ЛУГАНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД 

м. Луганськ, вул. Коцюбинського, 2

___________________________________________________________________________________________________

ПОСТАНОВА

Іменем України

22.07.2008  року                                                            Справа № 16/77

          Луганський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:                              Баннової Т.М.

суддів                                                   Бойченка К.І.

                                                     Єжової С.С.

за присутністю секретаря

судового засідання                   

та за участю

представників сторін:

від позивача                                          повноважний представник не прибув

від відповідача                               ОСОБА_2., дов. від 20.06.2008 НОМЕР_1

розглянув у відкритому

судовому засіданні

апеляційну скаргу                       Суб'єкта підприємницької діяльності -

                                                    фізичної особи ОСОБА_1, м. Луганськ

на рішення

господарського суду                    Луганської області

від                                                  12.06.2008

у справі                                        № 16/77  (суддя -Шеліхіна Р.М.)

за позовом                                   Товариства з обмеженою відповідальністю

                                                     „Виробничо-комерційне підприємство

                                                     „Теплотехнік”, м. Запоріжжя

до  відповідача                                   Суб'єкта підприємницької діяльності -

                                                    фізичної особи ОСОБА_1, м. Луганськ

про                                                   стягнення 9408 грн. 55 коп.

За результатами розгляду апеляційної скарги Луганський апеляційний господарський суд  у складі колегії суддів, що призначена розпорядженням  голови суду від 03.07.2008

ВСТАНОВИВ:

         Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю „Виробничо-комерційне підприємство „Теплотехнік” (далі -ТОВ „Виробничо-комерційне підприємство „Теплотехнік”), звернувся до господарського суду Луганської області з позовом про стягнення з Суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_1 (далі -СПД ОСОБА_1) інфляційних нарахувань в сумі 8008 грн. і 3 % річних в сумі 1400 грн. 55 коп. за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання.

         Рішенням місцевого господарського суду від 12.06.2008 позов задоволений частково, а саме: стягнуто з  СПД ОСОБА_1. на користь ТОВ „Виробничо-комерційне підприємство „Теплотехнік” інфляційні нарахування в сумі 7988 грн. 24 коп., 3 % річних в сумі 1400 грн. 55 коп., витрати по сплаті держмита в сумі 101 грн. 79 коп., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 117 грн. 75 коп.

         Мотивоване дане рішення обґрунтованістю позовних вимог, підтверджених належними доказами і фактами, встановленими при розгляді господарським судом  справи № 16/32, положеннями ст. 19 Конституції України, ст.ст. 598, 599, 625 Цивільного кодексу України, умовами договору від 25.09.2006 № 14/7, укладеного між позивачем та відповідачем.

         Суд першої інстанції дійшов висновку про існування у відповідача на час прийняття судом рішення грошового обов'язку перед позивачем по договору від 25.09.2006 № 14/7 в сумі 40000 грн. та зазначив, що рішення суду від 19.02.2007 у справі № 16/32 не є підставою для припинення грошового обов'язку відповідача за вказаним договором, тому що вказане зобов'язання СПД ОСОБА_1. на даний час не виконано.

         Також місцевий господарський суд зазначив про те, що виконати грошовий обов'язок за договором зобов'язаний саме відповідач, а не виконавча служба, яка має обов'язок по виконанню судового рішення.

         Відмова в задоволенні решти позовних вимог обґрунтована припущенням позивачем помилки при розрахуванні інфляційних нарахувань.

         Відповідач не погодився з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, якою просить скасувати рішення та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

         В обґрунтування вимог за апеляційною скаргою її заявник посилається на положення ч. 1 ст. 9, ст. 61 Конституції України, ст. 625 Цивільного кодексу України, ст.ст. 1, 2, 43 Закону України „Про виконавче провадження”, рішення господарського суду Луганської області від 19.02.2007 у справі № 16/32, постанови Вищого господарського суду України від 06.10.2005 у справі № 33/383-04 та від 05.07.2007 № 11/64-07, рішення Європейського суду з прав людини від 07.06.2005 у справі „Фуклєєв проти України”.

          За твердженням скаржника, суд не врахував, що виконання рішення суду здійснюється відділом державної виконавчої служби в порядку, передбаченому Законом України „Про виконавче провадження”, а тому відповідач несе відповідальність, що передбачена цим Законом, а не Цивільним кодексом України.

         Висновок місцевого господарського суду про те, що підставою існування грошового зобов'язання є договір від 25.09.2006 № 14/7, за доводами апелянта, не ґрунтується на матеріалах справи, оскільки вказаним договором не передбачено обов'язку відповідача сплачувати позивачеві кошти.

        СПД ОСОБА_1 вважає, що після постановлення рішення господарського суду від  19.02.2007 у справі № 16/32 грошове зобов'язання відповідача перед позивачем припиняється і у відповідача виникає зобов'язання щодо виконання рішення. Неналежне виконання виконавчою службою свого обов'язку щодо виконання рішення суду, за твердженням скаржника, не може бути підставою для відповідальності відповідача перед позивачем.

