ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ
Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 122
ПОСТАНОВА
Іменем України
|
24.07.2008 |
Справа №2-31/4621-2008А |
Господарський суд Автономної Республіки Крим у складі :
судді Привалової А.В.
при секретарі судового засідання Лауман Ю.С.
за участю представників сторін :
від позивача - ОСОБА_1, нот. дов. від 12.05.2008р, реєстр. № 1163
від відповідача - ОСОБА_2, дов. №2 від 08.01.2008р., Іл'ясова З.М. дов. №38 від 07.07.2008р.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом - фізичної особи- підприємця ОСОБА_3(АДРЕСА_1)
до відповідача - Джанкойської об'єднаної державної податкової інспекції в АР Крим (96100, м.Джанкой, вул.Дзержинського, 30)
про часткове скасування податкових повідомлень-рішень
ВСТАНОВИВ:
Фізична особа-підприємець - ОСОБА_3 звернувся до господарського суду Автономної Республіки Крим з адміністративним позовом про визнання частково недійсним податкового повідомлення-рішення Джанкойської об'єднаної державної податкової інспекції в АРК №001034/17-01/0 від 20.08.2007р.
Позовні вимоги мотивовані тим, що дані акта перевірки, що був покладений у підставу податкових повідомлень-рішень, не свідчать про дійсне формування податкового кредиту у 2006р.
В судовому засіданні 08.07.2008р. позивач надав заяву про уточнення позовних вимог, згідно якої він просить суд: визнати частково недійсним податкове повідомлення-рішення Джанкойської об'єднаної державної податкової інспекції в АРК №001034/17-01/0 від 20.08.2007р. в частині нарахування податкових зобов'язань з податку на додану вартість в сумі 520,36грн. та штрафних санкцій в сумі 1530,00грн.(аркуш справи 70).
В судовому засіданні 24.07.2008р. позивач надав заяву в порядку Кодексу адміністративного судочинства України про збільшення позовних вимог, і просить суд: скасувати податкові повідомлення-рішення:
- №001034/17-01/0 від 20.08.2007 р. в частині нарахування податкових зобов'язань з податку на додану вартість в сумі 520,36 грн. та штрафних санкцій в сумі 1530,00грн.;
- №0001034/17-01/1 від 02.11.2007 р. в частині нарахування податкових зобов'язань з податку на додану вартість в сумі 520,36 грн. та штрафних санкцій в сумі 1530,00гн.;
- №001034/17-01/2 від 19.12.2007 р. в частині нарахування податкових зобов'язань з податку на додану вартість в сумі 520,36 грн. та штрафних санкцій в сумі 1530,00грн.;
-№001034/17-01/3 від 27.02.2008 р. в частині нарахування податкових зобов'язань з податку на додану вартість в сумі 520,36 грн. та штрафних санкцій в сумі 1530,00грн.
Відповідач з позовом не згоден за мотивами, викладеними у запереченнях на позов (а.с.47).
Згідно пункту 6 Закону України «Про внесення змін до Кодексу адміністративного судочинства України», до початку діяльності окружних та апеляційних адміністративних судів адміністративні справи, підвідомчі господарським судам відповідно до Господарського процесуального кодексу України 1991року, вирішують у першій та апеляційній інстанціях відповідні місцеві та апеляційні господарські суди за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу та міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Провадження по адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, що діє на час здійснення окремої процесуальної дії, розгляду справи.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши надані сторонами докази, суд вважає що, позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); пропорційно, зокрема з дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення.
Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2002р. визначено що частина 2 статті 124 Конституції України передбачає право юридичної особи на захист судом своїх прав, встановлює юридичні гарантії її реалізації, надаючи можливість кожному захищати свої права будь-якими не забороненими законом засобами. Кожна особа має право вільно обирати не заборонений законом засіб захисту прав, у тому числі судовий захист. Суб'єкти правовідносин, у тому числі юридичні особи, у разі виникнення спору можуть звертатися до суду за його вирішенням. Юридичні особи мають право на звернення до суду для захисту своїх прав безпосередньо на підставі Конституції України. Держава має забезпечувати захист прав усіх суб'єктів правовідносин, в тому числі у судовому порядку. Право юридичної особи на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежене законом, іншими нормативно-правовими актами.
Відповідачем проведено виїзну планову документальну перевірку фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 за період з 01.07.2004р. по 30.06.2007р., за результатами якої складено акт від 16.08.2007р. №1018/1701/НОМЕР_1 (а.с.9).
Перевіркою виявлено порушення пункту 4.1 статті 4, підпункту 7.3.1 пункту 7.3 статті 7, пункту 9.8 статті 9 Закону України «Про податок на додану вартість»: не здійснювалось нарахування податку на додану вартість за грудень 2005р., за січень 2006р.- вересень 2006р. та на умовну продаж залишку товарів станом на 07.09.2006р., що привело до заниження податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 520,36грн.
На підставі вказаного акту перевірки відповідачем 20.08.2007р. було прийняте податкове повідомлення-рішення №001034/17-01/0 про визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 3580,36грн., у тому числі: основний платіж - 520,36грн., штрафні санкції - 3060,00грн.
