ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ 

 ПОСТАНОВА         

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ         

 

05 березня 2008 р.

№ 6/34-92

 

Вищий  господарський  суд  України  в  складі  колегії  суддів:

 

Бернацької Ж.О. -головуючої (доповідач),

 

Мележик Н.І.,

 

Подоляк О.А.,

 

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу відкритого акціонерного товариства “ВТБ Банк” в особі Луцької філії ВАТ “ВТБ Банк” на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 03.07.2007 р. у справі господарського суду Волинської області № 6/34-92 за позовом суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_1, м. Ківерці до акціонерного комерційного банку “Мрія” (з 17.04.2007 р. відкрите акціонерне товариство “ВТБ Банк”) в особі Луцької філії про визнання договору частково недійсним

 

за участю представників сторін:

 

від позивача: не з'явилися,

 

від відповідача: не з'явилися, -

 

ВСТАНОВИВ:

 

Позивач - суб'єкт підприємницької діяльності -фізична особа ОСОБА_1 у лютому 2007 року звернувся до господарського суду Волинської області з позовною заявою до відповідача - акціонерного комерційного банку “Мрія” (з 17.04.2007 р. відкрите акціонерне товариство “ВТБ Банк”) в особі Луцької філії про визнання пункту 6.8 кредитного договору № 656 від 05.05.2004 р. недійсним, посилаючись на те, що вказаний пункт договору обмежує  право позивача розпоряджатися своїм майном.

Рішенням господарського суду Волинської області від 15.03.2007 р. (суддя Пахолюк В.А.) позов задоволено: кредитний договір № 656 від 05.05.2004 р., укладений між АКБ “Мрія” в особі Луцької філії та підприємцем ОСОБА_1 в частині забезпечення зобов'язання, а саме пункти 3.5, 6.8 визнано недійсним.

Рішення мотивоване тим, що оскільки спірні пункти 3.5, 6.8 договору суперечать Конституції України, Цивільному кодексу України, обмежуючи право позивача на свій розсуд володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном і право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, що не суперечать закону.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 03.07.2007 р. (судді: Скрутовський П.Д. -головуючий, Онишкевич В.В., Слука М.Г.) задоволено клопотання відповідача про заміну сторони правонаступником, рішення господарського суду Волинської області від 15.03.2007 р. змінено, пункт 6.8 кредитного договору № 656 від 05.05.2004 р. визнано недійсним.

Не погоджуючись з прийнятою постановою апеляційної інстанції, відповідач - акціонерний комерційний банк “Мрія” (з 17.04.2007 р. відкрите акціонерне товариство “ВТБ Банк”) в особі Луцької філії звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою про її скасування в частині визнання недійсним пункту 6.8 кредитного договору № 656 від 05.05.2004 р., посилаючись на те, що визнання недійсним даного пункту кредитного договору є порушенням прав кредитора.

Обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судами обох інстанції встановлено, що 05.05.2004 р. між акціонерним комерційним банком “Мрія” (з 17.04.2007 р. відкрите акціонерне товариство “ВТБ Банк”) в особі Луцької філії (кредитодавець) та приватним підприємцем ОСОБА_1 (позичальник) укладено кредитний договір, відповідно до умов якого кредитодавець зобов'язався відкрити кредитну лінію позичальнику в сумі 79000 грн., терміном на 12 місяців до 04.05.2005 р. зі сплатою 24 % річних.

Рішенням Ківерцівського районного суду від 16.08.2005 р. в справі № 2-857/2005, рішенням господарського суду Волинської області від 10.01.2006 р. в справі № 04/122-50 встановлено, що на виконання умов даного договору, кредитодавець надав підприємцю кредитні кошти в сумі 79000 грн.

У розділі 3 кредитного договору зазначено, що з метою забезпечення кредиту, відповідно до норм чинного законодавства, забезпеченням даного договору можуть бути: договір застави та/або договір іпотеки, договір гарантії, договір поруки. При цьому, передбачено, що кредитодавець може вимагати від позичальника надання одного або декількох видів забезпечення.

Відповідно до пункту 3.5 кредитного договору, кредит забезпечується всім належним позичальнику майном, коштами та всіма активами, що належать йому на праві власності, перебувають у нього на балансі, незважаючи на терміни, коли і як вони придбанні, і на які може бути звернено стягнення у порядку, встановленому законодавством України.

