Справа № 11 - 752 Головуючий у І інстанції- Ільбицький І.Д.
Категорія ст. ст. 307 ч. 2,315 ч. 2 КК Доповідач у 2 інстанції - Ткач С.О.
УХВАЛА
Іменем України
24 жовтня 2006 року. м. Житомир
Колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Житомирської області в складі:
головуючого - судді Мельничук Н.М.
суддів.................... Ткача С.О.
Яковлєва С.В.
з участю:
прокурора.................. Шкіль С.С.
розглянула у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Житомирі кримінальну справу за апеляцією старшого помічника прокурора Богунського району м.Житомира Романової Н.Л., яка приймала участь у розгляді справи судом першої інстанції на вирок Богунського районного суду м.Житомира від 04 серпня 2006 року щодо
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м.Гатчина Ленінградської області Російської Федерації, мешканця АДРЕСА_1, раніше не судимого, визнаного винним у скоєнні злочинів передбачених ст. ст. 263 ч. 1, 307 ч. 2, 315 ч. 2 КК України, та засудженого із застосуванням ст. 69 КК України:
· за ст. 263 ч. 1 КК України на 2 роки позбавлення волі;
· за ст. 315 ч. 2 КК України на 5 років позбавлення волі;
· за ст. 307 ч. 2 КК України на 4 роки позбавлення волі.
Відповідно до ч. 1 ст. 70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно ОСОБА_1 визначене покарання 5 років позбавлення волі з конфіскацією майна.
На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_1 звільнений від відбування основного покарання з іспитовим строком 3 роки, покладенням на нього обов'язків, передбачених ст. 76 КК України.
Суд зазначив, що відповідно до ст. 77 КК України до ОСОБА_1 додаткове покарання у виді конфіскації майна не застосовано.
Як визнав суд, ОСОБА_1 в останніх числах вересня місяця 2004 року близько 20-ї години на вулиці Черняхівського м.Житомира біля магазину ІНФОРМАЦІЯ_2, у невстановленої слідством особи, без передбаченого законом дозволу придбав вогнепальну зброю - пістолет «Вальтер» НОМЕР_1, калібру 7.65 мм, який зберігав у своїй квартирі АДРЕСА_1 до виявлення та вилучення зброї 06 січня 2005 року працівниками міліції. В листопаді місяці 2004 року близько 20-ї години біля магазину ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_1 у невстановленої слідством особи незаконно придбав без мети збуту за 10 гривень «канабіс», що є наркотичним засобом, вагою у сухому стані 0.735 грама, який переніс до свого місця проживання. 06 січня 2005 року о 10 год. 30 хв. ОСОБА_1 збув шляхом дарування 0.245 грама «канабіса» ОСОБА_2 та ОСОБА_3, схиливши їх до вживання наркотичних засобів. Решту «канабіса» вагою 0.49 грама зберігав у квартирі до виявлення та вилучення працівниками міліції 6 січня 2005 року о 17 годині.
В апеляції державний обвинувач не оспорюючи доведеність вини та кваліфікацію дій засудженого, просить вирок суду скасувати, постановити новий вирок, яким засудити ОСОБА_1 до позбавлення волі:
- за ст. 263 ч. 1 КК України до 3 років;
- за ст. 307 ч. 2 КК України до 5 років позбавлення волі з
конфіскацією майна;
- за ст. 315 ч. 2 КК України до 5 років 3 місяців позбавлення волі.
Відповідно до ст. 70 КК України остаточно визначити покарання у виді 5 років 6 місяців позбавлення волі з конфіскацією майна.
Мотивує тим, що ОСОБА_1 вчинив тяжкий та особливо тяжкий злочини, зберігав за місцем свого проживання вогнепальну зброю, схилив до незаконного вживання наркотичних засобів двох осіб, збувши їм особливо небезпечний наркотичний засіб. За даних обставин прокурор вважає, що призначене покарання не відповідає тяжкості злочину, тому застосування ст. 75 КК України є безпідставним.
Крім того, суд в резолютивній частині вироку призначив покарання за ст. 307 ч. 2 КК України у виді 4 років позбавлення волі без застосування ст. 69 КК України, всупереч санкції статті, яка передбачає покарання строком від 5 до 10 років позбавлення волі.
Заслухавши доповідача, міркування прокурора про необхідність скасування вироку суду, заперечення засудженого проти апеляції, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи сторін, колегія суддів апеляцію задовольняє частково з наступних підстав.
За змістом вирок суду повинен відповідати вимогам ст. ст. 332 - 335 КПК України.
Однак суд першої інстанції, обґрунтовуючи своє рішення в частині призначення ОСОБА_1 покарання взагалі не мотивував застосування ст. 75 КК України, в резолютивній частині звільнив засудженого від відбування основного покарання з призначенням додаткового покарання у виді конфіскації майна.
Таким чином суд неправильно застосував кримінальний закон, проігнорував роз'яснення п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 року № 7 «Про практику призначення судами кримінального покарання», згідно якого рішення суду про звільнення засудженого від відбування покарання з випробуванням має бути належним чином мотивоване.
Крім того, при призначенні покарання засудженому за ст. 307 ч. 2 КК України суд визначив його строком 4 роки, в той час як санкція статті передбачає відповідальність строком від 5 до 10 років. Стаття 69 КК України не застосована.
Судом допущена помилка та протиріччя у резолютивній частині вироку де призначене додаткове покарання у виді конфіскації майна, а далі вказано, що на підставі ст. 77 КК України додаткове покарання не застосовується.
Зазначені факти свідчать про неправильне застосування судом кримінального закону, що стверджує доводи державного обвинувача і є підставою для скасування вироку суду та направлення справи на новий судовий розгляд, так як постановлення вироку апеляційним судом у такому випадку не передбачено ст. 378 КПК України.
Керуючись ст. ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА:
Апеляцію старшого помічника прокурора Богунського району м.Житомира Романової П.Л. задовольнити частково.
Вирок Богунського районного суду м. Житомира від 4 серпня 2006 року щодо ОСОБА_1 скасувати, справу повернути в суд першої інстанції на новий судовий розгляд іншим складом суду.