АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22-ц/1690/3528/2012 Номер провадження 22-ц/1690/3528/2012 Головуючий по 1-й інстанції: Струков О.М. Суддя-доповідач: Чічіль В. А.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02 жовтня 2012 року м. Полтава
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Полтавської області у складі:
Головуючого: судді Чічіля В.А.,
Суддів: Мартєва С.Ю., Лобова В.А.,
за участю секретаря: Ренкевич М.Д.,
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2
на рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 26 квітня 2011 року
у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя,-
В С Т А Н О В И Л А :
У жовтні 2010 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом, у якому зазначав, що 7 жовтня 2008 року під час перебування у шлюбі з відповідачкою ОСОБА_2, подружжям придбана квартира АДРЕСА_1.
Оскільки ОСОБА_2 після розірвання шлюбу відмовляється здійснити поділ зазначеної квартири, просив визнати спільною сумісною власністю колишнього подружжя квартиру АДРЕСА_1 та визнати за ним право власності на 1/2 частину спірної квартири.
Рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 26 квітня 2011 року позов задоволено.
Визнано спільною сумісною власністю ОСОБА_2 та ОСОБА_3 квартиру АДРЕСА_1.
Визнано за ОСОБА_3 право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1.
В апеляційному порядку рішення місцевого суду оскаржила ОСОБА_2, у апеляційній скарзі просить рішення місцевого суду скасувати, посилаючись на неповне з'ясування судом першої інстанції обставин справи, що мають значення для справи та недоведеність обставин, які суд вважав встановленими, та ухвалити нове, яким у позові відмовити.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення місцевого суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що скаргу слід задовольнити частково.
За змістом п. п. 1, 4 ст. 309 ЦПК України підставами для зміни рішення суду першої інстанції є неповне з'ясування судом обставин справи, що мають значення для справи та порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.
З матеріалів справи убачається, що 25 листопада 2007 року ОСОБА_3 та ОСОБА_2 зареєстрували шлюб (а.с. 10).
Відповідно до договору купівлі-продажу від 7 жовтня 2008 року, укладеного між ОСОБА_5 та ОСОБА_2, який посвідчений приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу ОСОБА_6, ОСОБА_2 набула у власність квартиру АДРЕСА_1 (а.с. 7, 8).
На момент розгляду даної справи у суді першої інстанції шлюб між сторонами розірвано.
Задовольняючи позов, місцевий суд виходив з того, що спірна квартира придбана подружжям за спільні кошти у період шлюбу.
Колегія суддів не погоджується з такими висновками місцевого суду, виходячи з наступного.
За змістом ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності.
Пунктом 24 постанови Пленуму Верховного Суду України №11 від 21 грудня 2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя»роз'яснено, що до спільної сумісної власності, зокрема, не належить майно одного з подружжя, набуте за час шлюбу, але за кошти, які належали одному з подружжя особисто.
На заперечення вимог пред'явленого позову, відповідачем ОСОБА_2 надано ряд доказів, які не отримали належної оцінки місцевим судом та не були спростовані позивачем у ході розгляду справи у суді першої інстанції.
Так, у матеріалах справи міститься розписка ОСОБА_7, датована 27 жовтня 2010 року, у якій останнім стверджується про отримання 7 жовтня 2008 року від ОСОБА_8 грошових коштів у сумі 36 700 доларів США та завдатку у сумі 300 доларів США від продажу належної йому квартири АДРЕСА_1, здійсненого шляхом укладення договору купівлі-продажу від 7 жовтня 2008 року, посвідченого приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу ОСОБА_6, шляхом внесення на його особистий рахунок в банку зазначеної суми, що підтверджується квитанцією №117654720 від 7 жовтня 2008 року (а.с. 28, 29).
Зі змісту розписки від 4 жовтня 2008 року, ОСОБА_8 та ОСОБА_9 отримали від ОСОБА_10 у борг 14 000 доларів США, для придбання квартири дочці ОСОБА_2 (а.с. 30).
У матеріалах справи також наявні довідки банків, відповідно до відомостей яких ОСОБА_8 та ОСОБА_9 у період з 1 по 4 жовтня 2008 року достроково закривали свої банківські рахунки з поверненням їм депозитних коштів на загальну суму 88 103,00 грн., що за офіційним курсом гривні до іноземних валют, встановленим НБУ станом на 7 жовтня 2008 року, становило 18 092,82 доларів США (а.с. 31-35).
Окрім того, сторонами не заперечується, що у період з 1 вересня 2005 року по 30 червня 2009 року позивач навчався в Полтавському університеті споживчої кооперації України за денною формою навчання, що виключає можливість отримання ним заробітку за постійним місцем роботи.
Таким чином, доказів на підтвердження придбання квартири саме за спільні кошти подружжя ОСОБА_3 не надано.
Ураховуючи встановлені судом апеляційної інстанції обставини у справі, збір коштів ОСОБА_8 та ОСОБА_9, які приходяться ОСОБА_2 батьками, протягом тижня до моменту укладення договору купівлі-продажу квартири, на загальну суму 32 092,82 доларів США, колегія суддів приходить до висновку щодо допустимості та належності доказів того, що батьки відповідачки надавали своїй дочці матеріальну допомогу на купівлю спірної квартири.
Разом з тим, судова колегія також бере до уваги визнання ОСОБА_2 у своїх запереченнях на пред'явлений до неї позов того факту, що на купівлю квартири, окрім коштів її батьків, витрачались подаровані подружжю кошти у сумі 5 000,00 доларів США (а.с. 26 абзац 8), за підстав чого вона визнавала позов частково, та вважала за можливе визнати право власності ОСОБА_3 на 3/50 спірної квартири, з розрахунку 2 500,00 доларів США, які належали останньому з подарованої суми.
Визначаючи частки подружжя, колегія суддів виходить з того, що спірна квартира в цілому не може бути визнана спільною сумісною власністю, оскільки придбавалась за кошти батьків ОСОБА_2, тому до спільної власності подружжя можна віднести лише 3/25 частини квартири, відповідно до внесених за цю частину спільних коштів подружжя у сумі 5 000,00 доларів США.
У такому разі, частка кожного з подружжя на спірну квартиру, у відповідності до ч. 1 ст. 70 СК України, є рівною та становить по 3/50 частини спірної квартири на колишню дружину та чоловіка.
З урахуванням викладеного, місцевим судом неповно з'ясовано обставини справи, що мають значення для справи, що потягло за собою неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, тому рішення місцевого суду підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позовних вимог.
У зв'язку з ухваленням нового рішення, з огляду на зміст ч. 5 ст. 88 ЦПК України, підлягає зміні розподіл судових витрат між сторонами.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 303, 304, 307 ч. 1 п. 2, 309 ч. 1 п. п. 1, 4, 314, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,-
В И Р І Ш И Л А :
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.
Рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 26 квітня 2011 року скасувати.
Позовні вимоги задовольнити частково.
Визнати 3/25 частини квартири АДРЕСА_1, набуту у власність ОСОБА_2 за договором купівлі-продажу від 7 жовтня 2008 року, укладеним з ОСОБА_5, спільною сумісною власністю ОСОБА_2 та ОСОБА_3.
Визнати за ОСОБА_3 право власності на 3/50 частину квартири АДРЕСА_1.
Визнати за ОСОБА_2 право власності на 47/50 частину квартири АДРЕСА_1.
У решті вимог відмовити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 судові витрати у сумі 37,20 грн.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судові витрати у сумі 125,00 грн.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржено протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуючий у справі:
Судді:
З оригіналом згідно:
суддя В.А. Чічіль