ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Справа № 2а/1770/3858/2012
14 листопада 2012 року м. Рівне
Суддя Рівненського окружного адміністративного суду Кравчук Т.О., при секретарі судового засідання Чередняку В.В.,
за участю:
представника позивача - Ковальчука В.С.
представника відповідача - Полоцької О.В., Булави Т.В., Пацьоли В.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом
Сарненської міжрайонної державної податкової інспекції Рівненської області Державної податкової служби
до Катеринівської виправної колонії управління державної пенітенціарної служби України в Рівненській області (46)
про стягнення податкової заборгованості
в с т а н о в и в:
До Рівненського окружного адміністративного суду звернулась Сарненська міжрайонна державна податкова інспекція Рівненської області Державної податкової служби з адміністративним позовом до Катеринівської виправної колонії управління державної пенітенціарної служби України в Рівненській області (№46) про стягнення заборгованості по податку на доходи фізичних осіб у сумі 590850,85грн.
Заборгованість по податку на доходи фізичних осіб виникла у таких сумах і з таких підстав:
648424,48 грн. - заборгованість за даними головної книги підприємства станом на 01.01.2012 року згідно двостороннього акта звірення розрахунків з бюджетом по податку на доходи фізичних осіб від 27.09.2012 року №2/17;
12832,50 грн. - заборгованість за даними головної книги підприємства за період з 01.01.2012 року по 01.09.2012 року згідно двостороннього акта звірення розрахунків з бюджетом по податку на доходи фізичних осіб від 27.09.2012 року №2/17;
Таким чином, станом на 01.09.2012 року загальна сума зобов'язань позивача з податку на прибуток становила суму 661256,98 грн. За даними картки особового рахунку платника станом на 28.09.2012 року частину заборгованості у сумі 70406,13 грн. погашено відповідачем самостійно. Залишок непогашеної заборгованості відповідача по податку на доходи фізичних осіб становив 590850,85 грн.
Ухвалою від 22.10.2012 року судом відкрито провадження в адміністративній справі, розгляд справи призначено на 07.11.2012 року, але у зв'язку з неявкою в судове засідання представника позивача відкладено на 09.11.2012 року.
Про дату, час та місце судового розгляду сторони повідомлені належним чином.
У призначений день і час до суду з'явився представники позивача та відповідача.
До судового розгляду справи позивач подав суду заяву про зменшення розміру позовних вимог до 521038,83 грн. у зв'язку із самостійним погашенням відповідачем частини заборгованості у сумі 69812,02 грн.
У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, пояснив, що відповідач використовує працю фізичних осіб - засуджених до позбавлення волі, проводить нарахування та виплату зазначеним особам заробітної плати, а отже, в силу статтей 16, 18, пункту 168.1 статті 168, статті 176 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI податкові агенти прирівнюються до платників податку і мають сплачувати податки та збори в строки та розмірах, встановлених законом, зокрема своєчасно нараховувати та утримувати до бюджету податок з доходів у вигляді заробітної плати, що виплачується платникам податку, тому просив суд позов задовольнити.
Відповідач позову не визнав, надіслав письмовий відзив на позовну заяву, в якому заперечив проти позову обґрунтовуючи тим, що на особовий рахунок засуджених зараховується не весь дохід, а лише 15 відсотків за умови виконання засудженими норм виробітку, встановлених завдань та недопущення порушень режиму, що визначено статтею 120 Кримінально-виконавчого кодексу України від 11.07.2003 року №1129-IV. При недотриманні зазначених умов та низькому рівні заробітної плати кошти на особовий рахунок засудженим не зараховуються та, відповідно, не виплачуються. При цьому представник відповідач пояснив, що із заробітної плати засуджених утримується вартість харчування, одягу, взуття, білизни, комунально-побутових та інших наданих послуг. Крім того зазначив, що податковий борг по податку з доходів фізичних осіб виник у липні 2000 року, та станом на 01.11.2009 року становив 369526,24 грн., визначений законом строк давності, в межах якого податковий орган має право вимагати стягнення податкового боргу, сплинув, а тому, у стягненні 369526,24 грн. суми боргу просив суд відмовити.
Заслухавши представника позивача та представників відповідача, дослідивши представлені документи та інші зібрані по справі матеріали, суд дійшов висновку, що позов підлягає до задоволення частково з таких підстав.
