АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД   КІРОВОГРАДСЬКОЇ   ОБЛАСТІ

УХВАЛА Іменем     України

24 жовтня 2006 року.  Колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Кіровоградської області у складі:

головуючого судді Ремеза П.М., суддів Петрової І.М. і Лещенка P.M., за участю прокурора Замороз О.Р., потерпілої ОСОБА_1 та захисника підсудного - адвоката ОСОБА_2, розглянула у відкритому судовому засіданні у м. Кіровограді кримінальну справу за апеляцією потерпілої ОСОБА_1 на постанову Кіровоградського районного суду від 31 серпня 2006 року, якою кримінальна справа по обвинуваченню

ОСОБА_3,  працюючого    приватним      підприємцем, одруженого, мешканця АДРЕСА_1, раніше не судимого, в скоєні злочину, передбаченого ст. 286 ч.2 КК України - закрита  провадженням і його звільнено від кримінальної відповідальності на підставі ст.1 п. «б» і ст.6 Закону України«Про амністію» від 31.05.2005 року.

Органами     досудового     слідства     ОСОБА_3     пред'явлено обвинувачення у тому, що він:

13.08.2003 року близько 13 годин 10 хвилин керуючи автомобілем марки BMW - 525, державний номерний знак НОМЕР_1, який належить на праві приватної власності ОСОБА_4, і рухаючись по автошляху Львів-Кіровоград-Знам'янка, зі сторони м. Знам'янка в напрямку м. Кіровограда на 703км. + 850 метрів, в порушення вимог п.п. 11.4, 12.1 і 12.6 "г" Правил дорожнього руху, перевищив допустиму на даній дорозі швидкість 90 км/год і рухаючись зі швидкістю більше 110 км/год, був не уважний, виїхав на смугу зустрічного руху і повертаючись на свою смугу руху, не впорався з керуванням автомобіля і допустив його перевертання. В результаті ДТП пасажир автомобіля ОСОБА_1 отримав тяжкі тілесні ушкодження від яких помер у лікарні.

Закриваючи провадження по даній справі і звільняючи ОСОБА_3 від кримінальної відповідальності на підставі ст. 1 п. «б» і ст.6 Закону України «Про

Справа № 11а-930-2006 рік                   Головуючий в суді 1-ї інст. Онуфрієв В.М.

Категорія - ст. 286 ч.2 КК України                        Доповідач - Ремез П.М.

амністію» від 31.05.2005 року, місцевий суд зазначив, що підсудний звернувся до суду із заявою про застосування до нього Закону України «Про амністію» від 31.05.2005 року і звільнення його від кримінальної відповідальності, вказавши нате, що винним себе визнав повністю і покаявся у скоєному ним злочині з необережності, має неповнолітнього сина ОСОБА_5, який знаходиться на його утриманні.

В апеляції на дану постанову суду потерпіла ОСОБА_1 просить постанову скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд і вказує на те, що постанова по справі винесена незаконно, оскільки суд застосував Закон України «Про амністію» від 31.05.2005 року, який втратив чинність і як зазначено у ст. 17 вказаного Закону він набирає чинності з дня його опублікування (21.06.2005 року) та підлягає виконанню протягом трьох місяців, а також відповідно до ст. 8 вказаного Закону особи звільняються від покарання не пізніш, як протягом трьох місяців після його опублікування.

Заслухавши доповідача, думку прокурора про необхідність залишення постанови суду без зміни, пояснення потерпілої ОСОБА_1, яка підтримала свою апеляцію, пояснення захисника підсудного ОСОБА_3 - адвоката ОСОБА_2, який заперечував задоволення апеляції і просив рішення суду залишити без зміни, перевіривши матеріали кримінальної справи та доводи апеляції потерпілої судова палата вважає, що вона не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 1 п. «б» Закону України «Про амністію» від 31.05.2005 року, підлягають звільненню від покарання у вигляді позбавлення волі та від інших покарань особи за вчинені злочини з необережності, за які законом передбачено покарання, менш суворе, ніж позбавлення волі на строк не більше десяти років і які мають неповнолітніх дітей.

Відповідно до ст. 6 вказаного Закону - підлягають звільненню від кримінальної відповідальності особи, які підпадають під дію ст. 1 цього Закону, кримінальні справи стосовно яких не розглянуті судами. А на підставі ст. 9 цього ж Закону застосування амністії не допускається, якщо підсудний проти цього заперечує.

Як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_3 31.08.2006 року сам звернувся до суду із заявою(а.с.192) про застосування до нього Закону України «Про амністію» від 31.05.2005 року і звільнення його від кримінальної відповідальності вказавши, що винним себе визнає повністю і покаявся у скоєному злочині, має на утриманні неповнолітнього сина ОСОБА_5, до того ж він вперше притягується до кримінальної відповідальності, обвинувачується у вчиненні злочину з необережності, який вчинив 13.08.2003 року, тобто до набрання чинності вказаним Законом «Про амністію», за даний злочин законом передбачено покарання від 3 до 8 років позбавлення волі.

За таких    обставин колегія   суддів вважає,    що   суд першої інстанції відповідно до вимог ст. 6 п. 4 КПК України, правильно дійшов висновку про необхідність закриття кримінальної даної справи внаслідок акту амністії,   а  тому постанову   суду   слід   залишити без зміни,   а   апеляційну скаргу потерпілої без задоволення,   як   таку   що   суперечить   вимогам    кримінально-процесуального законодавства.

Керуючись ст.ст. 362, 366 КПК України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляцію потерпілої ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Кіровоградського районного суду від 31 серпня 2006 року про закриття кримінальної справи за обвинуваченням ОСОБА_3 у скоєні злочину, передбаченого ст. 286 ч.2 КК України і звільнення його від кримінальної відповідальності на підставі ст.1 п. «б» і ст.6 Закону України «Про амністію» від 31.05.2005 року залишити без зміни.