АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22-ц/1690/3521/2012 Номер провадження 22-ц/1690/3521/2012 Головуючий по 1-й інстанції: Гальченко О.О. Суддя-доповідач: Чічіль В. А.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 вересня 2012 року м. Полтава
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Полтавської області у складі:
Головуючого: судді Чічіля В.А.,
Суддів: Антонова В.М., Хіль Л.М.,
за участю секретаря: Герасименко Т.В.,
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_3
на ухвалу Полтавського районного суду Полтавської області від 6 серпня 2012 року
у справі за скаргою ОСОБА_3 на бездіяльність відділу державної виконавчої служби Полтавського районного управління юстиції, неправомірні дії державного виконавця відділу державної виконавчої служби Полтавського районного управління юстиції,-
В С Т А Н О В И Л А :
У квітні 2012 року ОСОБА_3 звернувся до суду зі скаргою, у якій зазначав, що відповідно до рішення Полтавського районного суду Полтавської області від 14 березня 1996 року з нього стягуються аліменти на утримання сина ОСОБА_4
Свої вимоги обґрунтовував тим, що до червня 2011 року добровільно сплачував аліменти, квитанції особисто надавав у виконавчу службу, проте, станом на 5 жовтня 2011 року державним виконавцем ВДВС Полтавського РУЮ йому нарахована заборгованість по сплаті аліментів з 1996 року на суму 18 133,80 грн.
Також, згідно отриманого по пошті витягу з державного реєстру обтяжень рухомого майна дізнався, що постановою державного виконавця ВДВС Полтавського РУЮ від 5 жовтня 2011 року накладено арешт на належний йому автомобіль марки ГАЗ-2410, державний номерний знак НОМЕР_1, цього ж дня державним виконавцем проведено вилучення автомобіля.
Зажадавши від держаного виконавця пояснень з приводу арешту його автомобіля, отримав від останнього довідку-розрахунок заборгованості по аліментам станом на 18 жовтня 2011 року на суму 12 058,10 грн.
Після цього, звернувся до суду з позовом про відстрочення сплати заборгованості по аліментам та зняття арешту на автомобіль, у ході розгляду якої державним виконавцем надано суду довідку-розрахунок заборгованості по аліментам, станом на 30 грудня 2011 року на суму 16 178,43 грн.
З приводу зазначених протиріч у довідках-розрахунках заборгованості, звернувся до начальника ВДВС Полтавського РУЮ зі скаргою на бездіяльність державної виконавчої служби та неправомірні дії державного виконавця, у яких просив скасувати постанову про накладення арешту, визнати неправомірні дії державного виконавця Макаренко М.В. та зобов'язати державного виконавця зробити перерахунок заборгованості по аліментам з листопада 2001 року по червень 2011 року, відповідь на який отримав лише 28 березня 2012 року.
У задоволенні скарги відмовлено з підстав того, що державними виконавцями неодноразово з 20 липня 2005 року направлялись вимоги по погашенню заборгованості по аліментам.
Вважаючи вказані відомості про прийняття мір по погашенню заборгованості по аліментам такими, що не відповідають дійсності та розцінюючи їх, як спосіб уникнути відповідальності за бездіяльність державної виконавчої служби, просив визнати бездіяльність ВДВС Полтавського РУЮ за період з 2001 року до 31 грудня 2011 року, неправомірні дії державного виконавця ВДВС Полтавського РУЮ Макаренко М.В в частині нарахування заборгованості по аліментам за період з 1996 року по 30 грудня 2011 року, накладення постановами державного виконавця арешту на належний йому автомобіль марки ГАЗ-2410, державний номерний знак НОМЕР_1, та скасувати їх, зобов'язавши державного виконавця Макаренко М.В. зняти арешт на автомобіль, зобов'язати державного виконавця ВДВС Полтавського РУЮ зробити перерахунок заборгованості по аліментам за період з червня 2011 року по 30 грудня 2011 року згідно довідки по заробітній платі від 26 січня 2012 року.
Ухвалою Полтавського районного суду Полтавської області від 6 серпня 2012 року у задоволенні скарги відмовлено у зв'язку із пропуском терміну звернення до суду без поважних причин.
Стягнуто судові витрати.
Не погодившись з даною ухвалою, її в апеляційному порядку оскаржив представник ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_3, в апеляційній скарзі просить ухвалу місцевого суду скасувати як таку, що постановлена судом з порушенням норм процесуального права, та постановити ухвалу про задоволення заявлених у скарзі вимог.
Перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що скаргу слід задовольнити частково.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 312 ЦПК України, розглянувши скаргу на ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд змінює або скасовує ухвалу суду першої інстанції і постановляє ухвалу з цього питання, якщо воно було вирішено судом першої інстанції з порушенням норм процесуального права або при правильному вирішенні було помилково сформульовано суть.
Місцевим судом встановлено, що на примусовому виконанні у ВДВС Полтавського РУЮ перебуває виконавче провадження про стягнення з ОСОБА_3 аліментів за виконавчим листом №2-2 від 14 березня 1996 року.
Відмовляючи у скарзі на дії виконавчої служби та державного виконавця, місцевий суд виходив з того, що скаржником пропущено без поважних причин строк звернення до суду із даною скаргою та не ставиться питання його поновлення.
Проте погодитися з таким висновком місцевого суду колегія суддів не може, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 383 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього кодексу, порушено їх права чи свободи.
Разом з тим, з огляду на зміст ст. 384 ЦПК України, скаргу може бути подано до суду безпосередньо або після оскарження рішення, дії або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби до начальника відповідного відділу державної виконавчої служби.
Правилами ст. 385 ЦПК України встановлюється загальний десятиденний строк для звернення зі скаргою на дії або бездіяльність державного виконавця.
При цьому, початок строку на оскарження дії або відмови в її вчиненні державним виконавцем в кожному разі повинен визначатися з моменту одержання постанови заінтересованою особою.
Як убачається з матеріалів справи, що у лютому 2012 року ОСОБА_3 звертався до начальника ВДВС Полтавського РУЮ зі скаргою на дії державного виконавця ВДВС Полтавського РУЮ Макаренко М.В. та бездіяльність державної виконавчої служби в цілому (а.с. 19).
27 березня 2012 року на зазначену скаргу ОСОБА_3 направлялась відповідь, за змістом якої йому відмовлено у задоволенні скарги з підстав безпідставності, запропоновано звернутись до суду.
До суду зі скаргою на дії державного виконавця ВДВС Полтавського РУЮ Макаренко М.В. та бездіяльність державної виконавчої служби ОСОБА_3 звернувся 5 квітня 2012 року.
З урахуванням цього, колегія суддів вважає, що строк на звернення до суду ОСОБА_3 не пропущено та у місцевого суду не було підстав для відмови у задоволенні скарги у зв'язку із пропуском строку звернення до суду без поважних причин.
Проаналізувавши зміст вимог скарги, убачається, що ОСОБА_3 просив визнати бездіяльність ВДВС Полтавського РУЮ, а дії державного виконавця ВДВС Полтавського РУЮ Макаренко М.В. неправомірними у частині нарахування заборгованості по аліментам та зобов'язати державного виконавця зробити перерахунок заборгованості.
Вимоги щодо бездіяльності ВДВС Полтавського РУЮ обґрунтовував тим, що виконавча служба протягом тривалого строку не повідомляла його про наявність заборгованості по сплаті аліментів.
З листа №4713 від 24 березня 2012 року, що направлявся ВДВС Полтавського РУЮ, як відповідь на скаргу ОСОБА_3, слідує, що державним виконавцем протягом 2005-2011 років неодноразово вживались заходи щодо виконання рішення суду про стягнення аліментів, направлялись вимоги щодо сплати заборгованості (а.с. 15-17), дані обставини ОСОБА_3 не спростовані.
Твердження скаржника щодо неправомірності нарахування державним виконавцем заборгованості по аліментам не ґрунтується на доказах, крім того, виконуючим обов'язки начальника ВДВС Полтавського РУЮ Лазоренко О.М. у зазначеному вище листі-відповіді запропоновано ОСОБА_3 надати до виконавчої служби належно завірену довідку про нарахування заробітної плати для перерахунку заборгованості.
З урахуванням викладеного, колегія суддів приходить до висновку щодо безпідставності вимог скаржника щодо визнання бездіяльності ВДВС Полтавського РУЮ та неправомірності дій державного виконавця.
Слід зазначити, у разі незгоди з розміром заборгованості зі сплати аліментів, з огляду на зміст ч. 9 ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження», такий спір може бути переданий на вирішення до суду за заявою заінтересованої особи у порядку, встановленому законом.
Крім того, у такому разі ОСОБА_3 також не позбавлений права на звернення до державного виконавця, у провадженні якого перебуває виконавче провадження про стягнення з нього аліментів, з вимогою про перерахунок заборгованості, та у разі отримання відмови, оскаржити його дії чи бездіяльність у порядку, визначеному розділом VII ЦПК України.
