Категорія №11.5
ПОСТАНОВА
Іменем України
09 листопада 2012 року Справа № 2а/1270/8511/2012
Луганський окружний адміністративний суд у складі:
судді: Тихонова І.В.
при секретарі: Калашникові Д.О.
за участю сторін:
представник позивача: Ладиченко В. О.,
представник відповідача: не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Антрацитівського міськрайцентру зайнятості до відділу державної виконавчої служби Антрацитівського міськрайонного управління юстиції про визнання неправомірними дій, скасування постанови від 06.02.2012 року про зупинення виконавчого провадження ВП № 22127512, -
ВСТАНОВИВ:
29 жовтня 2012 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Антрацитівського міськрайцентру зайнятості до відділу державної виконавчої служби Антрацитівського міськрайонного управління юстиції, у якому позивач просив визнати неправомірними дії відповідача та скасувати постанову від 06.02.2012 про зупинення виконавчого провадження зі стягнення на користь Антрацитівського міськрайцентру зайнятості з державного підприємства "Антрацит"заборгованість зі сплати відокремленим підрозділом "Шахта Партизанська" страхових внесків до Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття в сумі 477,23 грн. (виконавче провадження № 22127512).
В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що постановою відповідача від 06.02.2012, яку отримано позивачем 23.10.2012, зупинено виконавче провадження ВП № 22127512. Оскаржувана постанова обґрунтована, тим що боржника за виконавчим провадженням - державне підприємство "Антрацит", внесено до Реєстру підприємств паливно-енергетичного комплексу, які беруть участь у процедурі погашення заборгованості відповідно до Закону України "Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу".
Проте позивач вважає, на заборгованість державного підприємства "Антрацит"зі сплати внесків на випадок безробіття не поширюється дія Закону України "Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу", а тому зупинення провадження з підстав передбачених п.15 ч.1 ст.37, ст.39 Закону України "Про виконавче провадження"є незаконним.
За таких обставин, позивач просив суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив суд задовольнити позов в повному обсязі.
Представник відповідача, належним чином повідомлений про час, дату та місце розгляду справи, у судове засідання не з'явився, надав до суду клопотання про розгляд справи за його відсутності.
З огляду на положення ст.ст.122, 128 КАС України суд вважає за можливе розглянути адміністративну справу за відсутності належним чином повідомлених представників сторін.
Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст.69-72 КАС України, суд прийшов до такого.
Згідно із ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди відповідно до вимог ч.3 ст.2 КАС України перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України та застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України та принципом рівності усіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом, відповідно до якого усі учасники адміністративного процесу є рівними перед законом і судом.
Згідно із ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності відповідно до ч.2 ст.71 КАС України покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Частиною 1 статті 181 КАС України передбачено, що учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.
Відповідачем у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби є відповідний орган державної виконавчої служби (ч.3 ст.181 КАС України).
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначені Законом України від 21.04.1999 № 606-ХІV "Про виконавче провадження"(в редакції Закону України від 08.03.2011).
Відповідно до ст.1 Закону України "Про виконавче провадження"виконавче провадження - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (стаття 1 Закону України "Про виконавче провадження").
Статтею 11 Закону України "Про виконавче провадження"визначено права та обов'язки державних виконавців при примусовому виконанні рішень, встановлених цим Законом, а ст.12 Закону України "Про виконавче провадження"встановлені гарантії прав громадян і юридичних осіб у виконавчому провадженні - державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права у точній відповідності із законом і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів громадян і юридичних осіб.
Судом встановлено, підтверджено матеріалами справи, що постановою головного державного виконавця відділу державної виконавчої служби Антрацитівського міськрайонного управління юстиції від 21.10.2010 відкрито виконавче провадження № 22127512 з примусового виконання виконавчого листа № 2а-867/10/1270, виданого 27.09.2010 Луганським окружним адміністративним судом про стягнення боргу у сумі 477,23 грн. з державного підприємства "Антрацит" на користь Антрацитівського міськрайцентру зайнятості (а.с. 6-зворот).
Постановою державного виконавця відділу державної виконавчої служби Антрацитівського міськрайонного управління юстиції від 06.02.2012 зупинено виконавче провадження № 22127512 на підставі п.15 ч.1 ст.37, ст.39 Закону України "Про виконавче провадження", у зв'язку із внесенням боржника до Реєстру підприємств паливно-енергетичного комплексу, які беруть участь у процедурі погашення заборгованості відповідно до Закону України "Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу"(а.с.7).
Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених позовних вимог, суд виходить з такого.
