УХВАЛА
Іменем України
24 жовтня 2006 року.
Апеляційний суд Житомирської області в складі
суддів: Романова О.В. - головуючого,
Михайловського В.І. та Широкопояса Ю.В., з участю:
секретаря Каверіної В.В.,
прокурора Турської В.В.,
засудженого ОСОБА_1,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Житомирі кримінальну справу за апеляцією засудженого ОСОБА_1 на вирок Чуднівського районного суду Житомирської області від 9 серпня 2006 року, -
встановив:
Цим вироком засуджено:
ОСОБА_1,
ІНФОРМАЦІЯ_1, неодруженого, непрацюючого, мешканця с. Дубище Чуднівського району Житомирської області, що не має судимості згідно п. 1 ст. 89 КК України, -
за ч. 2 ст. 296 КК України на 2 роки 6 місяців позбавлення волі, за ч. 2 ст. 185 КК України на 2 роки позбавлення волі.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК України остаточно призначено покарання ОСОБА_1 за сукупністю злочинів, - 2 роки 6 місяців позбавлення волі;
ОСОБА_2,
ІНФОРМАЦІЯ_2, одруженого, непрацюючого, раніше несудимого, -
за ст. 124 КК України на 2 роки обмеження волі. На підставі ст. ст. 75, 76 КК України звільнено ОСОБА_2 від відбування покарання з випробуванням на 1 рік та зобов'язано його повідомляти органи кримінально-виконавчої системи про зміну місця проживання та роботи, періодично з'являтися в ці органи для реєстрації;
Справа № 11 -766,2006р. Головуючий у І інстанції Передрій B.C.
Категорія ст.ст. 296ч.2,185ч.2,124 КК України Доповідач Широкопояс Ю.В.
ОСОБА_3,
ІНФОРМАЦІЯ_3, непрацюючого, неодруженого, судимого і райсудом Житомирської області: 09.10.2000р. за ч. 1 ст. 145 КК України на 1 рік позбавлення волі умовно; 23.01.2001р. за ч. 1 ст. 117 КК України на 2 роки 2 місяці позбавлення волі, -
за ч. 2 ст. 296 КК України - на 2 роки 6 місяців позбавлення волі, за ч. 2 ст. 185 КК України - на 2 роки позбавлення волі.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК України остаточно призначено покарання ОСОБА_3 за сукупністю злочинів, - 2 роки 6 місяців позбавлення волі.
Виправдано ОСОБА_2 А.І. за ч. 1 ст. 296 КК України.
Вирішено стягнути з ОСОБА_2 на користь НДЕКЦ при УМВС України в Житомирській області 84 грн. 40 коп. судових витрат за поведення експертизи.
Згідно вироку, 7 січня 2006 року близько 18 години у веранді будинку АДРЕСА_1 ОСОБА_1 та ОСОБА_3, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, діючи узгоджено умисно, з хуліганських мотивів, явною неповагою до суспільства, з особливою зухвалістю та винятковим цинізмом, безпричинно стали наносити побої потерпілому ОСОБА_2 Зокрема, ОСОБА_1 вдарив ліктем лівої руки по обличчю ОСОБА_2 , а ОСОБА_3 вдарив кулаком в голову потерпілого, від чого той впав на підлогу. Тоді обоє засуджених нанесли значну кількість ударів руками та ногами по різних частинах тіла потерпілого. Цими діями заподіяли ОСОБА_2 легкі тілесні ушкодження без короткочасного розладу здоров'я у вигляді саден слизової обох губ, синця грудної клітки, забою м'яких тканин потиличної ділянки. Вирвавшись від них, ОСОБА_2, перевищуючи межі необхідної оборони, взяв на холодильнику кухонного ножа, яким умисно наніс 4 удари в спину Постою Роману, спричинивши йому легкі тілесні ушкодження з короткочасним розладом здоров'я у вигляді численних ран тулуба, та два удари в ліву частину грудної клітки ОСОБА_1, заподіявши йому тяжкі тілесні ушкодження у вигляді проникаючих ножових поранень грудної клітки з ушкодженням внутрішньої грудної артерії, гематоми середостіння, що супроводжувалися внутрішньою та зовнішньою артеріальною кровотечею, геморагічним шоком 3 ступеню.
5 червня 2006 року близько 15 години на пасовищі поблизу ферми агрофірми "Левада" в с. Бейзимівка Чуднівського району Житомирської області ОСОБА_1 та ОСОБА_3, за попередньою змовою сумісно таємно викрали двох телят вагою 75 кг. на суму 930 грн., яких в той же день продали ОСОБА_4 за 150 грн.
В апеляції засуджений ОСОБА_1 твердить про невідповідність фактичним обставинам справи висновку суду про доведеність його вини за ч. 2 ст. 296 КК України, несправедливу тяжкість призначеного йому покарання та неврахування судом стану його здоров'я після спричинення йому ОСОБА_2 тяжких тілесних ушкоджень. Просить пом'якшити йому покарання.
Заслухавши доповідача, пояснення засудженого ОСОБА_1 в підтримання апеляції, міркування прокурора про залишення вироку без зміни, перевіривши справу, апеляційний суд вважає, що апеляція засудженого не підлягає задоволенню з таких підстав.
Висновок суду про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні зазначених у вироку злочинних дій відповідає фактичним обставинам справи, підтверджується дослідженими в судовому засіданні доказами, яким суд дав належну оцінку, та є обґрунтованим.
Сам ОСОБА_1на досудовому слідстві повністю визнавав себе винним у пред'явленому йому обвинуваченні за ч. 2 ст. 296 КК України та стверджував, що він дійсно, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, з хуліганських мотивів причинив ОСОБА_2 тілесні ушкодження, - бив його по обличчю та по грудях ногою (а. с. 139 т. 1).
На очній ставці з ОСОБА_2 ОСОБА_1стверджував, що він вдарив ОСОБА_2 ліктем лівої руки по обличчю, коли той зайшов у веранду. Про подальші події не пам'ятає (а.с. 132).
Вказані показання є достовірними, оскільки вони узгоджуються з сукупністю інших достовірних доказів по справі. Зокрема, з показаннями ОСОБА_2 на досудовому слідстві та в судовому засіданні про те, що засуджені ОСОБА_1 та ОСОБА_2 безпричинно побили його у веранді його будинку; з показаннями свідка ОСОБА_5 про те, що ОСОБА_1 вдарив ОСОБА_2 по обличчю (а.с. 305 т. 1); з висновком судово-медичної експертизи про те, що виявлені у ОСОБА_2 тілесні ушкодження могли виникнути за вказаних ним обставин (а.с. 53-54).
Кваліфікація дій засудженого ОСОБА_1 є правильною.
При визначенні покарання суд, відповідно до правил ст. 65 КК України, правильно врахував характер і ступінь суспільної небезпечності вчиненого ОСОБА_1 злочину, дані про його особу.
Суд першої інстанції помилково вказав у вироку про судимість ОСОБА_1 за вироком суду від 01.12.1997р., оскільки протягом іспитового строку він не вчиняв злочину і протягом зазначеного строку рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням не було скасоване з інших підстав, тому, відповідно до п. 1 ст. 81 КК України, його необхідно визнати таким, що не має даної судимості.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 365, 366 КПК України, апеляційний суд, -
ухвалив:
апеляцію засудженого ОСОБА_1 залишити без задоволення, а вирок Чуднівського районного суду Житомирської області від 9 серпня 2006 року щодо нього, - без зміни.
В порядку ст. 365 КПК України виключити з описової частини вироку вказівку про попередню судимість ОСОБА_1 за вироком суду від 01.12.1997р.