РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

_____________________________________________________________________

Справа №: 22-ц/0190/5831/2012Головуючий суду першої інстанції:Захарченко Л.А.

Доповідач суду апеляційної інстанції:Дралло І. Г.

РІШЕННЯ

"08" листопада 2012 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:

Головуючого суддіДралла І.Г.,

Суддів Білоусової В.В., Іващенко В.В.,

При секретаріЩегловій Н.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7 про розірвання договору та стягнення коштів, за апеляційною скаргою ОСОБА_6 на рішення Сімферопольського районного суду АР Крим від 3 липня 2012 року, -

в с т а н о в и л а :

ОСОБА_6 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_7 про розірвання договору та стягнення коштів.

Вимоги мотивовані тим, що між сторонами 12 червня 2009 року укладений договір про передачу права погашення коштів за кредитним договором від 11 квітня 2008 року №6298264, який позивачка виконувала належним чином замість відповідачки. За умовами укладеного договору ОСОБА_6 повинна погашати кредит ОСОБА_7 перед ЗАТ «Перший Український Міжнародний Банк», а після сплати кредиту ОСОБА_7 зобов'язалася переоформити на ОСОБА_6 право власності на квартиру АДРЕСА_1. Крім того, у день підписання договору ОСОБА_6 передала ОСОБА_7 25000 доларів США в рахунок оплати за купівлю квартири. Отримавши ключі від квартири і документи на неї, позивачка зробила у квартирі ремонт, але відповідачка за власною ініціативою змінила умови виконання договору і в січні 2010 року стала вимагати дострокового погашення кредиту, а отримавши відмову забрала ключі від квартири і вселила в квартиру сторонніх осіб. ОСОБА_6 просить суд розірвати договір від 12 червня 2009 року «Про передачу права погашення коштів за кредитним договором від 11 квітня 2008 року № 6298264» та стягнути 317 940 гривень витрачених нею у зв'язку з укладеним договором.

Рішенням Сімферопольського районного суду АР Крим від 3 липня 2012 року у задоволенні позовних вимог відмовлено за їх недоведеністю, необґрунтованістю та безпідставністю.

Не погодившись з вказаним рішенням суду ОСОБА_6 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити у справі нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що рішення суду є незаконним та необґрунтованим, постановлено з порушенням норм матеріального і процесуального права, при висновках суду, які не відповідають фактичним обставинам у справі.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню виходячи з наступних підстав.

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_6 суд першої інстанції виходив з того, що 11 квітня 2008 року між ЗАТ «Перший Український Міжнародний Банк» та відповідачкою ОСОБА_7 укладено кредитний договір №6298264, згідно з яким Банк надав відповідачці кредит в сумі 390 000 гривень строком до 11 квітня 2028 року включно, зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмір 14,49 % на придбання квартири АДРЕСА_1.

12 червня 2009 року між ОСОБА_6 і ОСОБА_7 укладено договір «Про передачу права погашення коштів за кредитним договором від 11 квітня 2008 року №6298264» відповідно до п.1.1. якого ОСОБА_7 передала право на сплату суми згідно договору іпотеки №6313003 від 11 квітня 2008 року і кредитного договору №6298264 від 11 квітня 2008 року ОСОБА_6 з 1 липня 2009 року. Крім того, ОСОБА_6 передала суму у розмірі 25000 доларів США ОСОБА_7 у якості авансу за квартиру АДРЕСА_1.

Суд першої інстанції встановив, що у січні 2010 року ОСОБА_7 в усній формі змінила умови договору, зобов'язавши позивачку достроково сплатити залишок суми за кредитним договором. Разом з тим, оскільки переведення боргу було здійснено з порушенням вимог статті 520 ЦК України, без згоди кредитора, суд не знайшов підстав для розірвання договору про переведення боргу вважаючи його таким, що не створив юридичних наслідків. Крім того, суд виходив з того, що позивачка не довела належними і допустимими доказами, що саме вона сплачувала кредит за ОСОБА_7 і за власні кошти здійснила ремонт її квартири за дорученням і зі згоди власника квартири.

Стосовно вимог про стягнення авансу 25000 доларів США за квартиру, суд виходив з того, що з такими вимогами ОСОБА_6 повинна звернутися до суду з позовом в порядку глави 83 ЦК України.

Проте цілком погодитися з такими висновками суду першої інстанції не можна.

Відповідно до правил ст. 303 ЦПК України, при розгляді справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Представник ОСОБА_6 у судовому засіданні підтримав позовні вимоги і доводи апеляційної скарги, але погодився з рішенням суду в частині відмови у розірванні договору.

ОСОБА_7 та її представники повторно не з'явилися в судове засідання будучи повідомленими завчасно про час і місце судового засідання, у зв'язку з чим справа розглядається за їх відсутністю на підставі доказів, які є в матеріалах справи.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_7 11 квітня 2008 року уклала з ЗАТ «Перший Український Міжнародний Банк» кредитний договір №6298264 на 390 000 гривень зі сплатою 14,49% річних строком до 11 квітня 2028 року. На кредитні кошти була придбана квартира АДРЕСА_1, яка є предметом іпотеки.