Катеринівська виправна колонія управління державної пенітенціарної служби України в Рівненській області (№46) є юридичною особою, що зареєстрована 29.11.1999 року Сарненською районною державною адміністрацією Рівненської області, як платник податків перебуває на обліку в Сарненській міжрайонній державній податковій інспекції Рівненської області Державної податкової служби з 21.09.2000 року.
З 21.05.20112 року по 17.07.2012 року Сарненською міжрайонною фінансовою інспекцією проведено ревізію фінансово-господарської діяльності відповідача за період з 01.01.2010 року по 31.03.2012 року.
В ході ревізії встановлено, що в ревізійному періоді засудженим нараховано заробітної плати в загальній сум 1847,47 тис. грн. Із заробітної плати засуджених утримано податок з доходів фізичних осіб за ревізійний період в загальній сумі 276,4 тис. грн., та перераховано в місцевий бюджет за вказаний період 17,93 тис. грн., що становить 6,49 % від суми утриманого податку. Даними бухгалтерського обліку відповідача по рахунку 641 «Розрахунки за податками» виявлено кредиторську заборгованість по утриманому із заробітної плати засуджених, але не перерахованому до місцевого бюджету, податку з доходів фізичних осіб: станом на 01.01.2010 року - 387,17 тис. грн., станом на 01.01.2011 року - 506,2 тис. грн., станом на 01.01.2012 року - 640,66 тис. грн., станом на 01.04.2012 року - 645,64 тис. грн.
Як вбачається з акта звірення розрахунків з бюджетом по податку на доходи фізичних осіб №2/17 від 27.09.2012 року станом на 01.09.2012 року заборгованість відповідача по податку на доходи фізичних осіб станом на 01.01.2012 року складала 648424,48 грн. За період з 01.01.2012 року по 01.09.2012 року нараховано 577900,18 грн. податку на доходи фізичних осіб, з яких сплачено 565067,68 грн. Заборгованість по податку на доходи фізичних осіб станом на 01.09.2012 року складала 661256,98 грн., що підтверджується витягом з головної книги відповідача по рахунку 641.
Частину зазначеної заборгованості у сумі 70406,13 грн., та 69812,02 грн. відповідач сплатив самостійно, що не заперечувалось сторонами в судовому засіданні та підтверджено витягом з облікової картки платника станом на 05.11.2012 року. Таким чином, на дату судового розгляду справи сума заборгованості відповідача по податку з доходів фізичних осіб склала 521038,83 грн.
В судовому засіданні представники відповідача заперечували проти задоволення позову в частині заборгованості у сумі 369526,24 грн., що утворилася станом на 01.11.2009 року, посилаючись на ту обставину, що визначений законом строк давності для нарахування та стягнення податкового боргу сплинув.
Судом встановлено, що жодних податкових повідомлень-рішень з приводу визначення відповідачу податкового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб протягом вищезазначених періодів податковим органом не приймалися, податкові вимоги з приводу стягнення вказаної заборгованості відповідачу не надсилалися.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.
Як було встановлено судом, податкове зобов'язання відповідача по податку з доходів фізичних осіб виникло у липні 2000 року, починаючи з якого наростаючим підсумком станом на 01.11.2009 року утворилася заборгованість по податку з доходів фізичних осіб у сумі 369526,24 грн., а станом на дату судового розгляду справи сума заборгованості становить 521038,83 грн.
Спеціальним законом з питань оподаткування, який діяв з початку виникнення податкового боргу та встановлював порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), та визначав процедуру оскарження дій органів стягнення, був Закон України від 21.12.2000 року №2181-III «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».
Згідно з пунктом 1.11 статті 1 Закону України від 21.12.2000 року №2181-ІІІ «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» податкова декларація, розрахунок (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків до контролюючого органу у строки, встановлені законодавством, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податку, збору (обов'язкового платежу).
Відповідно до пункту 1.3 статті 1 Закону України від 21.12.2000 року №2181-ІІІ «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» податковим боргом (недоїмкою) є податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання.
Підпунктом 3.1.1 пункту 3.1 статті 3 1 Закону України від 21.12.2000 року №2181-ІІІ «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» передбачено, що активи платника податків можуть бути примусово стягнені в рахунок погашення його податкового боргу виключно за рішенням суду.
