ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ
__________________________________________________________________________________________________________________________________________
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
РІШЕННЯ
|
"15" липня 2008 р. |
Справа № 22/78-08-1591 |
За позовом Державного підприємства "Ізмаїльське лісове господарство";
до відповідача Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
про розірвання договору про сумісну діяльність
Суддя Торчинська Л.О.
Представники:
Від позивача: Смолей С.І. - представник за довіреністю № б/н від 28.01.2008р.;
Від відповідача: ОСОБА_1. та ОСОБА_2. -за довіреністю №К-6117 від 09.10.2007р.;
СУТЬ СПОРУ: позивач Державне підприємство „Ізмаїльське лісове господарство” звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою до відповідача Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про розірвання договору про сумісну діяльність № 30 від 22.12.2004р.
Представник позивача в судове засідання з'явився та просив суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, з підстав викладених у позовній заяві.
Представник відповідача в судове засідання з'явився та просив суд відмовити в задоволенні позову, з підтавав викладених у відзиві на позов.
В судовому засіданні оголошувалась перерва з 03.06.2008р. по 18.06.2008р. та з 09.07.2008р. по 15.07.2008р. в порядку ст.. 77 ГПК України.
Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив:
22 грудня 2004 року між позивачем ДП «Ізмаїльське лісове господарство»та відповідачем фізичною особою ОСОБА_1 було укладено договір № 30 «Про сумісну діяльність», у відповідності до умов договору сторони зобов'язані без створення юридичної особи, шляхом об'єднання грошових коштів, майна та інтелектуальної власності спільно діяти в сфері ведення лісового та ставкового господарства для досягнення спільних цілей - раціонального освоєння, використання та якісного поліпшення водоймища на території площею 7 га.
Як зазначає позивач у своєму позові, договір укладений без додержання вимог діючого законодавства України. Територія по договору є природно-заповідною зоною та прибережною захисною смугою уздовж озера. Для користування об'єктів природно-заповідного фонду повинна бути проведена екологічна експертиза, яка є обов'язковою у процесі господарської та іншої діяльності, що передбачено ст.ст. 26, 27 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища». Також землі прибережної смуги відносяться до земель водного фонду, де потрібне встановлення меж ділянки в натурі (на місцевості) і обов'язкове отримання відповідного дозволу на відповідний вид діяльності. На цій земельній ділянці забороняється діяльність, яка негативно впливає на її стан, а саме: розорювання земель, будівництво будь-яких споруд, накопичування твердих відходів виробництва, що передбачено Порядком користування земель водного фонду.
Пунктом 4 договору передбачено, що відповідач зобов'язується використовувати водоймища та прилягаючу територію за цільовим призначенням згідно з договором та забезпечити їх охорону.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
В матеріалах справи знаходиться акт перевірки земель державного лісового фонду від 13.03.2007р., відповідно до якого комісією в складі директора ДП „Ізмаїльське лісове господарство”, мисливствознавця, лісничого Вилківського лісництва складено акт про те, що під час огляду в натурі кв. 11 уч. 9 Вилківського лісництва було виявлено, що дім знаходиться в с хибному стані біля будівлі знаходиться сміття, у лісі та біля сараю висять рибні сітки, було найдено декілька стволів свіжо з рублених дерев (сосна) та кущів, а також у своли живих дерев вбиті дошки та різні металеві предмети і т.д. Крім того, актом від 20.07.2007р., встановлено, що комісією в складі директора ДП „Ізмаїльське лісове господарство”, мисливствознавця, лісничого Вилківського лісництва складено акт про те, що під час огляду в натурі кв. 10 вид. 25 Вилківського лісництва дійшли висновку, що після пожежі, яка відбулася 19.06.2007 р. частково пошкоджені дерева сосни кримської, в місячний термін всохли до припинення росту в кількості 6 шт., діаметром на 20 - 2 шт., 16 - 1 шт. 18-1 шт., 22 -1шт., 14-1шт., про що складено протокол № 053 від 20.07.2007 р., сума збитків склала 1265 грн., а також були виявлені (на березі) браконьєрські сітки. 13
Крім того, позивач зазначив, що листом № 215 від 04.10.2005 р. відповідачу було направлено повідомлення про невідповідність договору вимогам діючого законодавства та пропозиція про приведення договору у відповідність з законодавством України. Обговоривши пропозиції, сторони домовилися про вирішення цього питання до 25.10.2005 р. Але питання було між сторонами не вирішене і ніяких договорів та змін до договору не підписувались. Тому позивач направив лист № 337 від 05.12.2005 р. про розірвання договору, що передбачено п. 10.2. договору.
Згідно ч. 2 ст. 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
Відповідно до ст.175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до п. п. 1,2 ст. 193 ГК України, яка цілком кореспондується із ст.526 ЦК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін в силу положень ч. 2 ст. 598 цього Кодексу допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.
Зокрема ч.1 ст. 782 ЦК України закріплює в якості підстави для односторонньої відмови наймодавця від договору найму факт невнесення наймачем плати за користування річчю протягом трьох місяців підряд. Право на відмову від договору виникає у наймодавця після настання строку внесення плати за користування майном за третій місяць. Наймодавець має право відмовитись від договору у такому випадку, незалежно від того, внесе наймач у подальшому плату за користування чи ні. Тому, навіть у разі внесення наймачем плати за користування після настання оплати за третій місяць, наймач вправі відмовитися від договору найму.
Крім того, як встановлено матеріалами справи, в порушення п. 4 договору оренди відповідачем не здійснюється оплата у розмірі 336,00 грн. з квітня 2005р., таким чином за відповідачем є заборгованість у розмірі 10909,94грн.
Отже, керуючись ст.ст. 44,49, 82-85 Господарського
процесуального кодексу України, суд
ВИРІШИВ:
1. Позов задовольнити повністю.
2. Розірвати договір про сумісну діяльність № 30 від 22.12.2004 р., укладений між ДП Ізмаїльське лісове господарство»та Фізичною особою ОСОБА_1 .
Рішення суду набуває законної сили в порядку ст.85 ГПК України.
Накази видати в порядку ст. 116 ГПК.
Рішення підписано 18.07.2008р.
Суддя Торчинська Л.О.