ЛУГАНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
м. Луганськ, вул. Коцюбинського, 2
____________________________________________________________________________________
ПОСТАНОВА
Іменем України
14.08.2008 року Справа № 8/55
Луганський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Баннової Т.М.
суддів Парамонової Т.Ф.
Семендяєвої І.В.
за присутністю секретаря
судового засідання Міхальчук О.А.
та за участю
представників сторін:
від 1-го позивача ОСОБА_1, паспорт НОМЕР_1, виданий
Жовтневим РВУМВС України в Луганській області,
від 26.01.1999
від 2-го позивача ОСОБА_2., паспорт НОМЕР_2, виданий Жовтневим
РВУМВС України в Луганській області,
від 14.12.1999
від відповідача ОСОБА_3, дов. від 19.04.2008 № 1522
розглянув у відкритому
судовому засіданні
апеляційну скаргу Фізичної особи -підприємця ОСОБА_3, м. Луганськ
на рішення
господарського суду Луганської області
від 03.07.2008
у справі № 8/55 (суддя Мінська Т.М.)
за позовом Фізичної особи -підприємця ОСОБА_1, м. Луганськ
Фізичної особи -підприємця ОСОБА_2, м. Луганськ
до Фізичної особи -підприємця ОСОБА_3, м. Луганськ
про стягнення 63093 грн. 80 коп.
за зустрічним позовом Фізичної особи -підприємцяОСОБА_4, м. Луганськ
до Фізичної особи -підприємцяОСОБА_1 м. Луганськ
Фізичної особи -підприємця ОСОБА_3, м. Луганськ
про визнання недійсним договору оренди
12.08.2008 у судовому засіданні було оголошено перерву до 14.08.2008, о 11 год. 00 хв.
За результатами розгляду апеляційної скарги Луганський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів, що призначена розпорядженнями голови суду від 23.07.2008 та першого заступника голови суду від 11.08.2008
В С Т А Н О В И В :
Позивачі, приватні підприємці ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (далі -ПП ОСОБА_1, ПП ОСОБА_2.), звернулися до господарського суду Луганської області з позовом про стягнення з приватного підприємця ОСОБА_3 (далі - ПП ОСОБА_3.) на користь ПП ОСОБА_1. заборгованості з орендної плати у сумі 48480 грн. та пені за прострочення платежів у сумі 1995 грн. 05 грн.; на користь ПП ОСОБА_2 заборгованості з орендної плати у сумі 12120 грн., пені за прострочення платежів у сумі 498 грн. 76 грн.
Додатково позивачами було заявлено клопотання про вжиття заходів по забезпеченню позову шляхом накладення арешту на майно відповідача, яке знаходиться в приміщенні кафе: меблі, два плазмових телевізори, холодильне та кухонне обладнання. Вказане клопотання було відхилено ухвалою суду першої інстанції про порушення провадження у справі від 01.04.2008.
06.05.2008 ПП ОСОБА_3. подав зустрічний позов з вимогою про визнання недійсним договору оренди нежитлового приміщення від 15.08.2008, укладеного між ПП ОСОБА_1 ПП ОСОБА_2 та ПП ОСОБА_3
Рішенням місцевого господарського суду від 03.07.2008 первісний позов задоволено у повному обсязі; з фізичної особи -підприємця ОСОБА_3 стягнуто: на користь фізичної особи -підприємцяОСОБА_1 заборгованість по орендній платі в сумі 48480 грн. та пеню за прострочення платежу в сумі 1995 грн. 04 коп.; витрати по сплаті держаного мита в сумі 630 грн. 94 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118 грн.; на користь фізичної особи -підприємця ОСОБА_2 - заборгованість по орендній платі в сумі 12120 грн. та пеню за прострочення платежу в сумі 498 грн. 76 коп.
У задоволенні зустрічного позову відмовлено.
Задоволення первісного позову мотивоване доведеністю за матеріалами справи наявності заборгованості відповідача по орендній платі у загальній сумі 60600 грн., обґрунтованістю вимог позивачів щодо стягнення пені за прострочення платежів у загальній сумі 2493 грн. 80 коп., вимогами ст. ст. 16, 526, 546, 627, 762 Цивільного кодексу України, умовами договору.
Відмова в задоволенні зустрічного позову мотивована положеннями ст. ст. 796, 797 Цивільного кодексу України.