В силу положень підпункту 15.1.1 пункту 15.1 статті 15 Закону України від 21.12.2000 року №2181-ІІІ «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» за винятком випадків, визначених підпунктом 15.1.2 цього пункту, податковий орган має право самостійно визначити суму податкових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Законом, не пізніше закінчення 1095 дня, наступного за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, а у разі, коли така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку податковий орган не визначає суму податкових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого податкового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.
Згідно з підпунктом 15.2.1 пункту 15.2 статті 15 вказаного Закону в разі коли податкове зобов'язання було нараховане податковим органом до закінчення строку давності, визначеного у пункті 15.1 цієї статті, податковий борг, що виник у зв'язку з відмовою у самостійному погашенні податкового зобов'язання, може бути стягнутий протягом наступних 1095 календарних днів від дня узгодження податкового зобов'язання.
Згідно з пунктом 18.2 статті 18 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» підлягає списанню безнадійний податковий борг, у тому числі пеня, нарахована на такий податковий борг, а також штрафні санкції на податковий борг юридичних та фізичних осіб, стосовно якого минув строк позовної давності, встановлений цим Законом.
Згідно з підпунктом 3.3 пункту 3 «Порядку списання безнадійного податкового боргу платників податків», затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 14.03.2001 року №103 (який був чинний з моменту виникнення податкового боргу та втратив чинність на підставі наказу Державної податкової служби №1034 від 24.12.2010 року) безнадійний податковий борг - це податковий борг юридичних та фізичних осіб, стосовно якого минув строк давності - 1095 календарних днів від дня узгодження податкового зобов'язання (рішення керівника контролюючого органу (або його заступника) на підставі даних обліку.
Як вже зазначалось, податкове зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб у сумі 369526,24 грн. виникло у відповідача станом на 01.11.2009 року. Жодних передбачених законом дій щодо визначення та узгодження податкового зобов'язання до моменту пред'явлення позову податковий орган не вчинив. Позов про стягнення податкової заборгованості пред'явлено позивачем 04.10.2012 року зі значним пропуском строків, передбачених статтею 15 Закону України від 21.12.2000 року №2181-ІІІ «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», для визначення податкових зобов'язань та стягнення податкового боргу.
За заведених обставин позовні вимоги в частині 369526,24 грн. суми заборгованості, термін виникнення якої перевищує 1095 днів, задоволенню не підлягають.
Разом з тим, позовні вимоги в частині заборгованості відповідача по податку з доходів фізичних осіб, що виникла після 01.11.2009 року та становить 151512,59 грн. суд вважає обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення виходячи з наступного.
Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Порядок нарахування і сплати до бюджету податку з доходів фізичних осіб до 01.01.2011 року визначався Законом України від 22.05.2003 року №889-IV «Про податок з доходів фізичних осіб», та іншими законами України з питань оподаткування, після 01.01.2011 року - нормам Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI, який застосовується до правовідносин, які виникли після цієї дати.
Відповідно до підпункту 3.1.3 пункту 3.1. статті 3 Закону України від 22.05.2003 року №889-IV «Про податок з доходів фізичних осіб» об'єктом оподаткування резидента є, зокрема, доходи з джерелом їх походження з України, які підлягають кінцевому оподаткуванню при їх виплаті.
Платниками податку, в силу положень пункту 2.1 статті 2 Закону України від 22.05.2003 року №889-IV «Про податок з доходів фізичних осіб», є, зокрема, резидент, який отримує як доходи з джерелом їх походження з території України, так і іноземні доходи.
Але, якщо виплата доходу на користь фізичної особи-резидента здійснюється податковим агентом-юридичною особою (її філією, відділенням, іншим відокремленим підрозділом) або фізичною особою чи представництвом нерезидента-юридичної особи, які незалежно від їх організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати цей податок до бюджету від імені та за рахунок платника податку, вести податковий облік та подавати податкову звітність податковим органам відповідно до закону, а також нести відповідальність за порушення норм цього Закону (пункт 1.15 статті 1 Закону).
Згідно з пунктом 8.1.1 пункту 8.1 статті 8 Закону України від 22.05.2003 року №889-IV «Про податок з доходів фізичних осіб», податковий агент, який нараховує (виплачує) оподатковуваний дохід на користь платника податку, утримує податок від суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену у відповідних пунктах статті 7 цього Закону.