Згідно пункту 6.8 договору, позичальник на час дії договору, без згоди кредитодавця не має права передавати у заставу (інше забезпечення) свої активи за позиками інших кредитодавців, або іншим чином проводити відчуження належного йому майна, не має права виступати гарантом (поручителем) по відношенню до інших юридичних (фізичних) осіб, не має права здійснювати будь-яку реорганізацію юридичної особи, не має права змінювати форму власності та проводити реорганізацію підприємства.

З метою забезпечення кредиту, 11.05.2004 р. між акціонерним комерційним банком “Мрія” (з 17.04.2007 р. відкрите акціонерне товариство “ВТБ Банк”) в особі Луцької філії та приватним підприємцем ОСОБА_1 укладено договір застави майна загальною вартістю 158000 грн., а також договір поруки від 11.01.2005 р. на всю суму зобов'язання за кредитним договором, в тому числі проценти, відсотки за користування кредитом.

Позичальник кредитні кошти у визначений строк не повернув.

Згідно частини 1 статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до частини 1 статті 626, частини 1 статті 628 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, а зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 203 Цивільного кодексу України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

В силу статті 228 Цивільного кодексу України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Відповідно до статті 21 Конституції України, усі люди є вільні і рівні у своїй гідності та правах. Права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними.

Згідно статті 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї

інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Частиною 1 статті 215 Цивільного кодексу України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього кодексу.

Згідно статті 217 Цивільного кодексу України, недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.

Пункт 3.5 кредитного договору відповідає вимогам чинного законодавства України з огляду на вимогу частини 1 статті 52 Цивільного кодексу України, відповідно до положень якої фізична особа - підприємець відповідає за зобов'язаннями, пов'язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном, крім майна, на яке згідно закону не може бути звернено стягнення.

Суд апеляційної інстанції правильно дійшов висновку, що визнання недійсним пункту 3.5 кредитного договору не є предметом даного спору, тому місцевий господарський суд помилково визнав його недійсним.

Враховуючи наявність укладених між сторонами договорів застави від 11.05.2004 р., поруки від 11.01.2005 р. на всю суму зобов'язання за кредитним договором № 656, включаючи проценти, відсотки за користування кредитом, апеляційна інстанція дійшла правильного висновку щодо визнання недійсним пункту 6.8 кредитного договору № 656 від 05.04.2004 р., оскільки відповідно до статті 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Таким чином, у кредитодавця були правові підстави для забезпечення кредитного договору лише у межах суми зобов'язання, яке виникло, тобто повернення суми кредиту та сплати відсотків за користування.

Зміст пункту 6.8 кредитного договору суперечить Конституції України, законам України, оскільки обмежує право суб'єкта підприємницької діяльності на власний розсуд володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, а також право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, що не суперечать закону, тому таке положення правомірно визнано недійсним судами обох інстанцій.

Апеляційною    інстанцією   також    правомірно  задоволено   клопотання    про    заміну   сторони  - АКБ  “Мрія”   його    правонаступником  - ВАТ  “ВТБ   Банк”  у  порядку  статті  25   Господарського  процесуального  кодексу    України,    що   підтверджується   свідоцтвом    про   державну

реєстрацію юридичної особи, Довідкою з ЄДРПО України та Статутом ВАТ “ВТБ Банк”.

Враховуючи викладене, постанова Львівського апеляційного господарського суду від 3 липня 2007 року у справі господарського суду Волинської області № 6/34-92 винесена з додержанням вимог матеріального та процесуального законодавства, і підстав для її скасування колегія суддів не вбачає.

Враховуючи наведене та керуючись статтями 111⁵, 111⁷, 111⁹, 111¹¹ Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

 

ПОСТАНОВИВ:

 

Касаційну скаргу відкритого акціонерного товариства ВТБ Банк в особі Луцької філії залишити без задоволення.

Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 3 липня 2007 року у справі господарського суду Волинської області № 6/34-92 залишити без змін.

 

Головуючий:

Ж. Бернацька

 

Судді: Н. Мележик

 

О. Подоляк