АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22-ц/1690/3496/2012 Номер провадження 22-ц/1690/3496/2012 Головуючий по 1-й інстанції: Предоляк О.С. Суддя-доповідач: Корнієнко В. І.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 вересня 2012 року м. Полтава
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Полтавської області в складі:
головуючого судді : Корнієнка В.І.,
суддів : Карпушина Г.Л., Гальонкіна С.А.
при секретарі : Коротун І.В.
розглянула у відкритому судовому засіданні у м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2
на рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 10 серпня 2012 року
у справі за позовом ОСОБА_3, ОСОБА_4 у її власних інтересах та в інтересах ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 до ОСОБА_2 про встановлення порядку користування житловим приміщенням.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача Апеляційного суду, -
В С Т А Н О В И Л А :
До суду звернулася ОСОБА_3, ОСОБА_4 у її власних інтересах та інтересах ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 до ОСОБА_2 із зазначеним позовом.
Підстави позову вмотивовували тим, що ОСОБА_2 являється власником будинку АДРЕСА_1. Позивачі являються членами сім'ї відповідача і проживають у вказаному будинку. Між ними склалися неприязні стосунки, проте іншого житла вони не мають.
З урахуванням цього просили встановити порядок користування будинком АДРЕСА_1, згідно висновків спеціаліста та стягнути судові витрати у справі.
Рішенням Автозаводського районного суду м. Кременчука від 10 серпня 2012 року позов ОСОБА_3, ОСОБА_4 у її власних інтересах та в інтересах ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 до ОСОБА_2 про встановлення порядку користування житловим приміщенням -задоволено частково.
Визначено порядок користування приміщенням житлового будинку, розташованого у АДРЕСА_1 разом з господарськими будівлями по третьому варіанту додатку до висновку судової будівельно-технічної експертизи № 80-12 від 02 липня 2012 року.
Виділено у користування ОСОБА_3, ОСОБА_4 у її власних інтересах та в інтересах ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 у житловому будинку: літ. «А», а, а2, а3», кухню «1-2», площею 16-6 кв.м., санвузол «1-3», площею 4,1 кв.м, приміщення «1-7»площею 6,9 кв.м., ?? частини приміщення 1/5 площею 7,85 кв.м. ( на плані зафарбовано зеленим кольором) та 7,2 кв.м. в приміщеннях спільного користування.
Всього виділено у користування 42,65 кв.м.
По господарським будівлям виділено у користування ОСОБА_3, ОСОБА_4 у її власних інтересах та в інтересах ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 літню кухню -сарай літ «Б,б»б та гараж літ. «Г».
Виділено у користування ОСОБА_2 приміщення житлового будинку лі. «А,а, а2, а3»приміщення «1-6», площею 6,5 кв.м., ? частину приміщення «1-5», площею 7,85 кв.м. ( на плані зазначено жовтим кольором) та 7,2 кв.м., залишивши у спільному користуванні ( на плані зазначено червоним кольором).
Всього виділено у користування 21, 55 кв.м.
По господарським будівлям, виділено в користування ОСОБА_2 сарай з погребом літ. «В,Вп»та вбиральню літ. «д».
Приміщення коридору «1-4», площею 7,0 кв.м., приміщення «1-4», площею 7,4кв.м. ( на плані зафарбовано червоним кольором) та теплиці «З,Ж»залишено у спільному користуванні ОСОБА_3, ОСОБА_4 у її власних інтересах та в інтересах ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_2.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 у повернення сплачених витрат на правову допомогу у розмірі 570 грн., проведення експертизи 900 грн., судового збору у розмірі 107,30 грн.
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Відповідач ОСОБА_2 не погодився з вказаним рішенням та подав на нього апеляційну скаргу, у якій просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
Апелянт вважає рішення суду таким, що ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права, вказуючи на те, що суд вирішив питання про виділення у користування сторонам майна, що самочинно збудоване, необґрунтованість вартості експертизи та взагалі відсутність спору між сторонами.
Колегія суддів, заслухавши доповідача, доводи апелянта, перевіривши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення частково за наступних підстав.
Відповідно п. 3 ч. 1 ст. 307 ЦПК України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право змінити рішення суду.
Згідно до п.4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України, підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.
Так, судом першої інстанції вірно встановлено, і не заперечується сторонами, що будинок АДРЕСА_1 належить ОСОБА_2 на праві власності.
Рішенням Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 11 листопада 2011 року позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_6 про припинення права володіння та права користування ( сервітуту ) домоволодінням АДРЕСА_1, про усунення перешкод у користуванні будинком, про вселення позивача та виселення відповідачів без надання їм іншого житлового приміщення, про стягнення моральної шкоди в сумі 50 000 гривень та збитків в сумі 52 500 гривень - задоволено частково. Вселено ОСОБА_2 у житловий будинок АДРЕСА_1. Зобов'язано ОСОБА_3, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_6 не чинити ОСОБА_2 перешкоди у користуванні житловим будинком і господарсько-побутовими будівлями, а також передати йому ключі від вхідних дверей будинку та інших будівель домоволодіння АДРЕСА_1. У задоволенні інших позовних вимог ОСОБА_2 відмовлено.
