АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

___________________________________________________________________________________________________

Провадження № 22-ц/2090/5952/2012 Головуючий 1 - інстанції -Грищенко І.О.

Справа № 2/2011/620/2012 Доповідач - Кругова С.С.

Категорія -договірні

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 жовтня 2012 року судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області у складі:

головуючого судді - КРУГОВОЇ С.С.

суддів колегії -ХОРОШЕВСЬКОГО О.М., КАРІМОВОЇ Л.В.

при секретарі - Шпарага О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у місті Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний банк»на рішення Дзержинського районного суду міста Харкова від 16 березня 2012 року по справі за позовом ОСОБА_4 до Публічного акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний банк», треті особи ОСОБА_6, ОСОБА_7, приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_8, Управління містобудування та архітектури Харківської обласної державної адміністрації про визнання недійними договору іпотеки та довіреності,-

в с т а н о в и л а :

У травні 2011 року позивач звернувся з вказаним позовом, в якому просив визнати договір іпотеки № 5894214 від 06 грудня 2007 року недійсним та стягнути з відповідача судові витрати.

Згодом уточнив позовні вимоги та просив визнати довіреність на укладення договору іпотеки від 31 жовтня 2007 року, зареєстровану у реєстрі за № 2074 недійсною.

Рішенням Дзержинського районного суду міста Харкова від 16 березня 2012 року позовні вимоги задоволенні. Визнано недійним договір іпотеки № 5894214, укладений 06 грудня 2007 року між закритим акціонерним товариством «Перший Український Міжнародний банк»( на даний час -публічним акціонерним товариством «Перший Український Міжнародний банк»), від імені якого діяв заступник керуючого філією ПУМБ в м.Харкові Мельничек Вікторія Анатоліївна, та громадянином Ізраїлю ОСОБА_4, від імені якого діяв ОСОБА_6, нотаріально посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_8, зареєстрований в реєстрі за № 3089.

Визнано недійсною довіреність, видану ОСОБА_4 31 жовтня 2007 року, нотаріально посвідчену приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_8, зареєстровану в реєстрі за № 2074, якою він уповноважив ОСОБА_6 управляти та розпоряджатися належними йому на праві особистої власності квартирами, з правом продажу, міни, застави, здачі в оренду.

Стягнуто з публічного акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний банк»на користь ОСОБА_4 судовий збір в розмірі 8,50 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення в розмірі 37 грн.

В апеляційній скарзі ПАТ «ПУМБ»просить рішення скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги посилається на те, що рішення є незаконним та ухваленим з порушенням норм матеріального та процесуального права, оскільки судом не в повному обсязі з'ясовані обставини, що мають значення для справи, не доведені обставини, що мають значення для справи та на які посилається позивач.

Так, твердження позивача про відсутність у ОСОБА_6 повноважень на укладення договору іпотеки № 5894214 від 06 грудня 2007 року не відповідають дійсності і нічим не підтвердженні, оскільки довіреність не містить ніяких обмежень стосовно ціни правочину, укладення яких передбачено нею. Також вважають, що не відповідають дійсності твердження позивача, що право уповноваженої особи на іпотеку не передбачено довіреністю, а також і те, що довіреність та договір іпотеки посвідчені без згоди дружини позивача, оскільки 10 листопада 2004 року нею була видана довіреність на продаж та заставу належного нерухомого майна, у тому числі спірної квартири.

Вказує, що не відповідає дійсності і твердження позивача про відсутність в іпотечному договорі відомостей, передбачених ч. 1 ст. 18 ЗУ «Про іпотеку», а саме зазначення адреси постійного місця проживання іпотекодавця, оскільки в преамбулі іпотечного договору зазначено адресу іпотекодавця : держава Ізраїль, ОСОБА_10, АДРЕСА_3, проте саме за цією адресою судом під час слухання справи направлялась судова повістка та отримано відповідь, що даний документ вручений позивачу за цією адресою.

Відносно письмового перекладу іпотечного договору та довіреності зазначає, що довіреність позивачем підписана українською мовою, що підтверджує факт володіння ним українською мовою та розуміння значення, умов та правових наслідків виданої довіреності, а значить переклад на рідну мову позивача не був потрібний. Іпотечний договір також був підписаний представником іпотекодавця -громадянином України, який розуміє українську мову.

Вказує, що неможна погодитися з твердженням позивача, що підставою для визнання іпотечного договору недійсним є відчуження, а бо передача у користування чи управління об'єктів культурної спадщини, що є пам'ятками культури, без погодження відповідного органу охорони культурної спадщини.

Зазначає, що іпотекодавцем та його представником не було повідомлено іпотекодержателю про належність предмету іпотеки до об'єктів зі статусом пам'ятки культури, в зв'язку з чим банку не було відомо про необхідність отримання згоди Управління містобудування та архітектури Харківської обласної державної адміністрації, між тим норми ЗУ «Про охорону культурної спадщини»не встановлюють, що правочин, укладений без отримання погодження відповідного органу охорони культурної спадщини для відчуження об'єкту культурної спадщини, є недійсним з моменту вчинення чи може бути визнаний недійсним в судовому порядку.