За результатами апеляційного оскарження відповідачем були прийняти наступні податкові повідомлення-рішення:
- №0001034/17-01/1 від 02.11.2007 р. про донарахування податкових зобов'язань з податку на додану вартість в сумі 520,36 грн. та штрафних санкцій в сумі 1530,00гн.;
- №001034/17-01/2 від 19.12.2007 р. про донарахування податкових зобов'язань з податку на додану вартість в сумі 520,36 грн. та штрафних санкцій в сумі 1530,00грн.;
-№001034/17-01/3 від 27.02.2008 р. про донарахування податкових зобов'язань з податку на додану вартість в сумі 520,36 грн. та штрафних санкцій в сумі 1530,00грн., які теж оспорюються позивачем.
Відповідно статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Для органів державної податкової служби таким доказом є акт документальної перевірки, у якому згідно з пунктом 1.7 розділу 1 та пунктом 2 розділу 2 Порядку оформлення результатів документальних перевірок щодо дотримання податкового та валютного законодавства суб'єктами підприємницької діяльності - юридичними особами, їх філіями, відділеннями та іншими відокремленими підрозділами, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 10.08.2005р. №327, зазначено, що факти виявлених порушень податкового і валютного законодавства в акті документальної перевірки повинні викладатися чітко, об'єктивно та в повній мірі, з посиланням на первинні документи, що підтверджують наявність зазначених фактів та на підставі яких вчинені записи у податковому та бухгалтерському обліку, з наведенням кореспонденції рахунків та інших доказів, що достовірно підтверджують наявність факту порушення, із зазначенням змісту порушень. Лише за умови дотримання контролюючим органом зазначених вимог щодо фіксування факту виявлених порушень є підстави для визначення платнику податкових зобов'язань.
Як вбачається із акту перевірки, позивач не здійснював нарахування податку на додану вартість за січень 2006р. - вересень 2006р. та на умовну продаж залишку товарів станом на 07.09.2006р., що привело до заниження податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 520,36грн. Відповідач прийшов до висновку, що фізична особа-підприємець Нестерук М.М. не обґрунтовано занизив податкові зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 520,36грн.
Однак, Джанкойською об'єднаною державною податковою інспекцією в АР Крим не прийнято до уваги той факт, що відповідач не відобразив в акті перевірки податковий кредит за аналогічний період відповідно до наданим податковим накладним, а саме: №000258 від 31.01.2006р. на суму 606,31грн., у тому числі, податок на додану вартість - 101,25грн., №000907 від 07.04.2006р. на суму 896,13грн., у тому числі, податок на додану вартість - 149,35грн., №001592 від 06.06.2006р. на суму 1014,02грн., у тому числі, податок на додану вартість -169,00грн.,№002973 від 30.08.2006р. на суму 839,70грн., у тому числі, податок на додану вартість -139,95грн. Що призвело до необґрунтованого донарахування позивачу податкового зобов'язання з податку на додану вартість за 2006р.,
Згідно з пунктом 1.7 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом. Згідно з підпунктом 7.4.1 статті 7 зазначеного Закону податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду, зокрема, в зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Відповідно до частини 2 вище зазначеного підпункту Закону право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) почали використовуватись в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Підпунктом 7.4.5 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” передбачено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями. Згідно з пунктом 7.5 Закону датою виникнення права на податковий кредит є дата або списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).
Аналіз наведених вище норм Закону свідчить, що право платника податку на нарахування податкового кредиту з податку на додану вартість пов'язано, зокрема, з отриманням від постачальника товарів (робіт, послуг) належним чином оформленої податкової накладної. Податкова накладна є документом, який підтверджує сплату покупцем податку на додану вартість в ціні товару.
Отже, достатньою підставою для отримання права на податковий кредит з податку на додану вартість є отримання належним чином оформленої податкової накладної. При цьому право на отримання податкового кредиту Закон не пов'язує з фактичним отриманням товарів (робіт, послуг) в тому же податковому періоді, коли платник податку отримав відповідну податкову накладну від постачальника таких товарів (робіт, послуг). Наявність належним чином оформлених податкових накладних за період, що перевірявся, відповідачем не оспорюється, більш того, факт їх наявності підтверджується матеріалами справи.
Відповідно до п.п.1.7, 1.8 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з дотримання податкового та валютного законодавства суб'єктами підприємницької діяльності - фізичними особами, затвердженим Наказом Державної податкової адміністрації України від 11.06.2004 р. №326, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 30.06.2004 р. №803/9402, факти виявлених порушень податкового та валютного законодавства викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, з посиланнями на первинні або інші документи, які зафіксовані за обліком та підтверджують наявність зазначених фактів.
Пунктами 2.16 та 3.1.4 акта перевірки визначено, що перевірка проведена із використанням податкових декларацій з податку на додану вартість, книзі обліку придбання товарів (робіт, послуг), книзі обліку продаж отриманих та виданих податкових накладних, книг обліку доходів та витрат ф№10, податкових накладних та фіскальних звітів РРО.