Суд першої інстанції не погодився з доводами позивача за зустрічним позовом, та дійшов висновку про відсутність підстав вважати договір оренди нежитлового приміщення від 15.08.2008 неукладеним, оскільки даним договором чітко визначені приміщення, що є об'єктом оренди, та зазначив про невідповідність доводів зустрічного позову про необхідність державної реєстрації договору оренди вимогам ст.ст.796, 797 Цивільного кодексу України. За висновком суду надання права користування земельною ділянкою в межах договору оренди нежитлового приміщення від 15.08.2008 відповідає діючому законодавству, і не може визначатися як суборенда земельної ділянки, а відтак договір не потребує державної реєстрації.
ПП ОСОБА_3. не погодився з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, якою просить скасувати рішення та прийняти нове, яким задовольнити зустрічні позовні вимоги.
В обґрунтування вимог за апеляційною скаргою її заявник посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, на невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, на недоведеність обставин, які місцевий господарський суд визнав встановленими, на положення ст.ст. 796 Цивільного кодексу України, ст. ст. 8, 15 Закону України „Про оренду землі”, п. 1.1 договору оренди.
За твердженням скаржника, висновок суду першої інстанції про непотрібність державної реєстрації договору оренди земельної ділянки протирічить положенням п. 3 ст. 796 Цивільного кодексу України, ст. 8 Закону України „Про оренду землі”, умовам договору оренди землі від 25.06.2004, на підставі якого наймодавці користуються земельною ділянкою та позиції Вищого арбітражного суду України згідно листа від 14.01.1999.
Висновок суду про відсутність підстав вважати договір неукладеним та його посилання з цього приводу на положення п. 2 ст. 796 Цивільного кодексу України апелянт вважає необґрунтованим у зв'язку з тим, що розміри земельної ділянки, яка прилягає до об'єкту оренди, відсутні, як і відсутні, передбачені ст. 15 Закону України „Про оренду землі” план та схема земельної ділянки, що передається в оренду. Посилання суду на положення ст. 796 Цивільного кодексу України апелянт вважає некоректним та зазначає про передачу йому тільки частини приміщень, решта яких передана в оренду іншим особам, та про відсутність угоди щодо розміру, місцезнаходження земельної ділянки.
Крім того, відповідач зазначає про відсутність розмежування сум орендної плати за користування приміщенням та земельною ділянкою.
Позивачі доводи апелянта оспорюють, просять залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції без змін.
Розглянув матеріали справи, обговорив доводи апеляційної скарги, заслухав представників сторін, дослідив правильність застосування судом першої інстанції при винесенні рішення норм матеріального та процесуального права, Луганський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.
Підставою для стягнення з відповідача сум за первісним позовом позивачами вказано невиконання ПП ОСОБА_3. зобов'язань по сплаті орендної плати за укладеним сторонами договором оренди нежитлового приміщення від 15.08.2007 (далі -договір від 15.08.2007).
Умовами п. 1.1 договору передбачено передачу позивачами ПП ОСОБА_3. у тимчасове платне користування (оренду) нежитлового приміщення загальною площею 315,3 кв.м. згідно експлікації техпаспорту Бюро технічної інвентаризації для здійснення роботи пивного кафе-бару за адресою:АДРЕСА_1 а також в користування земельну ділянку, на якій розташований об'єкт оренди і прилягає до орендованого приміщення.
Відповідно до ст. 797 Цивільного кодексу України плата, яка справляється з наймача будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини), складається з плати за користування нею і плати за користування земельною ділянкою.
Розмір плати за користування нежитловим приміщенням та за користування земельною ділянкою сторонами у договорі окремо не визначено.
Як вбачається з матеріалів справи земельна ділянка, на якій розташовано нежитлове приміщення, що є об'єктом оренди за договором, надана ПП ОСОБА_1. та ОСОБА_2. в платне користування Луганською міською радою строком на 49 років за договором оренди землі від 14.06.2004 (далі договір від 14.06.2004).
Згідно з ч. 3 ст. 796 Цивільного кодексу України якщо наймодавець не є власником земельної ділянки, вважається, що власник земельної ділянки погоджується на надання наймачеві права користування земельною ділянкою, якщо інше не встановлено договором наймодавця з власником земельної ділянки.
Договором оренди землі від 14.06.2004 передбачено право орендарів передавати земельну ділянку або її частину у суборенду без зміни цільового призначення відповідно до земельного законодавства за письмовою згодою орендодавця.
У порушення умов договору оренди від 14.06.2004 та вимог ч. 3 ст. 796 Цивільного кодексу України земельна ділянка за договором від 15.08.2007 надана позивачами в користування ПП ОСОБА_3. за відсутністю згоди Луганської міської ради.