Вважає, що суд першої інстанції неправомірно дійшов висновку про неможливість застосування до спірних правовідносин наслідків спливу позовної давності у відповідності зі ст. 267 ЦК України, оскільки іпотечний договір укладений 06 грудня 2007 року, довіреність посвідчена 31 жовтня 2007 року, проте позовна заява подана у червні 2011 року, після спливу трьох років, в межах яких особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права.

Згідно ч. 1 ст.303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Судова колегія, заслухавши суддю - доповідача, пояснення осіб, що з'явилися, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, вважає що апеляційна скарга підлягає задоволенню .

Відповідно до вимог ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обгрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що довіреність від 31.10.2007 року повинна бути визнана недійсною, оскільки позивач видав її помилково, він не мав права на одноособове вирішення питань щодо укладення договору іпотеки та передав квартиру в іпотеку без згоди подружжя як співвласника. При цьому, представник позивача в порушення ч.1 ст.241 ЦК діяв за довіреністю від 31.10.2007 року з перевищенням повноважень.

З таким висновком суду, судова колегія не погоджується.

Висновок суду про перевищення повноважень представником є помилковим, оскільки, право власності на спірну квартиру зареєстровано особисто на ОСОБА_4 і тому довіреність від його дружини на укладення договору іпотеки не потрібна, а відповідно до ч.3 ст.65 СК необхідна лише її письмова згода. Тому підстав для застосування правил ст..241 ЦК у суду не було.

Оскільки при вирішенні спору суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права до встановлених у справі обставин, то відповідно до ст.309 ЦПК України апеляційна скарга підлягає задоволенню, рішення суду скасуванню з ухваленням нового про відмову в задоволенні позову.

Судовим розглядом встановлено наступне.

Позивач по справі ОСОБА_4 перебуває в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_5 з 9 червня 1991 року (а.с.97).

В 1996 році позивач купив 18/100 і 64/100 частини і йому подарували 18/100 частин АДРЕСА_1 і ця квартира в цілому стала належати йому на праві власності (а.с.38).

Згідно довіреності від 31 жовтня 2007 року ОСОБА_4 уповноважив ОСОБА_6 управляти і розпоряджатися належними йому на праві особистої власності квартирами № 14 та № 15, що знаходяться в АДРЕСА_4, що знаходиться в АДРЕСА_1 з правом продажу, міни, застави, здачі в оренду. Також представнику було надано право укладати договори іпотеки.

06 грудня 2007 року між закритим акціонерним товариством «Перший Український Міжнародний банк»( на даний час -публічним акціонерним товариством «Перший Український Міжнародний банк»), від імені якого діяв заступник керуючого філією ПУМБ в м. Харкові Мельничек Вікторія Анатоліївна, та громадянином Ізраїлю ОСОБА_4, від імені якого діяв ОСОБА_6 був укладений договір іпотеки № 5894214 .

Іпотекою за цим договором забезпечувалось виконання всіх зобов'язань ОСОБА_7, що випливають з кредитного договору, укладеного нею з ЗАТ «ПУМБ»і за яким вона отримала 290 000 доларів США.

Предметом договору є АДРЕСА_2, яка була придбана позивачем в період шлюбу.

Згідно ч.3 ст.65 СК для укладення одним із подружжя договорів, які потребують нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, а також договорів стосовно цінного майна, згода другого з подружжя має бути подана письмово.

Зі змісту довіреності від 28 листопада 2007 року вбачається, що ОСОБА_11 уповноважила свого чоловіка ОСОБА_4 продати або закладати майно за адресами АДРЕСА_1 кв.3,6,7,9 і при цьому підписувати від її імені будь-які документи, необхідні для здійснення вищезазначених дій (а.с.73-74).

Таким чином, на виконання вимог ст..65 СК України при укладенні договору іпотеки існувала згода дружини позивача і містилась вона в змісті довіреності від 28 листопада 2007 року.

Законодавець вимагає наявності письмової згоди, а в якому документі ця письмова згода за змістом міститься не має правового значення.

Що стосується доводів позовних вимог про відсутність перекладу договору іпотеки на іврит і що будинок в якому знаходиться іпотечна квартира є пам'яткою архітектури, то суд першої інстанції правильно дійшов висновку про неогрунтованість цих доводів.

По-перше договір іпотеки укладався представником-громадянином України ОСОБА_6, який розуміє українську мову, по-друге матеріали справи не містять доказів, що на час укладення договору іпотеки будинок АДРЕСА_1 було зареєстровано як пам'ятку архітектури.

З огляду на вищевикладене підстав для задоволення позову про визнання договору іпотеки і довіреності недійсними не має.

Керуючись ч.3 ст..65 СК, ст. 10,15,57,60, 303, 304, 307, 309, 313, 314, 316, 317, 319 ЦПК України , колегія суддів,

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний банк»-задовольнити.

Рішення Дзержинського районного суду міста Харкова від 16 березня 2012 року-скасувати і ухвалити нове.

В задоволенні позову ОСОБА_4 до Публічного акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний банк», треті особи ОСОБА_6, ОСОБА_7, приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_8, Управління містобудування та архітектури Харківської обласної державної адміністрації про визнання недійними договору іпотеки та довіреності,- відмовити.

Рішення суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення. Касаційна скарга може бути подана безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий суддя -

Судді колегії -