Ставка податку, за загальним правилом, визначеним у пункті 7.1 статті 7 вказаного Закону, становить 15 відсотків від об'єкта оподаткування.
Згідно з підпунктом 20.3.1 пункту 20.3 статті 20 Закону України від 22.05.2003 року № 889-IV «Про податок з доходів фізичних осіб» у разі, коли податковий агент до або під час виплати доходу на користь платника податку не здійснює нарахування, утримання або сплату (перерахування) цього податку, відповідальність за погашення суми податкового зобов'язання або податкового боргу, що виникає внаслідок таких дій, покладається на такого податкового агента. При цьому платник податку - отримувач таких доходів звільняється від обов'язків погашення такої суми податкових зобов'язань або податкового боргу.
В свою чергу, з 01.01.2011 року порядок нарахування та утримання податку з доходів фізичних осіб встановлюється Податковим кодексом України від 02.12.2010 року №2755-VI.
Відповідно до пункту 18.1. статті 18 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI податковим агентом визнається особа, на яку цим Кодексом покладається обов'язок з обчислення, утримання з доходів, що нараховуються (виплачуються, надаються) платнику, та перерахування податків до відповідного бюджету від імені та за рахунок коштів платника податків. Згідно з пунктом 18.2. цієї статті податкові агенти прирівнюються до платників податку і мають права та виконують обов'язки, встановлені цим Кодексом для платників податків.
Підпунктом 16.1.4. пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI встановлено обов'язок платника податків, поряд з іншим, сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
В силу пункту 176.2 статті 176 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI особи, які відповідно до цього Кодексу мають статус податкових агентів, зобов'язані своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, що виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати за її рахунок.
Оподаткування доходів, нарахованих (виплачених, наданих) платнику податку податковим агентом, врегульовано пунктом 168.1 статті 168 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI.
Так, податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов'язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу.
Пунктом 167.1. статті 167 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI встановлено ставку податку у розмірі 15 відсотків бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) (крім випадків, визначених у пунктах 167.2 - 167.5 цієї статті) у формі заробітної плати.
Згідно пункту 168.1 статті 168 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI податок сплачується (перераховується) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Якщо згідно з нормами цього розділу окремі види оподатковуваних доходів (прибутків) не підлягають оподаткуванню під час їх нарахування чи виплати, але не є звільненими від оподаткування, платник податку зобов'язаний самостійно включити суму таких доходів до загального річного оподатковуваного доходу податку та подати річну декларацію з цього податку. Якщо оподатковуваний дохід надається у негрошовій формі чи виплачується готівкою з каси податкового агента, податок сплачується (перераховується) до бюджету протягом банківського дня, що настає за днем такого нарахування (виплати, надання). Якщо оподатковуваний дохід нараховується податковим агентом, але не виплачується (не надається) платнику податку, то податок, який підлягає утриманню з такого нарахованого доходу, підлягає перерахуванню до бюджету податковим агентом у строки, встановлені цим Кодексом для місячного податкового періоду.
Статтею 171 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI визначено, що відповідальною особою за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з доходів у вигляді заробітної плати, є роботодавець, який виплачує такі доходи на користь платника податку; податковий агент - для оподатковуваних доходів з джерела їх походження в Україні; платник податку - для іноземних доходів та доходів, джерело виплати яких належить особам, звільненим від обов'язків нарахування, утримання або сплати (перерахування) податку до бюджету.
Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення 151512,59 грн. суми заборгованості по податку з доходів фізичних осіб є правомірними та підлягають до задоволення.
Відповідно до частини третьої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено. Позивач не надав суду доказів понесення ним яких-небудь судових витрат, тому підстави для вирішення питання розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159 - 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
п о с т а н о в и в:
Адміністративний позов задовольнити частково:
Стягнути з Катеринівської виправної колонії управління державної пенітенціарної служби України в Рівненській області (№46) до державного бюджету податкову заборгованість в сумі 151512 (сто п'ятдесят одна тисяча п'ятсот дванадцять) гривень 59 коп.
В решті позовних вимог відмовити.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга на постанову суду подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі проголошення лише вступної та резолютивної частини постанови або прийняття постанови у письмовому провадженні, - протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя Кравчук Т.О.
Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови - 14 листопада 2012 року.