АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22-ц/1690/2500/2012 Номер провадження 22-ц/1690/2500/2012 Головуючий по 1-й інстанції: Чумак О.В. Суддя-доповідач: Чічіль В. А.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 липня 2012 року м. Полтава
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Полтавської області у складі:
Головуючого: судді Чічіля В.А.,
Суддів: Мартєва С.Ю., Хіль Л.М.,
за участю секретаря: Ренкевич М.Д.,
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2
на рішення Київського районного суду м. Полтави від 14 травня 2012 року
по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про виділення частки в натурі з житлового будинку з відповідною частиною надвірних будівель, стягнення коштів,-
В С Т А Н О В И Л А :
У вересні 2011 року ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом, в якому зазначала, що за договором дарування від 6 вересня 2005 року є власницею 1/3 частини квартири АДРЕСА_1, яка складає в цілому 9/75 частину обкладеного цеглою дерев'яного будинку та надвірними будівлями.
Власником іншої частини квартири АДРЕСА_1, яка складає в цілому 18/75 частину цього будинку, є ОСОБА_3
З 2005 року по 2011 рік співвласник не цікавився станом своєї частини в квартирі АДРЕСА_1, всі витрати по утриманню спірної квартири, сплата за комунальні послуги, прибирання загального двору, зовнішній ремонт будівлі, проводився за власні кошти позивача.
У березні 2011 року у вказаній частині квартири почав проживати син співвласниці, став грубо порушувати її права, як співвласника будинку, на свій розсуд, без отримання її згоди, почав демонтувати деякі стіни в коридорі загального користування, познімав деякі двері, заборонив користуватись водою, газом, ванною кімнатою, позносив усі речі позивача в одну кімнату, яка знаходиться у кінці квартири АДРЕСА_1.
Зазначені обставини змусили позивача піти жити до чужих людей, так як подальше проживання у житловому будинку з сином відповідача стало нестерпним.
Просила поділити спірну квартиру в натурі між власниками,виділивши їй у власність 1/3 частину квартири АДРЕСА_1 з відповідною частиною надвірних будівель, та стягнути з ОСОБА_3 на її користь оплату за опалення за зимовий період з 2009 по 2011 роки належної відповідачу частини квартири у сумі 3 477,00 грн. та судові витрати.
У ході судового розгляду позивач доповнила свої позовні вимоги, просила при виділі часток квартири, урахувати понесені нею витрати на ремонт будинку, встановлення огорожі, оплату газу, приватизацію земельної ділянки, а також зобов'язати відповідача зняти встановлений на хвіртці забору замок, оскільки вона не може потрапити до двору.
Рішенням Київського районного суду м. Полтави 14 травня 2012 року у позові відмовлено.
В апеляційному порядку рішення місцевого суду оскаржила ОСОБА_2, у апеляційній скарзі, посилаючись на невірне застосування судом норм матеріального та процесуального права, неправильне встановлення обставин по справі та неповне дослідження доказів, просить рішення суду першої інстанції скасувати.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення місцевого суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що скаргу слід відхилити.
Відповідно до ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Як убачається з матеріалів справи та вірно встановлено місцевим судом, що ОСОБА_2 на підставі договору дарування від 6 вересня 2006 року на праві спільної часткової власності належить 9/75 частин домоволодіння АДРЕСА_1.
Відповідач ОСОБА_3, відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом від 6 червня 2006 року, є власницею 18/75 частиною спірного домоволодіння (2/3 частини квартири АДРЕСА_1).
Щодо можливих варіантів розподілу між співвласниками квартири належних їм часток в натурі, ухвалою Київського районного суду м. Полтави від 17 липня 2011 року призначалась судова будівельно-технічна експертиза.
Згідно висновку судової будівельно-технічної експертизи №226 від 30 січня 2012 року можливий один варіант розподілу спірного домоволодіння, відповідно до якого запропоновано виділити позивачу частину житлового будинку, площею 29,1 м. кв., та споруд домоволодіння, з необхідності компенсації другому співвласнику 13 270,00 грн. за зменшення його ідеальної частки у домоволодінні.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивач відмовляється від отримання відповідних дозволів контролюючих органів та виготовлення проекту на вказані експертом переобладнання будинку, таким чином, нею не доведено можливості здійснення такого розподілу домоволодіння.
Колегія суддів вважає такі висновки місцевого суду вірними з наступних підстав.
Виходячи зі змісту пункту 23 Постави Пленуму Верховного Суду України №2 від 12 червня 2009 року «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції»суди відповідно до положень статей 10, 11 ЦПК України повинні роз'яснювати особам, які беруть у ній участь, їх права та обов'язки, попереджувати про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяти здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених ЦПК України.
Після отримання висновку судової будівельно-технічної експертизи, у якому зазначений єдиний можливий варіант розподілу спірного домоволодінні з необхідністю проведення переобладнання будинку, місцевим судом роз'яснено сторонам у справі, зокрема, положення ст. 152 ЖК України щодо необхідності погодження та отримання дозволу на таке переобладнання у відповідних контролюючих органів.
Разом з тим, позивач ОСОБА_2 наголошувала як при розгляді справи місцевим судом, так і при її перегляді судом апеляційної інстанції, що вона погоджується із варіантом висновку експертизи, у відповідності до якого їй має бути виділена частина домоволодіння з відступом ідеальних часток, проте вона не вважає за необхідне отримання дозволів на переобладнання будинку у контролюючих органів та нести витрати на його переобладнання, та не погоджується з необхідністю виплатити відповідачу різницю вартості зміни ідеальних часток.
У такому разі, за відсутності на момент розгляду місцевим судом даної справи, погодження переобладнання будинку у дозвільних органів, суд першої інстанції не може вийти за межі, зокрема, положень статті 152 ЖК України, та здійснити розподіл спірного домоволодіння за відсутності дозволів на його переобладнання.
З урахуванням цього, висновки місцевого суду щодо недоведеності позивачем можливості здійснення розподілу спірного домоволодіння відповідають обставинам справи.
Пред'явлені вимоги щодо стягнення з відповідача витрат на опалення також не підтверджуються належними та допустимими доказами, надання яких є обов'язком позивача, з огляду на зміст ст. ст. 10, 60 ЦПК України, оскільки розрахункова книжка за користування природним газом, відповідно до якої ОСОБА_2 здійснювала оплату послуг по опаленню будинку, не підтверджує оплати за послуги, що надавались відповідачеві.
Твердження апелянта про відсутність у неї коштів не є обставиною, яка звільняє від необхідності погодження переобладнання будинку, тому колегією суддів дані твердження не беруться до уваги.
Решта доводів апеляційної скарги не містить у собі нових фактів чи засобів доведення, які б спростовували зазначені висновки місцевого суду.
За таких обставин, судова колегія приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції постановлено з додержанням вимог матеріального та процесуального права, підстав для його скасування чи зміни не вбачається.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 303, 307 ч. 1 п. 1, 308, 314, 315, 317 ЦПК України, колегія суддів,-
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.
Рішення Київського районного суду м. Полтави від 14 травня 2012 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуючий у справі:
Судді:
З оригіналом згідно:
суддя В.А. Чічіль