Відповідно до п.15 ч.1 ст.37 Закону України "Про виконавче провадження"виконавче провадження підлягає обов'язковому зупиненню у разі внесення підприємства паливно-енергетичного комплексу до Реєстру підприємств паливно-енергетичного комплексу, які беруть участь у процедурі погашення заборгованості відповідно до Закону України "Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу".
Виконавче провадження з підстави, передбаченої пунктом 15 частини першої цієї статті, не зупиняється за рішеннями про виплату заробітної плати, відшкодування матеріальної (майнової) шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, стягнення аліментів (ч.3 ст.37 Закону України "Про виконавче провадження").
Згідно з ч.2 ст.39 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження зупиняється у випадках, передбачених п.15 ст.37 цього Закону, - до закінчення строку дії процедури погашення заборгованості підприємствами паливно-енергетичного комплексу, визначеного Законом України "Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу".
Статтею 2 Закону України "Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу"визначено, що цей закон регулює відносини, пов'язані з проведенням комплексу заходів, спрямованих на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу та поширюється на підприємства паливно-енергетичного комплексу, а також інших учасників розрахунків, які мають або перед якими є заборгованість, що виникла внаслідок неповних розрахунків за енергоносії.
До учасників розрахунків віднесені - підприємства паливно-енергетичного комплексу, суб'єкти господарської діяльності, розпорядники коштів державного та місцевих бюджетів, державні цільові фонди, Державний комітет України з державного матеріального резерву, правонаступники ліквідованих фондів, що були передбачені законодавством, розпорядник цільового галузевого фонду створення ядерно-паливного циклу Міністерства палива та енергетики України, які мають дебіторську або кредиторську заборгованість та здійснюють заходи щодо її погашення на умовах, визначених цим Законом (п.1.3 ст.1 Закону України "Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу").
Згідно з п.1.4 ст.1 Закону України "Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу"до заборгованості відноситься сума коштів, підтверджена учасниками розрахунків на розрахункову дату, яка:
1) підлягає сплаті за товари, роботи (послуги), спожиті у процесі виробництва (видобутку), передачі (транспортування) та/або постачання енергоносіїв, відповідно до укладених договорів або з інших підстав, передбачених законом, у тому числі суми пені, штрафних та фінансових санкцій, але не сплачена;
2) є податковим боргом та підлягає сплаті, але не сплачена, до бюджетів усіх рівнів та державних цільових фондів, у тому числі ліквідованих
3) підлягає сплаті, але не сплачена, до цільового галузевого фонду створення ядерно-паливного циклу Міністерства палива та енергетики України;
4) передбачена видатками бюджетів усіх рівнів, але не отримана суб'єктами господарської діяльності, у тому числі за пільгами та субсидіями, для сплати за спожиті енергоносії;
5) підлягає сплаті і виникла внаслідок відсутності у Державному бюджеті України минулих років видаткових статей або передбачення видатковими статтями часткового фінансування видатків для розрахунків за енергоносії, у тому числі за пільгами та субсидіями (трансфертами), спожиті підприємствами, організаціями, закладами та установами, які фінансуються з бюджетів усіх рівнів.
Вищенаведеною нормою встановлено вичерпний перелік сум коштів, що підпадають під визначення заборгованості при застосуванні цього Закону, на які поширюється положення п.15 ч.1 ст.37 Закону України "Про виконавче провадження"щодо обов'язкового зупинення виконавчого провадження.
Відповідно до положень Закону України "Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу"його дія поширюється на підприємства паливно-енергетичного комплексу та суб'єктів господарської діяльності, зазначених в п.1.3 ст.1, щодо заборгованості, яка виникла внаслідок несплати або неповних розрахунків за енергоносії.
Врахувавши вищевикладене, суд прийшов до висновку, що Антрацитівський міськрайцентр зайнятості не відноситься до учасників розрахунків відповідно до Закону України "Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу", а борг ДП "Антрацит"не є боргом у сфері енергопостачання (енергоспоживання) чи за не сплату електроенергії або податковим боргом, оскільки борг виник через несплату ДП "Антрацит"в особі ВП "Шахта Партизанська" заборгованості зі сплати страхових внесків до Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття в сумі 477,23 грн., а тому віднесення ДП "Антрацит"та його структурних підрозділів до реєстру підприємств паливно-енергетичного комплексу, які беруть участь у процедурі погашення заборгованості відповідно до Закону України "Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу", не є підставою для зупинення спірного виконавчого провадження.
Оскільки судом встановлено, що борг ДП "Антрацит"не є боргом у сфері енергопостачання (енергоспоживання) чи за не сплату електроенергії або податковим боргом, суд приходить до висновку, що державний виконавець не мав права застосовувати приписи п.15 ч.1 ст.37 Закону України "Про виконавче провадження"до спірних правовідносин.