Слід зазначити, що відомості, що відображені в акті перевірки, не підтверджують відсутність документів, на підставі яких підприємством був сформований податковий кредит у перевіряємому періоді.
Суд приходить до висновку, що визначення позивачу податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 2050,36грн. ( основний платіж - 520,36грн., штрафні санкції - 1530,00грн.) спірним податковим повідомленням-рішенням є неправомірним..
На підставі наявних у справі доказів відповідно до вимог статей 69,70,86 Кодексу адміністративного судочинства України судом не приймається акт перевірки від 16.08.2007р. №1018/1701/НОМЕР_1 як доказ встановлення фактів порушення позивачем: Закону України «Про податок на додану вартість».
Згідно зі статтею 70 Кодексу адміністративного судочинства України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
При цьому суд виходить з того, що акт перевірки є основним джерелом фіксації та закріплення доказів правопорушень, тому повинен містити вичерпні елементи його складу і підтверджуватись первинними документами. Інші докази, окрім акту перевірки, що підтверджували б факти вчинення позивачем зазначених порушень, відповідачем суду не надані через їх відсутність.
Частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Зазначена норма кореспондується із приписами частини 2 статті 19 Конституції України.
Статтею 13 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» передбачено, що посадові особи органів державної податкової служби зобов'язані дотримувати Конституції і законів України, інших нормативних актів, прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій, забезпечувати виконання покладених на органи державної податкової служби функцій та повною мірою використовувати надані їм права.
Згідно частині 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Проте, доказів правомірності і законності обґрунтованості спірних податкових повідомлень-рішень про визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість відповідачем суду не надано. Висновки перевіряючих, що викладені у акті перевірки від 16.08.2007р. №1018/1701/НОМЕР_1, не підкріплені жодними доказами і носять характер суб'єктивних припущень.
За таких умов факти вказаних порушень слід вважати неналежно встановленими, отже, визначення позивачу податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 2050,36грн.( основний платіж - 520,36грн., штрафні санкції - 1530,00грн.) згідно спірним податковим повідомленням-рішенням неправомірно.
Таким чином, Джанкойська об'єднана державна податкова інспекція в АРК при проведенні перевірки визначила позивачу податкові зобов'язання з податку на додану вартість за 2006р. без обліку документально підтвердженого податкового кредиту за цей же період, що є підставою для скасування спірних податкових повідомленнях-рішеннях: №001034/17-01/0 від 20.08.2007р.; №0001034/17-01/1 від 02.11.2007р.; №0001034/17-01/2 від 19.12.2007р.; №0001034/17-01/3 від 27.02.2008р.
Викладене є підставою для задоволення позовних вимог фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 в повному обсязі.
Судові витрати, понесені позивачем, підлягають стягненню на його користь у розмірі 3,40грн. з Державного бюджету України на підставі частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України.
Вступна та резолютивна частини постанови проголошені в судовому засіданні 24 липня 2008року. У повному обсязі постанову складено 29 липня 2008року.
На підставі викладеного, керуючись статтями 7,8,9,11,12,70,79, 86, 94, 98, 122, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
ПОСТАНОВИВ:
1. Позов задовольнити.
2. Скасувати податкове повідомлення-рішення Джанкойської об'єднаної державної податкової інспекції в АРК №001034/17-01/0 від 20.08.2007р. в частині донарахування податку на додану вартість в сумі 520,36грн. і застосування штрафних санкцій в сумі 1530,00грн.
3. Скасувати податкове повідомлення-рішення Джанкойської об'єднаної державної податкової інспекції в АРК №0001034/17-01/1 від 02.11.2007р. в частині донарахування податку на додану вартість в сумі 520,36грн. і застосування штрафних санкцій в сумі 1530,00грн.
4. Скасувати податкове повідомлення-рішення Джанкойської об'єднаної державної податкової інспекції в АРК №0001034/17-01/2 від 19.12.2007 р. в частині донарахування податку на додану вартість в сумі 520,36грн. і застосування штрафних санкцій в сумі 1530,00грн.
5. Скасувати податкове повідомлення-рішення Джанкойської об'єднаної державної податкової інспекції в АРК №0001034/17-01/3 від 27.02.2008 р. в частині донарахування податку на додану вартість в сумі 520,36грн. і застосування штрафних санкцій в сумі 1530,00грн.
6. Стягнути з Державного бюджету України на користь фізичної особи-підприємця -ОСОБА_3 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) 3,40грн. судового збору.
Постанова може бути оскаржена до Севастопольського апеляційного господарського суду через господарський суд АР Крим шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження постанови в 10-денний строк з дня складання постанови у повному обсязі, з подальшим поданням апеляційної скарги на постанову протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження та в порядку і строки, передбачені пунктом 5 статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, у разі неподання відповідної заяви постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення (у разі складання постанови у повному обсязі - з дня складення у повному обсязі). Якщо після подачі заяви про апеляційне оскарження, апеляційна скарга не подана, постанова вступає в законну силу через 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Копію постанови надіслати на адреси сторін рекомендованою кореспонденцією.
Суддя Господарського суду
Автономної Республіки Крим Привалова А.В.