Справа №22-1440/06 головуючий у 1 інстанції: Бедьо В.І.
Категорія -10 доповідач: Чужа Ю.Г.
УХВАЛА
іменем України
19 жовтня 2006 року м. Ужгород
Колегія суддів палати в цивільних справах апеляційного суду Закарпатської області в складі: головуючого Чужі Ю.Г.,. суддів: Власова CO., Купина М.М., при секретарі ПІпонтак В.В., з участю апелянта ОСОБА_1 та представника відповідача ОСОБА_2, розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Ужгороді цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1, в інтересах ОСОБА_3, на рішення Ужгородського міськрайонного суду від 30 червня 2006 року, -
встановила:
ОСОБА_1, в інтересах ОСОБА_3, оскаржила в апеляційному порядку рішення Ужгородського міськрайонного суду від 30 червня 2006 року, яким відмовлено її довірителю ОСОБА_3 у задоволенні позову до ОСОБА_4 та ОСОБА_5 про визнання недійсним договору купівлі - продажу частини будинковолодіння.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 ставить питання про скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення про задоволення позовних вимог, посилаючись на те, що судом при розгляді справи були порушені норми матеріального та процесуального права, які призвели до постановления неправильного рішення.
В суді апеляційної інстанції апелянт скаргу підтримала в повному обсязі. Представник відповідача скаргу вважає безпідставною, а рішення суду законним та обґрунтованим.
Заслухавши осіб, які взяли участь у розгляді справи, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає з наступних підстав.
По справі належними доказами встановлено, що позивач ОСОБА_3 22 лютого 2002 року, на підставі нотаріально посвідченого доручення, уповноважив відповідачку ОСОБА_5 продати належну йому на праві приватної власності квартиру № 1 (20/100 частин будинковолодіння) в будинку АДРЕСА_1 (а.с. 13).
18 листопада 2002 року ОСОБА_5, діючи по дорученню від імені ОСОБА_3 -нотаріально иоевідчений договір кутвлкіродажу квартири з відповідачкою"ПО-справі ОСОБА_4). (а.с. 10-11).
Зі змісту договору видно, що загальна вартість будинку на час продажу квартири, згідно довідки-характеристика бюро технічної інвентаризації, становила 88537 грн., а продаж квартири (20/100 частин) вчинено за 20537 грн.
Відповідно до змісту ч. 1 ст. 57 ЦК України в редакції 1963 року (норма діяла на момент укладення договору купівлі-продажу) угода укладена внаслідок обману і зловмисної угоди представника одної сторони з другою стороною може бути визнана недійсною за позовом потерпілого, за умови доведеності цих фактів.
Згідно ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Всупереч цим вимогам закону позивач в судовому засіданні не довів тих обставин, що угода про відчуження квартири була укладена всупереч його волі, внаслідок обману та зловмисної угоди, відповідачів. Твердження позивача голослівні і не підтверджені жодними доказами.
Крім цього, в суді апеляційної інстанції представник позивача визнала, що її довіритель до правоохоронних органів з приводу незаконного, на його думку, відчуження квартири взагалі не звертався.
За таких обставин колегія суддів вважає, що суд першої інстанції при розгляді даної справи вірно встановив фактичні обставини справи, правильно застосував матеріальний закон, дотримався процедури розгляду справи та постановив законне та обґрунтоване рішення.
Доводи апеляції висновків суду не спростовують, а тому до уваги взяті бути не можуть.
Керуючись ст.ст. 209, 307,308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів, -
ухв алила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1, в інтересах ОСОБА_3, відхилити, а рішення Ужгородського міськрайонного суду від 30 червня 2006 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом двох місяців шляхом подачі скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.