ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ 

 ПОСТАНОВА         

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ         

 

08 липня 2008 р.

№ 17/173-07

 

Вищий  господарський  суд  України  в  складі  колегії  суддів:

 

Бернацької Ж.О. -головуючої (доповідач),

 

Мележик Н.І.,

 

Шевчук С.Р.,

 

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційне подання першого заступника прокурора Сумської області на рішення господарського суду Сумської області від 18.12.2007 р. та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 04.03.2008 р. в справі № 17/173-07 господарського суду Сумської області за позовом заступника прокурора Сумської області в інтересах держави в особі Сумського обласного управління “Сумиекономресурси” з утилізації відходів як вторинної сировини державної компанії “Укрекокомресурси” Кабінету Міністрів України до товариства з обмеженою відповідальністю “Екологія Сумщини”, третя особа без самостійних вимог на предмет спору: ОСОБА_1 про визнання права власності

 

за участю: прокурора ГПУ: Дубаса В.А., та представників сторін:

 

від позивача: не з'явилися,

 

від відповідача: не з'явилися, від третьої особи: не з'явилися, -

 

ВСТАНОВИВ:

 

Заступник прокурора Сумської області у березні 2007 року звернувся до господарського суду Сумської області з позовом в інтересах держави в особі Сумського обласного управління “Сумиекономресурси” з утилізації відходів як вторинної сировини державної компанії “Укрекокомресурси” Кабінету Міністрів України (позивач) до відповідача -товариства з обмеженою відповідальністю “Екологія Сумщини” про визнання права власності на спірну нежитлову будівлю, загальною площею 3393, 6 м²,  розташовану за адресою: АДРЕСА_1, за державою в особі державної компанії " Укрекокомресурси " Кабінету Міністрів України.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що спірне майно придбано відповідачем за кошти, перераховані позивачем на виконання договору про сумісну діяльність від 21.04.2003 р., і враховуючи те, що договір розірвано, право власності на спірне майно повинно бути визнано за позивачем.

Справа розглядалася судами неодноразово.

Постановою Вищого господарського суду України від 24.10.2007 р. у зв'язку з незалученням ОСОБА_1, у якої за повідомленням позивача перебуває на праві власності спірне приміщення, касаційне подання заступника Сумської області задоволено, рішення господарського суду Сумської області від 07.05.2007 р., яким в позові відмовлено та постанова Харківського апеляційного господарського суду від 26.07.2007 р.,  якою  вказане рішення залишено без змін, скасовані, справу направлено на новий розгляд в іншому складі суддів до господарського суду Сумської області.

Ухвалою господарського суду Сумської області від 29.11.2007 р. залучено до участі до розгляду справи  ОСОБА_1 в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору.

Рішенням господарського суду Сумської області від 18.12.2007 р. (суддя Лиховид Б.І.), дата підписання рішення - 24.12.2007 р. відмовлено в позові.

Рішення мотивовано тим, що позивачем та прокурором не подано суду належних доказів того, що будівля лабораторного комплексу придбана відповідачем за грошові кошти позивача, зокрема, в платіжному дорученні (виписці банку) відсутня відмітка щодо призначення платежу. Водночас, суд першої інстанції зазначив, що з метою забезпечення сумісної діяльності, відповідач за кошти спільної діяльності в сумі 198186 грн. придбав спірне майно. 

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 04.03.2008 р. (судді: Токар М.В. -головуючий, Івакіна В.О., Сіверін В.І.) рішення господарського суду Сумської області від 18.12.2007 р. залишено без змін.

Не погоджуючись з прийнятими судовими актами, перший заступник прокурора Сумської області звернувся до Вищого господарського суду України з касаційним поданням, в якому просить скасування рішення господарського суду Сумської області від 18.12.2007 р. та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 04.03.2008 р., а справу передати на новий розгляд до місцевого господарського суду.

Касаційне подання обґрунтоване тим, що судами обох інстанцій неправильно застосовані норми матеріального та процесуального права та не в повному обсязі з'ясовані обставини справи,  що мають значення для справи.

У відзиві на касаційне подання ліквідатор відповідача просить судові акти залишити без змін, а касаційне подання без задоволення, вказуючи на безпідставність його доводів.

Заслухавши прокурора, обговоривши доводи касаційного подання, перевіривши правильність застосування норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційне подання підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судами обох інстанцій встановлено, що між  товариством з обмеженою відповідальністю “Екологія Сумщини" (сторона 1) та державною компанією “Укрекокомресурси" (сторона 2) 21.04.2003 р. укладено договір про спільну діяльність № 1.  Відповідно до пункту 1.1 договору, сторони зобов'язувалися спільно діяти для досягнення спільних господарських результатів у сфері збору, сортування, транспортування, переробки та утилізації відходів з метою зменшення негативного впливу відходів на навколишнє середовище і здоров'я громадян і отримання прибутку.

Згідно пункту 2.2 договору, здійснюючи керівництво спільною діяльністю, сторона 1 зобов'язана дотримуватись умов, викладених у додатку № 5 до договору, що є невід'ємною частиною даного договору.                         

Відповідно  до пунктів 1, 2 додатку № 5 до договору № 1 від 21.04.2003 р., у всіх відносинах з третіми особами сторона 1 представляє спільну діяльність від свого імені, але обов'язково посилається на договір про спільну діяльність і доручення на ведення спільних справ, отримане від сторони 2.