Також судом встановлено, що позивачі, будучи членами сім'ї відповідача, вселилися у житловий будинок АДРЕСА_1.
Частково задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_3, ОСОБА_4 у її власних інтересах та в інтересах ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, суд першої інстанції правомірно керувався нормами ст. 156 ЖК УРСР.
Вирішуючи питання щодо визначення порядку користування спірним житловим приміщенням, суд першої інстанції взяв до уваги висновки судової будівельно-технічної експертизи № 80-12 від 02 липня 2012 року, а саме6 варіант № 3.
Проте з таким висновком колегія суддів частково не може погодитися за наступних обставин.
Відповідно до ст. 156 ЖК УРСР члени сім'є власника жилого будинку ( квартири ), які проживають разом з ним у будинку ( квартирі ), що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку ( квартири ), якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням.
Припинення сімейних відносин з власником будинку ( квартири ) не позбавляє їх права користування займаним приміщенням.
Всупереч цьому, суд, при визначенні порядку користування житловим приміщенням, взагалі позбавив власника будинку можливості користуватися санвузлом.та кухнею, виділивши йому у користування частину приміщення «1-5»в будинку, що потребує додаткових зусиль та грошових затрат для встановлення перегородки і дверного блоку.
За таких обставин, беручи до уваги розташування кімнат у будинку згідно його технічного плану, у відповідності до якого за наявності двох кухонь не вбачається можливості виділення їх у індивідуальне користування сторін з тих підстав, що буде обмежений доступ до санвузла та частини кімнати 1-5, колегія суддів приходить до висновку, що кухню «1-2», площею 16-6 кв.м., санвузол «1-3», площею 4,1 кв.м, та кухню «1-4»площею 7,4 кв.м. -слід залишити у спільному користуванні.
Вирішуючи спірні правовідносини з приводу визначення порядку користування надвірними житловими приміщеннями, колегія суддів виходить з того, що чинним законодавством визначено збереження за колишніми членами сім'ї власника будинку лише права на користування житловим приміщенням, внаслідок чого приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог у цій частині.
Що стосується доводів апелянта про неможливість включення до об'єктів поділу самочинно-побудованих будівель, у тому числі і прибудови під літ. «а2», що він обґрунтовує неможливістю набуття права власності на них як особами, які здійснили це будівництво, так і їх спадкоємцями, то вони беруться колегією суддів до уваги, проте не змінюють висновків суду щодо визначення порядку користування будинком з урахуванням прибудови, оскільки предметом спору не є визнання права власності на ці об'єкти.
В свою чергу, доводи апелянта щодо необґрунтованості судових витрат у справі не заслуговують на увагу, оскільки судом, з урахуванням норм ст. 88 ЦПК України стягнуто з відповідача на користь позивача ОСОБА_3 документально підтверджені судові витрати.
За таких обставин, рішення автозаводського районного суду м. Кременчука від 10 серпня 2012 року підлягає зміні в частині визначення порядку користування житловим приміщенням.
Керуючись ст.ст.303, 307, п. 4 ч. 1 ст. 309, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів, -
В И Р І Ш И Л А :
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 -задовольнити частково.
Рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 10 серпня 2012 року -змінити в частині визначення порядку користування житловими приміщеннями.
Виділити у користування ОСОБА_3, ОСОБА_4 у її власних інтересах та в інтересах ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 у житловому будинку: літ. «А», а, а2, а3»наступні житлові приміщення: приміщення «1-7»площею 6,9 кв.м., ? частини приміщення 1/5 площею 7,85 кв.м. ( у третьому варіанті розподілу експертизи на плані зафарбовано зеленим кольором).
Виділено у користування ОСОБА_2 приміщення житлового будинку лі. «А,а, а2, а3»приміщення «1-6», площею 6,5 кв.м., ? частину приміщення «1-5», площею 7,85 кв.м. ( на плані зазначено жовтим кольором).
Кухню «1-2», площею 16-6 кв.м., санвузол «1-3», площею 4,1 кв.м, та кухню «1-4»площею 7,4 кв.м. -залишити у спільному користуванні сторін.
У визначенні порядку користування надвірними нежитловими приміщеннями відмовити.
В іншій частині рішення суду залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржено протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ.
Головуючий суддя: /підпис/ В.І. Корнієнко
Судді : /підпис/Г.Л. Карпушин /підпис/ С.А. Гальонкін
З оригіналом згідно: Суддя апеляційного суду
Полтавської області _______ В.І. Корнієнко