         Також, на думку скаржника, судом порушено вимоги ст. 61 Конституції України та покарано двічі відповідача за одне і теж правопорушення. В обґрунтування вказаних доводів скаржник посилається на стягнення з нього спочатку виконавчого збору, а потім інфляційних витрат та 3 % річних на вимогу позивача за рішенням суду, що оскаржується.

         Крім того, скаржник зазначає про неврахування судом першої інстанції та не відображення у рішенні того, що Державна виконавча служба практично виконала частково рішення суду від  19.02.2007 у справі № 16/32  та заарештувала кошти відповідача, що мали бути спрямовані на задоволення вимог позивача.

         Право на участь у судовому засіданні позивачем не використано, хоча про місце, дату та час проведення судового засідання він повідомлений належним чином, що підтверджено повідомленням про вручення поштового відправлення   № 03991110.

         Розглянув матеріали справи, обговорив доводи апеляційної скарги, заслухав представника відповідача, дослідив правильність застосування судом першої інстанції при винесенні рішення норм матеріального та процесуального права, Луганський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.     

         Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу (ч.2 ст. 509 Цивільного кодексу України).

За приписами ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти.

Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства (ч. 3 ст. 11 Цивільного кодексу України).

Як вбачається з матеріалів справи, взаємовідносини сторін були врегульовані договором від 25.09.2006 № 14/7, за умовами якого відповідач прийняв на себе обов'язок по поставці позивачеві матеріальних цінностей у передбачений договором строк після отримання від позивача передплати.

Як було встановлено судом першої інстанції, під час розгляду справи № 16/32 відповідачем був пред'явлений позивачеві рахунок на оплату вартості товару, отримано від позивача передплату у сумі 41120 грн. (40 %), але товар позивачеві поставлений не був, сума передплати відповідачем не повернена.

         Відповідно до ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Отримані від позивача як передплату кошти відповідач на вимогу позивача не повернув.

За висновком суду, за рішенням по справі № 16/32 грошовий обов'язок по поверненню передплати виник у відповідача 24.11.2006. За вказаним рішенням з відповідача стягнуто борг у сумі 41120 грн. У цієї частині рішення суду першої інстанції змінено судом касаційної інстанції у зв'язку з неврахуванням місцевим господарським судом перерахування відповідачем до постановлення судового рішення 1120 грн. за платіжним дорученням від 12.01.2007. В решті рішення по справі № 16/32 залишено без змін.

Під час розгляду справи № 16/77 місцевим господарським судом встановлено факт неповернення відповідачем грошових коштів, які були отримані ним від позивача у якості передплати вартості товару, тобто наявність прострочення виконання грошових зобов'язань, що з врахуванням вимог ст. 625 Цивільного кодексу України зумовлює відповідні наслідки у вигляді нарахування інфляційних втрат та річних.

Посилання скаржника на відкриття виконавчого провадження на виконання рішення господарського суду по справі № 16/32 та на відсутність своєї вини у простроченні виконання не може бути прийнято до уваги, оскільки діюче законодавство не пов'язує припинення зобов'язання з наявністю судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження по його примусовому виконанню.

Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням проведеним належним чином. У разі невиконання або неналежного виконання на сторону покладаються додаткові юридичні обов'язки, передбачені ст. 625 Цивільного кодексу України.

Твердження скаржника стосовно застосування до нього двічі відповідальності за невиконання одного обов'язку не відповідає вимогам діючого законодавства.

Доводи скаржника стосовно часткового виконання державною виконавчою службою рішення суду від 19.02.2007 по справі № 16/32 не доведені належним чином відповідно до положень ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, тому вказані доводи також не можуть бути прийняті до уваги. До того ж контррозрахунок суми його заборгованості у разі незгоди з даними позивача скаржником не наданий.

Отже, встановивши на підставі матеріалів справи факт існування у відповідача грошового зобов'язання перед позивачем по договору від 25.09.2006 № 14/7, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про задоволення позовних вимог.

Як обґрунтовано зазначено судом, цивільне законодавство не містить такої підстави для припинення зобов'язання, як постановлене судове рішення.

         Керуючись ст. ст. 33, 43, 49, 99, 101, п. 1  ст. 103, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, Луганський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів

П О С Т А Н О В И В:

         1. Апеляційну скаргу Суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_1 на рішення господарського суду Луганської області від 12.06.2008 по справі № 16/77 залишити без задоволення.

         2. Рішення господарського суду Луганської області від 12.06.2008 по справі № 16/77 залишити без змін.

         Відповідно ч. 3, ч. 5 ст. 105 Господарського процесуального кодексу України постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку.

Головуючий суддя                                                  Т.М.Баннова

Суддя                                                                      К.І.Бойченко

Суддя                                                                      С.С.Єжова