У Х В А Л А

31 жовтня 2012 р. Справа № 2а/0470/12813/12

Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Ніколайчук С.В., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до комунального закладу "Обласний центр медико-соціальної експертизи"; третя особа: Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності про визнання недійсним рішення та зобов'язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ

26 жовтня 2012 р. ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із зазначеним позовом, в якому просить визнати недійсним рішення від 2011 року комунального закладу "Обласний центр Медико-соціальної експертизи" про не встановлення позивачу групи інвалідності та зобовязати комунальний заклад "Обласний центр Медико-соціальної експертизи" встановити ОСОБА_1 групу інвалідності.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що відповідач комунальний заклад "Обласний центр медико-соціальної експертизи", неправомірно відмовив позивачу у присвоєнні статусу інваліда третьої групи, порушив вимоги Положення про медико-соціальну експертизу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України 03.12.2009 року № 1317 "питання медико-соціальної експертизи" медико-соціальну експертизу проводять медико-соціальні експертні комісії та Інструкції про встановлення груп інвалідності, затвердженої наказом Міністерства охорони здоровя України від 07.04.2004 року № 183, не в повному обсязі здійснив оцінку комплексу соціально-педагогічних, соціально-побутових та професійних факторів, не у повній мірі врахував характер захворювання, ступень вираженості порушених функцій організму, в тому числі, що значно впливають на професію, потребу в різних видах реабілітації та соціальної допомоги, особисті установки, конкретні умови та зміст праці, освіти, професійної підготовки , вік, необхідність і можливість працевлаштування позивача.

Перевіривши позовну заяву на відповідність вимогам ст.ст. 105-107 КАС України, суд доходить висновку про те, що даний спір не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Згідно з частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, до адміністративних суддів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження. При цьому, субєкт владних повноважень в розумінні п.7 ч.1 ст. 3 КАС України це орган державної влади, місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Верховний Суд України в інформаційному листі № 3.2-2005 від 26.12.2005 р. зазначив, що справою адміністративної юрисдикції може бути переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, який виник між двома (кількома) конкретними суб'єктами стосовно їхніх прав та обовязків у конкретних правових відносинах, у яких хоча б один суб'єкт законодавчо уповноважений владно керувати поведінкою іншого (інших) суб'єктів, а ці суб'єкти відповідно зобовязані виконувати вимоги та приписи такого владного суб'єкту.

У спірних правовідносинах, на вирішення яких позивач звернувся до суду, жодна із сторін не наділена компетенцією керувати поведінкою іншої, а їх стосунки не містять відносин влади підпорядкування.

Так, відповідно до ст. 1 Закону України „Про реабілітацію інвалідів в Україні" № 2961-IV від 06.10.2005 р., медико-соціальна експертиза - визначення на основі комплексного обстеження усіх систем організму конкретної особи міри втрати здоров'я, ступеня обмеження її життєдіяльності, викликаного стійким розладом функцій організму, групи інвалідності, причини і часу її настання, а також рекомендацій щодо можливих для особи за станом здоров'я видів трудової діяльності та умов праці, потреби у сторонньому догляді, відповідних видів санаторно-курортного лікування і соціального захисту для найповнішого відновлення усіх функцій життєдіяльності особи.

Статтею 7 вказаного Закону передбачено, що інвалідність і ступінь втрати здоров'я повнолітніх хворих встановлюються медико-соціальними експертними комісіями.

Відповідно до п. 4 Положення про медико-соціальну експертизу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України Кабінету Міністрів України від 3 грудня 2009 р. N1317, медико-соціальну експертизу проводять медико-соціальні експертні комісії (далі - комісії), з яких утворюються в установленому порядку центри (бюро), що належать до закладів охорони здоров'я при Міністерстві охорони здоров'я Автономної Республіки Крим, управліннях охорони здоров'я обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій.

МСЕК при встановленні інвалідності керуються Положенням про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 3 грудня 2009 р. № 1317.

Відповідно до п.п. 12, 15 вказаного Положення причинний зв'язок інвалідності колишніх військовослужбовців з перебуванням на фронті або з виконанням ними інших обов'язків військової служби встановлюється на підставі документів, виданих військово-лікувальними закладами, а також інших документів, що підтверджують факт отримання поранення (захворювання); інвалідність, що настала в осіб до 18-річного віку внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), пов'язаного з бойовими діями у період Великої Вітчизняної війни чи з їх наслідками, встановлюється відповідно до медичних документів, які підтверджують факт поранення чи захворювання, або рішення суду щодо зазначених подій та висновків лікувально-профілактичних закладів охорони здоров'я.

У відповідності до п.п. 23 25 Положення рішення Кримської республіканської, обласної, центральної міської комісії може бути оскаржене до МОЗ. МОЗ за наявності фактів порушення законодавства про медико-соціальну експертизу доручає Центральній медико-соціальній експертній комісії МОЗ або Кримській республіканській, Київській та Севастопольській міським або обласній комісії іншої області повторно розглянути з урахуванням усіх наявних обставин питання, з якого оскаржується рішення, а також вживає інших заходів впливу для забезпечення дотримання законодавства під час проведення медико-соціальної експертизи.

Рішення комісії може бути оскаржене до суду в установленому законодавством порядку.

Таким чином, заклад медико-соціальної експертизи в межах своєї компетенції вирішує питання про наявність інвалідності, ступень розладу функцій органів і систем організму та обмеження її життєдіяльності, причини інвалідності тощо, що відображається у відповідній медичній документації та висновку комісії. Саме такий висновок (рішення комісії) підлягає оскарженню в порядку, наведеному вище..

Таким чином, в межах заявлених позовних вимог відсутні ознаки публічно правового спору.

Слід зазначити, що вимоги позивача в редакції позовної заяви не можуть бути звернуті і до суду, оскільки суд не наділений компетенцією вирішення питань про присвоєння статусу інваліда третьої групи та не може втручатися в дискреційні повноваження іншого державного органу, оскільки у разі задоволення таких вимог суд виконуватиме функції іншого державного органу, що є неприпустимим згідно принципу поділу державної влади, закріпленому статтею 6 Конституції України.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.109 КАС України суд відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо заяву не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4 ч.2, 109 ч.1 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя, -

УХВАЛИВ

Відмовити у відкритті провадження за позовом ОСОБА_1 до комунального закладу "Обласний центр медико-соціальної експертизи"; третя особа: Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності про визнання недійсним рішення та зобов'язання вчинити дії .

Копію ухвали надіслати позивачу разом із позовною заявою та усіма доданими до неї матеріалами.

Ухвала суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом пяти днів з дня проголошення ухвали. Якщо ухвалу було постановлено у письмовому провадженні або без виклику особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом пяти днів з дня отримання копії ухвали.

Суддя С.В. Ніколайчук