Справа № 22-1432/06                                                         головуючий у 1 інстанції: Ціцак О.В.

Категорія - 34                                                                                                  доповідач: Чужа Ю.Г.

РІШЕННЯ

іменем України

24 жовтня 2006 року                                                                                                           м. Ужгород

Колегія суддів палати в цивільних справах апеляційного суду Закарпатської області в складі головуючого Чужі Ю.Г., суддів: Кожух О.А., Куцина М.М., при секретарі Гусар Н.В., з участю позивача ОСОБА_1, розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Ужгороді цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Ужгородського міськрайонного суду від 19 липня 2006 року, -

в ста но вила:

У червні 2006 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу.

Вимоги мотивував тим, що з відповідачкою перебуває у зареєстрованому шлюбі з 17 січня 1987 року. Від шлюбу мають двоє дітей, з яких син ОСОБА_3 є неповнолітній. Подружнє життя не склалося, оскільки виявилося, що у нього з відповідачкою різні характери та погляди на життя. В зв'язку з втратою почуття кохання один до одного шлюбні відносини не підтримують.

Посилаючись на дані обставини просив постановити рішення, яким шлюб розірвати, а неповнолітнього сина залишити на вихованні відповідачки.

Рішення Ужгородського міськрайонного суду від 19 липня 2006 року позов задоволено. Шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 розірвано, а неповнолітнього сина ОСОБА_3 залишено на утриманні матері.

Будучи незгідною з даним рішенням ОСОБА_2 оскаржила його в апеляційному порядку.

В скарзі зазначила, що висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи. Зокрема, почуття любові та поваги до позивача вона зберегла і шлюб розривати не бажає. Рішення суду вважає передчасним, оскільки суд, в порушення вимог ст. Ill CK України, не вжив заходів до примирення подружжя, тому ставить питання про скасування рішення суду та направлення справи на новий розгляд.

Справа розглянута, в порядку ч. 2 ст. 305 ЦПК України, у відсутності апелянта.

Позивач ОСОБА_1 апеляцію вважає безпідставною, а рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим.

Заслухавши позивача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.

Постановляючи рішення про розірвання шлюбу суд першої інстанції виходив з того, що зібраними по справі доказами встановлено, що основною причиною розірвання шлюбу є бажання позивача одружитися з іншою жінкою, а тому подальше спільне життя подружжя та збереження сім'ї стало неможливим.

З таким висновком суду погодитися неможна.

Відповідно до змісту ст. 111 та ч. 2 ст. 112 СК України суд вживає заходів щодо примирення подружжя і постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них або інтересам їхніх дітей.

Оскільки між сторонами виник спір про наявність підстав розірвання шлюбу, згідно частини 1 та 3 ст. 60 ЦПК України, обов'язок довести ті обставини, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу стало неможливим, лежить виключно на позивачеві.

Всупереч цьому, позивач в судовому засіданні обмежився лише голослівними твердженням про наявність іншої жінки та небажання жити з відповідачкою. Будь яких доказів, які мають значення для ухвалення рішення у справі ним не надано.

За таких обставин колегія суддів констатує, що на теперішній час обставини, які суд вважав встановленими в дійсності позивачем не доведені, а це відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 309 ЦПК України є підставою для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні позову.

Крім цього, суд першої інстанції розірвав шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, якого в природі не існує, оскільки згідно свідоцтва про шлюб відповідачка після реєстрації шлюбу залишила собі прізвище ОСОБА_2 (а.с.7).

Керуючись ст.ст. 209, 307, 309, 316 ЦПК України, колегія суддів, -

вирішила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Ужгородського міськрайонного суду від 19 липня 2006 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову  ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, однак може бути оскаржено до Верховного Суду України протягом двох місяців шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.