ОСОБА_6 і ОСОБА_7 уклали 12 червня 2009 року договір про передачу права погашення суми згідно кредитного договору від 11 квітня 2008 року №6298264, згідно умов якого ОСОБА_6 взяла на себе зобов'язання сплачувати кредит за ОСОБА_7, а остання зобов'язалася після сплати кредиту переоформити квартиру на ОСОБА_6 В якості авансу за купівлю квартири ОСОБА_6 передала ОСОБА_7 25000 доларів США, що підтверджується розпискою (а.с.214).

Договір ОСОБА_6 і ОСОБА_7 уклали без згоди кредитора, чим порушили статтю 520 ЦК України.

За таких обставин суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що укладений між позивачкою і відповідачкою договір не утворив юридичних наслідків, у зв'язку з чим не може бути розірваний.

На підтвердження сплати кредиту за ОСОБА_7 з боку ОСОБА_6 були надані квитанції, але всі вони від імені ОСОБА_7, у зв'язку з чим суд першої інстанції обґрунтовано відмовив у стягненні зазначених сум, оскільки є недоведеним у визначеному цивільним процесуальним законом, що ці суми сплатила ОСОБА_6 за рахунок особистих коштів.

На підтвердження витрат пов'язаних з ремонтом квартири ОСОБА_7 з боку ОСОБА_6 були надані квитанції, товарні чеки та ордери на придбання матеріалів і оплату послуг, але суд першої інстанції на підставі повного та всебічного з'ясування фактичних обставин дійшов правильного висновку, що позивачкою є недоведеним у визначеному законом порядку, що зазначені витрати були понесені саме у зв'язку з ремонтом квартири ОСОБА_7

Зазначені обставини не спростовуються доводами апеляційної скарги ОСОБА_6, у зв'язку з чим немає правових підстав для скасування рішення суду першої інстанції в зазначеній частині.

Разом з тим, судом апеляційної інстанції безперечно встановлено, що ОСОБА_6 передала ОСОБА_7 аванс за квартиру в сумі 25000 доларів США. Оскільки квартира знаходиться під іпотекою, ОСОБА_7 не має можливості продати спірну квартиру, у зв'язку з чим аванс, який вона отримала за квартиру є безпідставно набутим майном, яке за правилами статті 1212 ЦК України ОСОБА_7 зобов'язана повернути ОСОБА_6

Посилання суду першої інстанції на те, що ОСОБА_6 повинна звернутися до суду з позовом в порядку глави 83 ЦК України, суд апеляційної інстанції вважає помилковим.

ОСОБА_6 у позовній заяві виклала фактичні обставини передачі 25000 доларів США, правильно визначила їх правову природу, як аванс за квартиру, яку відповідачка немає наміру і можливості продати, підтвердила свої доводи оригіналом розписки, просила стягнути ці кошти з відповідачки, але не послалася на правову норму, що регулює спірні правовідносини.

Проте, згідно правил статті 214 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин тощо.

Таким чином, з'ясувавши фактичні обставини у справі, суд повинен визначитися з нормою матеріального права, яка регулює спірні правовідносини і застосувати її. Та обставина, що ОСОБА_6 не послалася на норму матеріального права, яка регулює спірні правовідносини, не є підставою для відмові у позові про стягнення безпідставно набутих 25000 доларів США.

З урахуванням наведеного, суд апеляційної інстанції приходить до переконання в тому, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню за правилами статті 309 ч.4 ЦПК України в частині відмови у стягненні 25000 доларів США з ухваленням в цієї частині нового рішення про стягнення з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_6 25000 доларів США, що на час розгляду справи становить за курсом НБУ 199 825 гривень.

Також, згідно правил статті 88 ЦПК України з ОСОБА_7 підлягає стягненню на користь ОСОБА_6 на відшкодування судових витрат 1700 гривень відповідно до задоволених позовних вимог і квитанцій, які є в матеріалах справи.

Оскільки в іншій частині рішення суду відповідає вимогам статті 213 ЦПК України і не спростовується доводами апеляційної скарги, воно залишається без змін відповідно до положень статті 308 ЦПК України.

Керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 308, 309, 313-316 ЦПК України, колегія суддів, -

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_6 задовольнити частково.

Рішення Сімферопольського районного суду АР Крим від 3 липня 2012 року скасувати в частині відмови у позові про стягнення 25000 доларів США і ухвалити в цієї частині нове рішення.

Стягнути з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_6 199 825 гривень та на відшкодування судових витрат 1700 гривень, а загалом стягнути 201 525 гривень.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів до суду касаційної інстанції.

Судді : Дралло І.Г. Білоусова В.В. Іващенко В.В.