Справа №11a-3024 2006 p. Головуючий у 1 інстанції Грицаюк Н.М. Доповідач Самойленко А.І.
УХВАЛА
Іменем України
17 жовтня 2003 року
Апеляційний суд Донецької області у складі:
головуючого Самойленко А.І.
суддів Яременка А.Ф., Свіягіної І.М. з участю
прокурора Каушана І.В.
потерпілої ОСОБА_1
засудженого ОСОБА_2 розглянув у відкритому судовому засіданні в місті Донецьку справу за апеляціями прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, потерпілої ОСОБА_1, захисника ОСОБА_3, засудженого ОСОБА_2 на вирок Центрально-міського районного суду м.Горлівки Донецької області від 14 червня 2006 року, яким
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця і мешканця
м.Горлівки Донецької області, не судимого засуджено за ст.115 ч.1 КК України на 11 років позбавлення волі.
ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні умисного убивства ОСОБА_4 за таких обставин.
28 жовтня 2005 року приблизно о 20-й годині 30 хвилин, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння в будинку АДРЕСА_1, намагався вступити у статеві відносини з ОСОБА_4, однак отримав відмову. На грунті особистих неприязних стосунків з останньою, які раптово виникли, ОСОБА_2 з метою позбавлення життя ОСОБА_4 наніс їй численні удари руками і ногами в голову і по тулубу, а потім вдарив її не менше як 2 рази дерев'яною скалкою по голові. Після цього він сокирою, яка була у нього, вдарив потерпілу не менше як 5 разів по голові, шиї і грудній клітині спереду. Внаслідок цих дій ОСОБА_2 ОСОБА_4 була завдана сполучена травма тіла, яка супроводжувалась переломами кісток черепа, крововиливом під м'які оболонки мозку, переломом грудини, двосторонніми переломами ребер, переломом ріжка під'язикової кістки, щитовидного хряща, забиттям серця, легенів, щитовидної залози, забитою раною голови, крововиливом, садном на шиї і грудній клітині. Через отримані тілесні ушкодження, внаслідок шоку потерпіла ОСОБА_4 померла на місці. В апеляціях:
прокурор просить скасувати вирок суду першої інстанції і постановити свій вирок, яким призначити засудженому покарання у виді 13 років позбавлення волі, посилаючись на надмірну м'якість покарання, призначеного ОСОБА_2;
потерпіла ОСОБА_1 просить скасувати вирок, а справу направити на новий судовий розгляд для призначення ОСОБА_2 більш суворого покарання, посилаючись на те, що засуджений вчинив убивство потерпілої з особливою жорстокістю, поєднане з намаганням зґвалтувати потерпілу, що не було враховано судом першої інстанції при призначенні покарання засудженому;
захисник ОСОБА_3 просить перекваліфікувати дії ОСОБА_2 зі ст.115 ч.1 на ст.121 ч.1 КК України і призначити засудженому мінімальне покарання. В обгрунтування доводів апеляції посилається на те, що суд першої інстанції безпідставно не взяв до уваги обгрунтовані твердження ОСОБА_2 про відсутність у нього умислу на убивство потерпілої, оскільки він захищався у своєму будинку від потерпілої і двох чоловік, які незаконно проникли у його будинок, а на його зауваження напали на нього, застосувавши фізичне насильство;
засуджений ОСОБА_2 в своїй апеляції і доповненнях до неї, посилаючись на ті ж обставини, що і захисник ОСОБА_3, просить перекваліфікувати його дії зі ст.115 ч.1 на ст.118 КК України, стверджуючи, що він діяв у межах необхідної оборони але перевищив її межі.
Заслухавши доповідача, прокурора, потерпілу ОСОБА_1, засудженого ОСОБА_2, які підтримали свої апеляції, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляцій, апеляційний суд вважає, що апеляції підлягають частковому задоволенню, а вирок суду - скасуванню з поверненням справи на новий судовий розгляд, виходячи з наступного.