Доводи позивачів за первісним позовом, що земля в оренду ПП ОСОБА_3. надана не в суборенду, а в користування відповідно до положень ст. 796 Цивільного кодексу України спростовуються вищенаведеними положеннями ч. 3 ст. 796 Цивільного кодексу України.
Відповідно до ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.
Правовим наслідком недотримання сторонами в момент укладення договору від 15.08.2007 вимог ч. 3 ст. 796 Цивільного кодексу України є недійсність даного правочину відповідно до положень ст. 215 Цивільного кодексу України.
Згідно положень ч. 2 ст. 99 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має право визнати недійсним повністю чи у певній частині договір, який суперечить законодавству.
Оскільки, виходячи з вищенаведених положень цивільного законодавства договір, умовами якого обґрунтовані вимоги ПП ОСОБА_1 та ОСОБА_2 недійсним, підстави для задоволення позовних вимог за первісним позовом відсутні. У цій частині рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню.
За відсутністю в матеріалах справи належних доказів сплати відповідачем орендної плати наслідки недійсності правочину не застосовуються.
Користування ПП ОСОБА_3. нежитловим приміщенням, яке є власністю позивачів за первісним позовом не спростовує факт недійсності договору, тому посилання ПП ОСОБА_1. та ОСОБА_2. на вказані обставини не може бути прийнято до уваги. Власники приміщень не позбавлені можливості відшкодувати збитки у встановленому законодавством порядку.
Вимоги зустрічного позову щодо визнання договору недійсним обумовлені іншими обставинами, які не можуть бути підставою недійсності договору з врахуванням положень ст. 796 Цивільного кодексу України про що обґрунтовано зазначено судом першої інстанції в оскаржуваному рішенні. Отже у частині відмови у задоволенні зустрічного позову рішення підлягає залишенню без змін.
Відповідно до положень ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати за позовною заявою та за зустрічним позовом підлягають віднесенню на позивачів за цими позовами.
Судові витрати по сплаті державного мита за апеляційною скаргою у частині зустрічного позову підлягають віднесенню на ПП ОСОБА_3., стосовно первісного позову судові витрати підлягають віднесенню на сторони порівну.
Керуючись ст. ст. 33, 43, 49, ч.1 ст.83, ст. ст. 99, 101, п. 2 ст. 103, п. п. 3, 4 ст. 104, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, Луганський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів
П О С Т А Н О В И В:
1. Апеляційну скаргу приватного підприємця ОСОБА_3 на рішення господарського суду Луганської області від 03.07.2008 по справі № 8/55 задовольнити частково.
2. Рішення господарського суду Луганської області від 03.07.2008 по справі № 8/55 скасувати частково.
3. Укладений приватними підприємцями ОСОБА_1, ОСОБА_2. та ОСОБА_3. договір оренди нежитлового приміщення від 15.08.2007 визнати недійсним.
4. У задоволенні первісного позову відмовити.
5. У задоволенні зустрічного позову відмовити.
6. Стягнути з Приватного підприємцяОСОБА_1, АДРЕСА_1, ід.номер НОМЕР_1 на користь Приватного підприємця ОСОБА_3, АДРЕСА_3, ід.номер НОМЕР_4 судові витрати по сплаті державного мита за апеляційною скаргою у сумі 105 грн.
7. Стягнути з Приватного підприємця ОСОБА_2, АДРЕСА_1, ід.номер НОМЕР_1, на користь Приватного підприємця ОСОБА_3, АДРЕСА_3, ід.номер НОМЕР_4 судові витрати по сплаті державного мита за апеляційною скаргою у сумі 105 грн.
Відповідно ч. 3, ч. 5 ст. 105 Господарського процесуального кодексу України постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку.
Головуючий суддя Т.М.Баннова
Суддя Т.Ф.Парамонова
Суддя І.В.Семендяєва
Надруковано 6 примірників:
1- до справи
2- 1-му позивачу :АДРЕСА_1
3- 2-му позивачу: АДРЕСА_2
4- відповідачу: АДРЕСА_2
5- господарському суду Луганської області
6- до наряду ЛАГС
- Номер:
- Опис: 7437
- Тип справи: Позовна заява(звичайна)
- Номер справи: 8/55
- Суд: Господарський суд Сумської області
- Суддя: Баннова Т.М.
- Результати справи:
- Етап діла: Розглянуто
- Департамент справи:
- Дата реєстрації: 16.02.2004
- Дата етапу: 22.03.2004