ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 листопада 2012 р. Справа № 73312/11/9104

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого судді - Довгополова О.М.,

суддів - Большакової О.О., Макарика В.Я.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Львові апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Збаразькому районі Тернопільської області на постанову Збаразького районного суду Тернопільської області від 01 березня 2011 року у справі № 2а-580/11 за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Збаразькому районі Тернопільської області про зобов'язання нарахувати та виплатити підвищення до пенсії дитині війни,-

ВСТАНОВИЛА:

11 лютого 2011 року позивач звернулася до суду із адміністративним позовом, яким просила визнати неправомірними дії відповідача та зобов'язати управління Пенсійного фонду України в Збаразькому районі Тернопільської області нарахувати та виплатити на її користь невиплачене підвищення до пенсії як дитині війни в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в межах піврічного строку звернення до суду та продовжувати виплачувати надалі.

Постановою Збаразького районного суду Тернопільської області від 01 березня 2011 року позов задоволено: зобов'язано управління Пенсійного фонду України в Збаразькому районі Тернопільської області провести нарахування та виплату позивачу підвищення до пенсії як дитині війни починаючи з 11 серпня 2010 року у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, визначеному ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», з врахуванням проведених виплат. При цьому суд допустив постанову до негайного виконання.

З таким рішенням суду не погодився відповідач, подав апеляційну скаргу, в якій покликається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Просить скасувати постанову суду першої інстанції і прийняти нову, якою повністю відмовити в задоволенні позовних вимог. Апеляційну скаргу мотивує тим, що фінансове забезпечення державних соціальних гарантій здійснювалось в розмірах передбачених Законами України «Про Державний бюджет України» на відповідний рік та в межах передбачених на це видатків. Законодавством не визначено, з якого саме розміру мінімальної пенсії за віком слід визначати розмір підвищення до пенсії дітям війни.

Оскільки апеляційну скаргу подано на постанову суду першої інстанції, яка прийнята в порядку скороченого провадження за результатами розгляду справи, передбаченої п. 2 ч. 1 ст. 1832 КАС України, колегія суддів відповідно до ч. 1 п. 3 ст.197 КАС України розглядає справу в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржувану постанову слід змінити з наступних підстав.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги щодо здійснення позивачу нарахування та виплати недоплаченого підвищення до пенсії за 2010 рік підлягають задоволенню, так як Законом України «Про Державний бюджет на 2010 рік» дію ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» не зупинено. Відповідно до Закону України «Про Державний бюджет на 2010 рік» розміри державних соціальних гарантій на 2010 рік, що визначаються залежно від прожиткового мінімуму, встановлюються відповідними законами України, цим Законом, та нормативно-правовими актами Кабінету Міністрів України. Таким чином, відповідач у 2010 році повинен діяти відповідно до приписів діючої норми ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни». Тому, оскільки позивач звернулася до суду 11 лютого 2011 року, позовні вимоги підлягають задоволенню в межах піврічного строку звернення до суду починаючи з 11 серпня 2010 року.

Враховуючи, що відповідно до законодавства держава взяла на себе обов'язок щодо виплати позивачу 30% підвищення до пенсії та поклала виконання цього обов'язку на центральний орган виконавчої влади - Пенсійний фонд України, який діє через свої місцеві органи, що входять в його систему, але вони не вчинили необхідних дій для нарахування цих коштів та їх виплати, суд першої інстанції вірно зазначив про те, що вони не виконали своїх повноважень без поважних причини.

Наявність у позивача права на отримання підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком є визначальною для вирішення даного спору, крім того це право гарантується Конституцією України (стаття 46 Конституції України).

Крім того, згідно із законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає. Тому правильними є висновки суду першої інстанції щодо неприйняття до уваги положень ч. 3 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», відповідно до якої мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини першої цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом, оскільки наявність такої норми та відсутність іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії та права на отримання підвищення до пенсії дітям війни.

Відсутність бюджетного фінансування, на яку вказує відповідач, не може бути підставою невиконання відповідним суб'єктом владних повноважень покладених на нього обов'язків. В свою чергу реалізація особою права на отримання соціальних виплат не може бути поставлена у залежність від наявності відповідних бюджетних асигнувань.

Разом з тим, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції помилково допустивши постанову в цілому до негайного виконання.

Так, відповідно до п. 8 ч. 6 ст. 183-2 КАС України У постанові, прийнятій у скороченому провадженні, зазначається обов'язок відповідача виконати постанову негайно.

Водночас постанови, які виконуються негайно, визначені ст. 256 КАС України.

До таких постанов згідно з п. 1 ч. 1 та абз. 9 цієї статті належать постанови про присудження виплати пенсій, інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів - у межах суми стягнення за один місяць та постанови суду, прийняті в порядку скороченого провадження.

Виходячи із змісту зазначених вище норм, колегія суддів дійшла висновку, що звертаючи до негайного виконання постанови щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень з питань обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання, зокрема, виплат та пільг дітям війни, прийняті в порядку скороченого провадження, необхідно застосовувати положення п. 1 ч. 1 ст. 256 КАС України, який є спеціальним для даної категорії справ.

За наведених обставин колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції, правильно вирішивши справу по суті, допустив помилкове застосування норм матеріального та процесуального права, що відповідно до п. 1 ст. 201 КАС України є підставою для зміни оскаржуваної постанови.

Керуючись ст. ст.160,183-2, 195, 197, п. 2 ч. 1 ст. 198, п. 1 ст. 201, ч. 2 ст. 205, ст. ст. 207, 254, 256 КАС України,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Збаразькому районі Тернопільської області задовольнити частково.

Постанову Збаразького районного суду Тернопільської області від 01 березня 2011 року у справі № 2а-580/11 за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Збаразькому районі Тернопільської області про зобов'язання нарахувати та виплатити підвищення до пенсії дитині війни - змінити.

Четвертий абзац резолютивної частини постанови викласти в наступній редакції: «Звернути до негайного виконання постанову в межах суми стягнення за один місяць».

В решті постанову залишити без змін.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, що беруть участь у справі, та оскарженню не підлягає.

ГОЛОВУЮЧИЙ: О.М. Довгополов

СУДДІ О.О. Большакова

В.Я. Макарик