Справа № 429/10859/12

У Х В А Л А

29 жовтня 2012 року м. Павлоград

Суддя Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області Перекопський М.М., ознайомившись з заявою Комунального підприємства "Павлоградтеплоенерго" про видачу судового наказу про стягнення заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг з ОСОБА_1 ,

В С Т А Н О В И В:

До суду надійшла заява Комунального підприємства "Павлоградтеплоенерго" про видачу судового наказу про стягнення заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг з ОСОБА_1 .

Дослідивши заяву про видачу судового наказу та додані до неї документи, вважаю необхідним відмовити у прийнятті заяви про видачу судового наказу з наступних підстав.

Заявник просить стягнути з боржника заборгованість за оплату житлово-комунальних послуг, яка утворилась за період більший ніж три роки до дати звернення з заявою про видачу судового наказу до суду.

Згідно ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк , у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до ст.257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Таким чином заявник звернувся з вимогою про стягнення заборгованості за період за межами позовної давності.

З положень ч. 3 ст. 267 ЦК України вбачається, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Застосування строку позовної давності вирішується в судовому засіданні за клопотанням сторони у справі, тому при постановлені судового наказу буде порушено право боржника щодо застосування позовної давності. Договір про збільшення позовної давності у письмовій формі з боржником не укладався, тому із заяви і поданих документів вбачається спір про право.

При вирішенні питання про стягнення вказаної заборгованості з боржника в порядку наказного провадження, останній буде позбавлений можливості звернутися до суду з відповідною заявою про застосування строків позовної давності, чим можуть бути обмежені його права.

Згідно п.2 ч.3 ст.100 ЦПК України, суддя відмовляє у прийнятті заяви про видачу судового наказу у разі, якщо із заяви і поданих документів вбачається спір про право.

Відповідно до п.9 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 23.12.2011 року №14 «Про практику розгляду судами заяв у порядку наказного провадження», наявність спору про право суд може встановити, якщо із доданих документів вбачається пропуск позовної давності. Така вимога може бути вирішена лише у позовному провадженні.

Суд не має можливості задовольнити заяву про видачу судового наказу частково в межах строку позовної давності, оскільки з наданих заявником документів не можливо розрахувати суму боргу за цей період.

За таких обставин, приходжу до висновку, що в даному випадку вбачається наявність спору про право у зв'язку з пропуском строку позовної давності.

На підставі викладеного та керуючись п.2 ч.3 ст. 100 ЦПК України, суддя -

У Х В А Л И В:

Відмовити у прийнятті заяви Комунального підприємства "Павлоградтеплоенерго" про видачу судового наказу про стягнення заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг з ОСОБА_1 .

Роз'яснити заявнику, що у відповідності до ч. 2 ст. 101 ЦПК України , відмова у прийнятті заяви про видачу судового наказу унеможливлює повторне звернення з такою самою заявою в порядку наказного провадження, але не перешкоджають пред'явленню позову.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала суду, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана апеляційному суду Дніпропетровської області через Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.

Суддя: М. М. Перекопський

З оригіналом згідно. Суддя М.М. Перекопський