Витрати для здійснення спільної діяльності за рахунок коштів спільної діяльності сторона 1 проводить у розмірах та за призначенням, які визначаються у відповідності з необхідністю та потребами спільної діяльності.

Між виробничо-комерційною фірмою “Побутсервіс" у формі товариства з обмеженою відповідальністю (продавець) та товариством з обмеженою відповідальністю “Екологія Сумщини" (покупець) 20.11.2003 р. укладено договір купівлі-продажу нежилого приміщення - будівлі лабораторного корпусу під АДРЕСА_1, площа якого складає 3393, 6 м², розташоване на земельній ділянці Сумської міської ради. 

Будівля лабораторного корпусу передана товариству з обмеженою відповідальністю “Екологія Сумщини" 20.11.2003 р., що підтверджується актом прийому-передачі б/н від 20.11.2003 р.        

Право власності у формі колективної на нежитлову будівлю (лабораторний корпус), загальною площею 3393, 6 м²  зареєстровано за товариством з обмеженою відповідальністю “Екологія Сумщини", що підтверджується витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно НОМЕР_1 від 01.12.2003 р. та довідкою комунального підприємства “Сумське міське бюро технічної інвентаризації” № 09411046 від 02.03.2007 р.

Постановою господарського суду Сумської області від 29.01.2007 р. в справі № 8/621-06 товариство з обмеженою відповідальністю “Екологія Сумщини" визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру та ліквідатором банкрута призначено ОСОБА_2    

На підставі вимог пункту 1 частини 2 статті 26 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом",  речі, визначені родовими ознаками, що належать банкруту на праві володіння або користування, включаються до складу ліквідаційної маси, тому нежитлова будівля (лабораторний корпус), загальною площею 3393, 6 м² включена до ліквідаційної маси.

В ході ліквідаційної процедури між товариством з обмеженою відповідальністю “Екологія Сумщини" в особі ліквідатора - арбітражного керуючого ОСОБА_2 (продавець) та  ОСОБА_1(покупець) 21.05.2007 р. укладено договір купівлі-продажу нежитлового приміщення.

Згідно пунктів 1.1, 1.2 договору від 21.05.2007 р., предметом договору купівлі-продажу є нежитлове приміщення (лабораторний корпус), загальною площею 3393, 6 м², розташоване за адресою: АДРЕСА_1. 

Згідно частини 1 статті 328 Цивільного кодексу України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Відповідно до частини 4 статті 41 Конституції України, частин 1, 2 статті 321 Цивільного кодексу України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Відмовляючи в позові, суди попередніх інстанцій виходили з того, що позивачем та прокурором не надано суду належних доказів того, що будівля лабораторного комплексу придбана відповідачем за грошові кошти позивача, зокрема, в платіжному дорученні (виписці банку) відсутня відмітка щодо призначення платежу.

Водночас, суд першої інстанції у рішенні зазначив, що з метою забезпечення сумісної діяльності, відповідач за кошти спільної діяльності в сумі 198186 грн. придбав спірне майно. Тобто, висновок суду першої інстанції щодо ненадання доказів придбання спірного приміщення на виконання договору про сумісну діяльність та встановлення факту придбання спірного приміщення на виконання договору про спільну діяльність суперечать один одному.

Враховуючи викладене,  судами  обох інстанцій не встановлено за які кошти придбано спірне приміщення. Крім того, судами зазначено, що не надано доказів придбання спірного приміщення на виконання договору про спільну діяльність. 

Між тим,  судами обох інстанцій не досліджена та не надана оцінка платіжному дорученню, за яким придбано спірне приміщення.

При цьому, суд апеляційної інстанції також зазначив, що 11.02.2008 р. проведено державну реєстрацію припинення юридичної особи відповідача у зв'язку з визнанням його банкрутом та виключення з Єдиного державного реєстру.

Проте, ухвала господарського суду Сумської області від 07.02.2008 р. в справі № 8/621-06 про визнання банкрутом товариства з обмеженою відповідальністю “Екологія Сумщини", якою його ліквідовано як юридичну особу, скасована постановою Вищого господарського суду України від 14.05.2008 р.

Відповідно до частин 1, 2 статті 111⁷ Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставинами обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Аналіз наведених доводів в їх сукупності свідчить про неповне з'ясування судами фактичних обставин справи, що мають значення для правильного вирішення спору, та про порушення вимог статті 43 Господарського процесуального кодексу України щодо всебічного, повного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Таким чином, рішення судів попередніх інстанцій підлягають скасуванню, а справа - передачі на новий розгляд до місцевого господарського суду.

 Під час нового розгляду справи суду першої інстанції слід взяти до уваги викладене, вжити всіх передбачених законом заходів для всебічного, повного та об'єктивного встановлення обставин справи, прав та обов'язків сторін, і відповідно до вимог чинного законодавства, вирішити спір.

 Керуючись статтями 111⁵, 111⁷, 111⁹ - 111¹² Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

 

ПОСТАНОВИВ:

 

 Касаційне подання першого заступника прокурора Сумської області задовольнити.

 Рішення господарського суду Сумської області від 18.12.2007 р. та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 04.03.2008 р. в справі № 17/173-07 скасувати.

Справу передати на новий розгляд до  господарського суду Сумської області.

 

Головуючий, суддя:

Ж. Бернацька

 

Судді: Н. Мележик

 

С. Шевчук