Крім того, п.п.6 п.3.7 ст.3 Закону України від 23.06.2005 року № 2711 "Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу"визначено, що на строк участі підприємства паливно-енергетичного комплексу у процедурі погашення заборгованості підлягають зупиненню виконавчі провадження та заходи примусового виконання рішень щодо цього підприємства із стягнення заборгованості, яка виникла до 01 січня 2012 року, що підлягають виконанню в порядку, встановлено Законом України "Про виконавче провадження", крім рішень про виплату заробітної плати, вихідної допомоги, інших виплат (компенсацій), що належать працівнику у зв'язку з трудовими відносинами, відшкодування матеріальної (майнової) шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, стягнення аліментів, та рішень про стягнення заборгованості із сплати внесків до фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, яка виникла до 01 січня 2011 року, і заборгованості із сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування до органів Пенсійного фонду України.
Антрацитівський міськрайцентр зайнятості, відповідно до ст.12 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування України на випадок безробіття є робочим органом виконавчої дирекції Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття.
Оскільки з виконавчого листа вбачається, що за ДП "Антрацит" виник борг саме по сплаті страхових внесків до Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття в сумі 477,23 грн., з огляду на положення п.п.6 п.3.7 ст.3 Закону України від 23.06.2005 року № 2711 "Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу", суд приходить до висновку, що державний виконавець не мав права застосовувати приписи п.15 ч.1 ст.37 Закону України "Про виконавче провадження"до спірних правовідносин.
Врахувавши вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовна вимога щодо скасування постанови від 06.02.2011 ВП № 22127512 є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.
Що стосується обраного позивачем способу захисту порушеного права, суд зазначає таке.
Частиною 2 статті 11 КАС України встановлено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідного до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.
Незважаючи на те, що позивач просив тільки скасувати постанову про зупинення виконавчого провадження № 22127512, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог, визнати протиправною та скасувати постанову від 06.02.2011 ВП № 22127512 про зупинення виконавчого провадження зі стягнення на користь Антрацитівського міськрайцентру зайнятості з державного підприємства "Антрацит" заборгованості зі сплати відокремленим підрозділом "Шахта Партизанська" страхових внесків до Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття в сумі 477,23 грн.
Такого висновку суд дійшов з огляду на те, що відповідно до п.1 ч.2 ст.162 КАС України, у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправним рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень.
Позовна вимога щодо визнання неправомірними дій державного виконавця відділу державної виконавчої служби Антрацитівського міськрайонного управління юстиції по зупиненню виконавчого провадження ВП № 22127512 залишається судом без задоволення з огляду на таке.
Вчинення дій суб'єктом владних повноважень є способом реалізації наданої суб'єкту владних повноважень компетенції. Здійснення дії являє собою процес реалізації наданих законом функцій суб'єкту владних повноважень. Самі по собі дії не тягнуть за собою будь-яких правових наслідків для особи. Правові наслідки для позивача несе акт індивідуальної дії -постанова про зупинення виконавчого провадження. Саме вона мають вплив на його права та інтереси. Виходячи із завдань Кодексу адміністративного судочинства України, як то захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, судовий захист права може бути здійснений лише за умови наявності порушення для фізичної особи прав (чи інтересів).
З огляду на вищевикладене, суд зазначає, що вимоги позивача в цій частині не підлягають задоволенню через відсутність порушення прав діями відповідача, а обраний позивачем спосіб захисту в цій частині не відповідає об'єкту порушеного права.
Питання про розподіл судових витрат судом не вирішується, оскільки позивач від сплати судового збору звільнений.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 9, 71, 87, 94, 158-163, 167, 181 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Позовні вимоги Антрацитівського міськрайцентра зайнятості до відділу державної виконавчої служби Антрацитівського міськрайонного управління юстиції про визнання неправомірними дій, скасування постанови від 06.02.2012 про зупинення виконавчого провадження ВП № 22127512, - задовольнити частково.
Визнати протиправною та скасувати постанову відділу державної виконавчої служби Антрацитівського міськрайонного управління юстиції про зупинення виконавчого провадження від 06.02.2012 ВП № 22127512 зі стягнення на користь Антрацитівського міськрайцентру зайнятості з державного підприємства "Антрацит" заборгованості зі сплати відокремленим підрозділом "Шахта Партизанська" страхових внесків до Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття в сумі 477,23 грн.
В задоволені решти позовних вимог відмовити.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.
Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.
СуддяІ.В.Тихонов