Головуючий в суді 1 інстанції Коломієць О.С. Справа № 22\1702
Доповідач Жигановська О.С. Категорія 32
УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16.10.2006 року Апеляційний суд Житомирської області в складі:
головуючого Жигановської О.С.
суддів Косигіної Л.М., Микитюк О.Ю.
при секретарі Нечипоренко І.Г.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Житомирі справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання їх такими, що втратили право на користування жилим приміщенням та зустрічною позовною заявою ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про вселення за апеляційною скаргою ОСОБА_1.
на рішення Богунського районного суду м.Житомира від 04.07.2006 року
встановив: В березні 2005 року ОСОБА_1. пред'явив позов про визнання відповідачів такими, що втратили право користування жилим приміщенням. Позивач зазначив, що йому на праві власності належить житловий будинок №АДРЕСА_1 в м.Житомирі. В даному будинку зареєстровані також його колишня дружина ОСОБА_2. з їх неповнолітнім сином ОСОБА_4, 1991 року народження та дочка відповідачки від першого шлюбу ОСОБА_3. Відповідачі фактично мешкають в новозбудованому будинку N АДРЕСА_2 в м.Житомирі, а тому на підставі ст.107 ЖК України втратили право на користування спірним жилим приміщенням. Посилаючись на ці обставини, просив задовольнити позовні вимоги.
В процесі розгляду справи ОСОБА_2., ОСОБА_3. подали зустрічний позов до ОСОБА_1. про вселення. В обґрунтування своїх вимог вказали, що до серпня 2000 року вони проживали в будинку №АДРЕСА_1 в м.Житомирі поки ОСОБА_1. не забрав у них ключі від даного помешкання. Потім він поміняв замки на вхідних дверях і таким чином не допускає їх в житло. Вважають, що мають право на проживання за місцем постійної реєстрації, оскільки були прописані та вселені за згодою власника житла, постійно проживали в спірній квартирі і добровільно з неї не виїздили.
Рішенням Богунського районного суду м.Житомира від 04.07.2006 року в позові ОСОБА_1. відмовлено, а зустрічний позов ОСОБА_2., ОСОБА_3. задоволено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1. просить скасувати рішення суду і постановити нове, яким задовольнити його позовні вимоги в повному обсязі, а в зустрічному позові відмовити за безпідставністю. Апелянт посилається на те, що суд неправильно встановив обставини справи, дослідив та оцінив докази, внаслідок чого ухвалив незаконне і необґрунтоване рішення.
Апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.
Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1. є власником житлового будинку №АДРЕСА_1 в м.Житомирі (а.с.5-6). Крім нього в даному будинку зареєстровані: колишня дружина ОСОБА_2. з їх неповнолітнім сином ОСОБА_4 , 1991 року народження, дочка відповідачки від першого шлюбу ОСОБА_3 та мати позивача ОСОБА_5 (а.с.ЗО).
Відмовляючи в позові ОСОБА_1. та задовольняючи зустрічний позов ОСОБА_2., ОСОБА_3., суд 1 інстанції виходив з того, що позивачем не доведено факт вибуття відповідачів зі спірного житла в інше жиле приміщення, а тому відсутні підстави для визнання останніх такими, що втратили право на користування будинком №АДРЕСА_1 в м.Житомирі на підставі ст.107 ЖК України (ч.7 ст.8 ЦПК України). На користування даним житлом відповідачі мають право, якого вони не позбавляються в зв'язку з припиненням сімейних відносин з власником будинку (ч.ч.1,4 ст.15б ЖК України). Такий висновок суду є правильним і ґрунтується на повно встановлених і досліджених обставинах справи. Суд надав належну оцінку зібраним по справі доказам і вирішив спір із дотриманням вимог ст.ст.107,156 ЖК України, ст.379 ЦК України.
Доводи апелянта про те, що відсутність реєстрації в органах БТІ житлового будинку №АДРЕСА_2 в м.Житомирі не впливає на статус даного жилого приміщення, є необгрунтованими. Так, відповідно до вимог ст.380 ЦК України житловим будинком є будівля капітального типу, споруджена з дотриманням вимог, встановлених законом, іншими нормативно-правовими актами, і призначена для постійного у ній проживання. Тобто, будинок набуває статусу житлового за наявності таких умов:
житловий будинок може бути побудований тільки на земельній ділянці, що призначена для будівництва та обслуговування житлового будинку;будівництво має здійснюватись тільки відповідно до проекту, що належно погоджений та затверджений із додержанням будівельних норм і правил;завершений будівництвом житловий будинок має бути прийнятий в експлуатацію державною приймальною комісією; про введення в експлуатацію житлового будинку має бути виданий розпорядчий акт органу місцевої державної адміністрації або місцевого самоврядування; на житловий будинок видається свідоцтво про право власності, а право власності підлягає державній реєстрації. Порушення будь-якої з наведених вимог виключає визнання будинку житловим.
Керуючись ст.ст.209,218,303,307,308,313,314,315,317,319,324,325 ЦПК України, апеляційний суд
ухвалив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити, а рішення Богунського районного суду м.Житомира від 04.07.2006 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання законної сили цією ухвалою.