.В.
Моторного О.А
розглянувши у попередньому судовому засіданні
касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Оболонському районі міста Києва
на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 28.01.2008
та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 28.05.2009
у справі № 11/88 (22а-17627/08)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Адванс»
до Державної податкової інспекції у Оболонському районі міста Києва
про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень, -
ВСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю «Адванс»звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Державної податкової інспекції у Оболонському районі міста Києва про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень № 0000382302/0 від 05.07.2007 та №0000372302/0 від 05.07.2007.
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 28.01.2008, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 28.05.2009, позов задоволено; визнано нечинними податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Оболонському районі міста Києва від 05.07.2007 № 0000382302/0 та № 0000372302/0; стягнуто з рахунків Державного бюджету України на користь позивача 3,40 грн. судових витрат.
ДПІ у Оболонському районі міста Києва подала касаційну скаргу, у відповідності до якої, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 28.01.2008 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 28.05.2009 та ухвалити нове рішення, яким у позові відмовити.
Справу розглянуто у попередньому судовому засіданні відповідно до статті 2201 Кодексу адміністративного судочинства України.
Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, виходячи з наступного.
Судами попередніх інстанцій встановлено наступне:
- Державною податковою інспекцією у Оболонському районі міста Києва була проведена невиїзна документальна перевірка достовірності, повноти нарахування і сплати податку на додану вартість ТОВ «Адванс»при взаємовідносинах з ТОВ «Леокос», за результатами якої складено Акт № 504-23-2-5-32825036 від 26.06.2007;
- за наслідками перевірки ДПІ у Оболонському районі міста Києва було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000372302/0 від 05.07.2007, яким позивачу за порушення пп. 5.3.9 п.5.3 ст.5, пп.11.2.1 п.11.2 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 73 650,00 грн. (з яких: 49 100,00 грн. - основний платіж та 24 550,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції), та податкове повідомлення-рішення № 0000382302/0 від 05.07.2007, яким позивачу за порушення пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 57 581,00 грн. (з яких: 38 387,00 грн. - основний платіж та 19 194,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції).
Суди першої та апеляційної інстанцій визнали необґрунтованими висновки податкового органу про порушення позивачем пп.5.3.9 п.5.3 ст.5, пп.11.2.1 п.11.2 ст.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»та пп.7.2.4 п.7.2 та п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»(в редакціях, чинних на момент спірних правовідносин), з чим погоджується суд касаційної інстанції з огляду на наступне.
Пунктом 5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»встановлено, що валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.
Підпунктом 5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»встановлено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.
Статтею 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (із змінами та доповненнями) передбачено, що фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, грунтується на даних бухгалтерського обліку.
Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій (ст.9 названого Закону).
Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ -це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Відповідно до вимог пп.11.2.1 п.11.2 ст.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківський рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку -день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (посуг) -дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).
За таких обставин витрати, віднесені позивачем до складу валових витрат за договором поставки №14/06-05 від 14.06.2005, укладеним з ТОВ «Леокос», підтверджені документально та складання первинних документів на час проведення їх у бухгалтерському обліку підтверджується фактом перерахування коштів в оплату придбаного товару.
Відповідно до п.п.7.2.3 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.
Не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами (п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»).
Згідно п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).
Таким чином, виходячи з приписів вищенаведених норм закону, відсутність податкової накладної, виданої особою, зареєстрованою як платник ПДВ, та відсутність первинних бухгалтерських документів, якими підтверджується реальність здійснення господарської операції, безспірно позбавляє платника податку права на включення до податкового кредиту сплачених (нарахованих) сум податку у звітному періоді.
Натомість, судами попередніх інстанцій встановлено, що у червні 2005 року ТОВ «Адванс»належним чином виконало свої зобов'язання за договором № 14/06-05 від 14.06.2005, укладеним з ТОВ «Леокос», що оформлено відповідними первинними документами, у тому числі, й податковою накладною №1606 від 15.06.2005, яка містить усі необхідні реквізити відповідно до вимог, зазначених у п.п.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість».
Отже, попередні судові інстанції дійшли правильного та не спростованого доводами касаційної скарги висновку про те, що Законом України «Про податок на додану вартість»не передбачений обов'язок суб'єктів підприємницької діяльності контролювати податкову звітність контрагента. Якщо за результатами господарської операції віднесення сум до складу податкового кредиту відбувається на підставі належним чином оформлених розрахункових, платіжних та інших документів, обов'язковість ведення яких передбачена правилами ведення податкового обліку, дії платника податку є правомірними.
Таким чином, доводи касаційної скарги не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваних судових рішень судами першої та апеляційної інстанцій були порушені норми матеріального чи процесуального права.
Відповідно до п.3 ст.2201 КАС України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Відповідно до ст. 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення -без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не знаходить підстав, які могли б призвести до скасування оскаржуваних судових рішень.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 220, 2201, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
УХВАЛИВ:
1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Оболонському районі міста Києва залишити без задоволення.
2. Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 28.01.2008 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 28.05.2009 залишити без змін.
3. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя І.В. Борисенко
Судді В.В. Кошіль
О.А. Моторний