Стосовно решти вимог скарги слід зазначити наступне.
З матеріалів справи убачається, що у жовтні 2011 року скаржник ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_7 та ВДВС Полтавського МУЮ, в якому просив звільнити його від сплати заборгованості по аліментам у сумі 18 133,80 грн. та визнати дії державного виконавця ВДВС Полтавського МУЮ Макаренко М.В. незаконними, зобов'язати державного виконавця зняти арешт на автомобіль марки ГАЗ 32410, державний номерний знак НОМЕР_1 (а.с. 61-62).
У позовній заяві по даній справі (а.с. 2, абзац 1) скаржник зазначав, що державним виконавцем надавалась суду довідка-розрахунок заборгованість по аліментам станом на 30 грудня 2011 року.
Зі скаргою на дії державного виконавця та виконавчої служби ОСОБА_3 звернувся у травні 2012 року.
У матеріалах справи також наявна ухвала Полтавського районного суду Полтавської області від 17 травня 2012 року про зупинення провадження у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_7 та ВДВС Полтавського МУЮ про звільнення від сплати боргу по аліментам та зняття арешту на автомобіль до розгляду по суті скарги ОСОБА_3 на бездіяльність ВДВС Полтавського РУЮ, неправомірні дії державного виконавця ВДВС Полтавського МУЮ (а.с. 63).
Таким чином, вимога ОСОБА_3 щодо визнання дій державного виконавця ВДВС Полтавського МУЮ Макаренко М.В. незаконними, зобов'язати державного виконавця зняти арешт на автомобіль марки ГАЗ 32410, державний номерний знак НОМЕР_1, заявлялась у двох справах -у жовтні 2011 року у порядку позовного провадження, шляхом пред'явлення позову до ОСОБА_7 та ВДВС Полтавського МУЮ про звільнення від сплати боргу по аліментам і зняття арешту на автомобіль (провадження у справі відкрито), та у травні 2011 року у порядку, встановленому розділом VII ЦПК України, при зверненні ОСОБА_3 до суду з цією скаргою.
Частиною 4 статті 207 ЦПК України визначено, що суд постановляє ухвалу про залишення заяви без розгляду, якщо спір між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав розглядається в іншому суді.
При розгляді скарги місцевим судом не ураховано зазначених обставин, чим порушено норми процесуального права, тому ухвала місцевого суду у частині відмови у задоволенні вимог щодо визнання дій державного виконавця незаконними та зобов'язати останнього зняти арешт з автомобіля у зв'язку із пропуском терміну звернення до суду без поважних причин, підлягає скасуванню із залишенням цих вимог без розгляду.
За змістом ч. 2 ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження»у разі наявності заборгованості із сплати аліментів понад три місяці стягнення може бути звернено на майно боржника.
Ураховуючи, що скаржник не довів, у чому саме полягає незаконність постанови державного виконавця про накладення арешту на належний йому автомобіль, колегія суддів приходить до висновку щодо відмови в задоволенні і цієї вимоги, оскільки державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження, з огляду на зміст ч. 3 ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження», вправі за наявності заборгованості по сплаті аліментів накладати арешт на майно боржника, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку.
За таких обставин, ухвала місцевого суду постановлена з порушенням норм процесуального права та підлягає скасуванню.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 303, 307, 311 п. 4, 312 п. 2, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,-
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_3 задовольнити частково.
Ухвалу Полтавського районного суду Полтавської області від 6 серпня 2012 року у частині відмови у задоволенні вимог щодо визнання дій державного виконавця ВДВС Полтавського МУЮ Макаренко М.В. незаконними, зобов'язати державного виконавця зняти арешт на автомобіль марки ГАЗ 32410, державний номерний знак НОМЕР_1, у зв'язку із пропуском терміну звернення до суду без поважних причин, скасувати, дані вимоги залишити без розгляду.
Ухвалу Полтавського районного суду Полтавської області від 6 серпня 2012 року у решті вимог, у яких скаржнику відмовлено у зв'язку із пропуском терміну звернення до суду без поважних причин, скасувати.
У задоволенні вимог скарги ОСОБА_3 щодо визнання бездіяльності ВДВС Полтавського РУЮ та неправомірності дій державного виконавця відмовити за безпідставністю.
У задоволенні вимог скарги ОСОБА_3 щодо скасування постанов державного виконавця про накладення арешту на автомобіль відмовити за недоведеністю.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуючий у справі:
Судді:
З оригіналом згідно:
суддя В.А. Чічіль