Згідно вимог ст.ст.64, 334 КПК України при розгляді справи в суді підлягають доказуванню подія злочину (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення злочину), винність обвинуваченого у вчиненні злочину і мотиви злочину, а при постановленні обвинувального вироку його мотивувальна частина повинна містити формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, з зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків злочину, форми вини і мотивів злочину, доказів вини та мотивів, з яких суд відкидає інші докази.
Засуджений ОСОБА_2 як під час досудового слідства, так і в судовому засіданні стверджував, що убивство потерпілої вчинив захищаючись від нападу трьох осіб, які протиправно проникли в його будинок, в числі яких була і потерпіла.
Постановляючи вирок щодо ОСОБА_2 і визнавши його винним у вчиненні умисного убивства за вказаних у вироку обставин, суд першої інстанції навів у вироку усі докази у справі, які за своїм змістом можуть тлумачитись як на підтвердження версії засудженого щодо обставин і мотивів його дій, так і на підтвердження обставин, які визнав встановленими суд.
Так, у вироку суду на підтвердження вини ОСОБА_2 наведені показання свідка ОСОБА_8, які узгоджуються з висновками суду про обставини вчинення ОСОБА_2м злочину, а також показання свідків ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7.
Однак, свідок Андріянова позитивно характеризувала ОСОБА_2 і пояснила, що дійсно її чоловік і син неодноразово бачили як у будинок ОСОБА_2 проникали сторонні особи і навіть мав місце підпал цього будинку.
Свідок ОСОБА_6 пояснила, що в кінці вересня 2005 року ОСОБА_2, повернувшись із свого будинку, розказав їй, що він з кимось побився і ці люди можуть переслідувати його. Свідок ОСОБА_7 також пояснив, що ОСОБА_2 29 вересня 2005 року розказував йому, що він з кимось побився.
Таким чином, показання зазначених свідків, які наведені на підтвердження висновків суду про обставини вчинення злочину, фактично не узгоджуються з цими висновками, а в певній мірі узгоджуються з доводами засудженого.
У вироку суду зазначено, що фактичні дії засудженого, показання свідка ОСОБА_8, відсутність у ОСОБА_2 видимих тілесних ушкоджень спростовують доводи останнього про наявність самооборони. Однак, такий висновок носить неконкретний характер, оскільки з нього неможливо зробити висновок чи взагалі ті події, на які посилався засуджений не мали місця фактично, чи вони мали місце, але не містять певних ознак необхідної оборони. При цьому, судом не встановлено яким іншим чином, ніж про це стверджував засуджений, потерпіла ОСОБА_4 опинилась в будинку ОСОБА_2.
Наведені обставини свідчать про порушення судом вимог ст.ст.64, 334 КПК України, тобто, про істотні порушення кримінально-процесуального закону, які виключали можливість постановления вироку.
Крім цього, визнавши ОСОБА_2 винним у вчиненні умисного убивства потерпілої за вказаних у вироку обставин, суд першої інстанції не врахував належним чином ступінь тяжкості і конкретні обставини вчинення цього злочину, зокрема те, що цей особливо тяжкий злочин вчинено з низинних мотивів, у стані алкогольного сп'яніння, через що призначене засудженому покарання не може бути визнане справедливим через його м'якість, про що обгрунтовано вказано в апеляціях прокурора і потерпілої.
Тому цей вирок суду підлягає скасуванню з поверненням справи на новий судовий розгляд під час якого необхідно з належною повнотою відповідно до вимог ст.64 КПК України встановити фактичні обставини вчинення злочину, наявним у справі доказам дати відповідну оцінку у вироку і в разі доведеності вини ОСОБА_2 призначити йому покарання відповідно до вимог ст.65 КК України.
Враховуючи наведене, керуючись вимогами ст.ст.365, 366 КПК України, апеляційний суд
ухвалив:
Апеляції прокурора, потерпілої ОСОБА_1, захисника ОСОБА_3, засудженого ОСОБА_2 задовольнити частково. Вирок Центрально-міського районного суду м.Горлівки Донецької області від 14 червня 2006 року щодо ОСОБА_2 скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд у той же суд в іншому складі суддів.
Запобіжний захід щодо ОСОБА_2 залишити без зміни у виді взяття його під варту.